У пам'ять про активіста та захисника Юрія Сікиринського, відомого під позивним "Адвокат".
"Ці люди рухають світ у напрямку прогресу," - зазначила Соломія Сікиринська, говорячи про свого чоловіка-Героя. Юрій Сікиринський був не лише успішним адвокатом, але й волонтером, активним учасником громадського життя, учасником Революції Гідності та батьком п'яти дітей.
Юрій Сікиринський з'явився на світ 3 лютого 1971 року в місті Львів. Його дитинство минуло в селі Солонка. Освіту здобував у загальноосвітній школі №53, яка нині відома як Львівська гімназія "Престиж". Після цього він успішно завершив навчання на історичному та юридичному факультетах Львівського національного університету імені Івана Франка.
Брав активну участь у подіях обох Майданів; з початком війни в 2014 році вирушив на схід України як волонтер.
Він займався адвокатською практикою в об'єднанні "Домінанта" та керував своїм власним адвокатським бюро "Юрія Сікиринського". Останні кілька років провів у Нідерландах, працюючи в транспортній компанії. Його особистість була багатогранною: все життя він підкорював високі гори, досліджував ліси та річки, з захопленням займався парашутними стрибками, мотоциклами та велосипедними подорожами.
На момент початку російської агресії Юрій перебував за межами України, але незабаром повернувся, щоб захищати свою батьківщину в складі 125-ї бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Він брав участь у бойових операціях на території Харківщини та Донеччини, виконуючи обов'язки командира відділення зв'язку. Під час другої ротації в район Бахмута він вирішив взяти на себе відповідальність командира розвідувального взводу.
Герой загинув у битві 14 червня 2023 року поблизу населеного пункту Роздолівка в Бахмутському районі.
Родичі, друзі та колеги згадують Юрія як чуйного, люблячого та дбайливого чоловіка, а також турботливого батька і відповідального юриста.
Дочка героя, Марта Сікиринська, випускниця УКУ, так характеризує свого батька: "Тато - це вічні пригоди на природі, парашутні стрибки, прогулянки лісом, сині руки від ягід, які ми з задоволенням куштували просто з кущів, запливи через Світязь та велосипедні мандрівки. Він знав найхолодніші річки, найгустіші зарості та найвищі снігові купи. Його життя можна порівняти з колекцією рентгенівських знімків: він переживав травми, але завжди знаходив силу йти далі. Тато - це футбол, що лунає по всьому дому, радісні вигуки "ГОЛ", улюблена музика, пінне пиво та безліч жартів. Він уособлює стихію, свободу, ризик і безмежну крутизну".
Дружина Героя, Соломія Сікиринська, ділиться спогадами про те, що Юрій планував вирушити на схід ще в 2014 році, але їхня родина складалася з п'яти неповнолітніх дітей. Він активно готувався, підкреслюючи, що кожен чоловік повинен бути готовим захищати свою країну. Юрій також займався волонтерством: збирав кошти на автомобілі для військових і відвозив їх на схід. "Він усвідомлював, що ворог не відступить, і що рано чи пізно розпочнеться масштабна війна, до якої ми повинні бути готовими. Він чітко знав, хто він і яку місію виконує на фронті. Юрій пішов на війну з повною свідомістю цього вибору," - згадує його дружина.
Юрія поховали на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові. 24 лютого 2024 року йому посмертно надали звання Героя України та вручили орден "Золота Зірка" за його особисту мужність і героїзм.
Слава Герою!
