Новий Донбас: як Закарпаття стає індустріальним центром.

У Закарпатську область релокувалися 300 підприємств. Як вони змінили структуру економіки регіону?

"Київ і Львів не вказують Ужгороду". Цей дотепний фразеологізм яскраво відображає ізольоване становище Закарпатської області в контексті української державності. Оточене горами і межуючи з чотирма країнами, Закарпаття славилося контрабандою, сімейно-політичними кланами та тим, що майже половина населення мала два паспорти.

Історично цей регіон не відзначався розвиненою промисловістю; добробут місцевих жителів під час незалежності, в основному, забезпечувався через вже згадувані "контрабандні" операції, працю за кордоном та розвиток туризму.

Трагедія лютого 2022 року відкрила нову главу в історії Закарпаття: регіон став новим домом для 330 підприємств, які були переміщені зі східних і південних областей, серед яких були компанії з металургійної та машинобудівної галузей. Разом із бізнесом на Закарпаття переїхали десятки тисяч українців.

Податкова служба збирає в області в шість разів більше податків, ніж у 2021 році, каже перший заступник голови Закарпатської обласної військової адміністрації (ОВА) Василь Іванчо. Ця цифра вражає навіть на фоні інфляції та девальвації гривні.

Протягом років великої війни населення Ужгорода зросло з 115 до 160 тисяч людей. Невеликі громади Закарпаття, не вірячи в це, відзначають дні металургії та машинобудування. Наприклад, у містечку Перечин одну зі шкіл перейменували на "Краматорський ліцей".

Ці зміни є лише стартом нової етапу в історії цього регіону. Підприємці, з якими мала можливість поспілкуватися ЕП, одностайно наголошують на значному потенціалі області та впевнені, що процес індустріалізації тільки починає набирати обертів.

"Росіяни почали обстрілювати Нікополь 12 липня 2022 року. З тих пір по місту прилітає кожен день. В тому числі, на наш завод", - ділиться в розмові з ЕП директор з виробництва компанії "Сентравіс" Андрій Красюк.

Компанія "Сентравіс" займає одне з провідних місць у світі серед виробників безшовних труб з нержавіючої сталі. Ці трубки знаходять застосування в автомобільній промисловості, нафтогазовій сфері та енергетичному секторі. Пальне для автомобілів таких марок, як BMW, Audi, Volkswagen, Maserati та Ferrari, подається через труби українського виробництва. Крім того, компанія уклала контракт з SpaceX, що належить Ілону Маску.

Питання релокації частини виробництва з потужностей Нікопольського південнотрубного заводу постало з першими прильотами з боку окупованого Енергодара, каже Красюк. "Італійці та німці слабо вірили у здатність виконувати контракти, розташовуючись за п'ять кілометрів від вистрілу гармати. Переїзд дозволив нам працювати далі і отримувати нові експортні замовлення", - розповідає представник "Сентравіс".

Аналогічна ситуація була у сьомого в світі за обсягами виробника турбодетандерів - харківської компанії "Турбогаз". Турбодетандер - це установка, що забезпечує охолодження та очищення природного газу. У результаті отримують високоякісний газ для газотранспортної системи та рідку фракцію для подальшої переробки.

У лютому 2022 року війська загарбників підійшли до промислових об'єктів у Балаклійському районі на відстань приблизно 10 км, а в березні знищили головний цех. Однак компанії вдалося відновити виробничу діяльність: одна з філій була заснована на Полтавщині, а інша - на Закарпатті. Відкриття закарпатського підрозділу дало можливість продовжити виготовлення детандерно-компресорного та детандерно-генераторного обладнання для міжнародних клієнтів.

Компанія здійснює експорт обладнання до Узбекистану, Казахстану, Туркменістану та Азербайджану. Перед початком великого збройного конфлікту "Турбогаз" відправляв свою продукцію з митного складу в Харкові, використовуючи авіаперевезення. Переїзд на Закарпаття дав можливість розташуватись ближче до терміналу в Будапешті, що сприяло виконанню зобов'язань перед клієнтами.

Інша причина - нагода модернізуватися, пояснює директор з виробництва відокремленого підрозділу Сергій Мартинюк. У селище міського типу Великий Березний "Турбогаз" привіз з Харківщини лише 30% обладнання для нового заводу, решта - нове.

