"Ми не просто відсіюємо, а вдосконалюємо": Олег Сербін про функціонування бібліотек та російськомовні видання.

Яким чином функціонує головна бібліотека України сьогодні? Що сталося з російськомовними фондами, яку літературу обирають українці найчастіше, і чи можемо очікувати на створення єдиної електронної бібліотеки? Про це йдеться в інтерв'ю з РБК-Україна.

Основное:

"Коли ворог захоплює нашу землю, він практично одразу починає знищувати бібліотечні колекції. Унікальні на їхній погляд видання вивозять, а ті, що не відповідають їхнім уявленням, спалюють або навіть розчавлюють танками. І невдовзі після цього швидко постачають власну літературу. Росіяни не шкодують коштів для цього, і такі дії відбуваються в масовому масштабі", - стверджує генеральний директор Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого Олег Сербін.

Саме ця бібліотека координує усю мережу публічних бібліотек в Україні, популяризує книжкові проекти, залучає міжнародних партнерів до співпраці й задає тренди у бібліотечній сфері.

РБК-Україна розпитало Олега Сербіна про очищення фондів від російської літератури, відновлення бібліотек на звільнених територіях, міжнародну співпрацю й книжкові ініціативи для військових і не тільки.

Як функціонує центральна бібліотека України в умовах війни? Які зміни ви помітили за цей період?

- У країні змінилися обставини, відповідно, й виклики тепер у нас інші. Попри страшні реалії, ми якісно вийшли на новий рівень - стали працювати ще більше і змістовніше. До повномасштабного вторгнення серйозним викликом для нас став карантин, коли не було доступу до публічних бібліотек, але цей досвід нам допоміг швидше адаптуватися до воєнних умов.

По-перше, ми встановлюємо зв'язок з нашими читачами. Протягом великої війни змінилися їхні потреби, інтереси та ставлення до бібліотеки. Кількість відвідувачів у нас зросла: хоча багато мешканців Києва виїхали через конфлікт, одночасно до нас переїхало чимало внутрішньо переміщених осіб.

Щороку до нас звертаються 28 тисяч читачів за книгами та періодичними виданнями. Якщо додати запити науковців щодо різних довідкових матеріалів, а також бібліометричних і наукометричних баз, то загальна кількість відвідувачів складає приблизно 70 тисяч на рік.

Олег Сербін зазначає: "Насамперед, ми відчуваємо глибокий зв'язок із нашим читачем" (зображення: Віталій Носач/РБК-Україна).

Ми розширили вже існуючі практики та ініціювали нові. На наших майданчиках проводиться більше тисячі заходів щороку. Це включає в себе різноманітні презентації, вебінари з досвідченими психологами, юридичні консультації та освітні активності для отримання нових кваліфікацій.

Наприклад, у нас організовані спікен-клаби для англомовної практики, спеціально для людей старшого віку. Крім того, ми активно співпрацюємо з ліцеями, які приводять своїх учнів на екскурсії. У нашій бібліотеці є можливість користуватися як друкованими, так і електронними книгами. Також у нас є комп'ютерний зал з доступом до інтернету, який працює навіть під час відключення електрики завдяки наявності генератора.

Масові заходи - це те вікно, яке приводить читача, у тому числі й того, хто першочергово не замислюється над потребою мати книжку чи знайти інформацію. Багато хто дивується, скільки сучасної літератури у нас є і як тут можна оновити своє ком'юніті.

Ми приєднуємося до загальнонаціональних ініціатив, зокрема до програми ментального здоров'я "Як ти?", запровадженої першою леді Оленою Зеленською. Крім того, поширюємо інформаційні матеріали від іншого проекту "Як ти, брате?", який орієнтований на підтримку військових. Коли я привожу ці видання на передову, вони швидко знаходять своїх читачів серед захисників і захисниць.

Ми займаємося не лише взаємодією з читачами, адже, як провідна бібліотека країни, ми координуємо діяльність усіх публічних бібліотек і прагнемо підготувати наших співробітників до зустрічі з відвідувачами. Кожен, хто завітає до нас, може бути абсолютно незнайомим: ми не знаємо, хто він, звідки прийшов і який досвід має. Це може бути військовий, який прибув у відрядження, родич загиблого героя чи цивільна особа, що прийшла після нічних обстрілів.

