Вадим Скібіцький з ГУР підкреслив, що стратегічні наміри Росії залишаються незмінними — це повна анексія або встановлення контролю над Україною.

Заступник керівника Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майор Вадим Скібіцький в інтерв'ю для РБК-Україна розповів про стратегічні наміри Росії на фронті, методи та цілі російських обстрілів, а також про атаки дронів "шахедів". Крім того, він окреслив роль Північної Кореї у конфлікті.

Уже кілька місяців поспіль основні зусилля Росії прикуті до району Покровська. І хоча окупаційним військам вдалось підійти на лічені кілометри до цього міста, їхній наступ там, схоже, в останні тижні сповільнився. Трохи більше результатів за останній час Москва здобула на полі бою у Курській області, де противник за підтримки солдат КНДР вже понад півроку намагається витісняти наші підрозділи.

Одночасно з цим, російські війська щовечора активізують атаки роями "шахедів" на тилові регіони України, а також рідше використовують ракети, але в менших обсягах. Основними цілями цих нападів є критично важлива інфраструктура, енергетичний сектор, система транспортування газу, військові об'єкти та підприємства оборонно-промислового комплексу, зазначає генерал-майор Вадим Скібіцький.

В інтерв'ю РБК-Україна заступник начальника Головного управління розвідки Міноборони розповів про те, як Росія змінила підхід до обстрілів і що ворог планує на фронті.

Враховуючи розвиток конфлікту та численні невдачі з боку російських сил, чи можете ви оцінити, як за ці три роки могли змінитися цілі, завдання та амбіції Путіна у цій війні?

- Якщо говорити про стратегічні плани Російської федерації, вони залишилися незмінними. Зазначене прописано і в їхніх документах, які вони розробили для планування подальшого розвитку і бойового потенціалу збройних сил РФ. Це повна окупація або повний контроль, якщо не вдалось окупувати відразу територію нашої держави, щоб мати дуже потужного союзника насамперед. У своїх документах вони вже зараз визначають, що керівництво в Україні і Україна загалом повинні бути нейтральними або проросійськими.

Це та трансформація, яка сталася після початку масованого вторгнення. Спочатку російські військові планували швидко захопити всю територію України, проте, з початком бойових дій та виявленням рішучого опору з боку нашого народу та держави, їхні наміри почали зазнавати змін. Стратегії російського керівництва постійно коригуються. На сьогодні основна мета, визначена Російською Федерацією до 2025 року, полягає в захопленні повної території Донецької та Луганської областей, виконанні задач так званої "спеціальної військової операції" та збереженні контролю над вже окупованими районами, такими як Херсонська та Запорізька області, а також Крим.

Проте, якщо розглядати основні стратегічні наміри Кремля, то вони залишаються стабільними ще з моменту розпаду Радянського Союзу в 1992 році. Здобуття контролю та забезпечення впливу на нашу країну завжди було однією з ключових цілей Кремля на протязі багатьох років. Україна є важливим елементом завдяки своєму потужному оборонно-промисловому комплексу, розвиненій індустрії та значному людському потенціалу слов'янського населення, яке говорить зрозумілою мовою та має спільні історичні корені. Крім того, її великі території дозволяють Російській Федерації створити так звану буферну зону на межі з країнами НАТО.

Ви зазначили, що російські стратегії підлягають коригуванню. Що стало причиною для зламу їхніх первісних задумів, які були розроблені перед початком масштабного вторгнення?

По-перше, це Київ. Протягом трьох днів ворог не зміг захопити столицю. По-друге, слід згадати Маріуполь – місто-герой, що суттєво затримало ворожі війська, які планували вийти на наші південні терени та рухатися на північ, щоб з'єднатися з російськими підрозділами, що наступали на Харків. Це мало призвести до повного оточення українських сил у зоні колишньої Операції об'єднаних сил. Таким чином, це був перший етап, реалізація якого для Російської федерації виявилася невдалою.

Третій етап передбачає, зокрема, повернення наших земель, які були окуповані на початкових етапах війни. Харківська область та місто Херсон кардинально змінили всі стратегії Росії щодо просування її військових сил вглиб нашої країни.

