У пам'ять про солдата Іллю Наумчука, який носив позивний "Молодість".

Пройшовши через коротке, але насичене життя, я завжди прагнув до своїх цілей, був оптимістом і мав безліч товаришів.

Ілля з'явився на світ 2 серпня 2005 року. Його ранні роки минули в Красилові, що в Хмельницькій області. Після завершення навчання в школі, він продовжив освіту в Хмельницькому торговельно-економічному коледжі, обравши спеціалізацію в сфері "готельно-ресторанної справи".

Ще в середній школі я зацікавився історією України, що вплинуло на формування мого світогляду. Це виділяло мене серед моїх однолітків.

Ілля мав можливість попрацювати в скромному готелі, а згодом став слюсарем на Красилівському агрегатному заводі. Як розповідають його близькі та знайомі, після початку повномасштабної війни між Росією та Україною, молодий чоловік рішуче прагнув стати на захист своєї країни.

З 2023 року він активно долучався до військових тренувань молодіжної патріотичної організації в Хмельницькому та Києві. Він зміцнював своє тіло і дух, готуючись стати на захист Батьківщини зі зброєю в руках під час масштабного конфлікту.

У лютого 2025 року успішно пройшов тестовий тиждень штурмовика від 3 ОШБр. Після співбесіди у березні підписав контракт з бригадою.

Ілля проходив службу як вогнеметник у другому штурмовому відділенні першого штурмового взводу першої штурмової роти 1-го штурмового батальйону військової частини А4638. Він брав участь у виконанні завдань разом із товаришами на території Харківської та Луганської областей. Його позивний – "Молодість".

Життя сміливого і відважного 20-річного захисника обірвалося 28 серпня 2025 року поблизу Новоєгорівки Сватівського району Луганської області.

Остання подорож Іллі Наумчука відбулася 3 вересня 2025 року в місті Красилів.

Юнак залишався вірним своїй військовій присязі до останньої миті свого життя і загинув на полі бою, проявивши мужність великого воїна, захищаючи рідну землю. Такі слова виголосила голова Красилівської громади Ніла Островська під час прощання.

"Друзі і товариші завжди пам'ятатимуть нашого Іллю як добру, відкриту, щиру людину, що завжди посміхалася. Саме таким він і був - любив життя, але найбільше цінував Україну, свою маму, тата та родину. Проте не зміг залишитися вдома, хоча мав на це всі підстави," - зазначила керівниця.

"Втрати такого молодого життя — це неймовірно важкий удар. Він пожертвував своїм життям за Україну, за наше майбутнє, і ця героїчна вчинок назавжди закарбується в нашій пам'яті", — підкреслила громадська діячка Олена Пилипюк.

Найбільший сум від втрати переживають рідні: мама Наталія Казимирівна і тато Сергій Аркадійович, бабуся Віра Василівна, сестри Анна та Христина.

Героя поховали на Алеї Героїв.

Безмежна слава Герою!

Зображення з веб-сайту Красилівської міської територіальної громади.

За матеріалами Красилівської міської територіальної громади та руху "Центурія"