Генерал Ілля Павленко висловив думку, що до початку конфлікту з Україною Росія мала потенціал для розширення своїх територій в Європі.
Генерал-майор Ілля Павленко в бесіді з РБК-Україна розповів про особливості діяльності ФСБ, ГРУ та Служби зовнішньої розвідки Росії, як в Україні, так і за її межами. Він також поділився інформацією про реальні плани Москви щодо ведення війни у 2022 році.
Головне з інтерв'ю:
Генерал-майор Ілля Павленко раніше обіймав посади в керівництві контррозвідки Служби безпеки України, а згодом став заступником начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Його робота включала дослідження, аналіз та розробку стратегій протидії діяльності російських спецслужб.
В інтерв'ю РБК-Україна він розповідає про те, як працює ядерний шантаж Кремля, про операції російських спецслужб, як Москва готувала грунт для окупації Криму, Донецької та Луганської областей у 2014 році, і який план вторгнення в Україну мала в 2022 році.
Нещодавно журналісти New York Times, посилаючись на дані американських розвідок, повідомили, що у 2022 році існував суттєвий ризик ядерної ескалації після нашого контрнаступу на Півдні. За інформацією, отриманою від американських служб, Суровікін, можливо, пропонував російському керівництву розглянути можливість використання ядерної зброї у разі, якщо фронт на Півдні почне обвалюватись. У той момент ймовірність такого розвитку подій зросла з 5-10% до 50%. Протягом великої війни Росія часто зверталася до "ядерної риторики". Чи є це лише блефом і шантажем? Або ж росіяни дійсно були готові у певний момент застосувати ядерну зброю?
Для них це надзвичайно ефективний інструмент для реалізації своїх імперських прагнень та цілей. Якщо озирнутися на історію, можна побачити, що наявність ядерної зброї у Сполучених Штатів зіграло з ними недобру роль. США та їхні європейські союзники були впевнені, що можуть розраховувати на захист цієї ядерної "парасольки". Це призвело до значного ослаблення їх оборонних позицій після Другої світової війни. Вони почали зменшувати чисельність армій та обсяги оборонної промисловості. В результаті, США і європейці стали вважати, що в разі потреби зможуть завдати стримуючого удару, і цього буде достатньо.
Протягом усього цього часу Радянський Союз активно збільшував свій арсенал звичайного озброєння. Це означає, що до початку великої війни Росія мала змогу, якщо б захотіла, захопити Європу, і неодноразово. Однак російське керівництво усвідомлювало, що використання ядерної зброї та початок ядерної війни матимуть катастрофічні наслідки. Саме це призвело до встановлення певних правил і механізмів стримування у взаєминах між Радянським Союзом і Західними країнами.
Завдяки наявності ядерної зброї, Радянський Союз розробив свого роду "протиотруту", яка дозволила йому просувати свої інтереси, не сп provokingуючи відповідь з боку Західних держав. Вони встановлювали контроль над територіями, багатими на нафту чи золото, шляхом дестабілізації ситуації в цих регіонах, як це, наприклад, відбувалося в Сирії. Це не є блефом; вони майстерно використовують свою ядерну арсенал. Сьогодні цей фактор застосовується для залякування та стримування своїх опонентів.
Яким чином вони його застосовують?
Служби безпеки Радянського Союзу, а тепер і Росії, активно поширюють відомості про свої роздуми щодо можливого використання ядерної зброї через канали, що забезпечують безпосереднє потрапляння цієї інформації до лідерів західних держав.
Наприклад, вони виявили у своїх рядах агента, який був завербований західними розвідками. Якщо цей персонаж їх зацікавить, вони не затримують його, а використовують для передачі "вкидів" певних документів або інформації, які можуть бути корисні російській стороні, що цей агент зможе донести до своїх кураторів.
Так і з'являються такі матеріали, які були на столі у Байдена про те, що росіяни нібито готували і хотіли спершу нанести ядерний удар десь у Чорному морі або вдарити по якомусь військовому об'єкту, щоби викликати паніку в Україні і дестабілізувати ситуацію в Європі.
Яким чином могло продовжитися просування цього "вкиду"? Припустимо, агент отримав завдання з'ясувати, де, коли та яким чином може відбутися цей удар. Російська сторона помітила, що агент почав процес збору інформації. У відповідь на це вони внесли корективи у свою ядерну доктрину, знизивши поріг для застосування ядерної зброї, щоб посилити ефект. Таким чином, західні розвідки фактично отримали підтвердження інформації з офіційних джерел.
