Територія або автономія, виборчі процеси чи призначення, географічні назви та колаборанти: як українці сприймають реінтеграцію Криму та його пізнавальну деокупацію.

Протягом десятиліття окупації українське суспільство зберегло ясну позицію стосовно того, що Крим є частиною України, свідчать результати дослідження КМІС.

Всеосяжне соціологічне дослідження, проведене Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), виявило, що за десятиріччя окупації українське суспільство зберегло чітке усвідомлення своєї позиції щодо Криму як частини України, хоча й виявляє готовність до обдуманого підходу в питаннях реінтеграції. Незважаючи на те, що майже половина громадян вважає, що деокупація можлива в найближчі п’ять років, більшість усвідомлює, що цей процес є складним.

ZMINA представляє ключові результати дослідження, що висвітлюють ставлення українців до своїх співгромадян, які опинилися під окупацією, а також реінтеграційні стратегії України. Дослідження також виявляє основні виклики, що супроводжують процес реінтеграції Кримського півострова.

ПЕРСПЕКТИВИ ДЕОКУПАЦІЇ

Коли саме відбудеться деокупація Криму - залишається невизначеним. Перед початком повномасштабного вторгнення Росії Україна ставила акцент на дипломатичних зусиллях для повернення півострова. Однак після 24 лютого 2022 року українська влада почала говорити про можливість звільнення Криму за допомогою військових дій. Проте, нещодавно стратегічні плани керівництва країни знову змістилися у бік пошуку мирних дипломатичних рішень для деокупації Кримського півострова.

Президент Володимир Зеленський заявив, що тепер звільнення півострова військовим шляхом "неможливе через нестачу сил".

Одночасно Президент підкреслив, що вчинки Володимира Путіна, якого розшукує Міжнародний кримінальний суд, в даний момент орієнтовані на затягування конфлікту та ухилення від справжніх переговорів.

Президент вважає, що кожен крок Путіна спрямований на те, щоб затягнути війну і зробити її безкінечною, уникаючи можливості для реальних переговорів.

"Путін знову проявив свою боязкість щодо переговорів, відчуваючи страх перед сильними лідерами, і всіма своїми діями намагається затягнути війну. Кожен його крок і всі його цинічні маневри спрямовані на те, щоб зробити конфлікт безкінечним. У 2014 році Росія розпочала гібридну війну проти України, а в 2022 році перетворила її на повномасштабну. Зараз ми спостерігаємо можливість досягнення справжнього миру, але саме Путін робить все можливе, щоб замість цього або продовжити масові вбивства, або отримати паузу для підготовки нових гібридних атак і подальшого повномасштабного вторгнення", - зазначив глава держави в соцмережі "X".

Зеленський закликав світових лідерів врахувати помилки минулого та об'єднати зусилля задля примусу Росії до миру. Він упевнений, Путін використовує свої можливості для руйнування світу, але не має сміливості протистояти сильному й злагодженому тискові.

Екс-уповноважена Президента України в Автономній Республіці Крим, а тепер народна депутатка Таміла Ташева акцентує свою увагу на мирному плані та плані перемоги, які були презентовані Президентом 16 жовтня 2024 року.

"Справедливий, всебічний і сталий мир для України неможливий без звільнення всіх наших територій. Якщо ми не досягнемо цього, то жертви, які ми спостерігаємо протягом останнього десятиріччя, як серед цивільних, так і серед військових, що борються за нашу єдину Україну, стануть безглуздими. Ми не можемо цього допустити", - підкреслила Таміла Ташева.

Вона вважає, які б розмови - кулуарні чи прямі - не велися з боку міжнародних партнерів, Україна чітко стоятиме на позиціях територіальної цілісності держави.

Як відомо, тривала тимчасова окупація Кримського півострова суперечитиме нормам міжнародного права. Це означатиме, що Україна продовжуватиме бути в стані міжнародного збройного конфлікту з Росією. Ще в 2016 році, коли на півдні України не відбувалися активні бойові дії, а в Криму мали місце акції ненасильницького протесту проти окупації, Міжнародний кримінальний суд констатував, що між Україною та Росією існує міжнародний збройний конфлікт.

У той час як Україна разом із партнерами активізує зусилля для нейтралізації військово-економічного потенціалу агресора, з метою повернення Російської Федерації в межі міжнародного права, правозахисні організації та експерти закликають українську владу розробити та впровадити комплекс реінтеграційних заходів для підтримки постраждалих громадян та територій. Вони підкреслюють важливість підтримки зв’язків з українцями, яких Росія прагне ізолювати, використовуючи, зокрема, геноцидальні та асиміляційні методи на тимчасово окупованих територіях.

