Якщо Україна погодиться передати Путіну всю Донецьку область, вона ризикує втратити стратегічний пояс укріплень, що включає чотири ключових міста.

Цю інформацію оприлюднив Інститут вивчення війни (ISW) зі США, згідно з повідомленням DailyLviv.com.

Кремлівські представники наполягають на тому, щоб Україна передала Росії стратегічно важливу неокуповану територію в Донецькій області, а також заморозила військові дії на інших фронтах у межах угоди про припинення вогню. За інформацією неназваних джерел, яку 8 серпня оприлюднило Bloomberg, президент Росії Володимир Путін вимагав від України відмовитися від всіх територій Донецької та Луганської областей, а також Криму в ході мирних переговорів.

Bloomberg повідомляв, що ця вимога вимагатиме від України виведення військ з контрольованої Україною території в Луганській та Донецькій областях, яку російські війська намагаються і не можуть захопити з лютого 2022 року, після того, як їм не вдалося захопити її під час першого вторгнення Росії в Україну у 2014 році.

Bloomberg повідомляв, що умови передбачають, що російські війська також припинять наступальні дії в Херсонській та Запорізькій областях, поки Україна та Росія ведуть переговори про припинення вогню та подальшу мирну угоду.

Bloomberg інформував, що залишається невизначеним, чи готова Росія віддати будь-яку територію, яку вона зараз контролює. Джерела в США зазначили, що Україні та європейським партнерам ще потрібно дати зелене світло для укладення угоди. Аналогічну інформацію оприлюднило видання Wall Street Journal 8 серпня, вказавши, що європейські та українські посадовці, ознайомлені з позицією адміністрації Трампа, висловили сумніви щодо намірів Путіна стосовно замороження існуючих фронтових ліній у Запорізькій та Херсонській областях або ж остаточного виводу військ з цих територій.

У повідомленому врегулюванні немає жодної згадки про виведення російських військ з окупованої Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС) або з позицій у Харківській, Сумській, Дніпропетровській та Миколаївській областях. Два європейські чиновники повідомили Wall Street Journal, що спеціальний посланник США з питань Близького Сходу Стів Віткофф заявив, що російська пропозиція включає два етапи: перший, на якому Україна виведе свої війська з Донецької області, а Росія та Україна заморозять лінію фронту, а другий етап, на якому Путін та президент США Дональд Трамп узгодять мирний план, який вони пізніше обговорять з президентом України Володимиром Зеленським.

Wall Street Journal повідомив, що український урядовець, який брав участь у розмові з Трампом в середу, зазначив, що Україна відкрито ставиться до різних пропозицій, проте для будь-яких подальших дій необхідним є досягнення угоди про припинення вогню. Під час пресконференції 8 серпня Трамп заявив, що "можливий обмін територіями, який буде вигідний обом сторонам", однак не надав додаткових деталей і уточнив, що подальші оголошення відбудуться не раніше 9 серпня. Крім того, президент США Дональд Трамп і помічник президента Росії Юрій Ушаков повідомили 8 серпня про заплановану зустріч Трампа з Путіним на Алясці 15 серпня, на якій вони обговорять можливості для досягнення тривалого миру в Україні.

Пропозиція, висунута Путіним, передбачає віддання територій, які контролює Україна, до моменту укладення угоди про припинення вогню. Це суперечить домовленостям між Трампом і Зеленським, які стверджують, що припинення вогню повинно передувати будь-яким мирним переговорам. Державний секретар США Марко Рубіо 6 серпня підкреслив, що встановлення режиму тиші є ключовим елементом переговорного процесу, оскільки важко досягти згоди щодо тривалої мирної угоди в умовах, коли триває активна критика. Він також наголосив на необхідності дотримання терміна Трампа, який передбачає досягнення припинення вогню в Україні до початку офіційних мирних переговорів для завершення конфлікту.

Видання Wall Street Journal повідомляє, що європейські та українські посадовці висловлюють занепокоєння щодо того, що Путін може використовувати цю ініціативу як маневр для уникнення нових американських санкцій, продовжуючи при цьому агресію. Імовірно, він свідомо формулює свою пропозицію так, щоб вона була неприйнятною для України, з метою відстрочки введення санкцій і справжніх переговорів про мир, а також для того, щоб покласти провину за можливий провал діалогу на українську сторону.

Передача залишків Донецької області як умова для досягнення припинення вогню без зобов'язань щодо остаточного мирного врегулювання могла б суттєво покращити позиції російських військ для відновлення атак на більш вигідних умовах, уникнувши затяжних і кривавих боїв за територію. Задоволення такої вимоги змусило б Україну відмовитися від свого "фортифікаційного поясу" — основної оборонної лінії в Донецькій області, яка існує з 2014 року, без жодної гарантії, що бойові дії не поновляться. Цей пояс став вирішальним бар'єром для територіальних прагнень Кремля в Україні протягом останнього десятиліття. Він складається з чотирьох великих міст і кількох менших населених пунктів, що простягаються з півночі на південь вздовж автомагістралі H-20 Костянтинівка-Слов'янськ, де до початку війни проживало понад 380 537 осіб. Довжина цього коридору становить 50 кілометрів (близько 31 милі, що приблизно відповідає відстані між Вашингтоном і Балтимором). Слов'янськ і Краматорськ формують північну частину оборонного поясу, виконуючи важливі логістичні функції для українських військових, які захищаються в Донецькій області. Краматорськ наразі є тимчасовим адміністративним центром області, оскільки російські війська окупували обласний центр — місто Донецьк, і є значним промисловим осередком. Дружківка, Олексієво-Дружківка та Костянтинівка формують південну частину цього поясу. Українські війська почали формувати оборонні позиції в цих містах і навколо них після того, як відбили їх у проросійських маріонеткових сил, які захопили Слов'янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку у квітні 2014 року. Ці міста перебувають під контролем України з липня 2014 року. Протягом останніх 11 років Україна інвестувала час, кошти та зусилля в зміцнення оборонного поясу та розвитку значної оборонної промисловості та інфраструктури в цих регіонах.