Зрозуміло, що політики та військові не можуть цього ігнорувати, і відповідно, пішла заборона на нанесення ударів, зменшення допомоги і таке інше. Якщо ви пам'ятаєте, після початку Харківської операції у 2022 році у нас призупинилось постачання озброєння. Це в нас було перше тривале припинення постачання озброєння. Можливо, якби цього не сталось, війна б могла розвиватись зовсім інакше. Ми не знаємо цього напевно, але, з огляду на реакцію Білого дому, до них довели дезінформацію про ймовірність застосування ядерної зброї і вони, можливо, злякались та призупинили допомогу. Тобто не тільки росіяни, а й американці теж регулюють інтенсивність цієї війни.
Я спираюся на свій досвід, зважаючи на те, як діяли раніше КДБ та ГРУ. Масштабні операції щодо країн соціалістичного блоку проводилися постійно. Учасники таких операцій часто не мали навіть уявлення про їхню суть. Наприклад, деяких людей відправляли за межі Радянського Союзу, оскільки вони мріяли про поїздку, скажімо, до США. Агентура КДБ, що працювала в паспортних столах, передавала цим особам певні меседжі: "Ви їдете до США? Ми дуже позитивно ставимося до цієї країни!" Після прибуття в США, співрозмовники також запитували цих людей про те, що їм говорили перед від'їздом. Вони відповідали: "У Союзі до США ставляться дуже добре". Це, в свою чергу, доходило до політичних лідерів, і на всіх інших рівнях починало діяти.
Як Росія продовжує реалізувати свій вплив на інші країни? Розглянемо інцидент зі збиттям літака Азербайджанських авіаліній. Між Азербайджаном і Росією спостерігалися сигнали погіршення відносин: Алієв вимагав вибачень від Москви та ініціював закриття російських культурних центрів на території країни. Проте ситуація згодом стабілізувалася. Російські страхові компанії, діючи за вказівкою, без зволікань почали виплачувати компенсації родинам жертв, не чекаючи завершення розслідування. Особливим моментом є те, що Ільхам Алієв часто встановлює пам'ятники своєму батькові Гейдару Алієву в столиці різних держав. Кремль про це знав і вирішив поставити пам'ятник навпроти посольства Азербайджану в Москві. Це свідчить про те, що Росія використовує такі символічні жести в своїй дипломатії впливу.
У Росії існує кілька розвідувальних органів. Яким чином між ними розподілені функції агентурної діяльності? Раніше було відомо, що це відбувалося за географічним принципом: ГРУ відповідало за певні області, ФСБ - за інші, а СЗР - за ще інші регіони.
З юридичної точки зору, ситуація залишилася незмінною. В їхньому розпорядженні є законодавчі акти, що регулюють повноваження різних спецслужб. Основним завданням ФСБ є забезпечення безпеки країни та боротьба з тероризмом. Вони повинні контролювати населення Росії, щоб не допустити скидання режиму Путіна. У свою чергу, ГРУ відповідає за збір і аналіз інформації, необхідної для планування військових операцій, а також для виконання завдань генерального штабу Росії щодо ураження цілей.
Служба зовнішньої розвідки виконує важливу роль у постачанні інформації, необхідної для формування глобальних політичних рішень. Це означає, що їхня діяльність включає співпрацю з політиками, лідерами інших держав, журналістами та експертами в галузі політичних наук. Окрім того, вони збирають дані про закордонні інновації, які можуть бути адаптовані для внутрішнього використання, а також розробляють стратегії для фінансових операцій та імпортних схем.
Зрозуміло, що у разі виникнення важливого завдання, як-от війна проти України, всі три розвідувальні служби отримують вказівки діяти проти цієї країни на міжнародній арені, незважаючи на їхні специфічні функції, які також залишаються актуальними.
Яким чином вони функціонують в інших країнах?
Раніше Берн вважали "шпигунською столицею", потім цю роль перейняла Женева, а згодом - Відень. У різні епохи ці міста ставали центрами, куди з'їжджалися агенти з усього світу, аби брати участь у подіях, що мали глобальний вплив. Це стосувалося місць, де розташовані офіси міжнародних організацій або корпорацій, або ж де відбувалися важливі переговори. Нещодавно Ер-Ріяд отримав статус такого шпигунського осередку. Не дивно, що в цьому місті працюватимуть розвідники, які забезпечуватимуть проведення перемовин та охорону делегатів, що відвідують його.