Експерти підкреслюють, що для ефективного розроблення політики реінтеграції необхідно досліджувати настрої як кримчан, так і мешканців материкової України. Це включає в себе аналіз їхніх очікувань, сподівань та страхів стосовно майбутнього.

"Ці знання стануть основою для формування підходів до реінтеграції, що спираються на принципи справедливості, емпатії та взаєморозуміння. Реінтеграція - це не лише повернення втрачених територій, але й процес об'єднання людей, відновлення їхнього життя та створення спільного майбутнього", - зазначила Анна Онищенко, директорка Фонду "Партнерство за сильну Україну".

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Минулого року КМІС здійснив масштабне соціологічне дослідження, присвячене когнітивній деокупації Криму, за ініціативою Представництва Президента України в АР Криму та Фонду "Партнерство за сильну Україну". Представництво вважає, що результати цього дослідження повинні бути враховані при формуванні політик реінтеграції.

Воно містило різні підходи - якісні та кількісні методи збору даних, що дало змогу охопити широкий спектр тем і думок. Його автори провели 11 фокус-груп, 15 глибинних інтерв'ю, опитали 2014 респондентів, які проживають на підконтрольній уряду України території. Також в межах дослідження провели моніторинг телеграм-каналів, пов'язаних з Кримом.

Збирання інформації проводилося з 31 липня по 9 серпня 2024 року для якісних етапів, тоді як кількісне опитування відбувалося з 26 липня по 12 серпня 2024 року. Аналіз телеграм-каналів здійснювався в період з 1 лютого до 31 липня 2024 року.

ЕТНІЧНИЙ СКЛАД ТА ІДЕОЛОГІЧНІ НАПРЯМИ СУСПІЛЬСТВА КРИМУ

Дослідники вказують, що створення реалістичної концепції та плану деокупації Криму потребує розуміння актуальної демографічної структури півострова та тамтешніх змін, що відбулися після 2014 року.

Як відомо, з початку військової операції Росії із захоплення півострова країна-агресорка суттєво змінила там етнічну структуру населення. Частина мешканців були витіснені з Криму через репресії, загрози та тамтешню токсичну атмосферу. Але водночас відбулося й штучне, організоване окупаційною адміністрацією, масштабне переселення з Росії, а після 2022 року - з новоокупованих регіонів України. За оцінюваннями експертів, загалом кількість новоприбулих - приблизно мільйон.

Без доступу до півострова незалежним науковцям складно зібрати дані. У своїх висновках про етнічні ідентичності на півострові вони посилаються на дослідження, яке проводилося там до окупації Росією.

Тодішні дані соціологічного дослідження спростовували російську пропаганду, яка стверджувала, що Крим є "форпостом, що охороняє російські інтереси". Зокрема, у 2013 році 40% жителів Криму заявили, що вважають себе росіянами, 24% – кримчанами, 15% – кримськими татарами, 15% – українцями, 5% вибрали іншу ідентичність, а 1% респондентів утрималися від відповіді на це запитання.

Соціологи відзначають, що на півострові існує тенденція до формування регіональної або "острівної" ідентичності.

Перед початком окупації півострова дослідження вказували на відсутність єдиної структури в Криму.

Крім того, всередині кожної етнічної групи є ідеологічні та соціальні відмінності, які розподіляються за:

► політичними переконаннями (проукраїнські, проросійські, нейтральні);

► місцем перебування (Південний берег Криму, місто Севастополь, степова частина Криму);

► тривалість перебування на півострові;

► джерело прибутку;

► соціальне становище, стиль життя;

► переживанням депортації.

Кримські татари відчувають глибоке спорідненість з власною етнічною групою та рідним півостровом. Вони усвідомлюють свою ідентичність як невід’ємну частину української політичної нації.

"Існує нав'язане уявлення [з боку Російської Федерації], що на півострові існує єдина ідентичність. Проте це не відповідає реаліям. Там присутні різні сегменти, які по-різному сприймають війну та можливість деокупації. Нам необхідно розуміти ці сегменти та усвідомлювати, що для кожного з них має бути розроблена окрема комунікаційна стратегія", - зазначає Антон Грушецький, виконавчий директор КМІС.

