Три роки тому розгорілася масштабна війна між Росією та Україною - давайте згадаємо, як усе починалося.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року стало найбільшим військовим конфліктом у Європі після Другої світової війни.
Цьому передували роки ворожих дій з боку Російської Федерації, які включали анексію Криму в 2014 році та ескалацію війни на Донбасі. Незважаючи на численні дипломатичні ініціативи України та її західних партнерів, спрямовані на уникнення конфлікту, Росія вчинила агресію, таким чином порушивши міжнародні норми.
З кінця 2021 року біля кордонів України почала зосереджуватися значна кількість російських військових. Хоча Москва заперечувала будь-які наміри щодо вторгнення, вона водночас висувала ультиматуми, пов'язані з "гарантіями безпеки", зокрема вимагала, щоб Україна відмовилася від бажання приєднатися до НАТО.
О 5:00 ранку 24 лютого 2022 року президент РФ Володимир Путін оголосив про початок так званої "спеціальної військової операції" з метою "демілітаризації та денацифікації" України. Майже відразу по всій країні пролунали вибухи: російські війська атакували Київ, Харків, Одесу, Дніпро та інші міста.
Ракетні атаки націлювались на військові установки, аеропорти, склади та ключові інфраструктурні об'єкти. Однак вже в перші години конфлікту стало очевидно, що серед жертв опинилися й цивільні особи. Тим часом російські сили вторглися з кількох напрямків: з півночі через Білорусь, зі сходу з території Росії та з півдня з Криму.
Президент України Володимир Зеленський оголосив про введення воєнного стану та звернувся до нації з закликом стати на захист батьківщини.
"Сьогодні від вас, від кожного з вас вимагається спокій. По можливості залишайтеся вдома. Ми працюємо, армія працює, працює весь сектор безпеки України. На зв'язку з вами буду постійно я, РНБО, Кабінет міністрів України. Без паніки! Ми сильні, ми готові до всього. Ми переможемо всіх. Тому що ми - це Україна. Слава Україні!" - сказав президент у першому зверненні о 7:00.
Уже в перші години тисячі українців приєдналися до територіальної оборони, а на вулицях почали виникати перші барикади.
Однією з головних цілей російського вторгнення було захоплення Києва. Російські війська намагалися висадити десант в аеропорту "Антонов" у Гостомелі, щоб використати його як плацдарм для атаки на столицю. Проте українські сили завдали серйозних втрат ворогу, і вже наступного дня цей стратегічний об'єкт перейшов під контроль ЗСУ.
Запеклі бої точилися також у Бучі, Ірпені, Ворзелі - містах-супутниках Києва, через які росіяни планували прорив до столиці. Водночас українська армія активно нищила колони техніки, які рухалися з Чернігівського та Сумського напрямків.
Українські військові та цивільні чинили потужний опір. Російська армія розраховувала на "бліцкриг", але вже в перші дні стало очевидно, що цей план провалюється. Українські захисники ефективно використовували протитанкові засоби, зокрема американські Javelin і британські NLAW, знищуючи ворожу техніку.
Народний опір виявлявся не лише на бойових позиціях: тисячі волонтерів надавали підтримку армії, українці активно залучалися до інформаційної боротьби, а західні держави почали застосовувати суворі санкції проти Росії.
У перший день масштабного вторгнення Росія зазнала серйозних втрат: було знищено сотні одиниць техніки, а тисячі військовослужбовців загинули або отримали поранення.
Згідно з офіційними звітами, в Україні в перший день конфлікту загинуло 57 цивільних осіб, а 169 отримали травми. Серед військових втрати склали 137 загиблих, тоді як 317 російських солдатів було поранено.
Командування України утримує контроль над ключовими містами, що свідчить про те, що конфлікт не закінчиться найближчим часом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Буданов висловився щодо мирних переговорів, які відбуваються без участі України
Протягом року українські збройні сили реалізували низку вдалих контрнаступальних кампаній, звільнивши великі площі на сході та півдні держави. Міжнародна спільнота активізувала свою військову та фінансову підтримку України, забезпечуючи її сучасним озброєнням і гуманітарною допомогою. У той же час Росія не припиняла завдавати ракетних ударів по українських об'єктах інфраструктури, що призводило до суттєвих руйнувань і численних жертв серед цивільного населення.