Але зараз ця географія ширша, тому що багато європейських країн залучені до допомоги Україні. Тому ми й бачимо, що російські агенти проявляються то в Румунії, то в Чехії, то в Німеччині, то в Польщі. Десь вони ставлять якісь датчики на потяги, що їдуть з озброєнням, когось вербують. Тобто вони почали працювати ширше.
- Як російські спецслужби зараз працюють в інформаційному просторі?
Для ефективного функціонування будь-якої спеціальної служби необхідно мати певне коло людей, які поділяють спільні цінності. Найуспішніша радянська розвідувальна група часів Другої світової війни — "Кембриджська п'ятірка" — досягла своїх успіхів завдяки наявності певних соціальних груп на Заході, які вважали, що в Радянському Союзі відбуваються значущі зміни на користь простих людей, і що комунізм є майбутнім для світу. Всі ці особи діяли на добровільних засадах. Російські спецслужби усвідомлюють це, тому для них важливо створювати середовище, в якому їм буде зручно працювати.
По-друге, ще за часів Радянського Союзу їхні спецслужби активно досліджували можливості своїх ворогів, використовуючи технології для прослуховування в кабінетах послів та інших важливих осіб. Це дозволяло їм отримувати інформацію про ситуацію в країнах-суперниках. Проте, навіть така розвинена система збору даних не змогла запобігти розпаду Радянського Союзу, оскільки Захід виявився стратегічно винахідливішим. Тому постало питання: недостатньо просто знати, потрібно знайти способи впливати на політичні процеси в країнах, що входять у їхню зону інтересів.
Для досягнення своїх цілей вони ведуть переговори з політиками, корумпують деяких, надають привілеї іншим, відкривають культурні центри та організовують виставки Третьяковської галереї за межами країни, впливаючи на сприйняття російського мистецтва. Крім того, здійснюється активна пропаганда, яка має на меті розповсюдження інформації серед широкої аудиторії через медіа і канали на зразок Russia Today, а також створення ботоферм і фінансування блогерів.
Вони поширюють певний наратив, що відповідає інтересам Росії. Цей наратив може бути сприйнятий населенням. Після цього політики та лідери інших країн реагують на нього, враховуючи думки та настрої своїх громадян. Особливо це помітно в США, де, на відміну від українців, люди мають звичку більше дивитися телевізор. Схожа ситуація спостерігається і у Великобританії.
Приклад такої роботи російської пропаганди - це передвиборча кампанія колишнього канцлера Шольца. Він покладався на соцопитування, які показували, що населення Німеччини здебільшого проти посилення нам військової допомоги. Він підігравав цим настроям.
- Як працює російська пропаганда та інформаційні спецоперації в українському суспільстві за час війни? Можливо, один із яскравих прикладів - це підживлення недовіри до ТЦК та процесу мобілізації. Я розумію, що ми десь і самі постарались, бо траплялись неправильні дії з боку представників ТЦК. Але Росія знала на чому грати. Можливо, є й інші приклади, де Росія інформаційно вдало спрацювала проти нас?
Ви абсолютно праві – ми дійсно зробили кілька помилок стосовно ТЦК, і нам слід було раніше визначити певні правила. Проте я не раз мав справу з представниками ТЦК, і завжди спостерігав за їхньою ввічливістю та культурою спілкування.
Існує список, опублікований Центром протидії дезінформації, у якому періодично наводяться приклади російських кампаній дезінформації. Під обстріл потрапив наш президент — вигадки про нього були найрізноманітніші. Зокрема, мали місце "вкиди" щодо Головнокомандувача та керівника Офісу президента. Також були випадки, коли поширювалася інформація про нібито нецільове використання чи "розпил" бюджетних коштів.
Усе, що деморалізує суспільство, підриває довіру громадян до уряду та Збройних Сил – все це буде використано безперервно, адже це закладено в їхніх вказівках. Варто зазначити, що інформаційно-психологічні операції (ІПСО) не обмежуються лише вигаданими новинами; іноді в основі лежить реальний інфопривід, до якого або не додають всієї правди, або ж вставляють частину неправди. Цими методами займаються різноманітні російські спецслужби. Інформаційні операції та дезінформація у них мають системний характер і здійснюються на державному рівні.
