Фінансування відновлення чи військових потреб? Які кроки має вжити Україна для ефективної конфіскації російських активів?

Візит Володимира Зеленського до Харкова. 24 травня 2024 року

Чи можемо ми отримати належні нам 300 мільярдів? Чи маємо право самостійно обирати, яка зброя нам потрібна? Чи можемо ми самі визначати, як витратити ці кошти? Чи можна бути впевненими, що жодна з європейських країн не перешкоджатиме доступу до цих грошей?

Володимир Зеленський озвучив цю думку під час пресконференції, що відбулася після засідання Європейської політичної спільноти 8 листопада 2024 року. Цей виступ виявився одним з найемоційніших, оскільки президент підняв питання про конфіскацію заморожених резервів Центрального банку Росії, які знаходяться під контролем країн-союзників України.

Ця декларація насправді стала каталізатором для нового етапу дебатів щодо долі заморожених активів Росії. Початок 2025 року приносить із собою численні неочікувані зміни в цих обговореннях.

Через кілька днів після промови Зеленського в Будапешті важливу заяву зробила Кая Каллас, колишня прем'єрка Естонії та теперішня високопосадовець Європейського Союзу, відповідальна за зовнішні справи та політику безпеки, на слуханнях у Європейському парламенті.

У своїй промові вона підкреслила, що Україна має всі законні підстави вимагати відшкодування збитків від Росії, а також наголосила на важливості для країн ЄС подолати нерішучість стосовно вирішення питання заморожених активів.

"Я не буду вживати термін 'конфіскація', адже мова йде про легальне використання активів," - підкреслила Каллас.

Ця заява з вуст топпосадовиці ЄС стала одним із найважливіших публічних зрушень у дискусії щодо долі резервів Центрального банку РФ, заморожених на рахунках у європейських банках, за останні місяці. Раніше на офіційному рівні питання конфіскації цих активів здебільшого уникали.

Офіційна позиція, неодноразово задекларована Євросоюзом і "Групою семи", зводилася до того, що активи залишатимуться замороженими до абстрактного моменту, коли Росія добровільно погодиться відшкодувати Україні збитки від своєї агресії.

Попри відсутність офіційних коментарів з цього питання у Брюсселі, численні закулісні новини в засобах масової інформації вказують на те, що обговорення щодо (не)конфіскації російських активів продовжується.

Ці обговорення охоплюють як юридичні, так і політичні виклики, які може спричинити таке рішення. Серед них - ризики для стабільності євро як резервної валюти, необхідність судового рішення як юридичної основи для стягнення активів, а також відсутність консенсусу між усіма державами-членами Євросоюзу.

Серед держав Європейського Союзу, які протистоять конфіскації, найчастіше згадують Німеччину, Бельгію та Люксембург.

Зокрема, на рахунках бельгійського банку Euroclear і люксембурзького Clearstream перебувають близько 210 млрд доларів резервів Центрального банку РФ.

І, звісно, варто згадати про Угорщину та Словаччину, які займають одну з найліберальніших позицій щодо Росії в Європейському континенті.

Проте цю перешкоду може бути подолано завдяки одному важливому чиннику - Дональду Трампу. Наразі він ще не зробив жодних коментарів стосовно російських активів, але його намір зменшити фінансові витрати США на допомогу Україні може стати стимулом для Європейського Союзу вжити більш активних заходів щодо конфіскації.

Одночасно, якщо наступний президент США виступить на підтримку цієї ініціативи, він матиме можливість вплинути на свого ключового партнера в Євросоюзі - Віктора Орбана, спонукаючи Угорщину підтримати даний крок.

В умовах таких обставин найбільшою інтригою цієї ситуації залишається незрозуміла позиція офіційної Братислави, яка досі не отримала чіткого визначення.

Напередодні святкування Різдва, видання Politico розкрила подробиці конфіденційних переговорів між прем'єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо та президентом України Володимиром Зеленським. Однією з ключових тем обговорення стало питання, що стосується заморожених активів Росії.

