Голова Держводагентства Гопчак заявив, що вирішення водної кризи у регіонах, що постраждали від війни, є цілком здійсненним завданням.

Інтерв'ю Голови Державного агентства водних ресурсів України Ігоря Гопчака для інформаційного агентства "Інтерфакс-Україна"

Текст: Марія Ступак

Розкажіть, будь ласка, як змінилися пріоритети у сфері водного господарства після початку повномасштабного вторгнення рф?

Водна безпека є критично важливою в умовах війни. Щодо функцій, Держводагентство було й залишається центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. Тож наші базові функції залишилися незмінними. Але практична діяльність суттєво трансформувалася.

Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації ми переглянули наші пріоритети. Сьогодні основними напрямками нашої роботи є три ключові аспекти. По-перше, ми зосередилися на забезпеченні водою регіонів, які постраждали від воєнних дій. По-друге, ми активно займаємося моніторингом якості поверхневих вод. Спеціалізовані лабораторії Державного агентства водних ресурсів, оснащені сучасним обладнанням, проводять контроль водних об'єктів у 547 точках по всій країні. З них 139 пунктів призначені для моніторингу води, що використовується для пиття та побуту, а також 43 пункти розташовані на кордонах із сусідніми державами. Додатково ми перевіряємо якість води в ріках, які постраждали від військових дій, зокрема в Десні, Сеймі, Дніпрі та Доні.

Наш третій пріоритет полягає у відновленні гідротехнічних споруд, які постраждали або були знищені внаслідок військових дій. Знищення будь-якої водної інфраструктури спричиняє значні втрати води, що для окремих регіонів може перетворитися на серйозну гуманітарну катастрофу.

Безсумнівно, найкритичніша ситуація, що виникла під час військових дій, стала наслідком підриву греблі Каховської ГЕС агресором. В результаті цього Україна втратила більше 18 кубічних кілометрів води. Вся інфраструктура, що оточувала це водосховище — як промислова, так і цивільна — була спроектована та функціонувала на основі цього обсягу води.

Після зникнення Каховського водосховища 1,6 мільйона людей у 164 населених пунктах Херсонської, Дніпропетровської, Запорізької та Миколаївської областей залишилися без доступу до води. Найгірша ситуація спостерігалась у Миколаєві, Херсоні, Кривому Розі, Марганці, Нікополі, Томаківці, Покрові та навколишніх територіях.

Який стан водопостачання на територіях, що зазнали шкоди?

В перші дні після аварії Уряд почав активно шукати ефективні рішення для остаточного вирішення проблеми з водопостачанням. На спеціальному засіданні було ухвалено рішення про створення нових магістральних водогонів. Паралельно з проєктуванням, будівництво водогону "Інгулець -- Південне водосховище" стартувало в максимально стислі терміни. Цей об'єкт було зведено з нуля за рекордні 11 місяців. Роботи не припинялися, в них були залучені понад 1000 людей та близько 500 одиниць техніки, які працювали у три зміни. Без сумніву, це є найбільший проєкт, реалізований в Україні за весь період незалежності.

На даний момент водопостачання здійснюється на всіх секторах магістральних водогонів. В експлуатацію введено 47 артезіанських свердловин у Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. Наразі в Херсонській області централізоване водопостачання забезпечує 64% населення, хоча 2% жителів все ще отримують воду з доставкою. У Миколаївській області централізоване водопостачання доступне для 82% населення, а 7% людей користуються привізною водою.

Проте, питання забезпечення водою південно-східних регіонів вимагає ще більш всебічних та тривалих заходів. Це стосується не тільки тих областей, які найбільше постраждали від підриву Каховської ГЕС. Воно охоплює 42% території нашої держави, яка зазнала значних збитків внаслідок військової агресії Російської Федерації.

Минулого року Кабінет Міністрів затвердив Державну цільову програму комплексного водозабезпечення, розроблену Держводагентством, що має на меті підтримку територій, постраждалих від воєнних дій, до 2030 року. Ця програма охоплює дев’ять областей: Дніпропетровську, Кіровоградську, Донецьку, Запорізьку, Луганську, Миколаївську, Одеську, Харківську та Херсонську. В рамках програми планується щорічно перекидати 800 мільйонів кубометрів води в регіони з обмеженими водними ресурсами та накопичувати майже 2 мільярди кубометрів запасів води. Це дозволить забезпечити водою 256 населених пунктів, де проживає понад 4 мільйони людей. У випадку деокупації територій та покращення безпекової ситуації, програма зможе охопити понад 9 мільйонів жителів у 784 населених пунктах.

