Війна забрала життя старшого сержанта Євгенія Заліщука. "Для мене він був всім" - Життєві історії | Експрес онлайн

"Для мене він був найкращим татом, він був для мене цілим світом, він був моєю душею", -- каже Дар'я Заліщук.

Тато виріс у селі Кривець, що на Черкащині. Коли він ще був маленьким, його батьки розлучилися, і мама взяла на себе відповідальність за виховання. Після закінчення школи він отримав спеціальність механізатора в Буцькому професійно-технічному училищі, - ділиться спогадами донька військовослужбовця. - Під час служби в армії, що проходила у Вірменії, тато здобув звання старшого сержанта. Після демобілізації працював на різних роботах: механізатором у колгоспі, трактористом у фермерському господарстві, на цукровому заводі, на будівництві, а також допомагав у сільській олійні та працював різноробочим на цегельному заводі. З мамою Катериною він зустрівся на ринку, куди вона приїжджала продавати власну продукцію. Вона відразу припала йому до душі. Уявіть, після важкого робочого дня, він сідав на велосипед і їхав 13 кілометрів, щоб побачити свою кохану. Згодом вони одружилися і були дуже щасливі, коли я з'явилася на світ. Між нами з татом існував надзвичайно сильний емоційний зв'язок. Він завжди відчував мене, підтримував і розумів.

У травні 2022 року Євгеній Заліщук отримав дзвінок з військкомату, після чого вирішив приєднатися до Збройних Сил України. Незважаючи на серйозні проблеми зі здоров’ям, такі як високий тиск та грижі в спині, він не вагаючись пішов на фронт. "Мій батько служив у Запоріжжі та Харківській області. На початку 2025 року його перевели до 17-ї танкової бригади, а згодом — на Сумський напрямок, звідти — на Курщину," — розповідає Дар'я. "Він був санітаром-стрільцем і врятував не одне життя своїх побратимів. У 2023 році у мене народилася донька Соломійка, і тато неймовірно любив свою внучку. Минулого року я планувала повернутися з-за кордону додому на Великдень. Тато обіцяв взяти відпустку, щоб ми зустрілися. Але доля вирішила інакше... 15 лютого він загинув неподалік Миколаївки — уламок снаряда вразив його в районі серця. У цьому бою загинуло багато бійців. Я безмежно вдячна побратимам, які змогли евакуювати тіло батька, і ми провели його в останню путь з усіма почестями. Татові було лише 52 роки". Після цієї жахливої втрати Дар'я вирішила написати книгу, присвячену батькові, в якій розповіла про нього як про людину, батька та воїна. "Я працювала над рукописом протягом семи місяців, і він вже готовий," — ділиться вона. "Хочу, щоб якомога більше людей дізналися про мого тата. Я пишаюсь ним і сильно сумую".