Наступний етап - це активні бойові дії, які тривають вздовж усієї лінії фронту. Противник постійно змушений коригувати терміни здійснення своїх військових завдань у відповідь на дії наших захисників. Сили оборони України успішно утримують свої позиції, відкидаючи ворога назад і перешкоджаючи реалізації планів, які Кремль визначив на місяць, півроку або навіть рік.

Але чому, незважаючи на постійні невдачі, зміщення термінів та затягування процесів на роки, вони все ж не зупиняються у своїх намірах продовжувати бойові дії та війну?

Розумієте, для Путіна важливий досягнутий результат. Проте результатів так званої "спеціальної військової операції" наразі немає. В чому ж полягає цей результат? На початку вони говорили про "допомогу" та "звільнення" Луганської і Донецької областей від "української окупації" в межах їхніх адміністративних кордонів. Проте поставлені цілі для російських окупантів досі не виконані. Вся Луганська область не під контролем, а за такими темпами наступальних дій, які демонструє Російська Федерація, навряд чи їм вдасться досягти результатів у Донецькій області найближчим часом.

Деякі військові аналітики та OSINT-ресурси відзначають, що впродовж останніх кількох тижнів, за їхніми спостереженнями, спостерігається певне зниження активності атак, штурмових операцій та темпів просування російських військ на фронті. Чи справді це так?

- Дійсно, ми фіксуємо зменшення і активності бойових дій, і насамперед зменшення боєзіткнень. Але угруповання їхніх військ все одно залишається потужним - це понад 620 тисяч військовослужбовців збройних сил Російської федерації, які розміщені на наших тимчасово окупованих територіях, в Курській області. Відбувається перегрупування, здійснюється поповнення бойових втрат Російської федерації. Свій вплив на ведення бойових дій безпосередньо має і погода.

Якщо ми говоримо про сухопутний компонент - це приблизно 620 тисяч, причому понад 200 тисяч - це ті штурмові підрозділи, які беруть участь у бойових діях і знаходяться на лінії фронту. Крім того, це 35 тисяч військовослужбовців росгвардії, які забезпечують окупаційну владу, здійснюють охорону найбільш важливих об'єктів на тимчасово окупованих територіях і, по суті, згідно з їхніми планами, за необхідності можуть виконувати завдання в другому ешелоні противника під час організації оборони.

Крім того, варто врахувати також війська, що займаються логістичним забезпеченням, підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації та авіацію, яка, хоч і не розташована безпосередньо в зонах бойових дій, але активно залучається для виконання ударів. Адже на сьогоднішній день агресор використовує понад 20 аеродромів і авіабаз на території Росії для здійснення як бомбових, так і ракетних атак на нашу країну.

Але не потрібно думати, що від зменшення активності бойових дій змінюються плани противника. Адже цей час використовується ними для опрацювання планів подальшого наступу, підготовки особового складу, поповнення боєприпасів і, відповідно, підготовки до подальших штурмових і наступальних дій.

Ми розглядаємо ситуацію, спираючись на інтенсивність нинішньої кампанії з вербування військовослужбовців до збройних сил РФ. Важливо зазначити, що в січні вдалося перевиконати плани з рекрутування на 107%. Ця тема залишається важливою, оскільки російська влада не стикається з труднощами у комплектуванні армії та відновленні втрат.

По-друге, вони чітко окреслили для себе найважливіші та найактуальніші напрямки ведення бойових дій. Передусім це Покровський, Торецьк та Часів Яр, де планують завершити всі заплановані операції. Також важливим є Куп'янськ. Ми усвідомлюємо цілі, які ставить перед собою Російська Федерація, включаючи можливість проведення штурмових та наступальних дій у Херсонській та Запорізькій областях.

Отже, існують подібні наміри, і така небезпека все ще присутня?

- Так, загроза залишається. Давайте подивимося на заяви, які робить керівництво Російської федерації. Представники Кремля неодноразово заявляли, що і Херсонська, і Запорізька області - це "нові території" Росії, які "вписані в конституцію Росії", і що вони будуть робити все для того, щоб ці території були під контролем Росії.