Яким чином це реалізується? Група фахівців створює певні наративи, які необхідно поширити, наприклад, на території країни. Вони розсилають ці матеріали всім зацікавленим сторонам, включаючи провідні медіа та контрольовані телеграм-канали. Проте ці наративи формулюються таким чином, що містять загальні ідеї та контекст, а далі редакції самостійно визначають, які саме слова та формулювання використати. Аналогічним чином це діє і для іноземної аудиторії.
Якою мірою їхня агентурна діяльність була розгорнута в Україні?
- Три роки під час каденції Януковича їхні люди були в українських спецслужбах, у Збройних Силах, в МЗС. Це були або їхні агенти, або люди з російськими паспортами. І врешті-решт їм не вдалось навіть у такий спосіб захопити Україну.
Чи не був Янукович, коли обіймав свою посаду, їхнім агентом? Чому він дав можливість росіянам настільки глибоко проникнути в наші структури?
Я не вважаю, що Янукович, коли став президентом, був агентом Росії. У нього були власні інтереси, зокрема бажання збагачення, і принципів у нього не було. Цим скористалися російські представники, які давали йому різні поради та рекомендації. Наприклад, вони натякали, що доцільно призначити певну особу на посаду в СБУ, оскільки вона була відома керівнику ФСБ. Спочатку росіяни сприяли його призначенню на пост одного з заступників, а згодом він досягнув посади керівника спецслужби. Ця стратегія працює на багатьох рівнях.
Ось альтернативний варіант тексту: Інший випадок: підприємець володіє офісом у Європі. До нього звертаються росіяни з проханням запропонувати роботу молодій дівчині на посаді секретаря чи асистента. Він погоджується, адже це прохання висловлює поважний дипломат з Росії. Дівчина працює там протягом року, живучи в Європі, а потім з'являється в США. Згодом виявляється, що вона була частиною таємної російської мережі та працювала на службу зовнішньої розвідки РФ.
Так працювало і в Україні. Росіяни використовували усі точки та канали, щоби влаштовувати тут свої кадри - десь корупція, десь прохання, десь шантаж. А потім уже зсередини цих органів вони починали проводити потрібні їм рішення: починали працювати проти Європи та США, звільняли проактивних людей, розформовували відділи, які працювали по Росії тощо.
Яким чином Росія діяла до анексії Криму та в регіонах Донецької і Луганської областей, щоб сприяти розвитку проросійських настроїв?
- Колись я працював у Севастополі, тому можу сказати з досвіду від побаченого. Схожі методи росіяни використовували і в Донецькій та Луганській областях, хіба що різниця була в фокусі на промисловість: менеджмент майже всіх потужних підприємств там був російським.
У Криму їхня діяльність мала специфічний характер. Головною метою було створити у місцевих жителів враження про велич, силу та економічну самостійність Росії, а також підкреслити переваги перебування Криму у складі Російської Федерації.
Отже, по-перше, виникли певні специфічні обставини, можливо, через те, що наші політики не зреагували належним чином і вчасно. Далі були "Харківські угоди", що дозволили продовжити присутність Чорноморського флоту в Криму. Відповідно, на території півострова залишалися російські військові. І хтось із росіян вирішив: давайте продемонструємо, наскільки комфортніше живуть наші військовослужбовці в Криму в порівнянні з українськими. В результаті, їм значно підвищили зарплати. Так, наш офіцер отримував 3-4 тисячі гривень, полковник - 6 тисяч, тоді як російський капітан 3 рангу заробляв 60 тисяч гривень, а капітан 1 рангу - до 90 тисяч гривень. За ці гроші в той час можна було придбати автомобіль Ладу.
Місцеві жителі були в курсі ситуації. Коли нашим військовим та працівникам спецслужб запропонували перейти на іншу сторону, фінансовий стимул виявився досить дієвим. Проте згодом ці надбавки були скасовані, і зарплати стали значно нижчими. Окрім цього, російська сторона активно переселяла військових пенсіонерів до цього регіону, реалізуючи свою політику асиміляції.
Ще одним важливим аспектом був культурний вплив. Росіяни дуже охоче організовували різноманітні заходи в Криму, зокрема святкування Дня Чорноморського флоту, куди запрошували всю свою еліту з шоу-бізнесу. До Криму прибували розкішні кортежі з 120 автомобілів "Волга". Люди, спостерігаючи за цими подіями, створювали власне сприйняття розкішного життя в Росії.
