Герої конфлікту чи "генерали-убивці": чому в Україні почали критикувати високопосадовців військової сфери і хто насправді має рацію?

Чому військових командирів притягують до суду, чи є це виправданим під час війни, і які інші випадки вже стали відомими – розбирався ТСН.ua.

Не є секретом, що українські суди регулярно займаються розглядом справ, пов'язаних із звичайними військовими та молодшими офіцерами. Зазвичай, рядових солдатів судять за самовільне залишення частини та дезертирство, тоді як командирів, окрім цих звинувачень, також притягують до відповідальності за недбалість у виконанні службових обов'язків. Яскравим прикладом цього є справа капітана Миколи С., якого притягли до суду за втечу 29 військовослужбовців з його підрозділу.

Нещодавно українське суспільство приголомшила сенсаційна новина - вперше в історії країни судять високопосадовців військового керівництва за їхні рішення на фронті. Зокрема, мова йде про колишнього комбрига 125-ї бригади ТрО генерал-лейтенанта Артура Горбенка, екс-командувача оперативно-тактичного угруповання "Харків" бригадного генерала Юрія Галушкіна, а також про колишнього командира 415-го батальйону 23-ї ОМБр полковника Іллю Лапіна. Вони підозрюються у невдачах оборони Харківщини, які відкрили ворогу можливість для контрнаступу в травні 2024 року.

Думки громадян розділилися: опозиція стверджує про нібито політичні переслідування, частина українців переконана, що військові повинні мати "імунітет" на час війни і не нести кримінальну відповідальність за свої рішення на фронті. Інші ж певні, що такий "імунітет" залишить безкарними бездарних командирів, які "обнуляють" бригади і кидають своїх людей на м'ясо.

Варто зазначити, що "справа Галушкіна і компанії" не є першою подібною ситуацією. Чому ж військових командирів притягують до відповідальності, наскільки це виправдано в умовах війни, і які ще випадки відомі, розбиралося ТСН.ua.

Як ми вже зазначали, думки відомих українців з цього питання не збігаються. Журналістка ТСН Юлія Кирієнко-Мерінова охарактеризувала суд над Галушкіними та іншими офіцерами як "спробу зневажити армію та продемонструвати офіцерам, що в системі вони нічого не варті".

Кірієнко висловлює думку, що військові сили розділені на групу під командуванням Сирського і групу під керівництвом Залужного. Вона вважає, що це свідчить про "репресії щодо командирів, які не належать до команди Сирського" та "намагання відволікти увагу від невдач самого головнокомандувача".

Блогер Карл Волох взагалі припустив, що офіцерів "просто взяли в заручники для тиску на Залужного" на тлі ймовірних майбутніх виборів.

Замість цього, колишній народний депутат Ігор Луценко, якого важко запідозрити у прихильності до чинної влади, не квапиться виправдовувати Галушкіна.

Луценко розповів, що командир батальйону ОУН Микола Коханівський із позивним "Буревій", який загинув під Вовчанськом 10 червня, перед своєю загибеллю напередодні російського наступу "скаржився на вкрай погане управління, знімав відео про те, як не відбувалася підготовка до наступу росіян, як відсутні належні лінії укріплення.

"(Коханівський - Ред.) зазначав, що офіцери вимагають у своїх підлеглих хабарі. Навіть за можливість використовувати власні безпілотники вони також вимагали гроші", - повідомляє Луценко.

Сам екснардеп стверджує, що коли він воював на Харківщині, то він і його підрозділ мали нульову взаємодію як з командуванням, так і з 125 бригадою.

"Давайте визначимося - чи взагалі підсудні командири чи ні. Якщо вони будуть непідсудні, якщо тягнути за вуха вузьке юридичне поняття "бойового імунітету", щоб взагалі організувати повну безкарність вищих офіцерів - то привіт, масове СЗЧ і зайві втрати. Привіт, повторення Харківського провалу. А також усього того, що ми бачили з самого початку повномасштабки", - пише екснардеп.

Додаткову інформацію щодо справи Галушкіна можна знайти в обох цих статтях:

Багато людей цікавить, чому, якщо Галушкіна судять, його безпосередній керівник — колишній командувач Об'єднаних сил ЗСУ генерал Юрій Содоль — залишається на волі. Нардепка Безугла заявила, що Содоль пішов зі служби через військово-лікарську комісію. Водночас у Deep State висловлюють подив, чому Содоль не є частиною цього розслідування.

У вересні Апеляційний суд прийняв рішення, яке зобов'язало Державне бюро розслідувань ініціювати кримінальне провадження стосовно генерала Содоля.

Ми вже обговорювали суперечки, пов'язані з генералом Содолем, у цій статті:

Звернімо увагу на те, що з початку нового року, а можливо, навіть раніше, генерал Содоль вийшов з поля зору медіа. Складається враження, що він обрав тактику очікування, поки затишшя не настане в обговореннях, пов'язаних з його особою.

З лютого 2024 року, коли Російська Федерація захопила Авдіївку та розпочала активний наступ у напрямку Покровська, окупуючи численні населені пункти, засоби масової інформації, а також відомі військові аналітики і журналісти постійно піднімали тривогу щодо критичного стану в різних бригадах.

У квітні Роман Погорілий, засновник проєкту DeepState, висловив критику на адресу командування 115 бригади, звинувативши їх у невдачах оборони поблизу Очеретиного. Це призвело до того, що російські війська змогли зміцнитися та продовжити свій наступ на Покровськ. Водночас, представники бригади заперечили ці звинувачення, заявивши, що вони є безпідставними.

