"Лісові укриття неподалік від траси Київ-Чоп": експерт проаналізував ймовірність налагодження виробництва Gripen в Україні.

Анатолій Храпчинський переконаний, що цей захід має потенціал стати значним досягненням для оборонної промисловості України.

Генеральний директор шведської компанії Saab, що спеціалізується на оборонних технологіях, Мікаель Юханссон, оголосив про готовність підприємства відкрити завод для остаточного складання винищувачів Gripen в Україні. Він підкреслив, що в умовах війни це завдання є складним, проте було б чудово налагодити в нашій країні щонайменше процес остаточного складання та тестування, а, можливо, і часткове виробництво літаків. Варто зазначити, що Saab наразі інвестує в розширення своїх виробничих потужностей у Бразилії, щоб мати можливість випускати близько 20-30 винищувачів Gripen щорічно. Про те, яку вигоду може отримати Україна від такого кроку, розповів УНІАН Анатолій Храпчинський, заступник генерального директора компанії, що займається виробництвом засобів радіоелектронної боротьби.

Нещодавно стали відомі плани компанії Saab щодо відкриття заводу для остаточної збірки винищувачів Gripen в Україні. Але чи буде це безпечним для нас і для міста, де він буде функціонувати? Адже врешті-решт інформація про його місцезнаходження може просочитися.

Офіційні повідомлення свідчать про те, що ініціативи щодо відкриття або співпраці в цій галузі можуть реалізуватися лише після досягнення стабільного миру. Це надихає, адже ми маємо на меті не лише купівлю літаків, але й, подібно до Бразилії, налагодження їх виробництва на території місцевого заводу.

Говорячи про безпеку, можу з упевненістю стверджувати, що питання охорони цього підприємства будуть оцінені надзвичайно уважно. Проте запуск виробничих процесів можливий лише після досягнення тривалого миру.

Скільки часу необхідно для зведення такого підприємства? І чи є економічний сенс у його будівництві для нас?

Безсумнівно, така ситуація вигідна для нас, оскільки має місце локалізація виробництва основного типу літака, який буде використовуватися в Повітряних силах. Якщо звернути увагу на бачення Повітряних сил, яке було представлено наприкінці 20-х років, можна помітити, що Gripen вважався найперспективнішим літаком для експлуатації. Велися певні переговори щодо його інтеграції в Повітряні сили.

З початком війни це питання теж підіймалося, але на той час Saab не міг забезпечити достатньою кількістю літаків і комплектуючих, тому було ухвалене рішення брати F-16, бо цих винищувачів дуже багато і їх легко відремонтувати або знайти до них деталі.

З урахуванням того, що цей літак стане основним для Повітряних сил, локалізація виробництва відкриває безліч позитивних можливостей. Проте, важливо, щоб виробничі потужності не були зосереджені в одному місці. Якщо поглянути на український оборонно-промисловий комплекс в авіаційній галузі, ми можемо виділити такі підприємства, як Харківський авіаційний завод, колишній "МіГремонт", Львівський авіаційний завод, "Мотор Січ", "Івченко-Прогрес" та завод Антонова. Це демонструє наявність розвиненої мережі підприємств, які можуть стати важливими складовими частинами одного літака.

Якщо уявити, що окремі компоненти виготовлялися б на специфічних виробництвах, це б дало змогу розробити масштабну систему, стійку до потенційних дій диверсантів з боку противника.

Крім того, важливо займатися розробкою літаків, як це продемонструвала Туреччина з її моделлю F-16. Ця країна здатна виробляти власні системи озброєння, які можуть бути інтегровані з F-16. Польща, своєю чергою, має можливість модернізувати свої літаки F-16 з версії Block 52 до більш нової Block 70.

Запуск нового заводу — це лише перший крок. Ключовим є створення чіткої організаційної структури, яка забезпечить не тільки виробництво літаків, а й розробку різноманітних видів озброєння. Літак Gripen здатний нести широкий асортимент ракет, включаючи ті, що вже застосовуються на наших "Міражах", F-16 та "МіГах". Серед них можна виділити ракети Thales, АІМ-120, JDAM, Hammer та різні бомби. Що стосується версії E, то вона також здатна використовувати далекобійні ракети Taurus.

Ви вважаєте, що літаки будуть споруджуватися в різних місцях?

Я просто ділюсь своїми міркуваннями щодо того, які кроки варто зробити. Це, безумовно, принесе користь економіці нашої держави – ми підтримуємо її зростання, відкриваючи авіаційні заводи в Харкові та Львові. Це означає нові робочі місця та додаткові можливості для розвитку. Крім того, ми отримаємо літаки, які можна модернізувати і потім експортувати в інші європейські країни чи до ЄС.

Хто, до речі, відповідатиме за контроль якості літаків, які ми виготовили?

На мою думку, первинну відповідальність за якість літаків матимуть саме представники виробничої компанії, оскільки наразі не існує окремого підрозділу, відповідального за контроль. В будь-якому випадку, процес організації виробництва здійснюватиметься під наглядом фахівців компанії Saab.