Потім до цієї історії приєднали тодішнього мера Москви Лужкова, який отримав завдання звести в Криму таке житло, щоб українці були вражені. Вони почали зводити будівлі в старовинному севастопольському стилі, прикрашені колонами, і насадили туї висотою 5-6 метрів, які, як виявилося, згодом всі загинули від морозу. Також вони почали відновлювати церкви. Пам'ятаю, одного разу там був Путін, і вони кинулися асфальтувати дорогу до Херсонесу. Вони так поспішали, що заасфальтували усі каналізаційні люки, забувши їх позначити. У підсумку їм довелося вирізати шматки асфальту, щоб відкрити люки.
Зрозуміло, що паралельно з цим спецслужби активно infiltrувалися в органи місцевого самоврядування. Крім того, у регіоні діяло безліч проросійських партій, які отримували фінансування безпосередньо з Москви. Їхня мета полягала в організації акцій з плакатами, що проголошували Крим частиною Росії, проведенні різноманітних дебатів та висуванні своїх кандидатів на виборах. Вони використали тактику м'якої сили. Ситуація була такою, що значна частина населення спочатку дійсно прагнула приєднатися до Росії.
Коли розпочалася операція з окупації Криму, російська сторона почала активно доставляти туди солдатів, призовників, на кораблях. Це відбувалося настільки стрімко, що військовослужбовцям доводилося купувати цивільний одяг на ринку в Севастополі, щоб маскуватися під місцевих жителів і брати участь у мітингах на підтримку приєднання до Росії.
У Донецьку та Луганську формувалась схожа ситуація. Місцеве населення вважало, що в Україні живеться бідно, а в Росії їм нібито буде класно. Вони же бачили картинку, як там у Москві, як заможно живуть росіяни, їм же не показували, що там твориться за сотню кілометрів на схід від Москви - усі ці сараї та бараки.
Ще один важливий аспект – це діяльність російської пропаганди. Наприклад, на початку 2014 року в Криму поширювалися чутки про те, що на півострів прибувають "бандерівці" на потягах з наміром вчинити насильство. Це лише один з багатьох випадків, адже подібні дезінформаційні кампанії мали місце й раніше.
- Ми бачили за ці три роки великої війни багато новин про якісь вибухи на складах боєприпасів, на заводах за кордоном. Це було і в Болгарії, і в Чехії, і в Німеччині. Чи ми можемо говорити про те, що в цьому є слід російських спецслужб?
- Вони працюють комплексно, вивчають відповідні об'єкти, вивчають, у який спосіб можна туди занести вибухівку. Тобто не можна виключати, що вони могли використовувати людей "в темну", як це було у нас - наприклад, доручають комусь принести якийсь пакунок за гроші. Або використали компанію, яка займалась обслуговуванням відповідного об'єкта, де вчинялась диверсія.
До війни вони в нас робили те ж саме. Наприклад, людина, яка малювала план бази в Балаклеї, де були вибухи, втекла до окупованого Криму. Але за цим стояли російські спецслужби - це 100-відсотково, як і за цими диверсіями, що ми бачили в останні роки в європейських країнах.
Існує усталена думка про те, що операція, розпочата Росією 24 лютого 2022 року в рамках широкомасштабного вторгнення, виявилася провалом для російських спецслужб. Вони планували, що все обмежиться швидким захопленням територій, блокуванням певних військових підрозділів і контролем над стратегічними об'єктами, такими як ТЕЦ і атомні електростанції, сподіваючись на теплий прийом з боку населення. Вважалося, що саме такою буде реалізація їхніх планів, однак реальність виявилася зовсім іншою. Існує думка, що кошти, виділені на підготовку цієї операції, були неефективно використані або навіть розкрадені. Як ви ставитесь до цього?
- Я не згоден, що можна перекладати вину на них - що це саме їхній провал. Вони спрацювали. І якщо навіть тоді ходили чутки, що арештували відповідального керівника 5-ї служби ФБС Бєсєду, то зараз, виявилось, він входить до переговорної групи зі США. Тобто йому продовжують довіряти.
Запорука цього провалу в тому, що Україна і Збройні Сили змогли швидко мобілізуватися, в перші дні вжити певних заходів, перегрупувати війська напередодні і організувати оборонну операцію Київщини. У росіян був дійсно дуже продуманий, чіткий план з відволікаючою операцією. Вони ж дещо раніше почали активізацію на Сході, щоби показати, що їхні основні зусилля будуть спрямовані на захопленні сухопутного коридору до Криму.
