Фотон - солдат Сонця. Як лейтенант із позивним Фотон, він став технічним ядром полку "Ахіллес".

Ніхто не знає, як влаштоване небо. Але це не точно. Якби київський інженер-енергетик Віктор Хоменко не взяв собі позивний Фотон, його б називали Айнштайн. Сьогодні його основна задача - вивчати те, як влаштоване небо.

Один з офіцерів батальйону говорить про нього так: "Він своїми руками ліпив перші пристрої виявлення та протидії БпЛА. Створював системи РЕБ та РЕР. Якщо раніше знищити ворожу ППО на території Росії могла тільки ракета, то тепер - наші FPV. Багато що стало можливим завдяки Фотону. Він вчений-практик, він наш Айнштайн".

Фотон - частинка випромінювання, яка існує в постійному русі, й тільки в ньому. Віктор Хоменко постійно кудись летить, віддає команди, з'являється і зникає на різних військових локаціях. Все це з феноменальною швидкістю. Домовитись про зустріч з ним не так просто. Нарешті це вдається.

Перше враження: надзвичайно приємна особистість. Як і личить представнику елемента світла, він випромінює теплоту, усміхається та охоче тисне руки. Робочий простір Фотона складається з кількох столів, розташованих навпроти стіни з великими моніторами. Вже з перших моментів стає зрозуміло, що власник кабінету водночас перебуває в різних куточках світу. Однак, з моменту початку розмови, виникає й інше враження: це дуже складна особистість.

Ідея провести інтерв'ю викликає в нього стримане ставлення.

- Чому? - погляд Фотона раптово набуває серйозності і трохи сумного відтінку.

- Оскільки вони захоплюючі. Через розповіді люди отримують знання про навколишній світ і, можливо, відкривають щось нове в собі.

А що, якщо вони отримають інформацію в спотвореному вигляді? Для чого це...?

Отже, ми підійдемо до теми: для чого існувати?

- Точно! Чи можеш відповісти на це? - вираз обличчя та тон голосу ясно свідчать про серйозність запитання.

Якщо бути відвертим, у мене є кілька ідей, але в той момент я просто не знав, що робити. Фотону довелося надати відповідь самостійно, і ось що він сказав:

- З метою покинути цей світ.

Після цього стає очевидним, що традиційний сюжет "про військовослужбовця" не відбудеться. Зробивши коротку (але вражаючу) паузу, він продовжує:

Однак, важливо, яким чином піти з цього світу. Ти знаєш, хто такий Любомир Гузар?

Безсумнівно.

У одному з інтерв'ю він обговорював філософію життя. Нам слід жити так, щоб мати змогу з гідністю прийняти дар, який приносить смерть...

- Чи змінився твій світогляд під час війни?

Отже, на даний момент я можу стверджувати, що основним змістом мого існування є самосприйняття та усвідомлення себе, а також свідоме сприйняття неминучості власної смерті.

Який час був витрачений на це?

- Близько року. Пробач.

Фотон відволікається на телефонну розмову. Сканує поглядом екрани, говорить комусь: "Так, в цій посадці техніка, дозаправка об одинадцятій, сигнатуру зараз скину... Все, на зв'язку". Повертається до розмови:

- У мене є лише дві години до початку наради.

Виявляється, що засідання планується провести приблизно за 50 кілометрів від цього місця. Тож обговорення триває в автомобілі. Фотон говорить про складні концепції так, ніби це звичайні, нагальні питання. Здається, що кожен, навіть найпростіший вчинок, може мати прямий зв'язок із поняттями добра та зла. Можливо, так воно й є на війні. Але, можливо, це стосується не лише військових дій.

- Чи знаєш, де у XX столітті було зафіксовано появу диявола? - голос Фотона звучить серйозно. - В Україні. У 1939 році його помітили на вокзалі в Києві. Мені здається, він досі тут. Тобі варто переглянути лекцію історика Ярослава Грицака...

Цей текст описує лекцію під назвою "Куди прямує світ", яку провів Ярослав Грицак для магістрантів Українського католицького університету (УКУ) у 2017 році. У своїй доповіді він аналізує руйнівні тенденції сучасної історії та доходить висновку, що цивілізація має вроджену схильність до самознищення: "Все, що починається, має свій фінал".