Тож, ми не плануємо оцінювати, як винищувачі виконують свої польоти, вірно? Вони просто будуть зберігатися тут. А що стосується подальшої перевірки їхніх можливостей і технічного стану, яким чином це буде реалізовано?

Існують специфічні технічні вимоги, згідно з якими формується кожен виріб. Дотримання цих вимог є необхідною умовою для виготовлення готового продукту. Я впевнений, що при належному виконанні всіх етапів процесу, продукція може бути успішно реалізована на українських потужностях.

Де ж ми плануємо розмістити ці літаки, і яку максимальну кількість ми можемо обговорювати?

Потужності виробництва шведського Saab - близько 12 літаків на рік. Тому тут все залежить здебільшого від фінансування. А щодо зберігання, то цей літак крутий тим, що він може приземлитися на будь-якому шосе.

Наразі ключовим завданням є створення підземних ангарів, наприклад, у лісі поблизу траси Київ-Чоп. У нас є кілька доріг, які вже підготовлені, умовно кажучи, для використання як аеродроми. Це надає можливість літальним апаратам діяти як літаки швидкого реагування. Протягом 10 хвилин можна здійснити зарядку озброєння та заправку паливом, навіть коли двигун працює. Таким чином, літак, умовно приземлившись, за короткий час може повністю відновити свою бойову готовність та запаси пального.

Літак має різноманітні функції, що дозволяють йому не залежати від постійного знаходження на аеродромах. У військових ситуаціях його можна оперативно перенаправити на інші бази. У мирний час ми плануємо використовувати наші аеродроми, які спеціально підготовлені для ефективної експлуатації та обслуговування таких повітряних суден.

Наприклад, коли йдеться про F-16, технічне обслуговування цього літака є досить складним і вимагає використання спеціалізованого обладнання та машин. Натомість, у випадку з Saab, двигун можна замінити в польових умовах всього за одну годину.

Ви насправді маєте на увазі, що знадобляться підземні ангари, чи це просто був приклад?

Поки Російська Федерація існує на міжнародній арені, виникає необхідність у створенні аеродромів із підземними ангарами, оскільки це є важливою складовою національної безпеки. Така база, розташована в маловідомих районах, зможе швидко розгортатися та виконувати вильоти. Це забезпечить захист від отримання ворогом розвідувальної інформації про місцезнаходження аеродромів і авіації.

Чи йдеться лише про будівництво? Не тепер, а лише після завершення воєнного стану?

На даний момент ми маємо меморандум про наміри придбати від 100 до 150 літаків, що також передбачає можливість створення значного обсягу інфраструктури. Це питання активно обговорюється після оголошення про намір здійснити закупівлю літаків. Ми почали досліджувати досвід Бразилії, яка не лише придбала літаки, але й налагодила їхнє виробництво. Наразі з'являються відомості, що наші плани можуть розвиватися в схожому напрямі.

Saab - це компанія, яка вже не займається комерційним продажем літаків, а переключила свою увагу на розробку технологічних рішень. На мою думку, в початкових планах вже йшлося про можливість відкриття виробничого заводу. Проте варто зазначити, що представники шведської влади зазначали, що це може статися лише через три роки після встановлення стабільного миру.

Які можна зробити висновки з відкриття такого підприємства в Україні? Чи свідчить це про те, що наша країна має потенціал для виробництва сучасного озброєння? Можливо, це також є індикатором підтримки з боку європейських партнерів?

Це, прежде всего, стосується стратегічного підходу. Це правильне рішення з боку деяких посадовців, які мають намір налагодити локальне виробництво товарів, призначених для використання в Збройних силах України.

Несумнівно, світова спільнота оцінює досвід України як надзвичайно важливий. Саме завдяки цьому Україні вдається реалізовувати різноманітні ініціативи, адже вона є однією з небагатьох країн у світі, яка має унікальний досвід участі в сучасних воєнних конфліктах.

Яка ж насправді вигода для нас? Чи отримуватимемо ми оплату за виконану роботу, чи, можливо, нам нададуть знижку на Gripen або ж подарують його?

Продаж готового літака — це одна справа, а ось організація його виробництва — зовсім інший виклик. Тому вартість у таких випадках може значно коливатися. Наприклад, є контракт, за яким ви можете придбати один літак за 80 мільйонів євро. Але якщо йдеться про технології, ви можете отримати можливість випустити 100 літаків за 150 мільйонів кожен. Водночас, у майбутньому ви зможете випустити не лише 100, а й 200-300 одиниць. Наявність належної інфраструктури дозволить забезпечити обслуговування, ремонт та підтримку літаків у робочому стані, що надасть вам незалежність від рішень інших країн.

Тобто, ми самі виготовляємо ці літаки для своїх потреб? А чи планує Saab забрати їх у нас для власного експорту?

Вважаю, що наразі варто висловлювати свої думки для себе, оскільки існує певна черга на ці літаки. Але вона не є надто великою... Також виникає питання щодо типу двигуна і можливих технічних змін, адже Україна, в принципі, має потенціал для виробництва двигунів на своїй території. У нас є ресурси для цього, проте знадобиться провести певну модернізацію.