Ось чому ми приділяємо увагу тому, щоб кожен отримав теплий прийом — на наших стендах розміщені брошури, присвячені підтримці психічного здоров'я, які можуть взяти всі бажаючі.

Яким чином змінився читач і його вподобання? Чи можемо виявити певні тенденції? Наприклад, до початку війни українці надавали перевагу класичній літературі, тоді як зараз їхній інтерес зосередився на історичних творах...

- Уподобання умовно можна розділити на терапевтичний та пізнаваний напрямки. Дійсно, українці зараз активно цікавляться книгами історичного спрямування, а ще, особливо військові, - літературою релігійного характеру або радше історією церкви.

Ті, хто захищає свою батьківщину на фронті, щодня стикаються з небезпекою. Звичайно, у них виникає питання про те, що насправді є істинним. Вони прагнуть знайти відповіді, звертаючись до книг. Найбільший попит у проекті "Бібліотека українського воїна" викликає релігійна та історична література.

Сьогодні спостерігається справжній сплеск поетичного мистецтва, яке виникає на фронті. Я вживаю термін, порівнюючи його зі збірками Петра Маги під назвою "Вірші з окопу".

У той же час люди прагнуть знайти затишок у читанні: вони звертаються до романів, зокрема до любовних історій, аби хоч на мить відволіктися від жахливих подій навколо. Інша група читачів, незалежно від того, чи перебувають вони на передовій під вогнем, чи в тилу, продовжує віддавати перевагу фантастиці.

В цілому, наш аудиторія є розумною та певною у своїх бажаннях. Сьогодні українці прагнуть знайти лікувальний ефект у літературі.

Щорічно Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого має близько 70 тисяч відвідувачів (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

- Розкажіть про свої фонди. Як багато у вас книг і чим вони цінні?

У нашій бібліотеці зберігається близько 5 мільйонів різних фондів, серед яких є як книги, так і періодичні видання. У центральному корпусі представлені переважно матеріали, видані останні 3-5 років, кількість яких перевищує 150 тисяч. Інші фонди розташовані в різних місцях. Тут ви знайдете найсучаснішу літературу та найновіші надходження. Книги можна взяти на абонемент, а рідкісні та цінні екземпляри видаються лише в читальну залу.

У нас є чудова колекція рідкісних стародруків. Серед них — "Біблія", видана першодрукарем Іваном Федоровим у 1581 році, "Маргарит" Іоана Золотоустого, яка вийшла друком у 1595 році, "Апостол толковий", надрукований у Почаївській монастирській друкарні в 1784 році, а також "Енеїда" Івана Котляревського, що була видана у 1809 році.

Крім того, у нас є унікальні авторські колекції, зокрема частина колекції Симона Петлюри. Усе надійно зберігається у вогнетривких шафах, у відповідних приміщеннях. Тобто рівень безпеки - найвищий.

У нашій бібліотеці іноземна література представлена 82 мовами, і ми активно займаємось міжнародним обміном книг. Успішно співпрацюємо з посольствами, передаючи їм сучасні українські твори, а натомість отримуємо літературу з інших країн. Таким чином, ми збагачуємо наші книжкові фонди.

На Набережно-Хрещатицькій в нашій бібліотеці представлені зали, присвячені іноземній літературі. Наразі ми отримуємо значну кількість запитів від закордонних партнерів, які бажають організувати постійну експозицію літератури своєї країни.

1 - "Біблія" Івана Федорова, Острог, 1581 р. 2 - "Маргарит" Іоана Золотоустого, 1595 рік. 3 - "Апостол толковий" 1784 рік Почаєв. 4 - "Вергілієва Енеїда" Івана Котляревського, Петербург, 1809 рік (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

- З якими країнами зараз найтісніше співпрацюєте?

Спільно з Чеською Республікою ми реалізуємо масштабний проект, відомий під робочою назвою "Ковчег" (чеською - "Арк 1", - Ред.), який передбачає створення, впровадження та функціонування мобільної станції для збереження та реставрації документів.

У Празі спостерігається часте підняття рівня води в річках, що призводить до затоплення архівних сховищ, розташованих у підвалах. Для реагування на такі ситуації в них встановлені мобільні станції. Наші чеські колеги запитали, чи буде цікаво нам таке обладнання. Звісно, ми вирішили взятися за цю справу: підготували документацію і, завдяки підтримці платників податків Чеської Республіки та бізнесу, зібрали пів мільйона євро через фандрейзинг.

