У вшанування пам'яті Героя України, спецпризначенця Костянтина Михальчука, відомого під позивним "Генерал".
Його відданість Україні та проведені успішні місії заслуговують на окрему книгу чи кінострічку.
Для Костянтина війна почалася ще в 2014 році. Він пережив безліч успішних місій та врятував життя багатьох своїх товаришів. Лейтенант Михальчук, відомий під позивним "Генерал", здобув це звання завдяки своїй відвазі та високому професіоналізму. Проте, на жаль, 27 травня 2024 року його життя обірвалося.
"У боях за Харківщину загинув мій близький друг, лейтенант Сил Спеціальних Операцій ЗСУ Костянтин Михальчук, відомий під позивним "Генерал". Костя був надзвичайною людиною з яскравим характером, завжди веселим і з відмінним почуттям гумору, притаманним військовим. Він завжди піклувався про свою команду, адже це було для нього найважливіше. Як фахівець, він володів різноманітними навичками – від управління дронами до роботи з вибуховими речовинами. Його дуже не вистачатиме. Україна втратила ще одного великого захисника, який зробив безцінний внесок у нашу боротьбу за перемогу," – поділився своїми спогадами про Костю його товариш Владислав Грезєв.
Костянтин з'явився на світ 19 грудня 1989 року в Шепетівці, що в Хмельницькій області. В рідному місті він здобував освіту в навчально-виховному комплексі №3, а потім продовжив навчання в ліцеї з акцентом на військову та фізичну підготовку. Вищу освіту він отримав у Національному університеті біоресурсів та природокористування, де спеціалізувався на "Конструюванні та дизайні машин і обладнання для сільського та лісового господарства". Пізніше, заочно, він завершив магістратуру в Луганському національному університеті за спеціалізацією "Практична психологія та соціальна педагогіка".
"Костя з малечку виявляв себе як доросла особистість. З моменту, коли Руслан, його молодший брат, з'явився на світ, він фактично став його нянькою. Я в 90-х роках часто був на заробітках, адже потрібно було забезпечувати родину, а Костя активно допомагав мамі. Його цікавість до світу проявлялася з раннього віку: його цікавили питання, чому трава має зелений колір і чому зірки не падають. Особливо запам'ятався його вислів, коли він намагався пояснити щось мамі, але не міг знайти потрібні слова. Тоді він сказав: "Отаке воно тоненьке, як щастя". На той момент йому було всього п'ять років", - згадує батько Героя, пан Іван.
Хлопець захоплювався спортом. Спочатку це була вільна боротьба, а потім - бойове самбо. Якось він поставив собі ціль стати чемпіоном України - і досягнув її, здобувши першість на чемпіонаті з бойового самбо.
Відмінна фізична форма та юнацька мрія про стрибки з парашутом спонукали Костянтина вступити на строкову службу до Десантно-штурмових військ. Після цього він продовжив свою кар'єру в спецпідрозділі міліції "Беркут", але згодом вирішив залишити цю службу і у 2014 році добровільно приєднався до захисту України.
Спочатку він проходив службу в 95-й бригаді на позиції снайпера-розвідника, де брав участь у виконанні завдань на Арабатській стрілці, а також у боях за Слов'янськ і Лисичанськ. Пізніше він перевівся до 8-го полку спеціального призначення Сил спеціальних операцій імені Князя Ізяслава Мстиславича, де боровся за Дебальцеве.
Костянтин повернувся з армії у 2015 році і вирішив активно займатися громадською діяльністю. Він став засновником і головою громадської організації "Шепетівська спілка учасників бойових дій в зоні АТО", брав участь у волонтерських проектах і долучився до створення експозиції "Борці за Україну" в Музеї пропаганди. Крім того, Михальчука обрали депутатом Шепетівської міської ради.
У 2016 році Костянтин прийняв рішення повернутися до лав Збройних Сил України, уклавши контракт з 8-м полком Сил спеціальних операцій. Коли його мати намагалася вмовити його залишитися в рідному місті, де на нього чекали численні справи, син відповів: "Все це важливо, але зараз не той час: триває війна. Я зможу принести більше користі там".
"Він був ідеальним чоловіком, про якого можна лише мріяти, а також чудовим і люблячим батьком. Тому всі спогади про нього наповнені теплом. Коли він повертався додому з фронту, у нас завжди відбувалося свято. Ми мріяли про багато спільних справ і пригод. Він шалено любив спорт і завжди дбав про свою фізичну форму. Його захоплювало все, що пов'язане зі зброєю, а полювання приносило йому справжнє задоволення. Він також захоплювався дайвінгом, пройшов курс навчання та отримав сертифікат, що дозволяє занурюватися в будь-якій точці світу," - ділиться спогадами дружина Героя Людмила.
Із початку повномасштабної війни "Генерал" брав участь у боях за Бучу, Ірпінь, Мощун, де особисто знищував окупантів та ворожу техніку, займався замінуванням та розмінуванням і евакуював поранених побратимів. Зокрема, спецпризначенець під шквальним вогнем виніс із поля бою тіло Героя України Олексія Скоблі, перебуваючи за 30 метрів від позицій росіян.
Далі виконував завдання на Харківщині, у Сіверськодонецьку, Лисичанську, на Сумщині та Чернігівщині, брав участь у боях за Бахмут, Кремінну, Авдіївку, Вербове. У петиції про присвоєння командиру групи спеціального призначення лейтенанту Костянтину Михальчуку звання Героя України побратими згадують, як він особисто на надувному човні евакуював річкою із Сіверськодонецька до Лисичанська особовий склад, а також поранених та загиблих воїнів. Із заблокованого Бахмута Костянтин вивіз тіло Героя України Дмитра Крамара.
"Генерал", будучи старшим розрахунку безпілотників, особисто знищив 10 одиниць броньованої техніки на території ворога. Його відданість Україні та проведені успішні місії заслуговують на окрему книгу чи кінострічку..
Костянтина Михальчука поховали на Алеї слави в мікрорайоні Ракове, що у Хмельницькому. У нього залишилися батьки, брат, дружина та син.
"Друже, ти завжди робив світ кращим. Ти мріяв, складав плани і втілював їх у життя... Спортсмен. Громадянин. Воїн. Світло залишиться з тобою назавжди. Спокійно спочивай. Ти завжди житимеш у наших серцях", - написав про Костянтина його друг Дмитро Христюк.
У день Сил спеціальних операцій Президент присвоїв лейтенанту Костянтину Михальчуку звання Героя України посмертно.
