Руслан Шаламов, обладатель награды Global Teacher Prize Ukraine.

У нинішньому світі, чим більше інформації засвоює дитина, тим ефективніше вона може справлятися з негативними впливами.

Вчитель біології та екології "Харківського наукового ліцею-інтернату "Обдарованість", Руслан Шаламов, здобув перемогу в конкурсі Global Teacher Prize Ukraine 2025 і отримав нагороду в розмірі одного мільйона гривень для реалізації своїх освітніх задумів.

Колись, він обрав вчителювання замість кар'єри в університеті. Наразі ж він вже проводить свій 31-й навчальний рік.

У розмові з Укрінформом освітянин поділився труднощами, які виникають під час тривалого онлайн-навчання, розглянув методи викладання природничих наук, а також згадав про свій досвід роботи класним керівником.

Щодо основної мети шкільної освіти

Пане Руслане, у вас значний досвід у професії. Чи завжди ви займалися викладанням біології?

Вперше я став на шлях освіти у 1994 році, коли почав викладати біологію та хімію. У 2009 році я долучився до наукового ліцею "Обдарованість", де зосередив свої зусилля виключно на біології. Протягом своєї кар'єри я працював у декількох загальноосвітніх навчальних закладах, а також викладав у педагогічному та медичному університетах. У педагогічному університеті я працював без відриву від шкільного навчання, тоді як у медичному довелося перейти на повну зайнятість. Проте, через кілька років я вирішив повернутися до школи.

- Вважається, що зі студентами легше, ніж зі школярами.

Простішим, але не таким захопливим.

Які курси ви навчаєте?

З 7 по 11 число ми з колегом спільно займаємось роботою: я відповідаю за половину занять, а він — за іншу частину.

У ліцеї завжди був набір, починаючи з восьмого. Але коли торік сьомий клас пішов у "Нову українську школу", я запропонував директору набирати й у нас сьомий. Тепер це вже восьмий клас. І цього року ми теж набрали із сьомого класу.

Основна частина навчального процесу відбувається в онлайн-форматі, і, на жаль, ця ситуація триває вже досить тривалий час. Які ж основні виклики постають перед викладачами, коли кожен урок проходить через екран?

Необхідно шукати нові способи залучення учнів. Коли ми знаходимося в класі, особистісний контакт дозволяє нам спостерігати за діяльністю учнів. Проте ситуація змінюється, коли вони віддалені один від одного. В умовах, які склалися під час пандемії COVID-19, ми навчилися пристосовуватися до нових реалій. Безумовно, ми маємо певні успіхи: діти продовжують навчання, успішно завершають школу, а багато з них отримують високі результати на ЗНО. Хоча ці результати не можна порівнювати з тими, що були до війни, важливо усвідомлювати, що учні, які навчалися в звичайних умовах, не можуть бути порівняні з тими, хто перебуває в підвалах або займається лише онлайн.

Як знайти гармонію між необхідним контентом і утриманням уваги аудиторії? Існує поширена думка, що надмірна розважальність вже стала проблемою. Я називаю тих, хто дотримується цього погляду, "консерваторами", і серед них можна зустріти як батьків, так і педагогів.

Слід пам'ятати про основну мету освіти і способи її досягнення. Ключовою метою навчання є розвиток особистості учня. Не просто заповнити його голову знаннями, а надати йому імпульс для подальшого успіху. Нехай краще він засвоїть менше теоретичних знань, але чітко усвідомлює, де і як ці знання можуть бути йому корисні. Ідеться про те, що можна вивчити великий обсяг інформації, з якою ти покинеш школу, знаючи те, те і те, але життя може вимагати зовсім інших навичок! Краще мати менше інформації, але добре розуміти, як її застосувати. Це означає усвідомлювати, як ти став кращим, коли дізнався чи навчився чогось нового, порівняно з тим, ким ти був раніше, коли не мав цих знань чи навичок.

Ці "старовіри", про яких ви говорите, з’являються через недостатнє спілкування, оскільки деяким людям потрібно багато часу, щоб все пояснити. Однак врешті-решт, зрозуміти можуть лише ті, хто справді готовий слухати.

Вчителі, які говорять на кшталт "я 30 років так працюю, і не треба тут мене вчити", є, але ж і результати роботи погані. У кожній професії потрібно змінюватися.

Ось такі яскраві варіанти клітин додають кольору вашому столу. Це ваше завдання на дому?

Отже, моделювання — це захоплюючий метод навчання. Якщо дитина вивчала структуру, знайомилася з назвами та створила свою клітину, вона отримає навички моделювання для будь-яких інших об'єктів. Звісно, учні працювали за прикладом, але, як видно, у всіх вийшло щось унікальне!