На початку 2025-го вже отримали цю станцію. Ця лабораторія - контейнер 3х5 метрів. Він має всі рівні захисту, абсолютно автономний. На його базі можна зневоднити, висушити, потім відновити документ. А також додатково захистити відповідним папером, вакуумувати або законсервувати. Головна фішка станції, що вона мобільна і може їздити туди, де найнеобхідніша.

Наші співробітники пройшли стажування, а потім працювали у київському регіоні, бо, на жаль, у Бучі, Гостомелі багато фондів постраждало. Далі ми навчили колег з усієї України і зараз цей контейнер поїхав працювати в Національну наукову бібліотеку в Одесу.

Поки це єдина станція в Україні. Ще планується проект "Арк-2" - мобільна стація зі сканерами, щоб на місцях оцифровувати ресурси. А також "Арк-3" - станція з оцифрування об'ємних експонатів. Оскільки це актуальніше музейникам, ми спрямували чеських партнерів до колег у Києво-Печерську Лавру.

Чи проводилось будь-яке відбори російськомовних фондів після початку повномасштабної агресії Росії проти України? Які дії були вжиті щодо цих видань?

- Ніякого регламентуючого документу, наприклад постанови Кабміну, з цього питання нема. Є лише рекомендації Міністерства культури, але це навіть не інструкції, а побажання. Тому тут на розсуд кожної бібліотеки. Я називаю це не фільтрування, а оптимізацією фонду.

Вилучення книг - складна робота, бо йде багато документацій по списанню цієї літератури. Технічно теж складно, бо книжки знаходяться у різних частинах сховища, крім того, ще треба опрацьовувати каталог. Але процес активно йде. Те, що списується, прямує на якісну переробку.

Як фаховий бібліотекар, раджу максимально зменшувати екземплярність. Промоцію цих видань точно не треба робити, але хоча б один примірник маємо зберігати.

Конфлікт завершиться, і через десять років науковці займуться аналізом російської пропагандистської діяльності. Вони будуть зобов’язані працювати з оригінальними матеріалами, вивчаючи книги, що містять відверті пропагандистські наративи, а також досліджувати контекст агресії, яка їм передувала. Тому важливо зберігати ці джерела.

Хочу підкреслити, що наразі 54% наших фондів складає українська література. Для порівняння, бібліотеки східних та південно-східних регіонів заповнені на 80-90% російськомовними виданнями. Отже, їм зараз дійсно важко.

Заміна фондів є важливим питанням, яке слід вирішувати на рівні держави, забезпечуючи належну мотивацію для видавців, незважаючи на те, що вони не зможуть фізично компенсувати той обсяг, що наразі списується.

У Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого зберігається близько 5 мільйонів одиниць фондів (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).

Що ви плануєте вилучити з бібліотечних фондів? Це стосується лише пропагандистських видань, чи також і творів російських класиків?

Звичайно, томів Леніна в нашій бібліотеці вже не залишилося, але ми маємо велику кількість матеріалів з засідань Центрального комітету партії, адже раніше ми виконували роль спеціалізованої бібліотеки. Тому ми вирішили позбутися фондів, що стосуються юридичної та законотворчої діяльності радянської епохи, оскільки вони більше не користуються попитом і просто займають місце.

Чи можуть тепер у бібліотеки надходити книги російською мовою, зокрема перекладні твори?

- Так, але такої літератури не багато надходить - по закону, видавництва зобов'язані надавати бібліотеці примірник книги, яку видають. Тобто це не спонсорує держава. Зокрема, подібне наповнення може йти у бібліотеки регіонального значення, які фінансуються органами місцевого самоврядування. Тут комплектування бібліотек залежить від області, регіону і світлості голови очільника.

Якщо керівник бібліотеки є мудрим та активно взаємодіє з громадою, співпрацює з впливовими підприємцями та акцентує, що бібліотека є справжнім осередком знань, де люди збираються, як у святилищі, то розважливий голова громади буде готовий вкладати кошти в розвиток бібліотечної інфраструктури та її наповнення. У такій бібліотеці відкриються численні гуртки та цікаві заходи.

- Ви можете впливати на мережу бібліотек у цьому питанні?

