Питання незалежності БЕБ викликає сумніви: чи є кандидат від НАБУ реальним резервом, чи просто альтернативою для Офісу Президента?

Український бюджет перебуває в кризовому стані: вже сьогодні уряд вимушений використовувати резерви, заплановані на кінець року, для фінансування найважливіших потреб — зарплат для військових, закупівлі озброєння та підтримки критичної інфраструктури. Бракує сотень мільярдів гривень, і ці фінансові "дірки" потрібно буде закривати терміново. Але є і парадокс: держава продовжує втрачати величезні суми через схеми, які можна було б припинити, якби це справді хвилювало когось.

Згідно з оцінками фахівців, лише нелегальний ринок тютюну обходиться державі більш ніж у 24 мільярди гривень щорічно. Крім того, існує проблема нелегального грального бізнесу, тіньових логістичних схем, фальшивих ФОП-ланцюгів та зловживань у сфері експорту агропродукції. Усі ці фактори є потенційними джерелами доходів, які наразі не надходять до бюджету. Тож питання про те, хто стане керівником Бюро економічної безпеки, виходить за межі бюрократії. Це стосується того, чи знайдеться людина, готова дійсно боротися з корупційними схемами, чи ж ситуація залишиться незмінною.

На цьому тлі Бюро економічної безпеки -- ключова інституція, яка мала б стати ударною силою у боротьбі з тіньовою економікою. Але чи буде вона такою -- залежить від того, хто її очолить.

Ще до офіційного старту конкурсу було очевидно: коло поданих кандидатів на кабмін (максимум 2) звузиться до представників що є чинними працівниками НАБУ. Про це неофіційно говорили і всередині самої антикорупційної спільноти, і серед західних партнерів. Представники антикорупційних організацій, які формально надають методичну підтримку комісії, неформально "підказують", кого обирати. І найбільше таких підказок -- в бік Олександра Скомарова.

Саме ця особа активно присутня в суспільному дискурсі як "збалансований" кандидат. Його комунікаційна стратегія помітна, особливо на фоні рішучих, але ще не доведених звинувачень у зв'язках з Росією. Натомість, щоб дослідити ці зв'язки, їх використовують як засіб для підвищення публічної уваги: мовляв, якщо звинувачують, то, напевно, бояться, а отже, він має силу.

Але саме на фоні цієї інформаційної кампанії майже непомітно проходить інший кандидат, який ідеально вписується у формат "тихого плану Б". Це -- Олександр Цивінський. Той, про кого не говорять -- бо, схоже, не хочуть, щоби ми дивилися в його бік.

Олександр Цивінський — кандидат, який не привертає уваги гучними кампаніями, мітингами чи численними коментарями. Всі доступні матеріали про нього є досить обмеженими. Проте варто зазначити, що чим менше інформації про кандидата виявляється на поверхні, тим більше слід звертати увагу на його професійний шлях і біографію. У випадку Цивінського існують нюанси, які активно обговорюються в експертних колах, але досі залишаються поза межами широкого публічного дискурсу.

Вербування, вплив Міністерства внутрішніх справ та скандал з "рюкзаками Авакова".

Один із найтривожніших епізодів у кар'єрі Олександра Цивінського стосується подій 2017 року -- і не формальних, а кулуарних. За задокументованою інформацією, яка циркулює серед правоохоронців і учасників конкурсного процесу, саме у 2017 році Цивінський був завербований Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції за прямим дорученням тодішнього міністра МВС Арсена Авакова.

Завербовував Цивінського тодішній заступник голови ДВБ Нацполіції Андрій Рубель -- наразі начальник ДСР Насполіції (Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України), що, згідно з тими ж джерелами, тісно пов'язаний з впливовими посадовцями в Офісі Президента. Відтоді Цивінський, за наведеними свідченнями, виконував оперативні завдання, отримуючи від ДВБ вказівки на збір та передачу інформації щодо розслідувань НАБУ, де він працював на керівній позиції.

Кульмінацією цієї історії стала спецоперація 31 жовтня 2017 року, коли детективи НАБУ затримували Олександра Авакова -- сина тодішнього міністра у справі так званих "рюкзаків". В день обшуку Цивінський, за наявними матеріалами, наказав своєму підлеглому детективу допустити на об'єкт Андрія Рубеля -- людину, яка не мала жодного процесуального статусу у справі. Фактично, представнику Нацполіції було дозволено неформально консультувати фігуранта під час обшуку, що прямо суперечить вимогам КПК.

Справа "рюкзаків" є однією з найрезонансніших і водночас символічно переплетених ситуацій в історії антикорупційних структур.

Важливо, що фігура Андрія Рубеля -- того самого, хто, за свідченнями, займався вербуванням Цивінського -- фігурує і в подальших політичних сюжетах. Саме він отримав призначення на керівну посаду в поліції Харківської області вже після 2019 року. І саме він, за інформацією джерел, неформально узгоджував участь Цивінського у конкурсі на директора НАБУ, спираючись на підтримку з боку одного з найвпливовіших людей Банкової -- Олега Татарова.

Тож коли сьогодні в медіа просувається теза про "непублічного, але надійного" кандидата -- варто запитати, для кого надійного?

Підозріла взаємодія з Банковою та Російською Федерацією, спільні інтереси.