Ми також приготували піцу, яку діти створили у формі клітини. Вони самі вигадали цю ідею. Різні інгредієнти стали частинами клітини: шматочок ковбаси символізував ядро, а оливки – мітохондрії… В результаті вийшла точна, але смачна модель! Звісно, під час уроку її з'їли. І, на мою думку, це чудово!

Чудово! Але я усвідомлюю, що це не щоденна праця...

Звичайно. Однак важливо зазначити, що це суттєва складова навчання. Ми створюємо моделі органів людського тіла та вивчаємо їх функціонування. Наприклад, для імітації легень використовуємо гумові кульки, а для відтворення травної системи - гофровані шланги та пластикові пляшки.

Це, здавалося б, прості речі, але вони підвищують рівень усвідомлення значно більше, ніж просто розповіді чи демонстрації на дошці, навіть якщо це найкращі слайди чи фільми. Адже дитина створює все власноруч. Подивіться на цю модель — вона справді чудова! Її можна навіть продати. Ось що таке додана вартість освіти: не лише передати знання, а й надати практичні навички.

ЩОДО РОЗПАДУ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Здається, що роль вчителя тепер вимагає більше психологічних навичок, ніж просто викладання. Дехто втратив своє звичне середовище, домівку, а хтось – і близьку людину. Як впоратися з травматичним досвідом, з яким стикаються учні?

У нашому ліцеї кількість учнів з міста незначна, оскільки більшість із них приїжджає з області. Завдяки розташуванню закладу на східному краю Харкова, багато дітей походять з прилеглих східних регіонів. Частина цих учнів пережила окупацію, серед них є внутрішньо переміщені особи, а також ті, хто виїжджав, але згодом повернувся. Ці переживання, безсумнівно, не були легкими і, безумовно, мають вплив на їхній стан. Ми намагаємося відволікти їх, активно залучаючи до навчального процесу. У найближчому майбутньому нас чекають олімпіади, турніри та конкурси, до яких ми старанно готуємося. Ми вже сформували кілька команд для участі в різних змаганнях.

Коли у тебе з'являється вільна хвилинка, ти починаєш роздумувати над своїм оточенням та умовами, в яких існуєш. Якщо ж ти зайнятий, це допомагає тобі відволіктися, що, в свою чергу, знижує рівень стресу. В інших обставинах, можливо, я б сказав, що не варто переходити межу і краще насолоджуватися життям чи щось у цьому дусі. Проте зараз, чим більше ти залучений в активні дії, тим більше ти захищений від негативних впливів.

- Пане Руслане, завжди в учителів запитую про якість підручників. Ви задоволені?

Я – автор своїх п'ятдесяти творів. Учні 9, 10 та 11 класів наразі навчаються за моїми книгами. Хоча я не створював матеріали для "Нової української школи", ми вирішили використовувати підручник, розроблений нашим харківським колективом. Не можу не підтримати своїх колег, адже вважаю, що цей підручник є найкращим. Хоча програма трохи цікавіша за інші, в цілому її зміст не суттєво відрізняється, на жаль. Виникають певні проблеми з програмою загалом.

А в чому ж її проблема?

- Все не так. Вона дезінтегрована: починається з біології рослин, потім біологія тварин - наче це два різні світи. Ви йдете на вулицю: дерево росте, на ньому - пташка, під ним котик сидить, комахи повзають. Воно ж усе взаємопов'язане! А в нас у школі - ні: рослини - окремо, тварини - окремо, а людина то взагалі - щось інше. Ми людину цілий рік вивчаємо, а потім - загальні біологічні закономірності. І зв'язку - ніякого. Як так?

Дезінтеграційний підхід демонструє свою ефективність у вищих навчальних закладах, коли студенти вже визначилися зі своєю спеціальністю, адже в такому випадку потрібно вивчати матеріал по окремих напрямках. Однак у шкільній системі ця модель навчання не є оптимальною. Дійсно, яка кількість учнів стане професійними біологами? Вкрай мала. Проте знання з біології є необхідними для всіх, оскільки ця наука є основою для гармонійного співіснування з природою, підтримує екологію та раціональне використання природних ресурсів; до того ж, це важливий етап у підготовці до кар'єри в медицині, ветеринарії та сільському господарстві.

Ми не займаємося виробництвом штучних продуктів і ще довго плануємо уникати цього. Наша їжа походить з організмів – рослин, тварин, грибів, мікробів та інших. В основі всього лежить біологія, і важливо зрозуміти, як все працює як єдиний комплексний механізм.

Якою міг би бути цей сценарій?

