Вшанування пам'яті старшого сапера Дмитра Тарака, відомого під позивним "Малиш".

Незважаючи на свій "жартівливий" позивний, він виявився справжнім чоловіком і вірним товаришем.

Дмитро належав до тих сміливців, які вже в перші дні повномасштабного вторгнення Росії ставали в черги біля військових комісаріатів. Разом із братом, тільки-но повернувшись зі столиці, що зазнавала безжальних обстрілів з боку ворога, вони вирішили стати добровольцями і вступити до лав армії.

У Дмитра є двоє старших братів. Всі вони провели своє дитинство в живописному селі Балки, що знаходиться в Барському районі Вінницької області. Брати завжди підтримували один одного та мали міцний зв'язок.

Дмитро здобував освіту в навчальному закладі міста Бар. З раннього віку його захоплювала гра у футбол та плавання. Він також насолоджувався прогулянками лісом, де любив збирати гриби, а ще захоплювався риболовлею. Батьки згадують, що їх син був енергійним, оптимістичним та амбіційним, завжди готовим прийти на допомогу друзям і родині.

Після закінчення школи я вступив до Барського професійно-технічного училища, де здобув спеціальність маляра-штукатура та плиточника-облицювальника, а потім завершив навчання в ліцеї.

Фактично, далі життя мало б продовжуватися за звичним ритмом. Проте Україна вже чотири роки була у стані війни. Тому у 2018 році Дмитро вирішив підписати контракт зі Збройними Силами України, де працював водієм у військовій частині А0853. Три роки служби в армії стали для нього справжньою школою життя, загартувавши характер і змінивши світогляд.

Після служби Дмитро спробував реалізуватися у цивільному житті і поїхав працювати до Києва, де разом із батьком займався будівельними роботами. Там їх застав початок повномасштабної війни. 26 лютого 2022 року Дмитро разом із братом Артуром повернулися додому, а вже 27 лютого обоє були в ТЦК.

Дмитро завершив військову підготовку в Черкасах, після чого його направили до частини А7015 на посаду старшого сапера. Його товариші по службі прозвали його "Малиш". Незважаючи на здавалося б легковажний позивний, він з усією серйозністю і відданістю виконував свої обов'язки. Навіть отримавши контузію під час одного з бойових завдань, він швидко повернувся до своїх побратимів.

Мати героя розповідає, що під час служби на фронті Дмитро жодного разу не ділився з близькими своїми переживаннями, труднощами чи втратами.

"На всіх знімках та відеоматеріалах, що їх він нам надсилав, Дмитро завжди з'являвся з усмішкою. Він ніколи не ділився жодними подробицями. Лише писав: 'У мене все гаразд, не турбуйтеся', - пригадує жінка."

"Малиш" був не просто надійним сапером, а й справжнім другом, на якого завжди можна було покластися. Його товариші пам'ятають, що він ніколи не залишав нікого у скрутній ситуації, завжди піднімав бойовий дух, навіть у найважчі часи. А захиснику доводилося пережити чимало випробувань.

31 січня 2024 року під час бойового завдання в населеному пункті Іванівка Куп'янського району Харківської області загинув старший сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А7015 Дмитро Тарак.

Смерть Дмитра стала значною втратою не тільки для його близьких, але й для всього його підрозділу.

"31 січня 2024 року, під час виконання бойового завдання, загинули двоє моїх товаришів. Це були мої побратими, з якими я брав участь у бойових діях протягом майже двох років. Це неймовірно важка втрата для нашого підрозділу, їхніх родин та для країни в цілому. Для мене їхні життя завжди мали пріоритет над моїм власним, але, на жаль, цього виявилось недостатньо. Не зміг їх врятувати. Один із загиблих — старший сапер, солдат Дмитро "Малиш" Тарак. Все, що потрібно знати про нього, це те, що в перші дні повномасштабного вторгнення 2022 року він стояв у черзі до військкомату. У Діми залишились батьки і брати. Мені було честю служити разом з тобою. Ти завжди будеш у моєму серці!" - написав у соцмережах побратим героя Дмитро Сінчук.

Батьки Дмитра Тарака поділилися, що їх син завжди мріяв про спокійне існування після закінчення війни. Він складав плани на майбутнє і прагнув побудувати щасливу родину зі своєю коханою Марією. Разом вони уявляли собі власний будинок, дітей та гармонійне сімейне життя. Але на жаль, ці мрії залишилися нездійсненими...

В даний час справу свого молодшого брата Дмитра продовжує Артур Тарак, який на передовій боронить Україну, ведучи боротьбу за двох.