Пригадати все: як пройшли чотири роки Великої війни - Прямий

Сьогодні, 24 лютого, виповнюється чотири роки з початку великого наступу російських військ на територію України. Кремлівські лідери сподівалися на швидку перемогу, але зіткнулися з опором, який виявився несподіваним як для Москви, так і для міжнародної спільноти. Агресія, що розпочалася ще в 2014 році, перейшла в критичну стадію, супроводжувану інтенсивними ракетними обстрілами.

Російські військові сподівалися на швидке захоплення України, вважаючи, що місцеві жителі зустрічатимуть їх з радістю. Проте, з перших годин вторгнення, агресор зіткнувся з потужним опором не лише з боку Збройних сил України та Національної гвардії, а й від звичайних громадян, які об'єдналися в загони територіальної оборони, добровольчі формування та волонтерські організації.

Спротив цивільного населення став справжнім викликом для окупантів. Жителі Харківщини та Чернігівщини зупиняли техніку голіруч, а в Херсоні, Енергодарі та Мелітополі люди тижнями виходили на акції протесту під українськими прапорами. У великих містах, як-от Київ чи Одеса, громадяни масово готували засоби для відсічі ворогу.

Перед військкоматами по всій країні вишикувалися величезні черги. До захисту держави долучилися як досвідчені військові, так і зовсім юні добровольці, що стало символом національної єдності у боротьбі за незалежність.

Безліч політиків і дипломатів по всьому світу, або ж через нерозуміння, або свідомо, вважають, що російсько-українська війна розпочалася 24 лютого 2022 року. Проте фактичний збройний наступ Росії на Україну, який включав регулярні сухопутні війська та нерегулярні збройні групи, почався вже в другій половині лютого 2014 року, на вісім років раніше.

2022. Крах блискавичної війни за три дні.

Російське керівництво розраховувало на швидку перемогу та взяття української столиці протягом трьох-п'яти діб після початку повномасштабного вторгнення. Агресор спрямував основні сили на Київ, намагаючись захопити стратегічні об'єкти, зокрема Гостомельський аеродром, за допомогою десанту та важкої техніки з території Чорнобильської зони.

Противник був впевнений, що місцеві жителі не чинитимуть опору. Проте, замість очікуваної підтримки, загарбники зустріли спротив не лише з боку регулярних військових формувань, а й від звичайних людей, які активно долучалися до територіальної оборони та волонтерських груп.

Бої на Київщині стали ключовими для майбутнього столиці. Незважаючи на те що ворожі сили змогли досягти Бучі, їх подальший рух був зупинений завдяки ефективним діям Збройних Сил України. Невдача в прориві оборонних ліній примусила російське командування до кінця березня повністю вивести свої війська з регіону.

2022. "Північна фортеця" вистояла

Стійкість жителів північних областей України стала вирішальним чинником, який перешкодив ворогам встановити ефективну логістику для нападів на столицю. На Чернігівщині окупанти намагалися використати дорогу Нові Яриловичі-Чернігів як основний маршрут для переміщення своїх військ, але зіткнулися з величезними протестами та засідками.

Особливу роль у стримуванні ворога відіграли мешканці Количівки, яка залишалася єдиним зв'язком Чернігова з підконтрольними територіями. Після знищення останнього мосту через Десну місто опинилося на межі катастрофи, але не здалося. На Сумщині ситуація розвивалася за схожим сценарієм, де тероборона та селяни блокували пересування техніки агресора.

Завдяки діям Сил оборони та активності населення ворог зазнав значних втрат у техніці та пальному. Це змусило російське угруповання "Центр" вже на початку квітня повністю залишити територію Сумської та Чернігівської областей, відступивши за державний кордон.

2022 рік. Операції в Харкові та Херсоні.

В останні місяці 2022 року українські збройні сили провели два значні контрнаступи, які радикально змінили фронтову ситуацію. Операція в Харківській області розпочалася 6 вересня, вразивши противника зненацька та змусивши його залишати техніку на величезні суми. Завдяки успіху в районах Балаклії та Ізюма вдалося звільнити близько 500 населених пунктів.

На південно-східному фронті до 23 вересня підрозділи українських сил оборони досягли адміністративної межі між Херсонською та Дніпропетровською областями, розпочавши формування плацдарму для подальшого наступу. У листопаді вони перейшли на правий берег річки Дніпро, в той час як ворог відступив на лівий берег.

У результаті успішної реалізації цієї операції Україна змогла звільнити більше 200 населених пунктів на правобережжі Херсонської та Миколаївської областей, а 11 листопада стало знаковим моментом – місто Херсон також було звільнено. Тисячі українців, які залишалися в місті, зустрічали своїх військових, вітаючи їх із національними прапорами.

Протягом усіх дев'яти місяців окупації регіону на територіях, що не підконтрольні Україні, існував громадянський рух опору "Жовта стрічка". Цей рух продовжує здійснювати партизанські дії в Донецькій, Луганській областях та в Криму.

2023-2024. Втеча Чорноморського флоту та захист плацдармів.

У період з 2023 по 2024 рік українські оборонні сили провели ряд стратегічних маневрів, які спонукали російське командування переосмислити розташування свого флоту в Криму. Ключовим досягненням стали морські операції, які змусили Росію перемістити боєздатні кораблі Чорноморського флоту з анексованого Севастополя до Новоросійська.

Окрім дій на воді, Збройні сили України перейшли до стратегічної оборони на суходолі. Найбільш запеклі зіткнення тривали на Куп'янському, Лиманському та Бахмутському напрямках. Також оборонні битви розгорнулися за Вугледар та Білогорівку. Основною метою було виснаження ворожих резервів та знищення техніки окупантів.

Особливим досягненням стало встановлення плацдарму поблизу Кринок після успішного форсування Дніпра восени 2023 року. Одночасно дальнобійні безпілотники почали регулярно уражати об'єкти паливної інфраструктури та нафтопереробні підприємства далеко в тилу Російської Федерації.

2024-2025. Курський наступ та операція "Павутина".

У 2025 році Збройні сили України здійснили ряд наступальних операцій, які суттєво змінили стратегії російського командування. Активні дії відбувалися на Добропільському напрямку, а також у Бєлгородській та Курській областях. Це рішення було прийняте з метою ліквідації загрози оточення українських територій на сході та формування так званої "буферної зони".

Завдяки своєчасним військовим діям українських підрозділів вдалося зупинити розширення території, контрольованої окупантами, та стабілізувати обстановку на фронті. Ці дії стали реакцією на спроби противника посилити напруженість на кордоні. Окрім стратегічного значення, ці операції мали на меті розподілити ресурси ворога, які планувалися для захоплення нових населених пунктів у Донеччині.

Окрім того, Служба безпеки України здійснила безпрецедентний за масштабами удар по авіаційній інфраструктурі ворога глибоко в його тилу. 1 червня 2025 року було реалізовано операцію "Павутина", яка охопила військові аеродроми у трьох різних часових поясах одночасно.

Одночасна атака дронів вразила чотири аеродроми: "Бєлая", "Дягілєво", "Олєнья" та "Іваново". Це призвело до суттєвих втрат серед найдорожчих зразків техніки ворога. За інформацією Василя Малюка, який на той момент обіймав посаду голови СБУ, наші безпілотники знищили 41 бомбардувальник-ракетоносець стратегічної авіації Росії, включаючи А-50, Ту-95, Ту-22 М3 та надзвуковий Ту-160.