Диявол у цьому контексті - квінтесенція руйнівних трендів, закладених у людську природу. До праотця зла можна ставитися як до метафори. Але ця метафора настільки наочна, що, здається, перестає бути метафорою. Політики та мислителі XX століття під час Другої світової війни відчували присутність диявола у світі. "Вони його бачили", - говорив Грицак.

Під час лекції історик розповів про один з моментів з життя молодого польського поета Чеслава Мілоша, який у майбутньому отримав Нобелівську премію в галузі літератури. У кінці 1939 року, коли він прибув на київський вокзал з поїзда з Бухареста, поет зіткнувся з чимось, що описав як "диявола при роботі". Хоча деталі цієї зустрічі залишаються невідомими, Мілош пізніше згадав цю подію як враження, яке сильно вплинуло на його світосприйняття.

- Диявол виявляється у тих місцях, де з'являються нові ідеї, - пояснює Фотон. - Його роль полягає у протидії прогресу. Розвиток і творення закладені в самій природі, однак руйнування також є її невід'ємною частиною, особливо в контексті людських дій. Зараз Україна є ареною, де ці сили конфліктують. Тому диявол і присутній тут.

Віктор Хоменко з'явився на світ 26 квітня 1988 року в маленькому селі поблизу Києва. Коли йому було всього два роки, його батько пішов з життя, залишивши родину з недобудованим будинком. У 2000 році родина переїхала до столиці, де Віктор разом із сестрою вступив до фізико-математичного ліцею. Він особливо захоплювався фізикою. Після закінчення ліцею, як і багато інших його однокласників, Віктор продовжив навчання в Київському політехнічному інституті.

Це не лише прості біографічні дані – це сукупність випадковостей та водночас етапи, які визначили шлях майбутнього інженера. "Коли я ще був школярем, моя мати повідомила, що хату, яку залишив батько, мені потрібно буде добудувати, - згадує він. - Відтоді я почав мріяти про те, як створити ідеальний дім, обмірковуючи всі деталі".

Мрії про власний дім не покидали Віктора навіть під час навчання в університеті. Він здобував освіту на факультеті електроніки. "У ті роки, - згадує Фотон, - почали з'являтися захоплюючі технологічні новинки. Відновлювана енергетика, зокрема сонячна, активно розвивалася. Я постійно замислювався, які сонячні панелі обрати та які акумулятори для них підійдуть..."

Бажання збудувати "Сонячний дім" викликало глибокий інтерес до природи світла, а згодом – і до темряви. Адже енергетика охоплює не лише фізичні аспекти. Варто згадати, що Віктор святкує свій день народження 26 квітня – в день, коли світ згадує про Чорнобильську катастрофу.

Чому сталася ця катастрофа, що треба зробити, щоб це не повторилося, - запитання, про які йому нагадував Всесвіт на кожен день народження.

У чому суть його наукових інтересів як фізика? Віктор Хоменко посміхається: "Щоб зрозуміти контекст, має сенс прочитати історика Сергія Плохія "Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи" та культуролога Олександра Еткінда "Природа зла. Сировина та держава".

Невеликий спойлер цих творів міг би звучати, наприклад, так. Соціальне добро - наслідок розвитку та вдосконалення, зокрема технологічного. Зло - архаїзація, спрощення, деградація, спротив розвитку.

Тепер розглянемо, як це відбувається у сфері енергетики. Існує термін "енергетичний перехід", який описує процес, коли світова економіка переходить від одного основного енергоносія до іншого. Наприклад, це може бути зміна використання дров на вугілля, а потім — перехід від вугілля до нафти. Після цього відбувається активне впровадження газу. Наразі ми спостерігаємо четвертий енергетичний перехід: зміна від традиційних вуглеводнів до відновлювальних джерел енергії, таких як вітрова та сонячна енергія.

Суть справи полягає не лише в економічній вигоді від впровадження нових джерел енергії. Мова йде про запобігання небезпекам: ядерним аваріям, кліматичним змінам, а також токсичним геополітичним відносинам, які виникають через залежність демократичних країн від ресурсів інших держав. Таким чином, енергетика знову ж таки стає питанням морального вибору: добра і зла, світла і темряви.