Деякі елементи свого плану вони реалізували. Російська мотопіхота, відповідно до інформації, отриманої від ГУР, повинна була перерізати Житомирську трасу — їм вдалося досягти цього завдання. Проте Збройні Сили та інші оборонні сили змогли організувати ефективну оборону, що завадило висадці значного десанту в Гостомелі та Василькові. Їхній план включав блокування Києва з різних напрямків, встановлення контрольних пунктів на ключових ділянках і підготовлені списки для розстрілу.
Головне управління розвідки відіграло значну роль у провалі цього наступу. Нагадаю, очільник воєнної розвідки був першим, хто ще в листопаді 2021 року попереджав, що це вторгнення відбудеться і детально розповідав про напрямки ударів противника. Якщо ви пам'ятаєте, в ЗМІ можна навіть знайти карту, яку передав журналістам генерал Буданов.
Коли стало зрозуміло, що вторгнення відбудеться в ніч на 24 лютого, він уже розпочав підготовку військовослужбовців ГУР, організовуючи їхні дії та розробляючи інструкції. Уночі 24 лютого вони вже зайняли стратегічні позиції для захисту столиці, зокрема в околицях Гостомеля. Після цього вони брали активну участь у боях за Ірпінь та Мощун, а також допомагали координувати оборонні зусилля.
Одночасно підрозділи ГУР активно залучалися до бойових дій у Харкові, оскільки російські війська намагалися швидко оточити та захопити це стратегічно важливе місто в перші дні вторгнення. Варто зазначити, що після початку агресії керівник ГУР ініціював розширення складу та чисельності цих підрозділів, і наразі вони беруть участь у боях та обороні на найбільш небезпечних напрямках.
Крім того, російська сторона підготувала політичну складову цієї операції – Янукович уже знаходився в Білорусі. Невдовзі до цього в Києві відбулася подія, на яку не всі звернули увагу. Суд почав розглядати питання легітимності Януковича як президента. Судді взяли тайм-аут для консультацій, що означало, що в будь-який момент вони можуть повернутися до засідання і оголосити, що Янукович все ще є законно обраним президентом. Таким чином, росіяни, очевидно, планували відновити його владу через цю спецоперацію та продемонструвати всьому світу, що насправді в Україні стався переворот.
Цілком очевидно, що росіяни сподівалися, що наше керівництво залишить країну. З інформації в медіа відомо, що президенту надходили дзвінки з пропозицією залишити Київ. Варто зазначити, що існує ймовірність, що росіяни самі могли організувати цю ситуацію: звернулися до деяких західних лідерів з проханням надати прихисток і евакуювати, запевняючи, що не мають наміру його вбивати.
Перед самим вторгненням в Україну було вивезено чимало диверсантів, додатково до тих, кого завербували всередині країни. Крім того, було здійснено перевірку кримінальних елементів та створено сховища зі зброєю. Варто зазначити, що після анексії частини нашої території Росією в 2014 році в Україні ще не впровадили електронні паспорти. У таких паспортах міститься чіп із відкритим ключем, який містить особисті дані власника. На сьогоднішній день немає відомостей про випадки підробки електронних паспортів, що включають цей чіп.
Росіяни, окупувавши наші території у 2014, отримали, по-перше, доступ до людей. У них можуть забирати їхні українські закордонні паспорти старого зразка в обмін на видачу російського. Ці паспорти росіяни можуть використовувати для підмін та махінацій. По-друге, в наших міграційних службах на окупованих територіях могли залишитись бланки для паспортів старого зразка. І вони їх теж використовували для наводнення агентурою Європи. Адже там були скарги на те, що ловили російських агентів з українськими паспортами. За цією ж схемою - під фіктивними українськими паспортами - вони засилали до вторгнення своїх агентів сюди, провозили зброю.
Тому це не можна вважати невдачею їхніх спецслужб - все було ретельно сплановано та продумано до найменших деталей. Відповідно до концепції Герасимова, стратегія полягала в тому, що для подібної операції не обов'язково залучати весь арсенал військ. Для ведення активних бойових дій це дійсно було б недостатньо, але для здійснення перевороту цього цілком вистачало. Однак для реалізації такого плану необхідно було деморалізувати військове та політичне керівництво, чого, на жаль, не сталося.