- А якщо говорити про Дніпропетровську область, чи є загроза якихось наступальних дій з боку Росії в напрямку, на територію Дніпропетровської області?

По-перше, варто розглянути, чи здатна Російська Федерація досягти встановлених цілей щодо виходу на межі Дніпропетровської області. Якщо Росії вдасться реалізувати цей план, це суттєво підвищить ризик проведення різноманітних наступальних і розвідувальних операцій. Крім того, така ситуація обмежить діапазон використання артилерійських та реактивних систем залпового вогню противника, що, в свою чергу, зменшить їхню здатність завдавати удари по нашій критичній інфраструктурі.

Ви також згадали, що у них немає проблем з набором волонтерів та рекрутуванням. Це справжні добровольці, які самостійно вирішили приєднатися, чи можливо це примусовий набір, наприклад, з виправних установ? Хто саме складає цю групу?

Це досить захоплююча ситуація. Згідно з російськими планами на 2025 рік, близько 30% тих, хто нібито добровільно вступає до армії, складатимуть особи, які перебувають під слідством, відбувають покарання в тюрмах або мають умовний термін. Це питання вже постало перед генеральним штабом збройних сил Росії - як діяти з цими людьми, яким чином з ними взаємодіяти. У 2024 році частка таких осіб, відомих як спецконтингент, становила 15%, а тепер очікується, що вона зросте до 30%.

Проте їм надається значна винагорода, а також чималий аванс, який виплачується при укладенні першого контракту. У більшості областей Росії ця сума перевищує 2 мільйони рублів, що означає, що російський військовий, підписуючи контракт, може отримати від 20 до 25 тисяч доларів одноразово, в залежності від регіону.

Для Російської Федерації ці суми є значними. Як результат, у 2024 році план з набору на контрактну службу не просто був виконаний, а перевищений щонайменше на 10 тисяч військовослужбовців. Для кращого розуміння, ця цифра, по-перше, включає одноразові виплати від Міністерства оборони РФ за укладення контракту, а також виплати від місцевих органів влади та підприємств, де працюють ці військові. Кожен регіон Росії та її суб'єкти мають визначений план, скільки осіб вони повинні залучити до збройних сил. І в Росії існує серйозна відповідальність за невиконання цього плану.

Які наміри має Росія щодо комплектування військових сил у 2025 році?

- Якщо говорити про плани - це 343 тисячі військовослужбовців, йдеться саме про набір за контрактом. Але з досвіду 2024 року ми знаємо, що ці плани змінюються - в більшу сторону. Наприклад, минулого року була мета - набрати приблизно 375-380 тисяч, потім плани змінилися на 430 тисяч, а в результаті вони набрали 440 тисяч військовослужбовців саме за контрактом.

Важливо усвідомлювати, що близько 80% осіб, які укладають контракт, залучаються для компенсації бойових втрат. Таким чином, за умови підтримання поточних темпів наступальних операцій та втрат, які зазнає супротивник, ці плани здебільшого сприятимуть відновленню сил на фронті.

Крім того, в Москві розробляються актуальні стратегії для створення нових військових з'єднань та частин. Це особливо стосується Московського, Ленінградського, Південного і Центрального військових округів, де наразі триває формування нових підрозділів і планується продовжити цей процес протягом року. Наприклад, дивізії формуються на основі вже існуючих бригад, які активно залучені до бойових дій на території нашої країни. Це фактично означає доукомплектування бригад до рівня дивізій. Також планується, що для реалізації цих заходів буде залучено особовий склад, який укладе контракт із Міністерством оборони Російської Федерації.

- Щоночі росіяни вже, напевно, з вересня запускають БПЛА - щось з них "шахеди", щось з них якісь "болванки". Але все одно це стадо щоночі летить на територію Україну, по різних областях. Зрозуміло, що вони не летять в нікуди, їм, напевно, задані якісь цілі. Чому оці дрони кожну ніч літають, яка мета і на які об'єкти вони, як правило, націлені?