Існує безліч підходів до цієї теми. Наприклад, можна заглибитися в питання "Дихання". Чому б не вивчити, яким чином дихають різні види рослин, тварин і людей? Це дозволить узагальнити дані, акцентуючи увагу на тому, що дихання є необхідністю для всіх живих істот. Або ж можна зосередитися на темі "Травлення" – розглянути, як відбувається процес живлення в різних організмах. Це важливий функціональний аспект, який заслуговує на детальне вивчення.

Існує також аспект еволюції та екології. Наприклад, якщо взяти до уваги степ, то можемо проаналізувати його ґрунти, водні ресурси, атмосферу, рослинний і тваринний світи. Аналогічно можна розглядати ліси, пустелі та інші природні зони...

У нас існує систематичний підхід. Коли в Радянському Союзі впроваджувався курс "Біологія" у навчальних закладах, викладачі вищих навчальних закладів просто адаптували свої програми, зводячи їх до мінімуму, і передавали це на рівень шкільних вчителів. На жаль, ситуація не змінилася до сьогоднішнього дня. Це дійсно викликає сум. Я мрію створити нову навчальну програму. Чому я цього ще не зробив? Бо усвідомлюю, що її ніхто не підтримає. Якби старим програмам не надавали сертифікацій, а новим - тоді так. Але навіть якщо з'явиться одна інноваційна програма серед багатьох традиційних, всі все одно оберуть звичний шлях. Адже хто хоче змінювати усталені підходи?

Щоранку, коли я прямують на роботу, мій шлях проходить повз бетонний паркан, на якому хтось залишив графіті з написом: "Цінуй себе - змінюйся". Це послання щоразу наповнює мене енергією. Воно стало справжнім девізом у моєму житті! Якщо ти не поважаєш себе, навряд чи зможеш досягти змін. Проте, коли ти цінуєш себе, ти невпинно прагнеш до вдосконалення. Проблема самоцінності в освітній сфері України є досить серйозною.

Тож, скориставшись цією можливістю, з усією щирістю закликаю всіх своїх колег подавати заявки на Global Teacher Prize у наступному році. Це буде ювілейна, десята церемонія нагородження, тому варто не вагатися і заповнювати анкети. Особливо закликаю вчителів з Харківщини — тут є безліч вражаючих історій, які варто розповісти світу. Я знаю багато колег, справжніх майстрів своєї справи, які можуть потрапити до топ-50 або навіть до топ-10 і здобути перемогу.

Які підходи до навчання біології використовують в інших країнах?

Існує безліч освітніх систем і підходів! Деякі країни обирають інтегрований метод навчання природничих наук, запроваджуючи один предмет - Науку, в рамках якого учні мають можливість активно експериментувати. Адже не можна продовжувати традиції радянської "жорсткої" освіти, що перевантажує учнів теорією з фізики, хімії та інших предметів. Сьогодні, коли в Україні почали говорити про інтеграцію, вчителі стикаються з питаннями: "А що ж мені викладати?". Але чи багато хто після школи дійсно розуміє фізику на тому рівні, який вимагається? Потрібно зменшити навантаження, надати учням інструменти для експериментів, досліджень і проектування, щоб вони могли вивчати природу як цілісне явище, адже вона єдина і взаємопов'язана.

Сьогодні шкільні предмети не лише поділяються на різні дисципліни, але й мають внутрішні розділи. Наприклад, географія охоплює материки, океани, фізичну географію та кліматологію. У фізиці ми вивчаємо оптику та механіку, а хімія ділиться на неорганічну та органічну частини, які вивчаються окремо. Чому це важливо для школи? Адже ці аспекти зазвичай вивчаються в університетах, де існують спеціалізовані кафедри, а студенти обирають свої напрямки. В школах, навпаки, доцільно зосередитися на цілісному сприйнятті світу, представляючи його в єдності, так, як ми його спостерігаємо.

ОСВІТА І ПРИВАТНІ ВЧИТЕЛІ

Ви вперше очолили клас минулого року. Які враження у вас від цього досвіду?

Ось мій власний виклик. Я є співавтором державних стандартів для початкової, базової середньої та старшої профільної освіти. Спілкуюсь з колегами з усіх куточків України і завжди підкреслюю, що не можна бути співавтором чогось, не відчуваючи його сутності на власному досвіді.

Я вирішив взяти сьомий клас (уперше за програмою "Нова українська школа", - ред.) і, щоб повністю зануритися в процес, ще й стати класним керівником. Тепер ці учні - восьмикласники. Не жалкую про жодне своє рішення, адже це абсолютно новий досвід, і в школі виникають зовсім інші емоції, коли у тебе є свій клас.