До 2030 року планується реалізація програми, в рамках якої буде зведено понад 3 тисячі кілометрів нових водогонів. Станом на сьогодні, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України вже завершило будівництво водогону, що з'єднує річку Інгулець з Кривим Рогом, а також водогону "Хортиця (ДВС2) - Марганець - Нікополь - Покров". Крім того, триває будівництво водогону в Новій Одесі, що суттєво покращить водопостачання для Миколаєва.

В експертних колах активно обговорюється можливість перенаправлення частини стоку Дунаю з метою забезпечення водними ресурсами населення південних регіонів. Як ви ставитеся до цієї ідеї?

Висловлююсь не як представник держави, а як науковець: водний потік річки Дунай на нижній ділянці має достатню величину, щоб забезпечити водою значну частину українських земель. Весь водний стік з території України, якщо не враховувати Дунай, не виглядає критично важливим, але в поєднанні з ним він становить достатній запас води.

Отже, ця концепція заслуговує на реалізацію, проте вона повинна базуватися на наукових дослідженнях і пройти оцінку з точки зору стратегії та екології. Якщо до Державного агентства водних ресурсів надійде подібний проєкт, ми, звичайно ж, його розглянемо.

Але поки що серйозних розмов про це не було?

Розмови, звичайно, про це є, і в наукових колах зокрема. Але до нас, як до державного органу, таких пропозицій не надходило.

Дозвольте уточнити: Дунай регулюється Конвенцією про охорону річки Дунай. Нам потрібно якось узгоджувати ці плани з іншими сторонами договору?

Без сумніву. Дунай є річкою, що перетинає кордон між Україною і Румунією. Отже, всі заходи, які здійснює одна зі сторін, повинні бути погоджені з обома державами.

Ми маємо інститут представників Уряду, що працює в рамках реалізації п’яти двосторонніх міжурядових угод про співпрацю в сфері транскордонних водних ресурсів. Я виконую обов'язки уповноваженого від Кабінету Міністрів України для виконання угод з Румунією та Республікою Молдова.

Усі види діяльності на територіях водного фонду в межах річки Дунай повинні підлягати міжнародній екологічній оцінці впливу на навколишнє середовище (ОВД).

В даний час розробляється нова концепція для реформування сфери управління водними ресурсами і їх використанням. На якому етапі перебуває цей процес?

Водна галузь реформується з початку незалежності України. Справа в тому, що водогосподарський комплекс дістався нам у спадок від Радянського Союзу. Це потужна система каналів (меліоративних і протипаводкових), гідротехнічних споруд, водогонів, водосховищ комплексного призначення. Більшість із них експлуатується з 40-50-х років минулого століття і вже на 90% зношена. Цей комплекс треба не просто модернізувати -- потрібно змінювати самі підходи до його експлуатації.

З радянських часів водогосподарська галузь була дотаційною. Сьогодні її потрібно зробити самоокупною. Оскільки Україна обрала європейський шлях, наразі Держводагентство працює над імплементацією європейського законодавства у водній галузі. Головний документ, яким ми керуємося -- Водна Рамкова Директива ЄС. Вона чітко вимагає розділити господарські та управлінські функції. Господарська функція -- це водозабезпечення та протипаводковий захист. Управлінська -- досягнення і збереження доброго стану поверхневих вод.

Держводагентство розробило Плани управління дев'ятьма річковими басейнами (ПУРБ), які Кабінет Міністрів України затвердив у 2024 році. З 1 січня 2025 року ми їх впроваджуємо. У планах передбачено 1681 захід на загальну суму 342 млрд грн (орієнтовно 8 млрд євро). Залежно від річкового басейну, 80-90% заходів стосується модернізації та будівництва очисних споруд.

Щодо нової концепції, у контексті нещодавнього об'єднання трьох міністерств в єдине -- Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, конкретні заходи з реформування будуть залежати від результатів оцінки ефективності існуючої системи управління, а також від пріоритетів, які визначить нова команда міністерства. Формування остаточної концепції вимагатиме часу для проведення необхідних консультацій з усіма зацікавленими сторонами та експертами.

Після об'єднання міністерства, неодноразово висловлювалася занепокоєність щодо того, що нашим зобов'язанням у сфері євроінтеграції в екологічній галузі може не вистачати належної уваги. Яке ваше бачення цієї ситуації у вашій професійній області?