Співвласник "Сентравісу" Юрій Атанасов спочатку думав про переїзд за кордон. Передумав через брак спеціалістів. "Десант" з представників компанії об'їздив чотири західні області України в пошуках місця, де можна розташуватися, згадує Красюк.

"В шорт-листі залишилось десяток будівель, в які ми могли помістити наше обладнання. Вибір був. Приміщення в Ужгороді, на якому ми зупинили вибір, спочатку не дуже сподобалось, але підкупила наявність комунікацій від старого радянського заводу. До цього тут були збірні лінії для автомобілів", - розповідає представник металургійної компанії.

Співвласники родини Шуфані ухвалили рішення частково перенести виробничі потужності одного з провідних металообробних заводів України, Variant Group, з Харкова. Ця компанія, яка вже 32 роки функціонує як сімейний бізнес і нині знаходиться під управлінням другого покоління родини, шукала надійні та стабільні умови для продовження своєї діяльності. Про це розповів директор з розвитку релокації підприємств групи, Денис Разуваєв.

Variant Group складається з 15 компаній, серед яких одним із основних напрямків є металообробка та виготовлення металевих виробів. Сировину для своїх виробництв підприємство постачає від "Запоріжсталі", а також від виробників з Європейського Союзу, Туреччини та Китаю.

Компанія виробляє системи опалубки, стелажні системи, інструменти для промислових і комерційних потреб. Продукція Variant Group постачається у 65 країн світу. Найвідоміші номенклатурні позиції Variant Group - стелажі для "Епіцентру", обладнання для західних мереж супермаркетів Lidl, Spar, Billa, Kaufland. До великої війни компанія займала 60% ринку зрошувальних систем в Україні.

"Ми шукали приміщення в таких містах, як Львів, Вінниця та Івано-Франківськ. Більшість об'єктів, збудованих у радянський період, були перебудовані під склади, втративши свою первісну виробничу мету. В результаті, ми вирішили орендувати приміщення в Береговому, а згодом і в Ужгороді," - ділиться інформацією Разуваєв.

Компанія "Турбогаз" шукала адміністративну будівлю, яку можна було б придбати, а не орендувати. Вони виявили закинуте підприємство у Великому Березному, яке селищна рада вирішила передати у власність для погашення боргів перед податковими та виконавчими органами.

Декілька компаній у Закарпатті під час релокації скористалися можливістю, яку надають індустріальні парки. Це спеціально облаштовані ділянки, реєстрація в яких дозволяє підприємствам уникнути сплати імпортного мита та ПДВ на виробниче обладнання, а також на протязі 10 років не сплачувати податок на прибуток, за умови реінвестування зекономлених коштів у виробництво.

Василь Іванчо, перший заступник голови Закарпатської обласної військової адміністрації, повідомив, що до початку великої війни в Україні існував лише один індустріальний парк, тоді як тепер їх вже налічується 12. У шести з них активно реалізуються різноманітні проєкти.

Однією з компаній, яка створила індустріальний парк, став єдиний в Україні виробник вітроенергетичного устаткування мегаватного класу. Колишній нардеп Максим Єфімов та син співвласника "Індустріального Союзу Донбасу" Едуард Мкртчан перевезли свій спільний бізнес з виробництва "вітряків" з Краматорська Донецької області.

Вітрова електростанція потужністю 5,2 МВт включає в себе башту, гондолу, лопаті та турбінний механізм. За словами генерального директора Владислава Єременка, компанія "Френдлі Вінд Технолоджі" виготовляє 30 вітрогенераторів щорічно, при цьому досягаючи 60% локалізації виробництва. Компанія "Вітряні парки України" займається проєктуванням, будівництвом та управлінням вітровими станціями, а також залучає інвесторів і фінансування для своїх проектів.

Ділянка була обрана відповідно до загальноприйнятих промислових стандартів: наявність електропостачання, доступ до залізничного та автомобільного транспорту для доставки комплектуючих та відвантаження готової продукції, а також водні ресурси для підтримки роботи підприємства.

Окремий пункт - як сприймали громади. "Потрібно було ухвалювати не тільки ризиковані рішення, а й швидкі. Регіональна влада і територіальна громада підтримали той рух, не дивлячись на можливі культурні відмінності людей сходу і заходу", - каже Єременко.