Іноді управлінська позиція вважається додатковим тягарем і зобов'язанням...

Знову ж таки, усе залежить від нас. Якщо педагог цінує себе і демонструє такі вчинки, що викликають повагу, йому не можна не віддати належне.

Якщо я зайду в клас і почну ділитися своїми переживаннями, розповідаючи про те, як важко мені, хто ж захоче мене вислухати? Батьки тільки кинути погляд і скажуть: навіщо йому вчити наших дітей?

Якщо діти щось собі таке дозволяють - шукайте в собі.

У мене в класі всі батьки радіють разом зі мною і підтримують будь-які мої "самашедші" ідеї (усміхається, - ред.). Ми протягом минулого навчального року з дітьми з'їздили у Чернівецький, Львівський, Київський університети на практику.

Наші осінні канікули вже заплановані. Ми вирушаємо до Білої Церкви, де компанія "Біофарма" організувала біологічну школу. Я звернувся з проханням привезти свій клас, і моє бажання було задоволено. Важливо показувати дітям різноманітність, адже це допоможе їм визначитися з майбутніми шляхами. Я, звісно, знайомлю їх зі світом біології, але наш клас також має математичну складову. Слід зазначити, що таких класів в Україні більше немає. Ми в нашій школі розробили цю унікальну комбінацію і створили навчальний план, що відповідає вимогам наукового ліцею, і тепер з успіхом реалізуємо ці можливості.

- Які способи можуть допомогти заохотити дитину до навчання?

- Допомогти їй знайти те, що справді подобається. Вчити все - це просто неможливо. Звичайно, я бачив таких дітей, які штудіювали кожний підручник, це "герої праці", медалісти... І що з того? Зазвичай акцентуації в них немає, яскравості у чомусь, і вибір їм робити складно. Я вважаю, це нормально, коли щось просідає. У дитини добре з англійською мовою, але поганенько з математикою, ви якого репетитора їй наймете?

Що скажете про математику?

В жодному випадку не можна ставитися до цього легковажно! Що стосується англійської мови, ви ризикуєте нашкодити дитині, позбавляючи її шансів на успіх у майбутньому. Зараз у неї проблеми з математикою, що викликає у неї негативні емоції, а ви ще й змушуєте її займатися з репетитором, якого вона не любить. Це витрачає час та ресурси, і англійська мова страждає, залишаючи дитину в невизначеності. Підтримайте її у покращенні знань англійської, дайте їй можливість стати впевненішою у цій мові!

- Протягом останніх року-двох у школі діти зайняті кількома предметами, бо готуються до ЗНО, тепер - мультипредметного тесту. Через це інші уроки навіть не на другому плані...

Ще раз варто зазначити, що якщо діти роблять усвідомлений вибір, це демонструє їхню спрямованість на майбутнє. Проте я не поділяю думку про повне скасування окремих предметів, як це часто відбувається в приватних навчальних закладах, де учні займаються лише чотирма дисциплінами протягом двох років, а решта предметів зовсім не викладаються. Такий підхід також є невірним. Я підтримую ідею всебічного розвитку особистості, але без крайнощів.

Дорогий Руслане, лауреат Global Teacher Prize отримує один мільйон гривень для реалізації своєї освітньої ідеї. Чи могли б ви розповісти більше про цю ідею?

Моя мета полягає в розробці курсу, який допоможе вчителям біології створювати компетентнісні завдання. Для реалізації цього плану ми відберемо кілька активних педагогів з усіх регіонів України. Зберемося в безпечному місці, де проведемо триденний воркшоп, під час якого навчимося разом. Після цього учасники повернуться до своїх областей і організують подібні заходи для своїх колег. Це дозволить нам охопити широку аудиторію вчителів та надати їм ефективний та цілісний інструмент для навчання. Фінансування піде на організаційні витрати: транспорт, трансфери, проживання та харчування, а також на навчальні матеріали. Сподіваюся, ми зможемо провести все з економічною вигодою, і, можливо, залучити благодійну підтримку. У такому випадку залишок коштів буде виплачений всім учителям, які братимуть участь у проведенні воркшопів, адже це дійсно складна праця, яка потребує гідної винагороди.

Коли очікується реалізація цього проекту?

Ми плануємо розпочати організаційні заходи в листопаді. Щодо самого воркшопу, я маю намір провести цю важливу частину приблизно в лютому або березні. На жаль, раніше не вдасться, оскільки у мене та моїх колег багато роботи. Але я прагну завершити все до всеукраїнської олімпіади, адже я є експертом-консультантом, і сподіваюся на участь своїх учнів, тож потрібно готуватися... Якби я міг додати до доби ще 12 годин, я б точно встигнув усі свої справи.