Становлення молодого інженера на стороні прогресу і позитивних змін означало реалізацію інноваційних технологій. Тематика його кандидатської дисертації зосереджена на сонячних електростанціях та "розумних мережах" (Smart Grid), що являють собою автоматизовані саморегульовані енергетичні системи.

З 2014 року він зосередив свої зусилля на розробці систем енергетичної стійкості, які б допомогли зменшити залежність від російських енергоресурсів. Якби наукові концепції та інновації реалізовувались швидше, Україна вже давно могла б бути готовою до енергетичних випробувань великої війни.

"Розумні мережі" можуть переходити в "острівний режим", що дозволяє їм певний час функціонувати автономно і, таким чином, забезпечувати енергетичну незалежність місцевостей. Для досягнення цих цілей доцільно використовувати енергію, отриману з відновлювальних джерел. Ці питання активно досліджував Віктор Хоменко.

Він займався написанням дисертації і став співавтором кількох наукових статей. Концепція "енергетичної демократії" в Україні поступово перестала здаватися йому недосяжною мрією і перетворилася на реальність з чіткими формами. "Я усвідомлював, що моє призначення полягає у створенні та покращенні життя людей," - ділиться він спогадами про той етап свого життя.

Несподівано зображення розпалося на шматки - диявол виявився попереду подій: розпочалося масштабне вторгнення.

Віктор приєднався до ТрО всього за три дні до початку масштабних бойових дій:

У лютому 2022 року я вже відчував, що повномасштабне вторгнення наближається. За тиждень до його початку я вирішив приєднатися до сил оборони, пройшов медичну комісію, підготував усі необхідні документи та підписав контракт. Мені повідомили, що зателефонують, якщо виникне якась надзвичайна ситуація...

24 лютого він, як і багато інших мешканців Києва, прокинувся від гучних вибухів і швидко усвідомив, що відбувається. У той же день він вирішив перевезти свою матір у село неподалік столиці, оскільки був переконаний, що під час інтенсивних бойових дій Київ стане найнебезпечнішим місцем. Після цього він також надав допомогу своїй колишній дівчині, купивши для неї необхідні речі.

Що ще я міг би зробити для своїх близьких, друзів та всіх, кого люблю? Я відчував велику потребу їх захистити. Ніколи не вважав себе військовим, але в умовах повномасштабного вторгнення не бачив іншого виходу. Мені було важливо особисто стати на їхній захист.

- Слухай, в цих словах присутній якийсь лінгвістичний егоїзм. Ти наче робиш акцент на "я", коли говориш "захистити їх особисто мені було важливо", до цього ти казав, що сенсом твого життя є "прийняття та пізнання себе", а також про свідоме "прийняття факту "своєї смерті"...

Абсолютно вірно. Я усвідомлюю, що моя доля — смерть. Це той момент, коли людина опиняється на самоті зі своїми думками. Тож я говорю правильно, адже для мене важливо врятувати саме свою душу. Ти можеш розглядати цю думку як метафору.

Чи відчував ти коли-небудь тугу від самотності?

Це мій оптимальний стан. Я є самодостатньою особистістю. Важливі рішення я ухвалюю наодинці, прислухаючись до своїх думок.

Ввечері 24 лютого Віктор Хоменко пішов шукати штаб ТрО. В той момент тисячі киян вливалися до лав Збройних сил. Хтось тягнув з собою рюкзаки з амуніцією, хтось приходив з власною зброєю. Віктор Хоменко прибув з ноутбуком:

Цей предмет є невід'ємною частиною мого буття, я завжди маю його при собі.

Таким чином, він приєднався до стрілецької роти територіальної оборони. У своєму підрозділі, а, можливо, і в усій роті, він виявився єдиним бійцем, який мав з собою ноутбук. Ця річ виявилася надзвичайно корисною вже на перших днях служби.

Роту перевели на аеродром "Чайка" неподалік Києва. Віктор разом із товаришами організував собі місце для відпочинку в підвалі однієї з будівель. Згодом цей підвал перетворився на склад для зброї. Віктор почав вести облік "складських запасів", і ноутбук став для нього надзвичайно важливим.

