В пам'ять про співака та воїна Максима Остяка, відомого під позивним "Остін".

Він був винятковим колекціонером життєвих вражень, особистістю, яка шукала абсолютної свободи і не могла витримати одноманітності.

Максим народився 11 квітня 1987 року у Полтаві. Навчався в місцевій гімназії № 31 у математичному класі. Згодом закінчив Національний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" за спеціальністю інженер-будівельник.

У 2007 році переїхав до Києва. Чоловік працював різноробом у ТРЦ "Більшовик", пізніше був барменом у клубі "КультРа". Пробував себе також у підприємництві - відкрив кафе в Коблевому на Миколаївщині - однак справа не пішла. Працював деякий час в музеї історії України у Києві.

Активний учасник Майдану з перших його днів. 18 лютого 2014 року в сутичці з "Беркутом" отримав перелом руки та травму голови.

Після початку масштабного вторгнення Росії Максим вирішив стати добровольцем. Він брав участь у захисті Києва та в бойових операціях в Ірпені, виконуючи обов'язки оператора дрона. 1 червня 2022 року він приєднався до 49-го окремого стрілецького батальйону Збройних Сил України "Карпатська Січ" 93-ї окремої механізованої бригади.

Службові побратими згадують, що "Остін" завжди вирізнявся неймовірною сміливістю, був людиною, яка цінувала кожен момент. Він жив своїм життям на противагу встановленим нормам, прагнучи зламати всі бар'єри та формальності. Принаймні в його свідомості не існувало жодних обмежень.

"Опинившись у зоні бойових дій, Максим звернеться до своїх близьких з проханням не хвилюватися, називаючи себе безсмертним. Він неодноразово дивом ухилявся від смерті. Спочатку під час подій на Майдані, де отримав численні травми та струс мозку, а згодом, після початку повномасштабного вторгнення, коли під час оборони Київщини всього лише на кілька хвилин уникнув ворожого обстрілу", - зазначає Олена Високолян у своєму матеріалі для проєкту The Ukrainians Media.

Вона зазначила, що Максим постійно говорив про Майдан як про важливий особистий досвід, що змінив його погляд на життя. Ще одним значущим етапом у його житті стала музика.

Після подій на Майдані разом із музикантом Євгеном Славяновим заснував гурт Reve ta Stohne. Максим умів грати на багатьох інструментах, в гурті ж виконував композиції горловим співом та грав на дримбі.

"Вокалісти Максим Остяк і Женя Слов'ян опинилися на станції київського метро 'Тараса Шевченка', виконуючи горловий спів різних мелодій. Вони помітили, що один із них звучить, наче реве, а інший – ніби стогне. Так виникла назва їхнього гурту. Пізніше до них приєдналися перкусіоніст Максим Кудимець та басист Євген Котенко", - розповідає про початок колективу Олена Високолян.

Музиканти почали писати треки, відвідали з концертами багато міст України, низку фестивалів, а також виступали в Нідерландах, Франції та Польщі.

Макс вірив, що стиль життя прямо впливає на музику, яку створюють люди, – цитує The Ukrainians слова його дружини Ренати. – Він мріяв про створення мистецького простору в селі, де можна було б вільно займатися творчістю. ...Макс завжди спалахував ідеями, швидко переходив до їх реалізації, хоча завершити розпочате йому вдавалося нечасто. Він поєднував в собі суперечності: був вільний, як вітер, мандрівний козак-характерник, колекціонер унікальних вражень, людина, яка прагнула абсолютної свободи і не могла терпіти сірість буденності. З іншого боку, він втілював образ типового українця – був господарем, націоналістом і батьком, часто готував борщі, носив одяг з натуральних тканин і мав на спині велике татуювання тризуба.

"Остяк, здається, у своєму житті спробував все, що тільки можна уявити. Незалежно від обставин, його сміх завжди наповнював навколишній простір. Він був унікальною особистістю – складною, але водночас такою простодушною. Його любов до життя була справжньою, і в ньому було чимало тепла до всього навколо. Я запам’ятаю його як людину, яка по-справжньому жила. І він завжди залишиться в наших спогадах і розповідях," - ділиться своїми думками подруга дитинства Дар'я Черкашина.

Друг Максима та учасник колективу "Reve ta Stohne", фотокореспондент Укрінформу Євген Котенко підкреслює: "Вражало, що він здатний досягати значних успіхів, а потім раптово відмовлятися від них, абсолютно не шкодуючи про свої рішення".

Максимова винахідливість виявилася очевидною навіть під час війни. Ще навесні 2022 року він за зібрані кошти придбав електричний велосипед, щоб безшумно пересуватися до бойових позицій, а згодом його досвід почали використовувати в Збройних Силах України.

4 липня 2022 року Максим разом із товаришами відправився на свою фінальну розвідку в околицях села Дмитрівка Харківської області. Під час виходу з бойового завдання їхня група натрапила на ворожу засідку. Тіло військового не змогли забрати відразу.

Поховали Максима Остяка 20 липня у Полтаві на Алеї Героїв Затуринського кладовища. Йому назавжди 35 років.

У Максима є мати, брат і донечка.

Учасники гурту "Reve ta Stohne" в пам'ять про Максима і на його честь створили трек "Ранок".

Безмежна слава та вічна пам'ять Герою!