У червні в Брюсселі відбувся скринінг Україна -- ЄС щодо переговорного розділу 27 "Довкілля та зміна клімату". На цьому заході Держводагентство продемонструвало європейським експертам конкретні результати своєї роботи з імплементації Україною ключових директив ЄС у сфері водної політики. Ми презентували європейським колегам затверджені екологічні нормативи якості для пріоритетних речовин, систему моніторингу поверхневих вод, роботу щодо системи управління якістю вимірювань у лабораторіях та імплементацію питань списку спостереження за поверхневими водами.

Результати проведеного скринінгу слугуватимуть базою для визначення переговорних позицій стосовно членства України в Європейському Союзі, а також підтвердять готовність країни дотримуватися високих стандартів ЄС у сферах екології та управління водними ресурсами. Варто зазначити, що розділ 27 є одним із найскладніших етапів європейської інтеграції, оскільки містить понад 200 нормативних актів ЄС.

Що стосується нещодавно створеного міністерства, його офіційна назва звучить як Міністерство економіки, екології та сільського господарства. Отже, функція, пов'язана з охороною довкілля, безумовно, залишиться актуальною.

Поділіться, будь ласка, якими виглядають можливості впровадження енергоефективних технологій у сфері управління водними ресурсами?

Енергоефективність у водному секторі є надзвичайно важливим завданням. Як я вже зазначав, водогосподарська інфраструктура, яку ми маємо, є спадком з часів СРСР. У ті часи питання енергоефективності не було в пріоритеті. Проте сьогодні, особливо в умовах війни, коли ресурси переважно йдуть на зміцнення обороноздатності країни, енергоефективність стає ключовим аспектом.

Держводагентство модернізується, починаючи від використання енергоефективних лампочок до оновленням потужного насосного обладнання та систем його обслуговування. У нас встановлені джерела відновлювальної електроенергії, в основному це сонячні панелі. Ми співпрацюємо з міжнародними партнерами. Триває масштабна робота.

Минулого року завдяки реалізованим заходам нам вдалося зекономити 34 мільйони гривень. Я впевнений, що в подальшому ця діяльність лише посилиться. Наша мета – зробити водогосподарську сферу більш стійкою до різних криз, особливо тих, що виникають через аварійні відключення електрики внаслідок військових дій та обстрілів. Насосні системи, які забезпечують перекачування води, зменшують ризик підтоплення і запобігають негативному впливу води, повинні функціонувати безперебійно.

Чи передбачається впровадження автоматизованих систем для обліку споживання та скидання води?

Відповідно до діючого законодавства, зокрема статті 44 Водного кодексу, всі споживачі води зобов'язані встановлювати лічильники — як звичайні, так і автоматизовані. Це правило поширюється не лише на процес забору води, але й на моніторинг скидів, які повертаються до річок і водойм.

Автоматизовані системи надають численні переваги: вони здатні відстежувати не лише обсяги води, а й її якість у режимі реального часу. Це відкриває можливості для ефективнішого управління ресурсами, дозволяючи приймати рішення не лише з перспективою на майбутнє, але й оперативно реагувати на зміни, що відбуваються, а також економити енергетичні ресурси.

І коли орієнтовно це станеться?

Цей етап вже запущений. Проте для повноцінного впровадження автоматизованих систем потрібні істотні інвестиції, яких у нас наразі не вистачає. Тому ми продовжуємо нашу роботу, але не у такому темпі, як би нам хотілося, через нестачу фінансових ресурсів.

А зараз можна робити якісь обережні прогнози на 5-10 років?

Ми працюємо разом зі Світовим банком, який вже вчетверте проводить аналіз RDNA (Оцінка швидких збитків і потреб) та оцінює втрати у водогосподарському секторі. На 1 липня 2025 року загальна вартість знищених активів становить 137,4 млн грн, пошкоджених — 436 млн грн, а захоплених — 2,5 млрд грн.

Однак важливо розуміти: коли ми відбудовуємо зруйновану гідротехнічну споруду, то маємо не просто її відновити, а побудувати більш надійну, яка відповідає усім сучасним вимогам. А це потребує значно більших коштів.

У рамках розгляду постраждалих територій можна зробити прогнози щодо подальшого розвитку ситуації. Чи зможемо ми остаточно вирішити проблему водної кризи, яка існує в цих регіонах?

Я цілком переконаний, що ми зможемо вийти з цієї кризи. У всіх куточках України функціонують наші басейнові управління та регіональні офіси, в яких працюють кваліфіковані спеціалісти. Вони мають чітке уявлення про необхідні дії.

Для успішної роботи необхідні всього дві складові: надійний доступ до водних ресурсів та адекватне фінансування. Лише за таких умов фахівці зможуть ефективно виконати всі потрібні завдання у своїх областях. Отже, ми впораємося з цими викликами.