Етнічним українцям, які проживають на півострові, важче підтримувати свою культурну ідентичність.

"Українці, які приїжджали на півострів і в часи Радянського Союзу, і в часи Незалежної України, все-таки легше розмиваються і адаптуються на півострові. Їм складніше зберегти свою виокремлену ідентичність, особливо під тиском всіх цих міфів і пропаганди про "дін народ", спільне культурне минуле та культурний простір. Це дійсно більше тисне на етнічних українців. Потрібно не маркувати їх як зрадників, а розуміти джерела цієї проблеми і працювати із цим далі", - наголошує Грушецький.

Експерти вважають, що належність до етнічних та ідеологічних спільнот на півострові суттєво впливає на погляди щодо важливих політичних тем. Це стосується, зокрема, процесу повернення території, післявоєнного статусу Криму, а також можливих рішень з приводу топонімічних змін і меморіалізації подій.

Які зміни відбулися на півострові під час окупації?

Жителі Криму та фахівці звертають увагу на як позитивні, так і негативні трансформації, які сталися на півострові протягом десятиріччя російського контролю.

Серед позитивних вони вказали:

► збільшення пенсій, особливо для осіб, які стали пенсіонерами на початку тимчасової окупації, а також підвищення заробітної плати і соціальних допомог;

► благоустрій, будівництво та реконструкція цивільної та туристичної інфраструктури;

► багато вакансій, зокрема високооплачуваних;

► підвищені заходи безпеки для громадян.

Проте, за словами опитаних жителів Криму та експертів, первісні поліпшення якості життя з часом для багатьох мешканців регіону виявилися незначними.

Окрім того, вони також виділили певні негативні зміни, що відбулися в тимчасово анексованій Автономній Республіці Крим:

► зменшення свободи підприємництва: малий бізнес програє конкуренцію великому, пов'язаному з російською окупаційною адміністрацією;

► певні сучасні інфраструктурні ініціативи завдають шкоди навколишньому середовищу.

► пропаганда та репресії, які посилилися після повномасштабного вторгнення;

► зниження рівня комфорту і безпеки внаслідок збільшення кількості нових прибульців;

► репресії проти нелояльних кримських татар, спроби розмити їхню етнічну ідентичність, втручання в діяльність їхніх релігійних інституцій.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО КРИМ

Лише 8% опитаних респондентів відповіли, що ЗМІ повністю добре висвітлюють питання Криму. 9% вважають себе особисто добре поінформованими.

Приблизно 30% респондентів висловили соціологам думку, що вони мають добрі знання з певних питань. Однак, Грушецький вважає, що багато з тих, хто дав таку відповідь, насправді недостатньо обізнані, але не бажають цього визнавати.

У соціологічному опитуванні не досліджували, якої саме бракує громадянам інформації про Крим.

"Але на поверхні видно, що у нас Крим тепер часто розглядається, як розмінна монета. У медіапросторі і як суспільство ми не зовсім розмірковуємо, як може відбутися політика примирення, відновлення органів державної влади. Ocкільки ми міркуємо про Крим, як його, умовно кажучи, можна обміняти на безпеку, як ним можна розв'язати інші проблеми, або чи Росія застосує через Крим ядерну зброю", - розповів соціолог.

Він зазначив, що 94% українців підтримують ідею повернення Криму під контроль України. Лише мала частина населення дотримується думок, які просуває російська пропаганда. Це підтверджується й іншими соціологічними опитуваннями. Зокрема, 55,4% опитаних вважають звільнення Криму особливо важливим для себе, 18,9% - досить важливим, 23,7% - малозначним, а 2% не змогли визначити своє ставлення до цього питання.

"Люди визнають, що процес може бути тривалим, однак це також стосується легітимності окупації. Пройшло десять років, і для українців Росія безпідставно захопила Крим. Це свідчить про те, що ми готові на довгострокове очікування, але наше суспільство обов'язково відновить контроль над своїми землями та поверне своїх громадян", - зазначив соціолог.

Також 94% не погоджуються з тезою, що Кримський півострів завжди був російським і має винятково російське минуле.

"Зокрема, наша співпраця з різними державними установами, які займаються питаннями політики пам'яті та спростуванням міфів про нібито російське походження Криму, тепер знаходить підтвердження у результатах соціологічних досліджень", – зазначила Таміла Ташева.