В цілому в Закарпатську область було релоковано 371 підприємство, з яких 11,6% становлять фізичні особи-підприємці. Держава надала місцевим громадам можливість знижувати місцеві податки до нуля, якщо це необхідно для залучення інвесторів. Народний депутат Дмитро Кисилевський наводить приклади, коли місцева адміністрація знижувала податки на землю та нерухомість на кілька років, щоб створити сприятливі умови для залучення нових або релокованих інвесторів.

Журналіст ЕП ще жодного разу за свою кар'єру не отримував таких позитивних відгуків про діяльність державних, обласних та місцевих органів влади, як це сталося з керівниками і власниками підприємств, які були релоковані до Закарпаття.

"Такого позитивного ставлення з боку влади до бізнесу, як у Закарпатті, ми не спостерігали в жодному іншому регіоні. Від часу роботи Микити, який був заступником голови Офісу президента та очолював Закарпатську ОВА, до нинішнього керівника Мирослава Білецького, ми спостерігаємо постійну підтримку на всіх рівнях", - зазначає співвласник групи компаній Variant Данііл Шуфані.

Обласна адміністрація виступає в ролі першого контакту для компаній, які планують перенести свій бізнес. Вона збирає дані про доступні земельні ділянки та приміщення в регіоні, зазначає Кисилевський. Обладміністрація також сприяє взаємодії з місцевими монополістами в інфраструктурній сфері, такими як обленерго, постачальники газу, води та каналізації.

"Від початку наших зустрічей до сьогодні ми відчуваємо беззастережну підтримку з боку місцевої адміністрації. Від забезпечення комунікацій до вирішення адміністративних питань - усі питання вирішуються прозоро і без затримок," - ділиться враженнями Разуваєв.

Коли в обласну адміністрацію завітав крупний інвестор, поруч із ним за столом знаходився представник обленерго з уже підготовленим планом підключення мереж, ділиться Іванчо. "Ми спростили процеси. Обленерго, "Закарпатгаз", центр зайнятості, міграційна служба - фактично, ми стали додатковим підрозділом, кризовим центром, який вирішував питання, що не могли вирішити бізнесмени", - зазначає чиновник.

Громаді Перечина вдалося зупинити інвестора на його шляху від Донбасу до Євросоюзу, щоб він не перетнув кордон, каже Кисилевський. "Голова Перечина особисто вручну вишукував власників окремих маленьких земельних ділянок і об'єднував їх в одну велику, щоб передати під будівництво індустріального парку", - розповідає нардеп.

Переміщення виробництва "вітряків" зайняло близько півтора року. Було перевезено 15 тисяч тонн металоконструкцій, обладнання, верстатів та інструментів з Краматорська за допомогою тисячі рейсів вантажівок. Разом із роботодавцем до Перечина також виїхала значна кількість жителів Краматорська.

Півтора року тривала релокація в Ужгород та Берегове Закарпатської області й для компаній з групи Variant. З Харкова перевезли 35-40% потужностей. Одна з нових ліній не встигла пропрацювати на Слобожанщині і року, каже Разуваєв.

Група компаній змогла здійснити переїзд завдяки державній програмі підтримки бізнес-релокації. Транспортування обладнання та устаткування здійснили вантажівки "Укрпошти", в той час як уряд покрив частину витрат на перевезення.

"Сентравіс" завершила часткову релокацію в лютому 2023 року. До переїзду долучали проєктантів, які визначали розташування обладнання і слідкували за дотриманням технологічного ланцюжка.

Директор виробничого підрозділу металургійної компанії зазначає, що керівництво та акціонери отримали значну підтримку в Закарпатті. "Місцева влада завжди була на нашому боці. Вони активно сприяли у встановленні зв’язків із Києвом. Це була не фінансова, а швидкісна допомога," - з усмішкою говорить Красюк.

Бізнесмени висловлюють особливу подяку уряду та державним компаніям. Наприклад, спочатку компанія "Френдлі віндз" транспортувала листову сталь для виготовлення вітрових турбін вантажівками. Оскільки на одну фуру вміщувалося лише два листи, їм доводилося організовувати численні каравани для перевезення. Незабаром свої послуги у сфері транспортування запропонувала "Укрзалізниця".

