В'ячеслав ШАРПАР: "Перехід до Металіста за два мільйони євро? Це не зовсім так, сума була іншою."

Ексклюзивна розмова з колишнім півзахисником кількох українських команд.

Вячеслав Шарпар отримав унікальний тренерський досвід під проводом видатних українських фахівців Віталія Кварцяного та Мирона Маркевича. Він двічі здобував звання чемпіона Першої ліги, граючи за охтирський "Нафтовик" та маріупольський "Іллічівець". Крім того, Шарпар двічі став бронзовим призером у складі харківського "Металіста" та полтавської "Ворскли", а також має досвід участі в єврокубкових змаганнях.

У масштабному інтерв'ю на Sport.ua екс-футболіст поділився деталями своєї яскравої кар'єри.

Розпочав свої тренування в "Металурзі", однак виступав за "Торпедо".

В'ячеславе, поділіться, на чому ви зараз працюєте?

- Я займаюсь працевлаштуванням футболістів, можна сказати, що працюю агентом. Після завершення кар'єри, почав займатися тим, чому присвятив все своє життя. Я отримав у Києві ліцензію агента і відразу включився у роботу. Це було у 2021 році.

В даний момент я займаюся переважно роллю посередника. Ми активно допомагаємо футболістам знайти нові команди, налагоджуємо зв'язки з клубами та тренерами. Протягом свого часу у футболі я завів багато корисних знайомств, тому прагну підтримувати гравців у розвитку їхньої кар'єри.

- Яким чином ви виявилися в світі футболу?

Футболом я почав займатися в своєму рідному містечку Зеленодольськ, що в Дніпропетровській області. Раніше я також мав досвід у баскетболі та карате, але зрештою обрав футбол.

- Тож ви згодом оселилися у Запоріжжі?

- У дев'ятому класі я переїхав у Запоріжжя, хоча до цього я їздив на перегляд у Дніпро, але не зміг потрапити в дніпровський інтернат, у який завжди було важко пробитися через велику конкуренцію.

Завдяки батькові я вирушив до Запоріжжя, де розпочав свої тренування в клубі "Металург", але виступав за команду "Торпедо". Оскільки на той момент не зміг закріпитися в основному складі "Металурга", я отримував цінний досвід, граючи за "автозаводців".

"Завершив навчання в школі та уклав свій перший договір."

Проте перший професійний договір ви уклали з броварським "Нафкомом"?

Отже, після закінчення школи я вирушив до Броварів, де уклав угоду з "Нафкомом". Як я туди потрапив? Мій сусід, який мав зв'язки з керівництвом клубу, допоміг мені домовитися про перегляд. Я відвідував їх двічі. Під час одного з матчів я забив два голи, і головний тренер "Нафкома" Олег Федорчук оголосив: "Все, підписуємо контракт на п'ять років".

Тоді "Нафком" грав у Першій лізі?

- Так, тоді команда була в Першій лізі. За цю команду я зіграв небагато матчів і переїхав у Крим.

Федорчук став керівником "Таврії" і вирішив взяти вас із собою...

Так і сталося. Федорчук у той час забрав чимало футболістів з "Нафкома". Я виступав за молодіжну команду "Таврії", нам дозволяли тренуватися з основним складом, а згодом нас відправили в оренду до красноперекопського "Хіміка".

Хоча ви не виступали за "Таврію", можна стверджувати, що цей час був для вас вдалим?

Звісно! У той час я був молодим, але ми мали можливість тренуватися з такими зірками, як Головко, Чижевський, Едмар, Гоменюк, Дмитрулін, Ковпак, Корнєв, Омоко, Рева та багатьма іншими. Цей досвід став для мене безцінним і значно сприяв моєму розвитку в подальшому.

- Після "Таврії" наступним вашим клубом став охтирський "Нафтовик".

Мій батько мав знайомство з тодішнім головним тренером команди Сергієм Васильовичем Шевченком, і завдяки цьому ми змогли організувати мій перегляд. Після успішного виступу мені запропонували укласти контракт, але спочатку потрібно було вирішити питання з "Таврією", яка вимагала компенсацію. На щастя, все пройшло гладко, і я став гравцем охтирського клубу.

- В 2007 році "Нафтовик" став чемпіоном Першої ліги і підвищився у класі. За рахунок чого команда з невеликого міста досягла такого успіху?

У складі команди були присутні численні досвідчені футболісти, які не перший рік виступали в Першій лізі. Крім того, тренерський штаб зміг згуртувати всіх навколо спільної мети. У "Нафтовика" ситуація з фінансами була стабільною: зарплати та премії виплачувалися вчасно, що сприяло досягненню амбітних цілей.

- Чи була для вас важкою перша гра у вищій лізі?

- Звичайно, важко. У команді залишились майже всі футболісти, які грали у Першій лізі і цей перехід дався команді тяжко - це був інший рівень. Потім вже з'явились більш досвідчені гравці.

На початкових етапах "Нафтовик" зустрівся з такими суперниками, як "Металіст" та "Шахтар". Розклад матчів для новачка в елітному дивізіоні виявився досить складним.