У першу ніч прибули боєприпаси, автомати, кулемети та навіть Nlaw (шведсько-британський комплекс протипіхотного призначення малої дальності. - Прим. ред.). Я тоді увімкнув ноутбук і вперше дізнався, що таке Nlaw. Мене призначили відповідальним за облік озброєння та боєприпасів, - розповідає Віктор.

Крім того, він почав вести реєстр особового складу. Іноді доводилося придумувати новоспеченим солдатам позивні. Тоді ж взяв і собі позивний - Фотон.

- У побратимів Альпініста та Улісса були альпіністські рації. Їх треба було прошити, а у мене все для цього є - ноутбук і кабель... Якось командир мене запитує: "Ти хто?" - "Інженер". - "Мені потрібна освічена людина, будеш їздити зі мною на наради..."

На зборах боєць із ноутбуком виглядав абсолютно органічно. Саме так Віктор Хоменко перетворився на Фотона – незамінного члена команди.

Фотон згадує про найбільш насичений емоціями етап своєї служби: "2022 і 2023 роки були сповнені адреналіну. У цей час ми пережили найзначніші втрати серед моїх товаришів і побратимів. Всі ми тоді вважали, що найвищою метою є жертовність. Найголовніше - віддатися справі тут і зараз на максимум. А відновлення України - це вже справа для наступних поколінь".

З цими роздумами Фотон організовував проведення перших розрахунків безпілотних літальних апаратів під постійними артилерійськими атаками в околицях села Базаліївка Харківської області. Цей період можна вважати військовим етапом його життя. "Саме тоді ми перетворювалися на солдатів, які зазнають обстрілів: навчалися контролювати обстановку та розвивати в собі максимальну раціональність у критичних ситуаціях".

У ситуаціях, коли під ногами трясеться земля, людина проходить через спектр емоцій, які не завжди здатна усвідомити або висловити. Фотон зазначає: "У стресових обставинах ти, здається, ізолюєш себе від навколишнього світу. Навіть втрата товариша сприймається як невід'ємна частина війни. Що робити? Незважаючи на все, потрібно рухатися вперед... Багато роздумів з різних причин ти відкладаєш на потім. Навіть жалоба за побратимами відсувається на час 'після Перемоги'. Але ті почуття, які не були усвідомлені чи проговорені, рано чи пізно дадуть про себе знати і можуть негативно вплинути на виконання бойових завдань".

Тому з якогось моменту Фотон почав "внутрішньо проговорювати" свої почуття. Ставив собі за мету не втратити людяність та усвідомити і прийняти можливість власної смерті. "Я хотів, щоб можлива смерть була моїм власним внутрішнім вибором. З того часу я постійно пам'ятаю, що вона поряд, ставлюся до цього спокійно. Це усвідомлення може наповнити життям..."

- Тобто усвідомлення близькості смерті наповнює життям? Це красиво звучить, але не зовсім очевидно...

Так, дійсно: наближення смерті вносить у свідомість глибоке усвідомлення цінності існування, - Фотон кілька секунд шукає слова, щоб підкреслити свою думку: - Подивися, всього за кілька десятків метрів від тебе пролетів КАБ. Ти усвідомлюєш, що небезпека знову минула, і життя продовжується. У такі миті пригадуються рядки з "Фауста" Гете, де йдеться про красу моменту: "Зупинись, мить! Ти прекрасна...". Так, цей момент дійсно чарівний, і... саме життя стає прекрасним. Воно отримує нові відтінки. Навіть смак кави сприймається зовсім по-іншому. Ти розумієш, що не варто відкладати виконання своїх бажань... Потрібно жити далі...

Фотон спостерігає уважно, ніби намагається оцінити, чи вдалося співрозмовнику впоратися з новою інформацією, і продовжує далі:

- Тоді, у 2022-му і 2023 роках ми вважали, що найвищий сенс - жертовність. А от зараз я розумію, що ми були трошки ідеалістично налаштовані. Ніякі майбутні покоління не втілять у життя наші конкретні мрії: створити сім'ю, побудувати будинок, розбудувати країну... Так, треба пам'ятати про можливість смерті і приймати її, але водночас треба пам'ятати, що серед наших завдань все-таки є завдання вижити. В першу чергу це стосується командирів, від рішень яких залежать життя солдатів.