"Вони виявилися ще більш активними учасниками процесу, ніж наша компанія. Запропонували організувати доставку безпосередньо зі станції на завод, без жодних перевантажень. Це призвело до зниження витрат, спрощення та прискорення всіх етапів. Вперше за весь час УЗ стала справжнім клієнтоорієнтованим підприємством", - з ентузіазмом ділиться CEO "Френдлі віндз".

Красюк пригадує, як до "Сентравісу" в Нікополі завітала Юлія Свириденко, ще будучи міністеркою, і разом з працівниками сховалася в укритті під час обстрілу. "В той час вона надала нам величезну підтримку. Це представники нового покоління державних службовців", - зазначає Красюк.

Компанія Variant Group вклала 20 мільйонів євро в перенесення своїх потужностей до Закарпаття та Хмельниччини, придбання сучасного устаткування та забезпечення житлом своїх працівників, зазначив Шуфані.

Компанія "Турбогаз" вклала 59 мільйонів гривень у купівлю та модернізацію нерухомості, підключення до електромереж, закупівлю технічного обладнання та покращення території. Реалізація цього проєкту зайняла приблизно півтора року. Завдяки отриманим грантовим коштам підприємство змогло придбати підйомне обладнання.

В індустріальний парк "Френдлі віндз технолоджі" інвестували близько 3 млрд грн, і цей процес продовжується, зазначає Єременко. "Необхідно зберегти промисловий та науковий потенціал країни. Фінансування робіт з переїзду здійснюється за рахунок оборотних коштів, власних інвестицій акціонерів та кредитів, отриманих від державних банків, включаючи пільгові", - додає він.

Велика промисловість дала значний поштовх розвитку Перечина, каже Кисилевський. За його словами, бюджет громади з моменту появи там індустріального парку "Френдлі вінд технолоджі" зріс понад утричі. Місцевий бюджет отримує від краматорської компанії 100-120 млн грн на рік, уточнює Єременко.

Журналіст з ЕП спостерігає за Перечином через вікно автомобіля. На білому фоні білборда яскраво видніється напис: "Вітаємо з Днем машинобудівника!". Місцевий житель розповідає, що стару школу відремонтували за три місяці і тепер вона носить назву "Перший Краматорський ліцей". Більшість вчителів були перевезені з Донеччини, а учні - це діти працівників заводу вітрогенераторів, додає він.

У 2026 році в Перечині обіцяють відкрити міжнародну школу, випускники якої, крім українського атестата, отримуватимуть міжнародний сертифікат Cambridge. Будівництво фінансує співвласник "Френдлі вінд технолоджі" Максим Єфімов.

Компанія запровадила нову ініціативу, відповідно до якої 3% від доходів від продажу електроенергії спрямовується за соціальним контрактом безпосередньо до громади, де знаходиться вітрогенератор. "Це приблизно 1,5 мільйона гривень з кожної турбіни. Громада фактично отримує фінансові дивіденди за те, що надає свою територію для встановлення", - зазначає він.

Ймовірно, такий крок можна пояснити бажанням компанії покращити репутацію після протестів екологічних активістів та місцевих мешканців проти будівництва "вітряків" у полонинах Руна та Боржава в Карпатах. Місцева журналістка Олена Мудра, яка висвітлювала порушення при будівництві, поскаржилася на інформаційну атаку з боку "Вітряних парків".

Єременко відповідає: наявність вітрових електростанцій допомагає регіонам уникати відключень електроенергії. Місцеві громади активно зацікавлені у їх будівництві і першими ініціюють контакти з інвесторами, запрошуючи їх встановити вітрові станції.

Переселення людей та підприємств відобразилося на фінансових показниках області. У 2021 році бюджет Закарпаття був на 64% дотаційний, у 2025 році трансферти з держбюджету становлять лише 34,7%, каже Іванчо.

Загальна сума інвестицій у проєкти, що вже перебувають у стадії реалізації, становить 1,5 мільярда доларів, повідомив представник обласної військової адміністрації. "Ці кошти не лише задекларовані, а й реально інвестуються з 2022 року. На даний момент вже фактично вкладено близько 800-900 мільйонів доларів," - зазначив посадовець.