- Розпочнемо з того, чому літають щоночі. По-перше, росіяни суттєво збільшили випуск безпілотних літальних апаратів різних типів. Якщо раніше, в 2023 - на початку 2024 року ми знали тільки один "шахед", потім "Герань-1", "Герань-2" і все. На сьогодні спектр цих безпілотних літальних апаратів такий великий, що навіть не завжди можливо на пальцях однієї руки перерахувати: "Герань-1", "Герань-2", "Гарпія", "Гербера", "Пародія" та інші.

В даний час існує кілька категорій безпілотників, що використовуються у військових операціях. Серед них можна виділити бойові ударні дрони, розвідувальні апарати, а також дрони, що виконують роль хибних цілей, які не несуть бойового навантаження, і імітаційні цілі. Це все разом створює значне навантаження на нашу систему протиповітряної оборони. Важко визначити, який саме безпілотник несе загрозу, а який є безпечним.

По-друге, стосовно виробництва безпілотників на території Російської Федерації. Це Іжевськ, Єлабуга та концерн "Калашников". Наразі вони істотно наростили обсяги виробництва безпілотних літальних апаратів. Завдяки цьому, вони мають можливість здійснювати атаки з використанням від 150 до 200 безпілотників за один раз.

Цікаво, що у їхньому стратегічному плані передбачено розширення кількості пускових майданчиків, з яких вони мають намір запускати безпілотники на нашу територію. Згідно з оцінками російського командування, якщо їхні плани на перше півріччя втіляться в життя, вони зможуть одночасно запустити близько 500 дронів.

Наступне - про можливі цілі. Цілі не змінилися. Я пам'ятаю документи Російської федерації, які датуються осінню 2023 року, де були чітко визначені основні цілі, по яких будуть застосовуватися безпілотні літальні апарати, крилаті та балістичні ракети. Це система управління Збройних сил, Сил Оборони, це все, що стосується авіації і наших аеродромів. Це - найбільш критичні елементи нашої інфраструктури, в тому числі енергетична система, газотранспортна система - те, що ми спостерігаємо зараз. І один із пріоритетів - наші підприємства оборонно-промислового комплексу - там, де виготовляється озброєння, де ми наростили випуски багатьох видів зброї, боєприпасів, безпілотних апаратів та систем.

Основні пріоритети залишаються незмінними. Ми вже стали свідками атак на енергетичну інфраструктуру, зокрема на теплоелектростанції. Напевно, ви пам'ятаєте, наскільки потужні були удари в Харківському регіоні, які призвели до зриву системи теплопостачання для нашого населення. Здійснювалися атаки на енергосистему, причому агресор змінив свою тактику і підходи, які зараз також активно використовує. Це стратегія, що передбачає чітке визначення цілей і ретельне планування – так званий таргетинг, спрямований на досягнення максимального ефекту.

В останні часи наша газотранспортна інфраструктура та газові родовища зазнають серйозних труднощів. Ворог усвідомлює, що це ресурс, який необхідний для забезпечення потреб нашого населення. Останнім часом вони активізували зусилля на знищення цієї критично важливої для України спроможності.

Щодо атак на газотранспортну інфраструктуру, виникає питання: чи прагнуть вони просто позбавити нас газу, чи ж намагаються змусити нас відновити транзит їхнього газу в якомусь вигляді?

Цілком можливо, однак, якщо звернути увагу на Львівську область, то варто зазначити, що удари були спрямовані саме на наші підземні газосховища, де накопичується газ. Наразі вже зафіксовано три атаки на наші родовища, метою яких є позбавлення можливості видобутку газу. Крім того, удари також завдаються по наземних об'єктах інфраструктури, зокрема компресорним та газоперекачувальним станціям, які забезпечують підйом газу з підземних сховищ або викачування його з наших надр.

І це ще дуже потужний елемент тиску не тільки на уряд України, а й на наше населення. Дивіться, що відбувається в Одесі, коли вона майже повністю залишається без світла. Я пам'ятаю 2023 рік, коли ти приїжджаєш в Одесу, ідеш по Дерибасівській, а там все гудить від генераторів, щоб забезпечити світлом. Це дуже непросто для населення. І росіяни розраховують, що це буде впливати на населення. І однозначно Російська федерація в інформаційному плані буде використовувати це для дестабілізації ситуації.

