"От і все, ваш час настав!" Євген Кошовий поділився історією про свою тітку, яка живе в окупованому Алчевську, і розкрив, чи підтримує з нею контакт.
Актор студії Квартал 95 Євген Кошовий дав велике інтерв'ю Youtube-каналу ISLND TV, в якому зокрема торкнувся питання рідних, які залишилися в російській окупації ще з 2014 року.
Євген Кошовий, шоумен, актор студії Квартал 95 народився в селищі Ківшарівка Харківської області, проте більшу частину дитинства та юність провів у місті Алчевськ Луганської області, куди його родина переїхала у 1989 році.
У своєму інтерв'ю Кошовий поділився, коли востаннє відвідував Алчевськ.
"Там [в Алчевську] я востаннє був у 2014 році. Навіть в 2013 можливо, коли приїжджав ще до батьків, до мами. А в 2014-му в останній раз я був в Луганську. Ми виступали в ДК Леніна. Це, коли це все починалося, ми взагалі не розуміли, що відбувається. Я просто був зосереджений на спілкуванні з батьком, і тоді я бачив його востаннє. Я тоді йому сказав: "Ну короче, я ще з тобою поговорю". І не поговорив. Всьо. Тому треба цінувати ті моменти життя, коли навіть щось навколо відбувається таке, дуже страшне. Треба то цінувати".
Відповідаючи на запитання про те, чи залишились його близькі на території, що наразі окупована російськими військами, Євген Кошовий зазначив, що там проживає його тітка.
"Залишилися. Залишилася рідна сестра моєї мами -- моя хрещена із чоловіком. В її чоловіка там сестра рідна. А так більше нікого".
Він також поділився, чи підтримує контакт із родичами, і які у них були реакції на початок повномасштабного вторгнення:
Я не можу підтримувати цю ситуацію. Коли вони приїжджали сюди в минулому, коли ще не було всього цього хаосу, і кордони можна було перетинати, вони часто відвідували нас через Росію. Тут була доступна медицина і багато чого іншого. А тепер вони заявляють, що тут все зруйновано і нічого немає. Всі сваряться один з одним, але ніхто не заважав їздити сюди з 2014 року, поки не почалися серйозні проблеми. Коли я намагався допомогти своїм близьким, на яких сподівався, вони у 2022 році сказали: "Що ж, це твої проблеми". Тож я не маю бажання підтримувати з ними зв'язки. Моя мама постійно передає привіт від тітки, а я відповідаю: "Добре". Вони вже обрали свою сторону. Я зрозумів, що все втрачено, коли мама переїхала до нас після смерті бабусі, і вона почала спілкуватися з тіткою та святкувати день Росії. Це мене вразило. Я сказав їй, щоб більше нічого не нагадувала. Я не хочу це чути. Так само, як і мій старший брат – він перший відрікся від всього цього.