Переміщення бізнесів та населення дало імпульс економічному розвитку регіону. Бюджети 64 територіальних громад, разом із обласним бюджетом, зросли вдвічі в порівнянні з 2021 роком, незважаючи на зміни в розподілі податку на доходи фізичних осіб, що склали 8,8 млрд грн замість 4,5 млрд грн. За цей період податкові органи почали збирати в шість разів більше коштів, зазначає Іванчо.

За останніми даними Міністерства економіки, станом на 2023 рік, в Закарпаття переїхали 40% усіх українських компаній, що здійснили релокацію. Як повідомили в обласній військовій адміністрації, переміщені підприємства внесли до місцевих бюджетів 92 мільйони гривень податків у 2022 році. У 2023 році ця сума зросла до 202 мільйонів гривень, а у 2024 році до 503 мільйонів гривень, і в 2025 році очікується, що вона досягне 756 мільйонів гривень. "Вже 10% від усіх надходжень бюджету складає внесок релокованого бізнесу", - зазначає Іванчо.

Сума сплаченого єдиного соціального внеску зросла з 100 млн грн у 2023 році до 716 млн грн у 2025 році. Кількість працівників на підприємствах, що перемістилися, зросла з 2,2 тисячі до 11,7 тисячі. Основні сектори, в яких працюють ці підприємства, включають переробну промисловість, машинобудування, будівництво, інформаційні технології та транспорт.

Цікавий факт: споживання електрики в промисловому секторі Закарпаття збільшилося на 33%. "Оцінити стан енергетичної системи зараз складно, але якщо порівнювати з осінню 2023 року, коли проводили вимірювання, зростання в регіоні становить 30%", - зазначив Іванчо.

Всі підприємці, з якими спілкувалася "Економічна правда" в Закарпатті, одностайно вказують на основну проблему: "люди". За словами Разуваєва, регіон не був готовий до перенесення важкої промисловості, адже кваліфікованих кадрів практично не вистачало. Красюк також зазначає, що мешканці Закарпаття не були підготовлені до індустріального виробництва так, як це були їхні колеги зі сходу України.

"Існував ризик залишитися наодинці зі своїм обладнанням та нікопольськими працівниками. Проте зараз вдалося сформувати міцну команду з місцевих фахівців та наших викладачів з Дніпропетровщини", - розповідає директор з виробництва "Сентравіс". Ця компанія займає одну з провідних позицій за рівнем зарплат у своїй галузі в Ужгороді.

Щомісяця до Великого Березного з Харкова та Полтавщини вахтовим методом приїжджають близько 20 фахівців підприємства для забезпечення потреб у висококваліфікованих кадрах. За словами Мартинюка, присутність великих промислових підприємств сприяє підвищенню інтелектуального потенціалу місцевого населення: "Регіон тривалий час не мав розвиненої індустріальної бази, тож виробничі процеси були малопривабливими для місцевих кадрів. Нині ситуація змінилася".

"Сентравіс" чекає на замовлений в Китаї новий волочильний станок, який дозволить запустити нові проєкти в автомобільній галузі. Наприклад, виробляти труби для водневих двигунів, що мають вищі вимоги до якості, ніж бензинові.

"Френдлі віндз" не експортує продукцію, всі вироблені "вітряки" монтують в Україні. Компанія думає над відновленням в Перечині ливарних рам, втрачених в Краматорську. Створили систему переміщення та монтажу обладнання. "Це окремий відповідальний напрям, адже довжина лопатей сягає 80 метрів, башти - понад 100, загальна вага вітрогенератора - тисяча тонн", - каже керівник компанії.

На виробництві Variant Group ЕП можна зустріти чимало представників ромської громади. Звернувши увагу на зацікавлені погляди, Разуваєв зазначає: "У нашій країні існує величезний дефіцит кадрів. Людей просто не вистачає. До речі, співпраця з ромами як працівниками завжди була без проблем".

80% продукції, що виготовляється групою компаній Variant у Закарпатті, експортується за межі України. Компанія активно розширює свої виробничі потужності і має намір продовжувати інвестувати в розвиток. Єдина невизначеність, за словами Шуфані, пов'язана з ситуацією в енергетичній системі. "У Харкові, наприклад, останнім часом електропостачання нестабільне - то є, то немає. Це створює додаткові труднощі, але ми продовжуємо адаптуватися до нових умов," - зазначає підприємець.

