Повені в Україні 2026 року: які області можуть опинитися під загрозою затоплення

Весна 2026 року в Україні стартує не з цвітіння, а з різкого підйому річок. У басейнах Південного Бугу, Сіверського Дінця та Середнього Дніпра рівень води вже зростав на 2-3,5 метра. Підтоплення фіксують у Черкаській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській та Харківській областях. Гідрологи попереджають: цього року водопілля може зачепити практично всі регіони -- від Полісся до Півдня.

Екологи зазначають, що це не лише тимчасове явище, а й нова тенденція. "Велика вода" перетворюється на регулярне явище, яке стає все більш непередбачуваним.

Кліматичні зміни в Україні вступають у стадію швидких та суттєвих трансформацій. Підвищення рівня води в ріках Південний Буг і Дніпро на 2-3,5 метра вказує на зміну звичних гідрологічних умов. Те, що раніше вважалося сезонним весняним підйомом води, тепер поступово перетворюється на регулярні та потужні водні навантаження, впливаючи на територію, інфраструктуру та екосистеми.

Зимові відлиги змінюються короткими сплесками холоду, внаслідок чого ґрунти не можуть накопичити достатню кількість вологи. Інтенсивні дощі призводять до швидкого формування великого обсягу поверхневого стоку всього за кілька годин. У таких ситуаціях ризик виникнення флеш-повеней, або ж швидких локальних затоплень, суттєво зростає, і це може відбуватися впродовж усього року. Управління водними ресурсами вимушене переходити до режиму безперервної адаптації.

Лідерка екологічної ініціативи Let's do it Ukraine, Юлія Мархель, зазначає, що Україна вже перебуває в умовах нової водної дійсності.

"Україна вже увійшла в нову еру водних викликів, і кожен з нас має до цього стосунок. Великі обсяги води відображають результати наших попередніх рішень, стан інфраструктури та наше ставлення до навколишнього середовища. Нам потрібні не просто випадкові рішення, а системні зміни: відновлення природних екосистем, відповідальна політика щодо водних ресурсів і культура гармонійного співіснування з природою. Кожна громада і кожна особа може вплинути на ці процеси. Вода може стати як загрозою, так і джерелом відновлення — все залежить від наших дій сьогодні", — зазначає експертка Фокусу.

Сучасні гідрологічні ризики формувалися десятиліттями. Осушення боліт, випрямлення річищ малих річок, забудова заплав -- усе це зменшило природну здатність ландшафтів утримувати воду.

Болота грали роль природних резервуарів та регуляторів водного балансу. Заплави створювали безпечні зони для розливів. У випадку зменшення цих природних бар'єрів, вода швидко зосереджується в руслах та виходить на населені території. Насправді, міста та села розташовані в тих місцях, де річка історично мала можливість затоплювати територію.

Екологині Let's do it Ukraine Владислава Бандура та Марія Сурова наголошують: нинішня хвиля підтоплень -- це не лише наслідок відлиг і дощів, а результат накопичених управлінських рішень.

Якщо рівень води підніметься додатково на 1-2 метри, найбільше постраждають три регіональні області:

На справді, обговорення охоплює не тільки сільські райони, але також включає в себе питання логістики, економічного розвитку та забезпечення безпеки транспортних шляхів.

Підвищена вологість ґрунтів активізує зсувні процеси на схилах, що впливає на стабільність доріг і житлової забудови. Вода взаємодіє з септиками, вигрібними ямами, складами добрив. У результаті забруднюючі речовини можуть потрапляти в підземні води та криниці.

Це підвищує ризик кишкових інфекцій і вірусних захворювань, зокрема гепатиту А. Після великих підтоплень традиційно зростає навантаження на систему охорони здоров'я -- і цей фактор також потребує врахування в регіональному плануванні.

Гідрологічний баланс держави зазнав значних змін внаслідок воєнних дій. Пошкодження гідротехнічних споруд, зокрема вибух Каховської ГЕС, а також руйнування місцевих дамб і шлюзів на сході та півдні країни, збільшили ризик повеней у цих регіонах. Мінування прибережних територій ускладнює проведення робіт із зміцнення інфраструктури.

Старіша міська інфраструктура також сприяє проблемам: системи зливу не здатні впоратися з великими обсягами води, а станції очищення часто знаходяться в низинах. Це підвищує ймовірність виникнення аварійних ситуацій під час максимального стоку.

Екологині наголошують: збереження чинної моделі управління водними ресурсами означає накопичення системних ризиків. Окремі регіони можуть перейти в режим регулярних підтоплень, що впливатиме на мобільність населення, економіку та якість життя.

Йдеться вже не про стихію, а про стратегічну проблему.

Ефективна відповідь полягає не лише в дамбах і мішках із піском. Ключові кроки -- відновлення малих річок, ревіталізація боліт, збереження заплав як природних буферів, перегляд просторового планування та інвестиції в сучасну водну інфраструктуру.

Модель співіснування з водою, а не постійної боротьби з нею, дозволяє знизити ризики підтоплень і забезпечити довгострокову стійкість територій.

Інакше "велика вода" з аномалії може остаточно перетворитися на нову норму української весни.

Нагадуємо, що в Одеській затоці було виявлено значне забруднення води рослинною олією, яке вже досягло міського пляжу. Екологи застерігають: ця ситуація має всі ознаки серйозної екологічної кризи, яка може призвести до тривалих наслідків для навколишнього середовища та самого міста.