Мобільні підрозділи Збройних сил України рятують Костянтинівку під час атак дронів.

До новин з фронту. І спершу до новин добрих. Як повідомив Головком Олександр Сирський, Сили оборони відновили контроль над територією в чотири сотні квадратних кілометрів. За площею це, до речі, більше ніж Харків. І ця територія - не лише поля та ліси. Це 8 населених пунктів у Запорізькій та Дніпропетровській областях. І там знову майорить український прапор.

На Покровському напрямку тривають найжорсткіші бої. Російські війська не припиняють спроби оточити агломерацію та наші підрозділи. На сусідньому Костянтинівському фронті ворог також намагається перекрити логістику Збройних Сил України. Для цього росіяни скинули тритонний КАБ, внаслідок чого була знищена дамба в селі Осикове, що призвело до розмиву важливих логістичних шляхів. Тепер єдиною доступною трасою для наших військових залишається маршрут Дружківка-Костянтинівка, проте він під постійним вогнем російських безпілотників.

Незважаючи на складнощі, нашому військовому кореспонденту Станіславу Кухарчуку, одному з небагатьох журналістів, вдалося відвідати Костянтинівку. Місто тримається завдяки неймовірним зусиллям українських військових. Переглядаючи вражаючі кадри наступного матеріалу, перетворіть свою гнів на допомогу для 28-ї бригади імені Лицарів Зимового походу. Реквізити для збору ви знайдете на екрані.

Просимо долучитися до збору на обладнання для роти БпЛА 28 ОМБР

Код картки: 5168 7521 5572 7640

Ще не розвиднилось, а під Костянтинівкою вже кипить життя на дорогах. Українські військові швидко прямують до своїх позицій, поки небо не переповнене дронами. Разом із машиною доставки 28-ї бригади ми теж мчимо до міста, яке фактично опинилося в напівоточенні. Шлях туди, довжиною в кілька десятків кілометрів, стає справжньою лотереєю, де успіх залежить від вміння водія.

Дуже багато дронів тут літає вже, але все буде добре. Коли нормальна компанія, то завжди нормально заїжджати, розминаємось з іншою бронею.

Лише завдяки ранковому туману та мряці вдалося швидко і без інцидентів розвантажити автомобіль. У цьому підрозділі існує особливий центр, де організовують посилки для солдатів на фронті. А до них звідси зовсім недалеко.

Володимир, військовослужбовець 28 ОМБР ім. Лицарів Зимового Походу:

Батареї, що ми постачаємо на позиції, включають дизель і бензин, які використовуються для зарядки генераторів та обігрівачів. Усе необхідне, включаючи окопні свічі, ми упаковуємо та відправляємо "Вампіром" на фронт для піхоти. - А як далеко до фронту? - На околицях Костянтинівки.

У Костянтинівці всі логістичні процеси організовані за рахунок дронів та електросамокатів, але основним способом пересування залишаються пішохідні маршрути. Автомобілі в цьому знищеному місті не курсують – тут за кожним переміщенням стежать ворожі безпілотники.

У одному з укриттів бійці 28-ї бригади роблять коротку перерву під час виходу в тил. Вони провели на позиціях більше місяця, але не виражають невдоволення. На їхню думку, така зараз реальність фронтових умов. Немає достатньо людей, а логістичні процеси ускладнені та небезпечні.

Максиміліан та Стас, бійці 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу:

Нас постійно аналізували та змінювали наші позиції, ми самі організовували евакуацію та витягували "трьохсотих". Іноді доводилось шукати їжу, якщо "Вампір" не зміг дістатися. Наприклад, коли я зайшов на зруйновану позицію, зміг набратися ресурсів, але вийти звідти було справжньою проблемою. Найбільше мене лякає поїздка на машині — коли сідаю в авто, відчуваю себе абсолютно незахищеним.

Костянтинівка зазнала катастрофічних руйнувань через атаки російських КАБів і артилерії. Проте найсерйознішу небезпеку представляють безпілотники – їх тут є у великій кількості.

У цьому пекельному місці, згідно з офіційними даними, залишилося близько двох тисяч місцевих жителів. Через постійну загрозу з боку дронів евакуацію з міста призупинили ще на початку зими. Ті, хто прагне залишити місто, змушені вирушати в путь пішки. Пані Алла разом із чоловіком вже готові до виїзду, але в їхньому віці подолати 11 кілометрів самостійно, ймовірно, буде складно. У пенсіонерів є автомобіль, але вони відчувають страх їхати на ньому.

Алла, жителька міста Костянтинівка:

Та мне котиков, животных, собак жалко... Что ж их бросать, он сколько по улицам голодных бегает. Куда нам идти, у нас никого нет, ми сами.

І тривога пенсіонерів має свої підстави. Після підриву дамби в Осиковому, єдиним шляхом до тилу стала траса на Дружківку. Проте російські війська активно намагаються контролювати цю дорогу, використовуючи ударні безпілотники. Будь-який транспорт, що з’являється на трасі, миттєво стає мішенню для атак.

Станіслав Кухарчук, журналіст:

Дитяча підліткова куртка та різні побутові предмети свідчать про те, що це абсолютно цивільний автомобіль, який намагався втекти з палаючої Костянтинівки в безпечні райони. Його власники, судячи з усього, не встигли цього зробити, адже на дорозі між Дружківкою та Костянтинівкою їх наздогнала російська "Молнія". Тут можна побачити залишки цього автомобіля.

На шляху розкидані рештки загиблих мирних жителів. Дехто намагався втекти від лінії фронту, інші ж вирушили до магазину за продуктами. Російські пілоти не проявляють жалю ні до кого. Просто на наших очах цей москвич із пенсіонерами став жертвою нападу ворожого безпілотника.

Москвич проїжджає повз, а пенсіонери жестикулюють на дорозі. За автомобілем мчить дрон, з якого вже лунають постріли, і раптово – вибух. Через рацію повідомляють: безпілотник влучив у цивільний автомобіль. Хоча задня частина машини зруйнована, пасажири залишилися живими.

Ігор, військовослужбовець 28 ОМБР ім. Лицарів Зимового Походу:

Я розмірковував над цим: як почувається та особа, коли бачить цивільних?

Ігор та Юрій уже кілька місяців у складі мобільних вогневих груп захищають дорогу від російських дронів. Завдання - забезпечити "чисте небо" під час пересування техніки та піших груп військовиків.

Юрій, солдат 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу.

Для того, щоб менше відволікали їх цивільні від воєнних, коли переміщуються цивільні, то вони думають, що це відволікання. Для чого воно їм нада... А так вони пару разів довбанули цивільних і думають, що менше будуть ходити. Але все одно людям в магазин ходити треба, харчуватись треба.

Це лише здається, що за десяток кілометрів від лінії фронту бійці мобільних вогневих груп у відносній безпеці. Адже за останні пів року "кіллзона" помітно розширилася, і сюди летить усе: від дронів до авіабомб.

Та саме завдяки таким мобільним вогневим групам дорога до Костянтинівки все ще дозволяє підтримувати підрозділи в місті. Наші зенітні дрони та стрілецька зброя у вмілих руках роблять свою справу.