Протягом трьох років війни змінилося не лише сприйняття світу Фотоном. Трансформації відбулися у всьому: у світі, в країні, у Збройних Силах України... Навіть підрозділ, до якого потрапив Фотон, зазнав змін. Але погляди Віктора Хоменка на добро і зло залишилися незмінними.

Перший технологічний стрибок підрозділу стався влітку 2022 року, коли за допомогою "мавіків" розвідники четвертої роти 128 батальйону 112 бригади ТрО почали коригувати роботу артилерії 92 бригади. Командир роти Юрій Федоренко на позивний Ахіллес (який, до речі, народився у той самий день, що і Фотон, - 26 квітня) масштабував успіх: стрілецька рота ТрО перетворилася спочатку на роту ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБпАК) "Ахіллес" 92 бригади, потім на батальйон і, зрештою, на полк. Що весь цей час робив Фотон?

Коротко кажучи, Фотон став одним із тих, хто сприяв технологічному прогресу в підрозділі. Цей розвиток розпочався навесні 2022 року. Перші інженерні рішення мали доволі простий характер: установка "старлінків" у польових умовах, забезпечення їх електроживленням, використання виносних антен поза бліндажами тощо.

Заступник командира полку Тарас Шандура, відомий під позивним Аякс, згадує події травня 2022 року: "Ми з Фотоном отримали завдання – налаштувати зв’язок між артилерією та нашим першим коригувальним розрахунком, тобто встановити систему "старлінк" в польових умовах. Але тоді не вистачало генераторів, тому нам видали два автомобільні акумулятори. Ми повинні були нести їх на собі протягом двох кілометрів... Коли спробували запустити "старлінк", він не працював через брак належного блоку живлення. Ввечері ми повернулися, вкрай розчаровані та втомлені. І раптом Фотон вимовив слово "інвертор" (прилад для перетворення постійного струму в змінний – прим. ред.). Виявилося, що його потрібно було замінити. Після установки нового інвертора все запрацювало!"

У повсякденному житті Аякс працює як авіаконструктор. Він приєднався до Збройних Сил України з перших днів масштабної війни. Саме він очолив перший розрахунок "Мавіка", а згодом став командиром першого FPV-відділу. Весну та літо 2022 року він згадує з усмішкою: "Тепер у всіх є EcoFlow та інші портативні джерела енергії, але тоді нам доводилося шукати прості рішення, і часто ми були першими, хто їх знаходив. У день, коли ми з Фотоном замінили інвертор у польових умовах, я зрозумів, що маємо справжнього інженера-електрика".

Сьогоднішню роль Фотона у підрозділі Аякс окреслює словосполученням "технічний директор": "Надзвичайно активна людина, як ядерний реактор. Одночасно розвиває багато проєктів. Відслідковує технологічні новинки, розуміє, як їх можна швидко застосувати. За натурою стартапер з дещо авантюрним характером: він здатен повірити в те, у що я не завжди вірю. Я налаштований більш скептично. Але, можливо, наші з Фотоном різні підходи і дають синергію".

Завдяки внеску Фотона, підрозділ отримав сучасну систему трансляцій. Тепер на екранах командного пункту можна спостерігати за повною картиною даних, що надходять від БпЛА. Фотон був одним із перших, хто повірив у концепцію нічного бомбардувальника під умовною назвою "Баба Яга" (насправді це кілька моделей безпілотників) і одним з перших, хто намагався розробити методи для перехоплення відео з ворожих FPV дронів.

Сьогодні Фотону підпорядковане відділення R&D, у якому працює команда інженерів. Їх завдання - пошук ефективних рішень роботи БпЛА в агресивному радіоелектронному середовищі. Під час кожної масштабної операції Фотон і його команда створюють інфраструктуру взаємодії між радіотехнічною, радіоелектронною розвідкою, засобами РЕБ, ударними та розвідувальними дронами.

