Посеред вулиць відбувалися розстріли, а жителям забороняли ховати загиблих: мешканці Чернігівщини згадали жахіття окупаційного періоду.
Чернігівщина була звільнена три роки тому. Під час її окупації ця місцевість перетворилася на зону страждань, де діяли катівні, залишки знищеної російської техніки та жорстоко вбиті люди.
Цю інформацію висвітлила у своєму репортажі журналістка ТСН Наталія Нагорна.
Селища Старий та Новий Биків були серед тих населених пунктів, які звільнили першими. Тут закінчується Київська область, починається Чернігівська. І саме тут донедавна був останній рубіж нашої оборони.
Друг Педро в даний час проходить службу в 67-й бригаді та активно бере участь у бойових діях на Сумському і Курському фронтах. Він зміг дістатися до Бикова лише через 2,5 роки після звільнення.
Командир батальйону, Тарас Бобанич, відомий як друг "Хамер", у квітні 2022 року виконував роль провідника для ТСН. Він пильно стежив за тим, щоб журналісти залишалися на правильному курсі, і постійно ділився історіями про своїх бійців, якими дуже пишався. Після бойових дій на Чернігівщині "Правий сектор" переїхав до Харківщини. Саме там друг "Хамер" повів своїх хлопців у бій і загинув. Однак у той час, три роки тому, у мирному Бикові, ми ще не усвідомлювали, що серед нас знаходиться майбутній Герой України. Це почесне звання друг "Хамер" отримав посмертно, — розповідає Наталія Нагорна.
Окупація цієї громади тривала 33 доби. У селищі Нова Босань кількість жителів в той час збільшилась удвічі. На жаль, на початку повномасштабного вторгнення, усі хто намагався виїхати з Києва у цей бік їхали до родичів або до знайомих, думали, що тут безпечніше, але потрапляли в окупацію.
"З 5 по 30 березня я перебував у полоні. Разом зі мною в Басані було ще 20 чоловік", - розповідає Микола Дяченко, голова Новобасанської громади.
Микола Дяченко, місцевий голова, до 5 березня зафіксував наявність 850 одиниць ворожої техніки, після чого вже не було часу на підрахунки. Внаслідок подій у громаді загинуло 19 цивільних осіб, серед яких був і підліток. Марія Зубець ділиться спогадами про те, як окупанти стріляли у різні напрямки, внаслідок чого її батько отримав важкі поранення. У лікарні не вистачало ні медикаментів, ні опалення.
Навіть поховання загиблих стало неможливим. Світлана розповідає про Миколу.
"Він любив гуляти селом, і, можливо, ми лише припускаємо, що просто прогулюючись, він отримав зауваження від орків, хоча ніхто не знає усіх деталей, в результаті чого його розстріляли. Коля пролежав без руху цілий місяць. Його батьки жили на зовсім іншій вулиці і навіть не дозволили забрати його тіло," – розповідає Світлана Зубець, співробітниця Новобасанської сільської ради.
Світлана показує нам відео та фото боїв за їхню громаду -- їх скинув боєць 10 гірсько-штурмової бригади, бо у місцевих забирали телефони, та й просто з будинку було небезпечно вийти.
Вулиці центральної частини міста тепер носять імена героїв, які віддали свої життя за громаду під час бою. Найбільша кількість загиблих зафіксована в Бикові.
"Отут на вході, в цій парковій зоні було двоє розстріляних людей з інших громад, яких росіяни привезли під час окупації в Новий Биків. У перший день 6 молодих хлопців були закатовані російськими окупантами, а потім під обстрілами від осколкових поранень загинули ще 4 наших мешканців", -- каже Ігор Костоваров, староста Новобиківського старостинського округу.
Катівню окупанти зробили поруч з місцевим клубом.
Тортурні місця були присутні по всій території -- одну з таких ми виявили на землях місцевого агропідприємства. У крижаному контейнері людей утримували протягом місяця.
Найяскравішими спогадами завжди будуть моменти, коли в перші дні після звільнення волонтери розвозили хліб.
