Як Україні зберегти позиції на фронті у 2026 році: чи дійсно існує серйозна загроза прориву з боку російських військ?

Росія продовжує демонструвати, що не збирається зупинятися у свої намаганнях прорвати фронт. Як Україні утримати фронт у 2026 році? Чи є ризик падіння фронту? Видання "Коментарі" розбиралося у цих питаннях, проаналізувавши думки експертів.

Конфлікт в Україні. Зображення: з публічно доступних джерел.

Керівник проєктів з безпеки Центру глобалістики "Стратегія 21" Павло Лакійчук в інтерв'ю Українському Радіо повідомив, що українські захисники прагнуть реалізувати два основні напрямки: нейтралізувати наступальний потенціал противника та підсилити свої збройні сили.

На його думку, можна зменшити чисельну перевагу супротивника, завдаючи йому втрат. Лакійчук підкреслив, що це процес, який називається "ослабленням його наступальних можливостей".

Експерт підкреслив, що справа не обмежується лише бойовими діями на фронті. Варто також продовжувати завдавати ударів у глибину території Росії, щоб знищити склади боєприпасів, тилові бази ворога, пально-мастильні матеріали, арсенали та ключові аеродроми.

Лакійчук зазначив, що хоча це є надзвичайно важливим аспектом, цього недостатньо. Він підкреслив, що Україні необхідно забезпечити повне укомплектування армії. Наразі наші бригади мають комплектність лише на 40-50%. Варто враховувати, що підрозділ функціонує найефективніше, коли він укомплектований на 100%.

За словами експерта, це не просто 10 солдатів, а один гранатометник, два кулеметники, стрільці, оператори дронів.

Лакійчук вказав, що для того, аби забезпечити підрозділ на рівні 70-80%, необхідно здійснювати мобілізацію. Однак, за його словами, цей процес стикається з певними труднощами.

Керівник фонду "Повернись живим" Тарас Чмут звернув увагу на те, що Україна опинилася в ситуації, коли війна ведеться не за власною стратегією, а як постійна реакція на дії супротивника. Російські сили свідомо розширюють кількість напрямків нападу, створюючи нові гарячі точки. Їхня мета полягає у виснаженні української армії, змушуючи її розподіляти ресурси і уважно шукати момент, коли оборонні позиції стануть вразливими.

За його словами, у такому режимі армія працює на межі можливостей, не маючи запасу сил для маневру чи швидкої відповіді. Найбільша загроза цієї стратегії - час. Коли фронт перевантажений, а резервів бракує, противник рано чи пізно знаходить слабке місце. І це може статися не обов'язково там, де всі цього чекають.

Досліджуйте інші матеріали на порталі "Коментарі" — Путін визначив цілі: які плани має супротивник на Сумщині та Харківщині.