Наразі ж компанія оновлює верстатний парк на Закарпатті й готується виробляти причіпну техніку для замовників з Фінляндії.

У 2021 році 89% прибутку "Турбогазу" припадало на експортні замовлення. У 2025 році ця частка знизилася до 66%, тоді як решта замовлень надходить від дочірніх компаній "Нафтогазу України" - "Укртрансгазу" та "Укргазвидобування". Мета підприємства - повернутися до показників 80-95% експорту.

На думку Кисилевського, нинішня хвиля релокації суттєво змінить економічну структуру Закарпаття. "Я сумніваюсь, що цей регіон стане настільки ж промислово розвиненим, як Дніпро чи Харків, однак збільшення частки промисловості в економіці може стати додатковим стимулом для повернення українців з-за кордону. Для тих, хто працює за кордоном, важливо мати хорошу зарплату та можливість жити вдома, що може вплинути на їхнє рішення про повернення," - зазначив нардеп.

Мартинюк бачить багато вмотивованих фахівців, загартованих війною, готових відновлювати Україну, залишатися в країні і розвивати підприємництво.

"Особи з різними інвестиційними проектами активно вивчають цей регіон і спрямовують свої фінанси в різні сфери. Хоча процес іде не так оперативно, але всі релоканти демонструють на власному прикладі, що здатні швидко пристосовуватися. Наш потенціал є величезним," - зазначає представник компанії "Турбогаз".

За словами Красюка з "Сентравіс", економічна структура Закарпатської області зазнає змін завдяки розвитку промисловості, зокрема металургійного сектору, який раніше тут не існував. Проте, реалізація складних процесів, таких як заготівля та лиття, в Ужгороді є досить проблематичною, а зведення нових виробництв вимагає значних капіталовкладень.

Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Полтавська, Сумська області як промислові центри формувалися майже півсторіччя, розмірковує Єременко. На його думку, Закарпаття зробило швидкий і значний крок в цьому напряму, тож через певний час стане центром східноєвропейського машинобудування.

"Приємно, що у співпраці з владою бізнес фактично виконує дві важливі задачі: перетворюємо цей регіон на промисловий центр та розробляємо концепцію майбутньої енергетичної архітектури. Це дозволить створити більш адаптивну модель функціонування держави після нашої остаточної перемоги. Це буде мати велике значення для бізнесу, який планує входити в цей регіон", - зазначає Єременко.

Єременко не готовий визначити, яку частку в енергетичному виробництві займає вітрова енергія. Через постійні російські обстріли структура генерації змінюється щоденно. Однак, він впевнений, що вже через три роки "зелена" енергетика зможе повністю задовольнити потреби всього регіону, так само, як раніше це робили три вітрові установки в Краматорську.

Разуваєв вбачає суттєвий потенціал для розвитку Закарпаття в ролі промислового центру, враховуючи його віддаленість від Росії, значну кількість внутрішньо переміщених осіб, а також наявність колишніх промислових зон, які можна модернізувати або перетворити на нові виробничі потужності.

Іванчо ділиться, що через кілька місяців на Закарпатті відкриється новий завод, один із найбільших у Східній Європі. Український підприємець планував запустити його в іншій області, але велика війна скоригувала плани.

"Перед початком війни внутрішній інвестор уклав угоди на постачання обладнання та реалізацію нового виробництва. Ми змогли переконати його розпочати роботу в Закарпатській області. Загальний обсяг інвестицій становить 280 мільйонів доларів. Це виробництво настільки масштабне, що для його діяльності може знадобитися практично окремий пункт пропуску на кордоні", - повідомив заступник голови ОВА.

Обмеження для заводів, орієнтованих на експорт, пов'язані з пропускною спроможністю прикордонних переходів. Питанням її покращення займається Кабінет Міністрів, зокрема Міністерство розвитку громад та територій. "Ми дуже прагнемо зайняти нішу в логістиці та транспортуванні. Закарпаття має спільні кордони зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Польщею, що є великою перевагою нашого регіону. Однак ми не використовуємо цей потенціал у повній мірі", - зазначає Іванчо.