- Тоді часто так було, що календар робили таким чином, що лідери у перших турах грали проти аутсайдерів, тому і "Нафтовику" довелося стартувати проти сильних команд.

Команда "Нафтовик" тривалий час не знала смаку перемог, але несподівано здобула виїзну перемогу над "Динамо" з рахунком 1:0.

Тоді нам пощастило з "Динамо", хоча я сам не брав участі в цій грі. Вони показали чудову гру, після якої Йожефа Сабо звільнили з посади. Сергій Ребров не реалізував пенальті, а наш Олег Шептицький скористався своєю можливістю - 1:0 і до побачення.

- Після першого кола на горизонті з'явився "Іллічівець".

- Я взагалі нікуди не просився йти з "Нафтовика", але приїхав головний тренер "Іллічівця" Олександр Іщенко, який запропонував перейти в оренду, пообіцяв більшу зарплату. Тоді я в Маріуполі отримував більше, ніж у Вищій лізі, була задача вийти з Першої ліги у Вищу. Клуби тоді домовились про оренду на півроку, ми були на зборах у Туреччині і я відразу переїхав у розташування "Іллічівця".

Також з'явилася інформація про те, що у вас був можливий варіант з Казахстаном.

Перед тим, як приєднатися до "Іллічівця", я відвідав перегляд у "Кайсарі" і зустрівся з головним тренером, проте угода між клубами так і не була досягнута.

Яким чином відбувся ваш перший візит до "Волині"?

Олександр Ярощук, з яким я був знайомий з часів його роботи в "Нафтовику", подзвонив мені. Перед переходом до "Волині" я грав в оренді за "Десну" і в матчі проти луцької команди проявив себе досить добре. Тоді у мене було два варіанти: "Олександрія" та "Волинь". Хоча фінансові умови були однаковими, Ярощук переконав мене переїхати до Луцька, запевнивши, що у команди є серйозні амбіції виходу в УПЛ. Врешті-решт, ми досягли цієї мети.

Віталій Кварцяний тоді зібрав хорошу команду для Першої ліги - Сімінін, Пічкур, Піщур, Ндоя, Мостовий, Майкон, Рамон, Герасимюк та інші.

- Не боялися тоді йти до Віталія Кварцяного? Всі знають його навантаження, вівчарка, бронежилети...

Я вже пережив цей досвід, хоча раніше не міг уявити, які саме виклики мене чекають. Коли я прибув на збори в Ялту, виявилося, що тренування проходять тричі на день, і перше з них починається о шостій ранку.

Чи виникали у вас суперечки з Кварцяним?

А як обійтися без Кварцяного? Працювати з ним непросто, але він швидко заспокоюється, і це всім було відомо і залишається відомим.

В "Волині" ви вперше виступили на позиції центрального захисника.

Так, таке дійсно траплялося. Можу сказати, що Кварцяний використовував мене фактично на всіх позиціях на полі. Одного разу, під час гри проти донецького "Металурга" в рамках Кубка України, він випустив мене на позицію правого півзахисника — це був мій перший досвід у цій ролі. Раніше я ніколи не грав на фланзі.

- Потім головним тренером "Волині" став Анатолій Дем'яненко. Наскільки змінився тренувальний процес чи він працював по конспектам Валерія Лобановського?

Ні, такі навантаження, як під час роботи з Кварцянем, більше не відчувалися. Звісно, у Дем'яненка були помічники з фізичної підготовки, але все проходило в помірних межах. На зборах у Туреччині було багато бігових вправ, і це було складно, але не так інтенсивно, як за часів Кварцяна.

Я можу сказати, що Дем'яненко також порядна людина, залишились теплі спогади від роботи з ним.

У зимовий період 2011 року "Металіст" запросив вас до своєї команди, де вже виступали такі гравці, як Папа Гує, Едмар, Валяєв, Клейтон Шав'єр та багато інших. Чи не було у вас побоювань при переході до харківського клубу?

- Тоді було не страшно, бо їхали на перегляд. Мені про це сказав Олександр Піщур: "Ми їдемо на перегляд в "Металіст", Кварцяний домовився". Ми тоді були на зборах у Криму і я сказав: "Добре, поїдемо".

Ми повернулися і вирушили на збори з "Металістом" до Дубая. Рівень гравців був на зовсім іншому рівні; під керівництвом Мирона Маркевича всі тренування фокусувалися на передачах, що було можливим завдяки технічним вмінням футболістів. Маркевич формував стиль гри, який мав подобатись вболівальникам.

- Хто з гравців виділявся з того "Металіста"?

Коли я прибув, найсильніше мене вразив Тайсон, а згодом, коли "Металіст" підписав Хосе Сосу, аргентинець став моїм фаворитом.

Переговори про ваше підписання тривали досить довго. Чи правда, що "Металіст" виплатив "Волині" два мільйони євро за вас?

- Насправді, сума була трішки інша - 1,6 млн доларів, бо я сам бачив у контракті ці цифри.

Ваші фінансові умови істотно поліпшились. У той період Олександр Ярославський виявляв велику щедрість, чи не так?