Відповідно до опублікованої інформації, Фіцо повідомив, що нібито український президент намагався "підкупити" його, пропонуючи компенсувати 500 мільйонів євро збитків у випадку зупинки транзиту російського газу через територію України.

За словами Фіцо, компенсація повинна була бути профінансована за рахунок російських активів, у той час як Україна сподівалася на підтримку Словаччини у питанні свого вступу до НАТО.

Згодом Зеленський фактично підтвердив цей факт у мережі "Х": "Ми дали йому (Фіцо. - Ред.) пропозицію і щодо можливої компенсації для словаків - саме для словаків - втрат від російського транзиту... Фіцо не захотів компенсації для словаків".

Незалежно від справжнього змісту переговорів, термін "підкуп" явно не підходить для опису стандартної пропозиції в рамках переговорного процесу. В іншому випадку, всі дипломатичні зустрічі, де "торг" є невід'ємною частиною, позбулися б свого значення.

З іншого погляду, ця ідея справді містить певні ризики.

Якщо слідом за Словаччиною інші країни почнуть висувати свої "рахунки за втрати від Росії", це може створити небезпечний прецедент. Серед таких держав можуть опинитися й ті, які наразі активно підтримують Україну, що потенційно ускладнить її дипломатичну позицію.

Проте позиція Фіцо та його майбутня поїздка до Москви викликають занепокоєння з стратегічної точки зору для України, особливо в контексті питання про конфіскацію російських активів.

На противагу Віктору Орбану, який залишається частим і бажаним гостем у резиденції Дональда Трампа в Мар-а-Лаго, Роберт Фіцо може стати "запасним джокером" Кремля в ЄС.

Він матиме можливість перешкоджати єдиній позиції Союзу з питань, що суперечать інтересам Москви, навіть у разі, якщо Орбан змінить свою думку під впливом нової американської адміністрації.

У той же час, поряд із зовнішніми викликами, існує суттєве внутрішнє питання, на яке повинна відповісти нинішня українська влада: яку конкретно мету переслідує використання російських активів після їхньої конфіскації?

Пропозиція Зеленського на адресу Фіцо може служити непрямим свідченням того, що конфіскація резервів Центрального банку Росії в середньостроковій перспективі є цілком реальною. Однак ця ініціатива також вносить новий аспект у питання їхнього використання, який не відповідає початковій меті — компенсації збитків, заподіяних російською агресією.

Від травня 2022 року Україна активно працює над впровадженням міжнародного механізму компенсацій, який дозволить виплачувати відшкодування тим, хто постраждав.

У рамках цього механізму планується створення Компенсаційного фонду, до якого теоретично можуть бути направлені конфісковані активи Росії.

Протягом останніх півтора місяця Зеленський висловив, щонайменше, дві альтернативні мети для використання активів: фінансування оборони та відшкодування збитків іншим державам.

І такі суперечливі заяви створюють для України своєрідну "стратегічну дилему".

У найближчому майбутньому українському уряду необхідно чітко окреслити основну мету застосування резервів Центрального банку Російської Федерації у випадку їх конфіскації.

Це третій важливий компонент "формули конфіскації": встановлені юридичні підстави, зростаюча політична воля, про що свідчать заяви Каї Каллас, а також чітко визначена мета.

Видається, що саме відшкодування збитків має стати головною та пріоритетною метою. Якщо ж виникне необхідність використання цих активів для поточної підтримки України, потрібно розробити альтернативні механізми наповнення майбутнього Компенсаційного фонду, те ж мито на купівлю російських енергоносіїв, як вже було у випадку Іраку.

Без ясного уявлення про наступні кроки, конфіскація російських активів та їх подальше застосування залишаться далекою можливістю і можуть викликати безліч спекуляцій.

адвокат, директор Центру Дністрянського