Близько половини опитаних виявляють надію на деокупацію Криму в найближчі п'ять років. При цьому молодші респонденти виявляють менший оптимізм щодо короткострокових перспектив у порівнянні з представниками старшого покоління.

Багато людей вважають, що після повернення півострова Україні важливо забезпечити суттєву фінансову підтримку та стимулювання бізнесу в цьому регіоні.

Дослідники вважають, що дані цього дослідження допоможуть скоординувати та реалізовувати тактичні кроки з когнітивної деокупації Криму. Адже, як показують його результати, знань про тимчасово окупований Кримський півострів у суспільстві не достатньо, але водночас є великий запит на це.

"Отримані дані також доводять, що важлива робота над відновленням його справжньої історії, а не тієї, яку роками Росія нав'язувала суспільству, намагаючись стерти ідентичність наших співгромадян. Резутати дослідження засвідчили, що важливо працювати над реалізацією прав корінних народів України, і що, попри намагання країни-окупантки підкорити суспільство в окупації, їй це не вдалося", - додала Таміла Ташева.

Соціологічні дослідження показали, що 86% українців розглядають Крим не лише як літній курорт, а як рідну землю для корінного народу. Лише 10,6% респондентів не визнають Кримський півострів батьківщиною для корінних жителів.

43,2% респондентів вважають, що мешканці Криму протягом останнього десятиліття активно опираються російській тимчасовій окупації. У той же час, 48,7% висловили незгоду з цим твердженням, а 8,1% не змогли визначитися зі своєю позицією щодо цього питання.

"Тобто результати опитування свідчать, що немає консенсусного погляду на те, що кримчани прийняли окупацію, живуть там своє найкраще життя, ігноруючи реалії України. Значна частина українців розуміють, що і в Криму є рух спротиву", - прокоментував соціолог.

СТАН ПІВОСТРОВА ПІСЛЯ ЙОГО ВИЗВОЛЕННЯ

На даний момент в українському суспільстві відсутня єдина позиція щодо майбутнього статусу Криму.

36,7% опитаних вважають, що після звільнення Крим повинен стати частиною України як область. 39,4% виступають за відновлення статусу Автономної Республіки Крим, як це було до військової агресії Росії. 20,3% підтримують концепцію національної територіальної автономії для кримських татар. 3,6% респондентів не висловили своєї думки з цього питання.

"Щодо цього питання українці мають обмежене уявлення і недостатньо усвідомлюють пов'язані ризики. Це може створити конфліктні ситуації, які загрожують не лише материковій Україні, але й самим жителям Криму. Тому нам необхідно визначити нашу спільну політику та зрозуміти, в якому напрямку ми плануємо рухатися," - зазначив Антон Грушецький.

Також з цим погоджується Юлія Тищенко, фахівець Національного інституту стратегічних досліджень та спеціаліст у сфері когнітивної деокупації. Вона зазначає, що після впровадження реформи децентралізації в Україні кожна громада отримала більше прав і можливостей, зокрема, у керуванні своїми ресурсами, ніж це відбувається наразі відповідно до Конституції України в Автономній Республіці Крим.

Вона переконана, що суспільство повинно здійснити всебічне обговорення теми автономії як основи прав кримських татар на самовизначення, а також визначити контури цієї автономії, зокрема, яким чином повинні бути змінені органи державної влади та їхні повноваження.

Соціологи також поцікавилися в українців, чи знають вони про концепцію кримськотатарської національної автономії. Лише 17,2% українців добре про це поінформовані. Багато людей щось чули про це або можуть здогадуватись, про що йдеться. І майже 23% респондентів нічого не знають про цю концепцію. Тобто загалом ця концепція малозрозуміла пересічним українцям.

"Таким чином, з одного боку, ми безперечно спостерігаємо підвищення видимості кримських татар, але з іншого боку, глибоке осмислення цієї теми все ще залишається недостатнім," - зазначив соціолог.

Структура управління в деокупованому Криму

Понад 70% українців вважають, що мають бути запроваджені квоти для представників кримськотатарського народу на рівні місцевих органів влади та місцевого самоврядування в Криму після його деокупації. Ба більше, 62,7% опитаних громадян упевнені, що квоти мають бути і на рівні Верховної Ради України.

"В цілому, громадяни усвідомлюють, що в Україні існують корінні народи та національні меншини, які також заслуговують на справедливе представлення, особливо на Кримському півострові", - зазначив Грушецький.

