Українська артилерія досягає відстані 3000 км: які таємниці ховають оборонні підприємства?

Збройна незалежність. Агресор неодноразово заявляв, що одне з його головних завдань у війні - демілітаризація України. Утім, саме даючи відсіч російському агресору, наша країна перетворилася на центр оборонних інновацій. Найефективніші типи озброєння, далекобійні ракети і дрони, найнадійніші "Петріоти" та легендарні Ф-16 - усе це вже в Україні й щодня працює по ворожих цілях.

Українські безпілотні літальні апарати здатні покривати відстані в сотні кілометрів, а ракети, зокрема "Нептун" та нещодавно презентована "Фламінго", ефективно знищують військові та стратегічні об'єкти на російській території.

Про зброю, яку Україна отримала, ставши незалежною, та про сучасний, власний арсенал Незалежності, котрий створили вже під час війни, - розкаже Михайло Манилюк.

Російські нафтобази, військові об'єкти та склади боєприпасів палають! Збройні сили України завдають ударів по цілях у глибині ворожої території. Стає очевидним, що український оборонний сектор зазнає значних змін і еволюції. Виробники активно займаються розробкою потужних систем далекобійної зброї. У нас є безпілотники, які можуть подолати три тисячі кілометрів, а також ракети, які здатні охоплювати таку ж відстань і несуть бойову частину, що може знищити цілий арсенал. Але спочатку варто згадати, з якою зброєю Україна залишилася після здобуття незалежності, і що сталося з цією зброєю?

Володимир Горбулін, який у 1994 році займав посаду першого віцепрезидента Національної академії наук України та обіймав посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони.

Україна була ракетною державою, але не ядерною державою. Вона створила на той момент з 58 року по 88 роки чотири покоління ракет, які були найкращими у світі.

Михайло Манилюк, журналіст:

Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Україна володіла армією, що налічувала майже мільйон військовослужбовців, а також значними запасами зброї та військової техніки. Ми займали третє місце у світі за обсягом ядерного арсеналу. Однак, згодом економіка країни зазнала катастрофічного падіння, а військово-промисловий комплекс опинився на межі руйнації. Підприємства, які раніше діяли в рамках радянської системи, не могли забезпечувати виробництво озброєнь на одному майданчику. Наприклад, якщо танки виготовляли в Харкові, то різні комплектуючі постачалися з Ташкента чи Барнаула. Внаслідок цього українська економіка не могла підтримувати таку численну армію. Розпочався складний і болісний процес скорочення військових сил.

Костянтин Криволап, спеціаліст у галузі авіації:

Період з 1994 по 2004 рік можна охарактеризувати як час, коли спостерігалася деградація та спроби впровадження реформ у сфері Повітряних сил. В Україні, як і в Росії, цей напрямок розвитку практично зупинився. У той час, коли фінансування зменшувалося, були зусилля зберегти Повітряні сили, літаки та зенітно-ракетні комплекси. Однак основний удар прийшовся на авіацію, адже літаки було легше продавати або списувати. Вони швидше вичерпували свій ресурс, що робило їх обіг більш простим і вигідним — часом це перетворювалося на можливість для зловживань.

Михайло Манилюк, журналіст:

Згідно зі статистичними даними, наш арсенал становив вісімсот тисяч солдатів, шість з половиною тисяч танків, на п'ятсот більше броньованих транспортних засобів, триста п'ятдесят кораблів, а також понад тисячу ядерних боєголовок для міжконтинентальних балістичних ракет. До цього додалося півтори тисячі літаків, серед яких стратегічні бомбардувальники, які в даний час росія використовує для атак на житлові райони в Україні. Уся ця зброя або передавалася, або просто знищувалася.

Анатолій Храпчинський, фахівець у галузі авіації:

Було безліч захоплюючих технічних одиниць. Проте в певний період їх почали активно продавати, віддавати в борг або просто знищувати. Згадаємо, скільки літаків було розібрано, і скільки пускових шахт знищено. Тому я можу стверджувати, що ми зазнали величезних втрат.

Україна почала розробляти власну зброю у відповідь на агресію Росії.

Анатолій Храпчинський, фахівець у галузі авіації:

Чотирнадцятий рік став переломним моментом. Саме тоді почали з'являтися численні компанії, що спеціалізуються на виробництві безпілотних систем. Це були великі літаючі апарати, призначені для розвідки та, можливо, ударних операцій. Проте, на той час ще не існувало FPV-дронів та побутових моделей, які ми активно використовуємо сьогодні.

Михайло Манилюк, журналіст:

Так звані "весільні дрони", з яких спочатку навіть сміялися, стали активно використовувати для ураження російських загарбників під час повномасштабної агресії.

Анатолій Храпчинський, фахівець у галузі авіації:

Більший старт виробництва зброї почався з 23 року. Коли певна кількість людей усвідомила, що два-три тижні затягнеться на більше, почалась програма цікава, яка дозволила нам розбудовувати наші можливості. Але все одно отримувати тактичні рішення.

Цього року Україна планує випустити не менше ніж тридцять тисяч дальнобійних дронів, а також три тисячі крилатих ракет і дронів-ракет. З такою інформацією виступив Президент Зеленський під час презентації внутрішнього плану стійкості у Верховній Раді. Здається, що ця програма має всі шанси на успішну реалізацію. Серед новинок – безпілотники, здатні подолати три тисячі кілометрів. Вже існують також ракети, які можуть досягати аналогічної відстані. На цих кадрах ми бачимо український дрон "Фламінго", який з бойовою частиною вагою приблизно одна тонна може розвивати швидкість до дев'ятсот п'ятдесяти кілометрів на годину. При цьому він стійкий до російських систем радіоелектронної боротьби.

Денис Шмигаль, глава Міністерства оборони України:

Це вражаюча зброя, здатна вражати на великій відстані, і її потужність вражає. Це основні аспекти, а всі інші деталі стануть відомі, коли настане відповідний час.

Анатолій Храпчинський, фахівець у галузі авіації:

Три тисячі кілометрів - це накриття усіх важливих об'єктів на території російської федерації. Все те, що нам заважає перемогти російську федерацію. Це і виробництво "Шахедів", це і виробництво крилатих ракет, починаючи від ХА-59, плюс всі склади КАБ, які знаходяться в цій зоні.

Окрім розробки атакуючих систем, українські інженери також працюють над оборонними рішеннями. Наприклад, вони створили зенітні безпілотники, які можуть досягати швидкості до 350 км/год. Ці дрони здатні працювати як вдень, так і вночі, і вже ефективно знищують російські "Шахеди".

Михайло Федоров, український віцепрем'єр-міністр:

Розвиток дронів-перехоплювачів триває, і на ринку існує певна конкуренція серед різних компаній. Президент підписав меморандум зі своїми американськими партнерами стосовно специфічного типу цих перехоплювачів. Справді, в Україні є чимало компаній, які займаються цією справою. Ми відчуваємо певний оптимізм, і, враховуючи останні атаки, можемо спостерігати, що деякі аспекти вже працюють, а інші потребують вдосконалення.

Дрони, ракети, системи радіоелектронної боротьби та розвідки, лазерна зброя, наземні, надводні та підводні безпілотники! Україна має власний арсенал, який ефективно знищує ворога. І ми вже довели усьому світу, що можемо успішно протистояти російській армії. І що ми - незалежні!