- Колись в опалювальний сезон 2022-2023 року росіяни спочатку раз на 7 днів запускали ці "Х-шки" чи "калібри", в денний час, по 50-100 ракет по наших об'єктах енергетики. Потім цей інтервал збільшився до 10 днів, потім - до 14 днів. Вночі ще вони потім запускали - не кожну ніч - "шахеди", які теж добивали нашу енергетику.

В березні минулого року простежувалася певна системність у їхніх атаках. Вони акцентували увагу на частоті, чисельності та короткому проміжку між обстрілами. Завдяки цьому, за 3-4 тижні, ситуація для нас стала досить складною – освітлення практично не залишилось.

В даний момент вони активно використовують "шахеди", при цьому обмежуючи застосування ракет для атак на нашу енергетичну інфраструктуру. Які ж на сьогодні їхні наміри та стратегії? Чи можуть вони відмовитися від плану повного знеструмлення та створення блекауту? Мені важко зрозуміти їхні мотиви.

Українська військова розвідка усвідомлює ситуацію. По-перше, удари стали більш комплексними. По-друге, як російські, так і українські сили навчились ефективно планувати атаки на цілі, використовуючи менше ракет і безпілотників для досягнення максимального ефекту. По-третє, обираються пріоритетні цілі, ураження яких принесе найбільшу вигоду.

Крім того, атаки не тільки є комбінованими, але й ретельно скоординованими: спочатку запускаються ракети, потім безпілотники, і знову ракети. Це призводить до значного навантаження на систему протиповітряної оборони. Російська сторона усвідомлює наші можливості та те, де розташовані наші системи, що дозволяє їм їх обійти.

Якщо раніше справді запускалось по 70 ракет, вони всі летіли по одному маршруту: заходили через Луганську область і прямували відразу на Київ. Зараз ви такої картини вже не побачите. Ракети заходять з будь-якої сторони, літають по території України, оминають всі засоби і райони протиповітряної оборони і намагаються досягнути цілі.

Зараз ситуація стала набагато складнішою. Нам потрібно активно маневрувати силами та засобами системи протиповітряної оборони. Крім того, ми усвідомлюємо, які об'єкти російські війська обирають для розвідки і за якими з них спостерігають. Після кожного ракетного удару вони негайно проводять повторну розвідку і в короткі терміни завдають нових ударів. Це фактично є спробою знищити ті об'єкти, які не були знищені під час попередніх атак.

Одночасно, під час запуску 70 ракет, ефективність не завжди була на високому рівні. Наша система протиповітряної оборони демонструвала відмінні результати за умови наявності достатньої кількості зенітних ракет. Варто також зазначити, що ці удари були досить простими і прямолінійними. Сьогодні ж ситуація кардинально змінилася.

Крім того, якщо раніше в одному нападі використовувалися 20-30 безпілотників, то тепер їх кількість зросла до 150. Такий підхід супротивника вимагає зовсім іншого рівня уваги з боку системи протиповітряної оборони, створюючи значно більше навантаження. Раніше безпілотники запускалися вночі, і вони долітали до цілей до ранку. Нині ж запуск може починатися з ранку, а нові тенденції свідчать про те, що дрони запускаються ввечері, досягаючи наших територій з 23:00 до ранку. Це призводить до безперервних атак, що істотно підвищує рівень загрози.

Як справи у росіян із виробництвом ракет?

- Якщо порівняти з 2024 роком, то виробництво ракет суттєво не збільшилось. Але відбувся перерозподіл. Вони стали більше випускати крилатих ракет Х-101, але менше для системи "Калібр", оцінивши, де більша ефективність. Противник також планує збільшити випуск "Кинжалів" і балістичних ракет до "Іскандера" - це саме те озброєння, яке показало себе більш ефективно. Але якщо говорити в абсолютних цифрах, то зростання у випуску ракет у порівнянні з 2024 роком не більше, ніж в 1,2, а в деяких випадках - в півтора раза, якщо ми говоримо саме про високоточне ракетне озброєння.