Соціологи також поставили запитання громадянам, чи має після деокупації місцева влада на півострові призначатися, чи там мають відбутися місцеві вибори.

46,7% опитаних підтримують ідею проведення місцевих виборів. 18,8% вважають, що призначення місцевої влади має здійснювати Президент України, 9,2% - Кабінет Міністрів, а 19,2% - місцеві військово-цивільні адміністрації. 6,1% респондентів не захотіли відповідати на запитання.

"Попри тривалий період окупації, українці вірять в демократію, прагнуть зберегти демократичний устрій, навіть під час війни вважають, що в належних умовах самі кримчани повинні обирати місцеву владу", - коментує соціолог.

Щодо термінів проведення місцевих виборів, то майже половина опитаних вважають, що вони мають відбутися після повного відновлення безпекової ситуації. Водночас значна частина респондентів готові до швидших виборів, одразу після завершення воєнного стану.

ВІДНОШЕННЯ ЖИТЕЛІВ МАТЕРИКОВОЇ УКРАЇНИ ДО РІЗНИХ ГРУП НСЕЛЕННЯ

Загалом результати опитування показали, що в українському суспільстві не спостерігається вираженого негативу щодо тих, хто залишився жити в умовах окупації, шукачів притулку за кордоном та російськомовних громадян.

Зокрема, 77% респондентів висловили позитивне ставлення до кримчан, які переїхали на території, підконтрольні Україні, після початку повномасштабного вторгнення. Нейтрального ставлення дотримуються 19% опитаних.

68,6% опитаних висловлюють позитивне ставлення до кримських татар, тоді як 25,7% мають нейтральну позицію.

34-39% висловлюють позитивне ставлення до біженців, які перебувають за межами країни, а також до російськомовних громадян і українців, що живуть під окупацією в Криму та Донбасі.

43% опитаних вважають, що "мешканці Криму протягом усіх десяти років виступають проти російської окупації", у той час як 49% мають іншу думку.

Як відомо, у Криму постійно збільшується кількість адміністративних справ за статтею "дискредитація" окупаційної армії, а також кримінальних справ, зокрема, за статтями про нібито "держзраду", "шпигунство", "участь у збройному формуванні, не передбаченому федеральним законом, з метою, що суперечить інтересам Росії". Адміністративні кейси про переслідування кримчан з боку окупаційної влади висвітлює Представництво Президента України в АРК у щотижневих звітах, а кримінальні - Кримська правозахисна група.

Серед жителів тимчасово окупованих територій Запорізької, Херсонської та Харківської областей 62,9% респондентів висловлюють позитивне ставлення, тоді як 29,1% мають нейтральну позицію.

35,5% ставляться добре до російськомовних співгромадян, 47,2% - нейтрально, 10,8 % - негативно. Решта респондентів відмовилися розкривати своє ставлення.

Дослідження показало ставлення українців до мешканців тимчасово окупованого Криму: 35,4% опитаних налаштовані позитивно, 44,7% мають нейтральну позицію, 13,5% висловили негативне ставлення. 6,4% респондентів не визначилися.

Показники серед українців на тимчасово окупованих територіях Донеччини та Луганщини є подібними: 34,4% висловлюють позитивну думку, 43,1% мають нейтральне ставлення, а 17,6% - негативне. Інші не змогли визначитися.

Антон Грушецький відзначає значний показник нейтрального ставлення до українців в окупації на Півдні та Сході України, до шукачів тимчасового захисту за кордоном і російськомовних громадян.

"Якщо до категорій співгромадян, які переїхали на підконтрольну уряду України територію, спостерігається позитивне ставлення, то щодо людей в окупації воно зміщується в бік нейтральності. Це створює потенційні ризики. Тепер це не є лінією розлому, але якщо популісти некоректно висвітлюватимуть це питання, то у майбутньому може виникнути низка проблем", - застерігає соціолог.

КОЛАБОРАТИЗМ

Дослідження показало, що у суспільстві є великий запит на справедливість, і це потребує змін до законно-правових актів держави.

Експерти вважають, що нездатність сформулювати чітке визначення та стратегію комунікації щодо колабораціонізму ускладнює процес реінтеграції Криму. Непослідовна політика викликає занепокоєння навіть серед тих кримчан, які висловлюють підтримку Україні. Низька якість законодавства в цій області може призвести до виникнення нових конфліктів після звільнення регіону.

