"Лотерея" для ухилянтів: як судова система покриває втечу від мобілізації та чому навіть особи з судимістю можуть бути призвані на службу.

Судимість не є перешкодою для мобілізації.

До п'яти років ув'язнення! Саме таке серйозне покарання передбачає стаття 336 кримінального кодексу для осіб, які уникають мобілізації. Офіційні дані про кількість ухилянтів в Україні відсутні, проте, за інформацією ЗМІ, йдеться про щонайменше сто тисяч чоловіків, які знаходяться в розшуку за лінією ТЦК. Це вдвічі (!) перевищує загальну кількість ув'язнених в усіх в'язницях та СІЗО по всій країні. У такому випадку, якщо справді нараховувати терміни кожному ухилянту, жодна пенітенціарна система не зможе витримати такого навантаження.

Як суди вирішують цю проблему і які насправді покарання отримують ті, хто переховується від мобілізації, досліджував "Телеграф".

В Єдиному реєстрі судових рішень ми проаналізували близько 50 вироків по статті 336 "Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації". Здебільшого, судова практика по таким справам вчиняється за двома основними сценаріями:

Тут все просто: якщо максимальна межа покарання за злочин становить не більше п'яти років позбавлення волі, то суд на власний розсуд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Є така опція в КК. В цьому випадку між слідством та підсудним укладається угода про визнання винуватості.

Таким, наприклад, був вирок Томаківського районного судуДніпропетровської області. Підсудний проігнорував бойову повістку і не з'явився до ТЦК.

Він зазначив, що не проходив військову службу та страждає від кількох хвороб. До того ж, він пережив автомобільну аварію, що негативно вплинула на його здоров'я. На даний момент його мати, яка має 72 роки, потребує його опіки, -- йдеться в документах справи.

Проте ВЛК визнала обвинуваченого придатним, і внаслідок цього, відсутність на виклику розглядається як ухилення від призову, що призводить до вироку у вигляді трьох років тюремного ув'язнення. Однак завдяки угоді про визнання провини, фактичне покарання в цій справі становить один рік умовно.

Або ж ситуація, що була розглянута в Ленінському районному суді Кіровограда, де обвинувачений, пройшовши військово-лікарську комісію, подав заяву про відмову від мобілізації. Однак "щире каяття, що проявилося в глибокій критиці власної поведінки, висловленні жалю щодо вчиненого та намірі виправити наслідки", стало підставою для пом'якшення покарання. Суд затвердив угоду між сторонами і скоротив термін ув'язнення з чотирьох років до двох років умовно.

Здавалося б діюча схема щоб "відкосити": відмовився від мобілізації, отримав умовний вирок і гуляй (бо ж засуджених мобілізують тільки з власного бажання). Але ніт!

По-перше, варто зазначити, що умовно засуджених осіб можна мобілізувати навіть без їхньої згоди. У законодавстві "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" немає чіткої заборони на призов таких рекрутів, а наказ Міністерства оборони № 337 дозволяє "мобілізацію засуджених, які були звільнені від відбування покарання під випробувальний термін".

- Заборони на це немає, -- підтверджує в коментарі "Телеграфу" юрист Олександр Золотухін. - Але ж з іншого боку, людина відбуває покарання і по суті вона не належить сама собі, а є в розпорядженні центру пробації. В іншому випадку, можна вважати, що засуджений не відбув строк, призначений на розгляд суду.

Мобілізація не стосується лише тих осіб, які відбувають покарання за серйозні злочини, термін яких перевищує 10 років. Всі інші категорії підлягають мобілізації. Це включає тих, хто має покарання до 10 років, а також осіб, які перебувають на умовному засудженні, — зазначила адвокат юридичної компанії "Riyako& Partners" Катерина Аніщенко в коментарі "Телеграфу".

Отже, для тих, хто намагається уникнути мобілізації, можливості обмежені: або служба без кримінального минулого, або ж все-таки служба, але з правопорушеннями в історії.

По-друге, далеко не всі суди виносять такі "легкі" вироки по 336 статті і відпускають ухилянтів на умовний термін.

Тут ситуація стає ще більш захопливою. Візьмемо, наприклад, рішення Тисменицького районного суду в Івано-Франківській області.