Поділіться свіжими відомостями про солдатів з Північної Кореї. Чи присутні вони на лінії фронту, чи їхня кількість є незначною? Які саме цифри можна навести? Якими рисами можна охарактеризувати їх як військовослужбовців?

З початку грудня 2024 року вони почали брати активну участь у бойових операціях. На першому етапі їхні втрати були значними. Потім їх направили на відновлення та відпочинок. Втрати склали близько 4 тисяч з 11. Це істотні цифри для такого короткого проміжку часу. Проте вже з початку лютого їх знову активно залучили до бойових дій у Курській області.

Проте це не головне. Зараз для нас критично важливо дізнатися, чи буде направлено додаткові підрозділи, чи відбудеться тільки ротація, або ж поповнення втрат за рахунок інших військових, які займуть місця загиблих і поранених.

Головним аспектом для Північної Кореї та країн Далекого Сходу є те, що військовослужбовці КНДР здобули практичний досвід у бойових діях, використовуючи сучасні технології та новітні тактики. Це включає застосування артилерії в комбінації з безпілотниками, активне використання FPV-дронів, нові засоби радіоелектронної боротьби та розвідки. Цей досвід є надзвичайно цінним і рідкісним у світі: наразі лише Росія та Північна Корея можуть ним похвалитися. Серед багатьох наших партнерів вже виникає інтерес до цього досвіду.

Чи були ці північнокорейські військові зафіксовані лише під час боїв у Курській області, чи ж їх присутність спостерігалася і на інших ділянках фронту?

У Курській області зафіксовані лише безпосередні присутності, але ми вже помічаємо окремі військові системи з Північної Кореї, зокрема 170-мм артилерійські установки і реактивні системи залпового вогню, на нашій території. Щодо інструкторів з КНДР, їх, ймовірно, немає, оскільки російська сторона розробила спеціальний навчальний центр в артилерійському училищі, де проводиться підготовка особового складу Збройних сил Російської Федерації для роботи з північнокорейськими системами.

Ми отримали підтверджені відомості про те, що військові з КНДР надавали підтримку та долучалися до розробки стратегій для здійснення атак з використанням балістичних ракет, виготовлених у їхній країні. Ці дії відбувалися з території Росії, оскільки це є більш складним аспектом.

Хто ініціював ідею відправлення північнокорейських військ на підтримку Росії в бойових діях? Це рішення, яке виходило з Росії, що звернулася по допомогу. Чи, можливо, лідер КНДР сам проявив ініціативу, базуючи її на власних мотивах, наприклад, для отримання військового досвіду?

Важко дати однозначну відповідь, адже обидві країни мають спільний інтерес у цьому партнерстві. Вони уклали стратегічну угоду, що передбачає взаємну підтримку. Ця співпраця приносить вигоди як Росії, так і Північній Кореї. Російська Федерація отримає необхідні ресурси для ведення бойових дій, тоді як КНДР зможе зміцнити свій військовий потенціал.

Коли я згадую Північну Корею, мова йде про технологічні досягнення, нові види озброєння, авіацію та поповнення запасів боєприпасів. Вони передають Росії свої застарілі боєприпаси, водночас активно запускаючи виробництво нових і оновлюючи свої арсенали. Найціннішим придбанням для Пхеньяну є технології та досвід військових у веденні сучасних бойових дій.

Росія, в свою чергу, отримала необхідні ресурси для ведення війни. Зокрема, це боєприпаси різних калібрів, такі як 122 мм та 152 мм, а також реактивні снаряди для систем залпового вогню. Ці матеріали є критично важливими для Російської Федерації, оскільки Москва не має можливості суттєво збільшити виробництво таких боєприпасів у своєму оборонному промисловому комплексі.

Ми спостерігаємо за постачанням боєприпасів з Північної Кореї на територію Росії. Ці вантажі доставляються як морем, так і залізницею, після чого вони транспортуються на арсенали, розташовані ближче до України (зокрема, Московський округ та Південний військовий округ). Відтак, боєприпаси прямують безпосередньо на фронт.

На російські нафтопереробні заводи постійно відбуваються атаки. У новинах ми часто чуємо про те, що один із НПЗ зазнає удару, а інший стає мішенню для нападів. Чи можемо ми оцінити, яку частину їхніх нафтопереробних потужностей було знищено внаслідок цих інцидентів?