Фахівці підкреслюють, що особистий підхід у процесі відповідальності за співпрацю з ворогом, а також забезпечення місцевих жителів впевненістю в їхній ідентичності як українців, а не зрадників, є ключовим фактором для уникнення нових викликів у Криму.

Вони підкреслюють необхідність відрізняти добровільну колаборацію від примусової, акцентуючи увагу на тому, чи мали дії політичний підтекст, чи були нейтральними, наприклад, навчання математики або ліквідація пожеж.

Соціологічні дослідження виявили ставлення українців до різних видів діяльності під час окупації. Більшість мешканців материкової України виступають за жорсткі санкції щодо чиновників, самопроголошених "суддів", силових структур та медійників, які співпрацюють з окупаційними органами. Однак, щодо працівників служб надзвичайних ситуацій і комунальних служб, більшість респондентів висловлюють негативне ставлення до ідеї покарань. Що стосується підприємців і медичних працівників, то значна частина опитаних вважає, що їх не слід карати, особливо якщо мова йде про звичайних співробітників.

"Отже, ми можемо констатувати, що наші співгромадяни усвідомлюють: якщо ти офіційно працюєш як двірник в окупаційній адміністрації Сімферополя чи Севастополя, то, безумовно, ти займався лише благоустроєм території і не був залучений до пропагандистських кампаній," - зазначила Таміла Ташева.

Вона також підкреслює, що, якщо розглянути поточну редакцію статті 111-1 Кримінального кодексу, можна дійти висновку, що вся підприємницька діяльність в умовах окупації підпадає під кримінальну відповідальність.

"В тій чи іншій формі підприємець взаємодіє з окупаційною адміністрацією, здійснює платежі до бюджету країни-агресора, і згідно з чинним законодавством, така особа підлягає можливості притягнення до відповідальності. Аналізуючи справи на деокупованих територіях Харківської, Херсонської та Запорізької областей [...], а також хід судових засідань, можна помітити, що ряд осіб вже понесли відповідальність за свою підприємницьку діяльність", - зазначає Ташева, додаючи, що це дослідження свідчить про зрілість українців у питанні притягнення до відповідальності за колабораціонізм.

"У наших громадян простежується збалансованіший підхід до цього питання", - резюмувала народна депутатка.

Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) постійно здійснює моніторинг кримінальних справ, які ведуть українські слідчі у зв'язку з колабораційною діяльністю, що порушує норми міжнародного права. З 1 вересня по 30 листопада 2024 року УВКПЛ зафіксувало, що лише 6% кримінальних справ щодо колабораціонізму стосується дій, які допускаються міжнародним правом для цивільних осіб в умовах окупації. У грудні 2024 року правозахисна організація Human Rights Watch закликала Європейський Союз зосередитися на реформуванні законодавства про колабораціонізм в Україні в рамках процесу європейської інтеграції.

Освіта у процесі реінтеграції Криму.

Колаборація у сфері освіти є вкрай складним питанням через соціальні та ідеологічні виміри цієї сфери діяльності.

Як відомо, окрім примусової підготовки вчителів до викладання російської мови, російської літератури та пропагандистської історії, окупанти забороняють здобувачам освіти спілкуватися рідною мовою. Українським дітям також не дозволяється вивчати українську літературу, історію України та українську географію, чим Російська Федерація порушує п. 1 (а) ст. 2 та ст. 5 (e) (v) Міжнародної Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.

Росія трансформувала навчальні заклади на тимчасово окупованих територіях у ідеологічно завантажені та мілітаризовані установи, які нав'язують дітям концепти та наративи, що формують ворожість до демократичних країн і України. Центр громадянської просвіти "Альменда" детально вивчає, як російські впливи змінюють свідомість українських дітей, особливо в Криму. Експерти та звичайні громадяни зазначають, що це може стати серйозною перешкодою для процесу реінтеграції.

Соціологи вирішили дізнатися у громадян України, яким вони бачать кадрову політику в освітній сфері звільненого Криму.

Лише 22% мешканців материкової частини України виступають за повну заміну всіх вчителів, керівників закладів та чиновників від освіти. На противагу цьому, 34% пропонують звільнити лише керівників закладів освіти і чиновників, тоді як 40% вважають, що звільнення мають обмежитись чиновниками від освіти, а інші категорії можуть працювати, якщо вони не вчинили злочинів.

21,9% респондентів виступають за заміну всіх вчителів шкіл, викладачів вищих навчальних закладів, керівників шкіл та ЗВО, чиновників освіти. 4% відмовилися відповідати на це питання.