- Так, це правда. При Ярославську все було солідно і все вчасно виплачувалось. Поки він був у "Металісті", ніяких претензій по фінансах взагалі ні у кого не було.

Ярославський часто відвідував базу, активно спілкуючись з командою.

Чи траплялося так, що Ярославський був у змозі надати подвійну винагороду?

Це все частіше лунало від бразильців, які у роздягальні після успішного матчу виконували пісню: "Ярославський, Ярославський, подвійна винагорода". Після цього Ярославський вже не зміг відмовитися.

- Задоволені періодом кар'єри в "Металісті"?

Звичайно. Я здобув безцінний досвід від гравців елітного рівня, багато чого навчився у Мирона Маркевича, тому абсолютно не шкодую, що мав можливість виступати за "Металіст".

"Домовилися з Волинню, що на гроші не претендую і після цього мене відпустили"

Після цього ви мали досвід оренди в кількох клубах. Яка ж була ситуація з "Чорноморцем", коли ви вже уклали угоду про оренду, але за кілька днів вона була скасована?

Ситуація склалася таким чином: я перебував у відпустці, коли мені зателефонував Роман Григорчук і запропонував мені перейти в "Чорноморець" на умовах оренди. Роман - чудова людина і талановитий тренер, проте з самого початку щось пішло не так. В той час "Чорноморець" демонстрував непогані результати, але я вирішив залишити клуб через сімейні обставини, таке іноді трапляється.

- Влітку 2015 року ви вперше спробували легіонерського хліба. Як виник варіант з "Шерифом"?

- Мої перші агенти запропонували поїхати у Молдову. Я тоді не зміг себе проявити, але на це були деякі причини - у мене була температура, ангіна, та все ж було прийнято рішення їхати. Там збирали легіонерів під єврокубки. Я відіграв ці матчі у єврокубках і розірвав контракт. "Шериф" тоді не зміг пройти перший раунд кваліфікації Ліги Європи. Президент клубу був незадоволений легіонерами, тому співпраця була завершена.

- Потім ви відправились у Казахстан. Там ви стали гравцем "Атирау".

Мої агенти, Ігор Кривенко та Олексій Люндовський, уклали угоду з клубом "Атирау". У той час у мене була непроста ситуація: "Волинь" взагалі не виплачувала мені зарплату після мого повернення з "Шерифа". Затримки були значними, а Кварцяний наполягав, щоб я залишився, обіцяючи, що все вирішиться, адже команда тоді займала п’яту позицію, і ми мали шанси на вихід в єврокубки. Я щодня приходив і просив, щоб мене відпустили. Згодом я домовився з генеральним директором клубу, Євгенією Жуховицькою, що не маю жодних претензій і не претендую на гроші, після чого мене нарешті звільнили.

"Кобін кликав у "Минай", але вирішив, що досить вже"

Один із найвизначніших етапів вашої кар'єри припав на час виступів у "Ворсклі". Команда прагнула досягти вершин в УПЛ, брала участь у єврокубках, і ви відзначилися голами у ворота лондонського "Арсеналу"...

Так, у пам'яті залишилися приємні миті. Тоді Богдан Шуст та Павло Ребенок звернулися до мене з пропозицією приєднатися до "Ворскли". Вони зателефонували і запросили приїхати. На той момент я вже три місяці не мав команди, залишався вдома, сподіваючись на якісь нові пропозиції. Було кілька дзвінків з Кіпру та інші варіанти, але жоден із них не був конкретним.

Попри те, що "Ворскла" також переживала фінансові труднощі на той момент, у мене не було інших варіантів, і я прийняв рішення піти. Головний тренер Василь Сачко наполягав на тому, щоб я залишився. Врешті-решт, ми змогли врегулювати питання стосовно контракту, тим більше, що я не вимагав якихось надто вигідних умов. Згодом фінансова ситуація покращилася.

Спочатку ми не змогли увійти до топ-6, але згодом до нас приєднався Іван Балан, який разом із Сачком і Анатолієм Момотом організували захоплюючий тренувальний процес. Балан взяв на себе відповідальність за фізичну підготовку, і завдяки якісним навантаженням ми досягли помітних результатів.

"Ворскла" розпочала свої виступи у єврокубках, що позитивно вплинуло на фінансові справи клубу.

- Так, заробили гроші, почали розраховуватись з нами, клуб розвивався.

- Тоді ви програли "Арсеналу" на їхньому полі з рахунком 2:4. А з ким з суперників було найскладніше змагатися?

Обамеянг демонстрував вражаючу гру, і нашим захисникам доводилося нелегко протистояти йому. Також на полі помітно проявив себе Веллбек.

Ви завершили свою кар'єру в "Волині"?

- Я вже так награвся у Першій лізі, що не хотілось продовжувати. Хоча були варіанти, дзвонив Василь Кобін, кликав у "Минай", але вирішив, що досить вже.

- Ваша символічна збірна футболістів, з якими ви грали.

- Шуст - Вільягра, Обрадович, Папа Гує, Фініньо - Тайсон, Шавьєр, Соса - Майкон, Девич, Рамон. Тренер - Мирон Маркевич.