Особливу увагу слід приділити 68-й окремій єгерській бригаді. Хоча у розслідуваннях ЗМІ вона не згадувалася, військові в неофіційних бесідах з ТСН.ua називають цю бригаду однією з "улюблених" у Сирського. Це пов'язано з їхньою готовністю виконувати накази командування, коли головнокомандувач приймає рішення переміщати різні бригади з одного сектора фронту в інший.

У кінці березня 68 бригаду перекинули на напрямок Авдіївки, або, можливо, вже на Покровськ, з іншої секції фронту.

Згідно з інформацією, отриманою від родичів зниклих безвісти під умовою анонімності, з 24 березня по 7 липня 68 бригада втратила 500 військовослужбовців, які вважаються зниклими безвісти. Наприклад, у селі Семенівка Покровського району зникло 267 бійців цієї бригади. Хоча деяких із них вдалося повернути, їхні тіла були знайдені мертвими під час репатріації.

У полоні знаходиться менше десяти бійців бригади, і жоден з них ще не був повернутий внаслідок обмінів.

Протягом дев'яти місяців бригада зазнала втрат понад 800 бійців, які вважаються зниклими безвісти. Звичайно, ці цифри не є офіційними, оскільки командування не надає інформації про кількість втрат.

Після зазнаних втрат полковника Олексія Царюка перевели з 68-ї бригади. Однак, згідно з даними наших джерел, кримінальне провадження, що стосувалося його, було закрито.

"Він (комбриг Царюк - Ред.) використовував людей у безглуздій війні, відправляючи їх на штурми, з яких ніхто не повертався. Наприклад, на деяких позиціях за 3-4 дні зникало до 30 осіб," - поділився на умовах анонімності родич одного з безвісти зниклих бійців 68-ї бригади.

У багатьох з цих операцій фіксувалися випадки, коли військові висловлювали звинувачення на адресу командирів через їхню недбалість. Наприклад, під час захоплення Вугледару сталася трагедія з комбатом 123-ї Окремої бригади територіальної оборони, який вчинив самогубство через значні втрати та залишення своїх позицій. Також, під час виходу з Авдіївки, підрозділ потрапив в оточення на позиціях Зеніт, що призвело до розстрілу оточених окупантами. Інші випадки мали місце поблизу Курахового та в Успенівському мішку, і це лише деякі приклади... - повідомляє "Радіо Свобода".

Однак, згідно з відомостями з цього видання, правоохоронні органи на даний момент не відкривали жодної кримінальної справи щодо можливого неналежного виконання обов'язків командирами, що призвело до зазначених невдач.

Згідно з даними, наданими журналісткою ТСН Юлією Кирієнко, колишній керівник 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ Збройних сил України, полковник Віталій Золотарьов, може зіткнутися з ризиком судового розслідування. Його звинувачують у відповідальності за втрату Курахового.

Однак Кирієнко запевняє, що Золотарьов не мав змоги захистити місто з такою обмеженою кількістю жителів.

Він став комбригом в розпал боїв на Курахівщині.

"За цей період бойових дій лише одна 46-та бригада змогла надіслати на відновлення 7 ворожих підрозділів. Вони залишалися в місті навіть тоді, коли залишалася лише одна дорога, і продовжували тримати позиції, навіть у той час, коли майже не було піхоти. Але як можна довго утримувати висотки, коли кожну з них захищають всього лише двоє людей? Яким чином можна зберегти контроль над містом, маючи на озброєнні лише один з майже знищених батальйонів? Як можна втримати місто, коли навколо все оточене?" - зазначає Кирієнко.

Чи відкрите кримінальне провадження проти Золотарьова, наразі невідомо.

Ми докладно обговорили труднощі, з якими стикаються 150-ті бригади, зокрема 155-та та 157-ма, у наших попередніх статтях:

Однак особливо слід акцентувати увагу на історії полковника Дмитра Рюмшина, командира відомої 155 бригади, яка потрапила в центр чималих суперечностей.

Згідно з версією розслідування, Рюмшин не вживав заходів для запобігання масовому самовільному залишенню служби його підлеглими. Як повідомляє слідство, з навчальних полігонів у Франції, де проходила підготовку бригада, втекли 56 військовослужбовців. В інформації, розміщеній на сайті "Радіо Свобода", зазначено, що на листопад 2024 року понад 1700 військових цієї бригади залишили службу.

Також стало відомо, що до Франції на навчання направили чоловіків, яких раніше затримали в прикордонних районах або на самому кордоні за спроби незаконного виїзду з України, що, в свою чергу, спростило ухилянтам їхню втечу.

Сам Рюмшин відкидає свою відповідальність. Полковник заявляє, що для навчань у Франції було обрано лише "адекватних бійців" із бригади.

"Особи, які вирушили в першій групі, не мали СЗЧ. А ті, хто поїхав наприкінці, з новопризваними, вже отримали їх", - зазначив Рюмшин у коментарі для DW.

Задовго до вказаних вище історій, мабуть чи не першого з відомих військових, який хоч і немає відношення до ЗСУ, затримували розвідника полковника Романа Червінського. 24 квітня 2023 року СБУ затримала Червінського за підозрами в перевищенні службових повноважень. Понад рік він перебував за ґратаими, аж поки суд не змінив запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт.

Романа Червінського підозрюють у несанкціонованій невдалій спробі вербування російського пілота, що стало причиною обстрілу аеродрому "Канатове" в Кіровоградській області та призвело до знищення українських літаків.

Червінський характеризує справу проти нього як політичне замовлення, вказуючи на те, що це пов'язано з публікацією 2021 року, яка розкрила інформацію про зрив спецоперації, пов'язаної з російськими найманцями з приватної військової компанії "Вагнер".