Водночас у медійному просторі спостерігаються деякі незвичні явища, які викликають бажання більш пильно придивитися. Наприклад, минулого тижня один з телеграм-каналів, що славиться своєю прихильністю до влади, розмістив досить позитивний пост на підтримку Цивінського. https://t.me/c/1515826422/3944

Менш ніж за кілька годин його було видалено без пояснень. І хоча хтось може списати це на хаос чи неузгодженість, у тих, хто стежить за подібними сигналами, інтуїція спрацювала: щось не чисто.

Проте, можливо через той самий безлад, наразі не всі позитивні коментарі на цьому каналі були прибрані. Залишився також один пост: https://t.me/c/1515826422/1558

Схожим чином, пост про Олександра Цивінського було швидко видалено з іншого телеграм-каналу, близького до Банкової, ймовірно, через помилку в публікації.

Завдяки нашим джерелам ми підтвердили достовірність цієї інформації і з'ясували, що саме Олександр Цивінський очолював команду детективів, яка затримала колишнього народного депутата України, голову парламентського комітету з питань оборони та нинішнього голову Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України Сергія Пашинського. Його підозрюють у причетності до привласнення нафтопродуктів, пов'язаних з молодим олігархом з часів Януковича Сергієм Курченком.

За клопотанням детективів, Пашинському було обрано запобіжний захід у вигляді арешту з можливістю внесення застави в розмірі 272,5 мільйона гривень. Це один з найбільших розмірів застави, які коли-небудь застосовувалися в практиці НАБУ. Проте викликає подив, що така сума була визначена на основі обвинувачень, що виникли 10 років тому, і це виглядає в контексті інтересів прокремлівських втікачів.

Цю заставу внесли компанії, які є членами Національної асоціації підприємств оборонної промисловості. Внаслідок цього обігові кошти виробників озброєння зменшилися на вказану суму, що могло б вплинути на їх можливість витрачати ці кошти на виробництво зброї.

Наші джерела також підтверджують інформацію про те, що батько Олександра Цивінського - Цивінський Ігор Григорович, уродженець Перемишлянського району Львівської області, дійсно у 1984 році закінчив Львівське військово-політичне училище, після чого тривалий час служив та проживав у Мурманську, де отримав громадянство та відповідний паспорт громадянина російської федерації серії 4705/994107. Відомо, що наразі Цивінський І.Г. отримує в рф пенсію як військовий пенсіонер.

Чиї інтереси відстоює Олександр Цивінський такими розслідуваннями і чи дійсно вони співпадають з інтересами України питання залишається відкритим.

Ще одне розслідування, завдяки якому Олександр Цивінський став відомим у публічному просторі - це розслідування щодо злочинної організації у київській владі.

Повністю підтримуємо необхідність викорінення такого ганебного явища, однак слід звернути увагу на те, чи саме це було пріоритетом у роботі Цивінського.

Паралельно з цими розслідуваннями на посаду голови КМВА Банкової призначили Тимура Ткаченка. Однією з його основних цілей стало здійснення атаки на мера Києва Віталія Кличка, проти якого Офіс Президента проводить кампанію вже тривалий час. Варто зазначити, що Тимур Ткаченко є родичем керівника НАБУ Семена Кривоноса.

Цей факт підтверджується через декларації обох посадовців. Тимур Ткаченко, призначений на посаду указом Президента, перебуває в щоденному контакті з Офісом Президента, а Кривонос -- очолює головну антикорупційну інституцію країни. Такий перехресний родинно-інституційний зв'язок, формально законний, однак у стратегічних розслідуваннях може створювати ризики узгоджених рішень або політичного впливу.

У цьому контексті варто звернути увагу, що саме в цей період Олександр Цивінський активізував розслідування щодо корупційних схем у Києві, зокрема тих, що роками лишалися поза увагою правоохоронців. Відмивання коштів через фіктивні МАФи, "туалетні" землевідводи, будівельні схеми -- все це, за матеріалами слідства, функціонувало ще з часів Черновецького. Однак тривалий час ці історії залишались у тіні.

Тут виникає цілком обґрунтоване питання: чому саме в цей момент НАБУ несподівано "звернуло увагу" на схеми, які відомі вже понад десять років? Що стало причиною змін — обставини, пріоритети чи політичні вигоди?

Коли запуск справ збігається з кадровими змінами, напруженістю між Банковою та мерією, а також пришвидшенням конкурсів на керівні посади, важливо задати просте, але суттєве питання: чи не взаємопов'язані ці процеси, і з якою метою це робиться?

Ці моменти, разом із мовчазною обережністю стосовно його кандидатури, лише підсилюють відчуття, що за Цивінським може стояти не зовсім та сила, якою його хочуть представити. Чи не є він насправді "резервом" Офісу Президента, що може бути використаний, якщо основна ставка не виправдає себе? (адже вже зараз видно, що кандидати від офісу програють цю гру). Чи маємо ми підстави сподіватися на незалежні та політично неупереджені розслідування в той час, коли найближчим часом розпочнеться новий політичний сезон?

Цей варіант подій, принаймні, вартий уваги та подальшого розгляду. Саме з цією метою було створено інститут громадського контролю за конкурсами на керівні посади.

Парадокс цієї ситуації полягає в тому, що якщо Цивінський дійсно є "альтернативним варіантом", то він не призначений для конкурсної комісії. І в якийсь момент може статися так, що їхній "резервний кандидат" стане чиєюсь несподіваною перевагою.

Отже, стає очевидним, які розслідування БЕБ під його управлінням нам слід очікувати.

Чи стане це приємною несподіванкою – покаже лише час. А ми з нетерпінням стежимо за подіями.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.