Тут підсудний також не прийшов по бойовій повістці "Оскільки не був готовий проходити військову службу і мав опікуватися батьками похилого віку", -- зазначається в матеріалах справи.

Підсудний виховував двох маленьких дітей і повністю визнав свою провину, щиро каятись за скоєне, а також засуджуючи свою незаконну поведінку. Він активно допомагав у розслідуванні злочину. На судовому засіданні також виступив представник пробаційної служби, який зазначив, що можливе виправлення підсудного без відриву від суспільства. Проте, суд виніс вирок у вигляді реального терміну - один рік позбавлення волі, а не умовного.

Чому? Справа в тому, що в таких випадках суди керуються позицією Верховного Суду: "з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні - збройною агресією РФ та конституційним обов'язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність. Тому звільнення від відбування покарання створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності".

Схожу позицію висловив Балаклійський районний суд Харківської області, коли виніс вирок ухилянту, призначивши йому три роки тюремного ув'язнення.

"Такі вчинки позбавляють мотивації інших, хто підлягає мобілізації, і зменшують рівень військової дисципліни та бойової готовності підрозділів Збройних сил України," -- йдеться в документах справи.

Луцький міськрайонний суд Волинської області виніс вирок, засудивши ухилянта до трьох з половиною років позбавлення волі.

"Хоча формально злочин і відноситься до категорії нетяжких, однак фактично спрямований на зрив мобілізації в Україні під час введеного воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність такого діяння в умовах триваючої збройної агресії росії. Виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства", -- мотивував суд своє рішення.

Таким чином, дати реальний термін, щоб була наука іншим - цілком усталена практика по 336 статті КК.

Проте виникає запитання: на яких підставах ухилянт може отримати умовний або реальний термін ув'язнення? Як зазначають юристи, опитані редакцією, це схоже на справжню "лотерею".

- Суд зважає на обставини, які могли впливати на прийняття рішення про вчинення злочину. Це можуть бути сімейні обставини, власні переживання і так далі. Якщо суд вважає це належним, на свою суб'єктивну думку, то може це врахувати і пом'якшити строк ув'язнення особі, -- додає Золотухін.

А може і не врахувати, як ми це бачили вище, на прикладі вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.

"Призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді", -- зазначається в матеріалах цієї справи.

- Суддя на власний розсуд, досліджуючи докази, приймає рішення. Немає сталого рішення, яке було б для всіх єдине. Все індивідуально і ситуація у кожного кейсу окрема: наявність інвалідів, підстави для ухилення (чому так склалося) чи є хтось на утриманні, характеристика, працює чи не працює. Тут сукупність багатьох факторів, -- запевняє Аніщенко.

Теоретично, відсутність сталої судової практики і вирок "на підставі внутрішнього переконання судді" створюють корупційні ризики. Наприклад, підсудний може "мотивувати" суддю для прийняття більш м'якого рішення. Однак необхідною умовою для вироку без реального терміну є угода про визнання винуватості між слідством і підсудним. А такий механізм вже значно ускладнює можливості для "порєшать", адже домовлятися треба не тільки з суддєю, але й з прокурором.

Чи рятує вона ухилянтів від жорстких реальних термінів ув'язнення, призначених судом? Аж ніяк! Все відбувається прямо навпаки: до апеляційних інстанцій частіше за все звертаються не засуджені... а прокурори. Вони невдоволені занадто "м'якими" вироками судів першої інстанції.

Так, наприклад, у справі, яку розглядав Дніпровський апеляційний суд, місцевому аграрію, який отримав два роки умовного покарання, після апеляції прокурора призначили вже три роки реального ув'язнення. Подібні рішення також ухвалювали апеляційні суди у Львові, Івано-Франківську, Черкасах та низці інших міст України.

Що стосується виправдувальних вироків за статтею 336, то, за словами юристів, опитаних нашим виданням, їх можна вважати справжньою рідкістю. Ці вироки зазвичай пов'язані з вимогами підсудних отримати можливість проходити альтернативну службу з релігійних причин. Однак варто зазначити, що в умовах мобілізації на особливий період альтернативна служба фактично відсутня. Проте, наприклад, у Тячівському та Кременецькому райсудах Тернопільської області такі вимоги не трактувалися як ухиляння від призову.

Тому краще уникати ризику з державою за статтею 336 і слідувати законам України.