Профіль комплектування бібліотеки є унікальним для кожної установи, оскільки фахівці завжди орієнтуються на потреби своїх читачів. Вказівки з вищих інстанцій не завжди будуть ефективними. Бібліотекарі, які працюють на місцях, є справжніми професіоналами та патріотами своєї справи і країни, особливо ті, хто залишився тут, незважаючи на всі труднощі. Вони чітко розуміють потреби своїх користувачів.

Чи володієте ви інформацією про кількість бібліотек, які постраждали або були знищені внаслідок російської агресії?

Ситуація змінюється ледь не щоденно. Більш як тисяча бібліотек зазнала руйнувань. 274 з них повністю знищені, а понад 500 отримали серйозні пошкодження — згоріли фонди або вони були знищені на окупованих територіях. Існує також категорія бібліотек, які не зазнали значних ушкоджень. В цілому, знищено понад 5 мільйонів одиниць фондів, серед яких як книги, так і журнали.

Станом на сьогодні, близько 25% цих бібліотек вже вдалося відновити. Це надзвичайно приємно, оскільки саме тут активно включаються прогресивні лідери місцевих спільнот. Значну підтримку надають волонтери, які працюють на місцях. Крім того, ведеться співпраця з іноземними партнерами, зокрема містами-супутниками в Польщі, Чехії та країнах Балтії. Відверто кажучи, це лише невеликий відсоток, але він нагадує про сонячний промінь у похмурій безодні.

Декілька бібліотек були відновлені на зовсім новому рівні в порівнянні з тим, якими вони були до руйнувань. Раніше це була типова "совкова" установа, а сьогодні – сучасний простір з чудовим наповненням, новими колекціями та комп'ютерною технікою.

Чи проводиться евакуація бібліотек у випадку наближення лінії фронту?

Звичайно. На жаль, ми маємо подібний досвід з 2014 року. Однак вирішення цього питання залишається на розсуд місцевих органів влади. Все залежить від наявності необхідних ресурсів.

Олег Сербін зазначає: "Кілька бібліотек було відновлено на значно вищому рівні, ніж вони існували до знищення. Раніше це були звичайні радянські установи, а тепер – сучасні простори" (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).

Сьогодні світ активно переходить в онлайн-простір. Чи займаєтеся ви оцифровкою каталогів? Чи планується створення єдиної бази всіх книг в Україні?

Багато публічних бібліотек, навіть на регіональному рівні, вже тривалий час займаються оцифруванням своїх колекцій. Однак це потребує проектної діяльності, для якої необхідно знайти партнерів, щоб залучити фінансування та отримати необхідне обладнання для виконання завдань. З 20 мільйонів одиниць фондів, які потребують оцифрування, наразі оцифровано лише 1%. Це досить незначна частка, незважаючи на те, що робота все ж триває.

Ми розпочали два проекти за підтримки ЮНЕСКО та Міністерства культури та стратегічних комунікацій, спрямовані на створення централізованої системи каталогізації. На основі нашої бібліотеки буде функціонувати Єдиний національний центр бібліографії. Ми займаємося формуванням бібліографічних записів для каталогів книг, а користувачі зможуть легко витягувати їх та імпортувати у свої власні каталоги. Це дозволить значно оптимізувати витрати, кадрові ресурси та час.

Запустили новий проєкт — формування Національної електронної бібліотеки України. Наше прагнення залучити до цієї ініціативи бібліотеки інших установ, зокрема, Бібліотеку імені В. Вернадського при Національній академії наук. Ми вже досягли значних успіхів у реалізації цього проєкту.

Вважаєте, що електронні книги з часом замінять друковані видання?

- Не замінить. Цифрові технології - це лише ще один засіб. В інтернеті можна знайти багато даних, але вони зазвичай загального характеру. Тільки в бібліотеці ця інформація аналізується розумом. Лише в такому форматі вона набуває знаковості та значущості.

Друковані книги ніколи не зникнуть, адже вони мають свого шанувальника. Тактильні відчуття від сторінок, унікальна аура кожної книжки та особлива атмосфера бібліотеки завжди привертатим увагу читачів.

У Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого функціонує комп'ютерний зал із доступом до інтернету (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

У вашій розмові ви торкнулися теми "Бібліотеки українського воїна". Чи могли б ви поділитися більш детальною інформацією про цей проект?