Експерти та громадяни визнають, що освіта все ж відіграватиме ключову роль у процесі реінтеграції півострова.

44,8% респондентів висловили думку про можливість тимчасового застосування російської мови в освітніх закладах Криму в період переходу, в той час як 53,5% виступають проти такого рішення. 1,8% опитаних не змогли визначитися зі своїм ставленням.

Соціологи переосмислили це питання і встановили, що більше половини опитаних готові підтримати ідею тимчасового переходу на навчання російською мовою в ряді закладів.

Водночас опитані експерти виступають за квоти на викладання мов корінних народів та національних меншин. Вони також вважають, що російська мова в системі освіти Криму потребує іншої стратегії.

Грушецький переконаний, що для вирішення конфлікту між проукраїнськими громадянами та тими, хто підтримує Росію в Криму, важливо шукати спільні інтереси та зони взаємодії між цими різними спільнотами. Врешті-решт, всі кримчани є невід'ємною частиною української політичної нації.

Більшість опитаних респондентів висловили підтримку спрощеному вступу до українських вищих навчальних закладів для кримської молоді.

ОТРИМАННЯ ПАСПОРТІВ РФ

67,5% населення континентальної України переконані, що кримчан змушували приймати російські паспорти, незважаючи на те, що багато з них цього не бажали. Натомість, 29,1% мають іншу точку зору.

ПОЛІТИКА ВІДНОСНО ПАМ'ЯТНИКІВ

Після звільнення півострова Україні доведеться розв'язувати проблеми з пам'ятниками та топонімікою у результаті ретельного обміркування та пошуку компромісів, вважають експерти. Це ж стосується військових поховань та меморіальних дошок вбитих на війні кримчан, яких країна-окупантка незаконно мобілізувала.

Як відомо, Російська Федерація проводить пропаганду служби у своїх збройних силах, призиває та мобілізовує мешканців ТОТ з 2014 року, що за міжнародним правом є воєнним злочином.

Більшість опитаних (52,2%) переконані, що пам'ятники, зведені в період окупації, зокрема колоніальні та пропагандистські, повинні бути демонтовані. 36,1% висловили думку про необхідність створення спеціальної комісії, яка б вирішувала долю кожного з таких пам'ятників. Лише 5,3% учасників опитування пропонують залишити все без змін, 5,1% мають інші погляди, а 1,2% респондентів не змогли визначитися з позицією щодо цього питання.

Важливим є розрізнення пропагандистських пам'ятників і тих, які мають культурну чи історичну цінність, насамперед пов'язані з розвитком Криму та кримськими татарами.

Експерти та учасники фокус-груп наголошують на важливості демонтажу пам'ятників у природний спосіб, за підтримки інформаційних кампаній та з роз'ясненням історичного контексту. Вони упевнені, що ініціативи знизу від кримчан вважаються більш ефективними, ніж нав'язані урядом рішення для побудови спільного майбутнього півострова.

ПОЛІТИКА ВИЗНАЧЕННЯ ТОПОНІМІВ

Кримськотатарські експерти рішуче підтримують відновлення історичних топонімів, насамперед кримськотатарського походження, а не просто заміну радянських і російських назв на українські. Деякі не кримськотатарські експерти також погоджуються з таким підходом. Нещодавно уряд перейменував перші 22 географічних об'єкти в Криму.

Топоніміка відображає прагнення суспільства знайти спільний знаменник у суперечливих поглядах на зміни, з акцентом на збереження культурної спадщини всіх етнічних груп, які проживають у Криму.

"За даними соціологічного дослідження, на сьогодні в Криму 55% українців виступають за введення нових назв, які відображатимуть різноманіття півострова. Невелика частина населення натомість підтримує повернення виключно кримськотатарських назв. Це свідчить про наявність усвідомлення необхідності змін у символічному просторі регіону," - зазначив соціолог.

Таміла Ташева каже, що для розуміння справжньої історії Криму потрібно докласти значних зусиль. Окрім комунікаційних інструментів, відповідну роботу має виконати академічна спільнота як в Україні, так і за кордоном.

З метою досягнення цієї мети Україна запропонувала заснування Глобальної коаліції, що об'єднує українські та кримськотатарські дослідження.

