Вартість незавершених укриттів: чому Україна досі втрачає території й людські життя

Через затяжну війну в Україні знову заговорили про проблеми з будівництва фортифікаційних споруд. Про їх відсутність або ж недосконалість на деяких напрямках розповідають військові. Навіть у Верховній Раді чекають на візит Рустема Умерова, міністра оборони України, з доповіддю про проблеми пов'язані з укріпленнями.

Німецьке видання WELT також звертає увагу на цю проблему, зазначаючи, що через недоліки наших оборонних позицій російські війська мають можливість просуватися вперед, навіть долаючи четверту лінію захисту, яка представлена колючим дротом.

Згідно з висловлюваннями військового аналітика Ігоря Романенка, в умовах чотирирічного конфлікту на фронті існує серйозна проблема з оборонними позиціями. Через їхню недоліки або навіть відсутність, ворог має змогу значно просуватися вперед.

Експерт підкреслює, що відсутність оборонних укріплень може призвести до серйозних наслідків, тоді як їх наявність забезпечує можливість для ефективного захисту. Він також зазначає, що існує безліч прикладів, коли такі споруди були відсутні. Один з найвідоміших випадків був виявлений минулого року в Харківській області.

Головне управління розвідки Міністерства оборони заздалегідь попереджало про ймовірність наступу російських військ на території Харківської та Сумської областей. Ці прогнози підтвердилися через півтора місяці, коли російські сили розпочали активні дії. Однак оборонні укріплення на цих напрямках не були готові до відбиття атаки, що дало можливість противнику просунутися вперед на тактичному рівні. У зв'язку з цим, відповідальні особи, включаючи генералів і полковників, були затримані. Наразі тривають судові слухання та пошуки винних. Проте головне питання в іншому: будівництво фортифікаційних споруд має розглядатися не лише як військова, а як державна задача. Держава повинна організувати людей, забезпечити їх необхідним — від екіпіровки до зброї, а також подбати про наявність надійних оборонних укріплень, — зазначає Ігор Романенко, генерал-лейтенант у відставці та колишній заступник начальника Генштабу (2006-2010 роки).

На думку генерал-лейтенанта у нас, на жаль, відбувається викривлення цих процесів і все падає на плечі військових. Адже схожа ситуація і у питаннях мобілізації, за яку відповідає Кабмін, а насправді, воно спущене до рівня Командування Сухопутних військ, які не мають відповідних повноважень.

Офіцери ТЦК та СП не мають законних підстав для затримання ухилянтів, оскільки ця відповідальність покладена на Національну поліцію, яка, на жаль, не виконує своїх обов'язків належним чином. Наслідком цього є погіршення ситуації. Якщо така тенденція продовжиться, фронт буде тільки ускладнюватися. На сьогодні ми стикаємося з хронічним дефіцитом військовослужбовців навіть у підрозділах, які безпосередньо беруть участь у бойових діях. Низький рівень укомплектованості та відсутність належних оборонних споруд ведуть до негативних наслідків, що, на жаль, вартує людських життів, -- зазначає Ігор Романенко.

Військовий аналітик підкреслює важливість зведення оборонних укріплень, зазначаючи, що ключовим є їх правильне розташування, подібно до того, як це робили російські війська у 2023 році.

"Тоді американці затримали нам військову допомогу, чим добряче допомогли Путіну. Союзники фактично дали час агресору збудувати на Маріупольскому та Бердянському напрямках класичну систему фортифікацій. В цьому процесі були задіяні всі: державні, приватні, військові організації. Вони збудували 3-4 лінії оборони, у тому числі відому лінію Суровікіна. Було забезпечено мінування та резервні лінії. Після цього росіяни підірвали дамбу Каховської ГЕС і залили водою найбільш ефективний для нас напрямок для наступу. Наші війська були змушені наступати на лінію вже підготовленої російської оборони. Як результат, вдалося пройти тільки одну лінію", -- пригадує експерт.

Ігор Романенко підкреслює важливість залучення додаткових ресурсів для зведення фортифікаційних об'єктів.

"Зараз росіяни наступають на Сумщині і намагаються прорватися до кордонів Дніпропетровщини. Потреба у фортифікаційних спорудах там дуже гостра. У нас таке будівництво віддано військовим обласним адміністраціям. Вони це роблять -- десь краще, а десь гірше. Але в цілому складається так, що укріплення будують, а коли передають військовим, то виявляється, що збудували не на тому напрямку, не в тій якості або ж і зовсім не встигли добудувати. Звісно, що військові теж будують укріплення, наприклад, під час ведення бойових дій, але ці укріплення не такі потужні, як вони мали б бути", -- розповідає Ігор Романенко.

Вона зазначає, що швидкі будівельні роботи під обстрілом не можуть бути якісними. Саме з цієї причини ворог продовжує свій наступ як на Сумщині, так і в напрямку Дніпропетровщини.

За словами Ігоря Романенка, покращити ситуацію з фортифікаційними та оборонними спорудами можна.

"Я вважаю, що цю функцію варто доручити військовим. Саме вони повинні мати право визначати, що, де і як будувати. Наприклад, командири оперативно-тактичного рівня могли б взяти на себе ці обов’язки. Завдяки доступу до фінансування, такі командири могли б наймати підрядників і особисто контролювати процес будівництва. Це забезпечило б можливість зводити фортифікаційні споруди, які повністю відповідатимуть військовим потребам, а не виконувати роботи абияк", -- зазначає військовий аналітик.

Стосовно крадіжки коштів на таких проектах, Ігор Романенко вважає, що за подібні злочини слід притягувати до відповідальності як цивільних осіб, так і військовослужбовців.

"Такі дії потребують судового розгляду. Це слід робити швидко, жорстко і, бажано, публічно. На мою думку, подібні махінації мають бути покарані -- шляхом відправлення на фронт. Усі корупціонери та особи, причетні до правопорушень у сфері безпеки, повинні опинитися на передовій. Єдине питання полягає в тому, в якій ролі вони будуть: зі зброєю в окопах або без неї в спеціальних підрозділах," -- підсумував Ігор Романенко.