Проект виник у 2015 році з метою задовольнити читацькі потреби наших захисників. Ми, як основна бібліотека, офіційно беремо на себе роль координатора цієї ініціативи, хоча й інші бібліотеки активно підтримують цю справу.

Ми почали працювати з волонтерами, запартнерилися з "Київконцертом" і коли їдуть артисти до військових, я долучаюсь до концертної бригади і везу книги на фронт. Весною ми щовихідних їздили на передову, були на Харківському, Сумському, Запорізькому, Лиманському, Курському напрямках. Це дало новий поштовх до розвитку проекту.

У Навчальному центрі 150 ТРО Збройних Сил України вже створено стаціонарні бібліотечні пункти на кількох локаціях, і ми активно поповнюємо їхні фонди. Усі, хто працює або навчається в цьому центрі, мають можливість користуватися доступною літературою.

Ми маємо фонд обміну, в якому на даний момент зберігається близько 80 тисяч книг. Цей фонд постійно заповнюється, і це вимагає значних зусиль у співпраці з видавцями, благодійниками та книготорговцями. Звичайні українці також передають через нас свої літературні дарунки для військових.

Ці книги надаємо безкоштовно партнерам, а от логістика йде їхнім коштом. У нас на сайті є відповідний розділ, де можна зареєструватись, скласти перелік книжок і надіслати нам запит. Наші співробітники підготують його і ми зв'яжемося. Потім військові частини приїжджають і забирають собі партію книжок.

Якою є ступінь підтримки цього проекту з боку видавництв?

Ми отримуємо підтримку, але хотілося б бачити її більше. На жаль, реальність така, що ворог цілеспрямовано обстрілює Харків — місто, яке є центром поліграфії. Багато друкарень зазнали серйозних ушкоджень, а серед поліграфістів є загиблі. Незважаючи на фінансові, людські та технологічні втрати, видавництва активно беруть участь у проекті. Одним із найбільш активних учасників є видавництво "Ранок", яке, хоча й спеціалізується на дитячій літературі, не залишається осторонь.

Відповідно до законодавства, видавництва зобов'язані передавати бібліотеці один примірник кожної надрукованої книги. Проте, не всі дотримуються цього правила, і нам потрібно активно співпрацювати з керівництвом, використовуючи різні методи мотивації, щоб забезпечити виконання закону. Проте, ці зусилля приносять плоди, і наші читачі можуть насолоджуватися найновішими виданнями літератури.

Олег Сербін разом із колегами відвозить книги українським військовим на передову (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

- Які ще книжкові проєкти вас цікавлять?

У мене є авторські проекти, які вже здобули визнання на національному рівні. Один із них - "Книга лікує". Ми займаємося підбором літератури для медичних установ. Співпрацюємо з "Охматдитом", де лікарі провели дослідження, що демонструє, як друковані книги сприяють відновленню дітей після операцій. Наразі ми активно розширюємо коло наших партнерів.

Ще один проект - "Книга звільняє". Тут співпрацюємо із пенітенціарною службою. Теж уклали з ними договір і ми працюємо з людьми, які відбувають покарання у в'язницях, але хочуть фігурально "перевернути сторінку свого життя" і відкрити нову главу. У цих людей цікавий спектр інтересів - особистісний ріст. Цікавляться психологією.

Ми отримуємо запити на книги, і з резервного фонду постачаємо їх. У мене навіть виникла думка, як оптимізувати використання російського фонду: замість того, щоб просто списувати все, можна частину відправити до колонії, де утримують полонених. Наприклад, твори Шевченка в російському перекладі.

- Що варто змінити в державній політиці, щоб покращити ситуацію в українських бібліотеках?

Необхідно усвідомлювати важливість культури в процесі формування держави та збереження національної ідентичності. Сподіваюся, що ми зможемо досягти цього усвідомлення. Також важливо, щоб існувало відповідне ставлення до бібліотекарів, їхня професія мала належний статус і гідну оплату праці. Це фахівці з енциклопедичними знаннями, здатні орієнтуватися в різних сферах, ефективно працювати з інформацією та передавати її іншим.

Мене радує, що в суспільстві вже стартував процес переоцінки ролі вчителів, і тепер настав час звернути увагу на бібліотекарів.