Протягом тривалого часу в міжнародних наукових колах панувала проросійська точка зору, зосереджена на російських, слов'янських та східноєвропейських дослідженнях, в той час як український аспект залишався поза увагою. Це призвело до спотвореного сприйняття історії Криму в академічному середовищі, що, в свою чергу, безпосередньо впливає на формування політичних рішень у країнах-партнерах. Варто зазначити, що за межами України наукова спільнота має вирішальне значення у розробці рекомендацій для політичних інститутів, - зазначає Таміла Ташева.

Створення та впровадження стратегій і політик.

З 2022 року в Україні активно працюють над Стратегією когнітивної деокупації Криму та Планом дій для їх впровадження в період 2024-2027 років. Ці важливі документи ґрунтуються на анонімних інтерв'ю, проведених з 22 українськими та кримськотатарськими експертами, які представляють різні професійні галузі.

У Представництві Президента України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі функціонує Рада з питань когнітивної деокупації Криму. Ця рада відповідає за розробку практичних дій та ініціатив у рамках відповідної стратегії. До її складу входять представники державних установ, депутати, дослідники, правозахисники та експерти в галузі комунікацій.

В Представництві Президента України в Автономній Республіці Крим повідомляють, що країна працює над низкою документів, в яких закладені основні принципи когнітивної деокупації. Окрім того, експерти вказують на реальну потребу в розширенні досвіду, отриманого в Криму, на інші території, які тимчасово перебувають під окупацією.

Рада в даний момент працює над конкретними проектами, спрямованими на підтримку національної ідентичності українських народів, мовну політику, охорону культурної спадщини та сприяння міжетнічному діалогу.

В організації підкреслюють, що їхня робота в цьому напрямку спрямована на показ реальної історії та створення актуальних наративів.

"Проте, перш за все, важливо відновити відчуття свободи, надати можливість реалізації своїх прав та відповісти на питання наших громадян: яким чином проходитиме процес реінтеграції," - підкреслив керівник відділу інформаційного забезпечення ради Євген Бондаренко.

Відомо, що в урядових колах наразі перебувають на розгляді проєкти Стратегії відновлення державного управління та реінтеграції звільнених територій України, а також Стратегії когнітивної деокупації. Ці документи надають важливу інформацію для громадян, які опинилися в окупації, стосовно того, як буде проходити процес їхньої реінтеграції в Україну.

З вересня 2024 року в Україні розпочався етап трансформації уряду. В даний момент йде процес перерозподілу функцій Міністерства з питань реінтеграції, що стало об'єктом критики з боку правозахисних організацій у країні.

З моменту, коли з'явилися перші повідомлення про можливу ліквідацію Міністерства з питань реінтеграції, уряд "заморозив" свої дії, спрямовані на захист і підтримку певних категорій постраждалих, які перебували в компетенції цього міністерства. Зокрема, не триває доопрацювання та узгодження раніше розроблених стратегій, які стосуються забезпечення житлових прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні, їх зайнятості, відновлення державної влади на деокупованих територіях та процесу реінтеграції.

Коаліція організацій, що займаються захистом прав осіб, постраждалих від збройної агресії проти України, наголошує на важливості реінтеграції, яка включає, зокрема, підтримку та зміцнення зв'язків з громадянами, що залишилися під окупацією. Напередодні правозахисники коаліції презентували документ, що містить 13 ключових заходів, спрямованих на допомогу Кабінету Міністрів та Верховній Раді в налагодженні комунікації з українцями, що перебувають в окупованих регіонах, а також у підтримці осіб, які постраждали внаслідок війни.

Коаліція стверджує, що остаточне уточнення відповідальності Міністерства розвитку повинно сприяти створенню умов, за яких представлення та захист прав і інтересів численних постраждалих осіб, а також питання реінтеграції, знову вийдуть на перший план у діяльності українського уряду. Це стане можливим з урахуванням вже наявних напрацювань і дозволить зберегти інституційну пам'ять.

Правозахисні організації вважають, що Міністерство розвитку має координувати політики інших міністерств і відомств для забезпечення ефективної реалізації повноважень, які були делеговані йому внаслідок реорганізації Міністерства реінтеграції. Хоча створення та впровадження певних політик може здатися не зовсім відповідним для Мінрозвитку, ці нові повноваження, отримані з Мінреінтеграції, повинні бути реалізовані у тісній співпраці з громадянським суспільством та міжнародними партнерами, як зазначається в документі коаліції.

Коаліція також вважає, що Міністерству розвитку необхідно зміцнити свою структуру у відповідь на нові повноваження, які йому були надані.