Ми наразі дотримуємося стандартів НАТО, які вимагають дотримання певних етапів у нашій діяльності. Це включає в себе аналіз ключових точок, а також процес таргетингу, тобто визначення цілей та найбільш вразливих ділянок, по яких потрібно завдавати удари. Після цього ми здійснюємо оцінку результатів проведених атак. Уся ця інформація дозволяє нам зрозуміти, який ефект ми змогли досягти. Наша мета – максимізувати вплив на критично важливі об'єкти, які ми обираємо для ураження.

Справа не обмежується лише нафтопереробними заводами чи сховищами паливно-мастильних матеріалів. Існує широкий спектр цілей, на які ми націлюємося. Коли мова йде про військові споруди, наше завдання полягає у їх знищенні. Щодо військово-промислового комплексу, наша мета може полягати не лише у знищенні, але й у перериванні виробничих процесів, тобто у затримці їх роботи на певний час. Адже повне знищення таких потужних об'єктів, які функціонують на території Росії, є вкрай складним завданням. Це великі та об'ємні підприємства. Проте ми виявляємо критично важливі елементи, по яких варто завдавати ударів.

Це також включає інші військові установки, такі як об'єкти противника, відповідальні за протиповітряну оборону. Адже без їх ліквідації ми не зможемо здійснювати наші удари в глибину, відомі як deep strike. Цей процес є частиною комплексних заходів, що реалізуються всіма підрозділами нашої оборонної системи під координацією Генерального штабу.

Ми вже спостерігаємо результати — виробництво нафтопереробних заводів зазнало зниження. Хоча це не настільки значне, як ми сподівалися, однак все ж має свій вплив. Це зменшення позначається на постачанні критично важливих паливно-мастильних матеріалів для військових сил противника, зокрема для авіації.

Результати наших дій відображаються на військових об'єктах супротивника, зокрема, на Чорноморському флоті Російської Федерації. Ми змусили усі бойові кораблі та підводні човни повністю евакуюватися з території Криму і перейти безпосередньо на материкову частину Росії. Також йдеться про удари по складах боєприпасів, авіаційних бомб та ракет, що значно обмежує можливості росіян у використанні свого бойового арсеналу. Місця зберігання пально-мастильних матеріалів та нафтопереробні заводи - це лише одна з категорій цілей, які потрібно знищити для зменшення бойового потенціалу і ускладнення діяльності російських військ на нашій території.

Чи відбулися протягом цих трьох років масштабної війни якісь операції, які російська сторона планувала, але вдалося запобігти їх реалізації?

Хоча ще зарано піднімати цю тему, варто зазначити, що більшість запланованих операцій, які не були реалізовані, стосувалися другої половини 2024 року та початку 2025 року. Вчасне виявлення цих намірів стало можливим завдяки злагодженій роботі всіх засобів воєнної розвідки, що дозволило вжити відповідних заходів. Ми отримали інформацію про підготовку противника до здійснення наступальних дій принаймні на двох напрямках, які не реалізувалися в зазначений період.

Існує ще один важливий аспект: завдяки нашій здатності вчасно виявляти ці плани, ми можемо здійснювати перегрупування та адекватно реагувати нашими силами. Наразі найкритичнішим напрямком є Донецька область, зокрема південно-західна її частина, місто Покровськ та навколишні населені пункти. Це дозволяє російським військам, у разі успіху, продовжувати наступальні дії в різних напрямках, включаючи Дніпропетровську область, а також на північ у бік Краматорська та Слов'янська.

Проте навіть у випадку, коли стратегії Російської Федерації стають очевидними, і вони усвідомлюють, що виконати певну операцію вже не вдасться, це не свідчить про їхню відмову від її реалізації. Вони можуть перегрупувати свої сили, вжити інші заходи підготовки, а війська продовжать займатися бойовою підготовкою та адаптацією до тих планів, які були розроблені раніше. Таким чином, навіть якщо плани супротивника стають відомими, це ще не означає, що Російська Федерація повністю відмовляється від їхнього втілення.