Падіння Маріуполя стало одним із найсумніших моментів війни в Україні. Після тривалих і запеклих боїв, а також жорстокої блокади, місто опинилося під контролем російських військ у травні 2022 року. Оборону Маріуполя координували бійці полку "Азов", морські піхотинці та інші підрозділи Збройних сил України, які трималися на заводі "Азовсталь", незважаючи на постійні атаки з повітря, моря та суходолу. Евакуація цивільних осіб із підземних укриттів Азовсталі була здійснена завдяки зусиллям міжнародних посередників, але військові були змушені капітулювати за наказом командування з метою збереження своїх життів.
Починаючи з липня 2022-го, українські військові здійснили кілька успішних контрнаступів, зокрема на Харківському та Херсонському напрямках. У вересні ЗСУ провели блискавичну операцію на Харківщині, звільнивши значну частину окупованих територій, включно з містом Ізюм, яке було важливим логістичним центром російських військ. Цей успіх став важливим моральним імпульсом для українців та продемонстрував ефективність нової тактики, заснованої на швидких маневрах і використанні сучасної західної зброї.
"Ми знищимо всіх, хто зі зброєю прийде на нашу землю - чи добровільно, чи за мобілізацією", - казав у липні 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
На півдні України військові сили країни успішно відсували російські війська з правобережної зони Херсонської області. У листопаді Збройні сили України звільнили Херсон — єдиний обласний центр, який потрапив під контроль російських військ після початку повномасштабного вторгнення. Це стало не лише важливою військовою перемогою, але й значним політичним досягненням для України, оскільки повернення Херсона послабило позиції Росії на міжнародній арені.
На початку 2023 року в Бахмуті розгорнулися запеклі бої, які стали вирішальними для оборони Донбасу. Росія мобілізувала великі сили, включаючи найманців з групи "Вагнера", щоб захопити місто. Проте українські збройні сили встояли, витримуючи натиск ворога і виснажуючи його ресурси.
Навесні українські військові розпочали активну підготовку до контрнаступальних дій. Західні союзники надали Україні танки Leopard 2, Challenger 2 та бойові машини Bradley, що суттєво укріпило бронетехнічний потенціал країни.
У червні Збройні Сили України активізували наступальні операції в південних і східних регіонах. Найбільшу увагу було приділено Запорізькій області, де українські військові прагнули пробити російські оборонні позиції та перекрити сухопутний шлях до Криму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оптимістичний песимізм. Які висновки зроблено за результатами перших переговорів між США та РФ за останні три роки.
Незважаючи на сподівання на швидкий успіх, український контрнаступ натрапив на потужний опір з боку російських військ. Росіяни створили мінні поля, укріплені позиції та глибокі оборонні лінії, що ускладнює просування. Українським силам вдалося звільнити кілька населених пунктів у Запорізькій області, зокрема Роботине, проте просування відбувалося повільно через значну щільність мін і перевагу противника в артилерії.
"Саме тут, в Україні, проходить світовий фронт боротьби між добром та злом", - сказав прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск під час візиту до Києва 22 січня 2024-го
Минулого року війна набула затяжного характеру. Російські війська зосередилися на утриманні окупованих територій, тоді як українські сили продовжували наступальні дії. Українська влада активізувала дипломатичні зусилля, але досягти стійкого миру не вдалося. Міжнародні санкції проти Росії посилилися, що вплинуло на її економіку, але не змусило припинити агресію.
На початку 2025 року ситуація залишалася досить напруженою. Росія все ще утримувала під контролем значні площі на сході та півдні України. У лютому президент США Дональд Трамп оголосив про зміни в зовнішній політиці, висловивши готовність розглянути вимоги Москви стосовно невступу України до НАТО, що викликало занепокоєння серед європейських партнерів. Київ наполягав на відновленні контролю над усіма захопленими територіями та продовженні курсу на євроатлантичну інтеграцію. Бойові дії продовжуються, а можливості для мирного врегулювання залишаються невизначеними.