Коли слухаєш Фотона, неминуче виникає очікування, коли його індивідуальні спостереження перетворяться на загальні висновки. І саме це і трапляється:

Перед війною я ніколи не проводив стільки часу, досліджуючи східну Україну. Але раптом виникла цікавість відкривати для себе невеличкі села, розмірковувати над походженням різних географічних назв... Тут панує жива історія. Це земля великих конфліктів і невпинного відчуття смерті. В Україні все пронизане цим відчуттям. Що саме воно означає?

Відповідь на запитання Фотон дає сам:

Земля, на якій ми з'явилися на світ, пронизана глибокими значеннями. Кожен контакт із дияволом або, якщо тобі зручніше, зі смертю, може відкрити нові можливості та надати свіжий сенс як для окремої особи, так і для всього людства. У християнстві, як тобі відомо, після розп'яття завжди відбувається воскресіння.

- Це доволі поетично. А якщо говорити конкретно про цю війну, який глобальний сенс чи шанс вона дарує?

Фотон видає звук, схожий на зітхання, ніби промовляючи: "Це ж зовсім елементарно". Проте він обмірковує:

На нашій планеті розгортається нова історія, і мета наших дій сьогодні полягає не в особистих інтересах, а в служінні людству. Як закінчення Другої світової війни призвело до створення ядерної зброї, так і ця війна принесе людству нові уроки. Звичайні війни перестануть бути можливими.

- Якимось чудесним чином? Відчуття ірраціонального зла так вразить людей, що вони відсахнуться від масштабного насильства?

- Не зовсім. Озирнись. Диявол зараз тут.

Допустим.

- Ми його відчуваємо. Після такого досвіду має щось неймовірне статися, як я вже казав, якесь чудо. Це "щось" на наших очах вже з'являється. Ми постійно маємо справу з чудесами. Наприклад, сам факт того, що ми простояли 2024 рік, втримали основну частину ліній фронту - це чудо. Якщо конкретніше, це технологічне чудо, оскільки це відбулося завдяки розвитку безпілотних систем. Нові розробки систематизуються...

- Дехто стверджує, що і ми, і ворог воюємо "гівном і палками". Мовляв, ми тримаємось не завдяки "Леопардам", "Хаймарсам" чи "Абрамсам", а завдяки дешевим рішенням, які можна швидко масштабувати. Ті самі FPV в цьому контексті - це просто дешеві рішення...

Зазвичай подібні висловлювання звучать від тих, хто опинився у "передовій ланці". Командири, які належать до цього кола, фокусуються на конкретних обставинах. Їхнє існування нагадує безкінечний "день сурка". Однак, насправді, будь-яке "доступне технологічне рішення" є лише малесенькою частинкою великої картини технологічних трансформацій.

Але давайте знову повернемося до дива. Яка ж його суть?

Ось так. Збільшення інтенсивності військових дій стимулює наш технологічний прогрес. Виникають умови для формування принципово нової оборонної інфраструктури...

- У нас колись буде "Залізний купол", як в Ізраїлі?

Голос Фотона раптом набуває неймовірної легкості:

Отже, фронт буде настільки переповнений сучасними технологіями, що в зоні 15-20 км з обох сторін від лінії розмежування перебування людей і техніки стане неможливим. Бліндажі та окопи... Вони перестануть існувати, оскільки втратять свою користь. Звичні методи ведення бойових дій, як я вже зазначав, також виявляться недоцільними. Ми знайдемо спосіб, який зробить війну неможливою. Це і є справжнє чудо. Це наш внесок в майбутнє людства. Так, безумовно, буде.

Фраза "так буде", вимовлена Фотоном, нагадує молитовне "Амінь".

На нашій останній зустрічі з Фотоном я передав йому аркуш паперу, на якому були записані його успішні проекти. Він швидко пробіг поглядом по написаному, потім підняв очі і, злегка роздратований, промовив: "Ти що, зовсім з глузду з'їхав? Ніколи не згадуй про це".

За кілька митей Фотон зник - вирушив на нову зустріч. Він є частинкою випромінювання, що перебуває в безперервному русі, і лише в цьому русі знаходить своє існування. Потрібно спішити - адже одного разу диявол уже зіграв наперед...