Еволюція командування військовими силами проти безладу в корпусах. Які процеси відбуваються в лавах Сил оборони?

Протягом останніх двох місяців українській армії вдалося не лише утримувати позиції проти російських військ на Покровському, Краматорському та Сумському фронтах, де тривають найбільш напружені сутички, але й поступово адаптуватися до нових умов та викликів.

У Силах безпілотних систем з'явився новий та нестандартний лідер. В Об'єднаних силах це перший командувач за останні три місяці. А на фронтових ділянках відбувається розгортання новостворених корпусів у межах їхніх зон відповідальності.

Які зміни відбуваються зсередини, які процеси їх супроводжують і що вони означають - дізнайтеся з нового матеріалу "Української правди".

Спостереження 1. Попри величезну хвилю критики через заміну Вадима Сухаревського на Роберта Бровді з позивним "Мадяр", у команді головнокомандувача й у Силах безпілотних систем покладають на нього великі сподівання. Дехто навіть називає його "останньою надією".

Звільнення Вадима Сухаревського, першого командувача Сил безпілотних систем, на початку червня спричинило хвилю обурення в соцмережах, зібравши десятки, якщо не сотні негативних коментарів.

Як військові, так і представники цивільного суспільства висловлювали незадоволення щодо рішення усунути з посади головнокомандувача людину з вищою військовою освітою, полковника, який став символом російсько-української війни. Натомість його місце зайняв колишній підприємець без спеціалізованої освіти, але з вражаючим досвідом перетворення невеликого підрозділу територіальної оборони на окрему, результативну бригаду ЗСУ "Птахи Мадяра".

Хоча обидва командувачі мають різні статуси, погляди та методи роботи, вони є своєрідним експериментом у рамках Сил оборони, подібно до створення Сил безпілотних систем (СБС).

Сухаревський, досягнувши 39-річного віку (зараз йому 40), став наймолодшим членом команди Сирського, але, зрештою, так і не зміг знайти своє місце там. Яскравим підтвердженням цього є зосередження на Сухопутних силах провідних підрозділів безпілотників, що об'єдналися в "Лінію дронів", яка могла стати основою всіх СБС.

Так у Сухаревського залишилися підрозділи глибинних уражень, які працювали й розвивалися і без його участі, а також пошук рішень, як боротися з "Шахедами".

Прихильники Сухаревського стверджують, що у нього не було можливості для маневру. Вони вважають, що йому не дозволяли виконувати свою роботу, зокрема, взяти під контроль підрозділи безпілотників десантників, морської піхоти та інші. Проте, інші джерела, серед яких двоє представників УП у Силах безпілотних систем та команди головнокомандувача, запевняють, що справа була в іншому.

"Був наратив, що Сирський не дає Сухаревському працювати, але це неправда. Офіс президента його побачив: о, медійний чувак, їб*в-воював. Його призначили, але він не був готовий для цієї посади. Він не мав достатнього управлінського досвіду, спроможності виходити за згідно-відповідно, додаткового бюджету.

"Сухаревський є прикладом, що свідчить про наявність нової генерації в нашій армії, але водночас це не найкраще кадрове рішення", - висловлює свою думку співрозмовник у СБС в інтерв'ю УП.

"Коли Сухаревського призначили, у нього був величезний карт-бланш: він міг ходити до президента, але він не хотів. Він не хотів нічого робити, сидів на кальяні й думав, іти йому до Сирського поговорити чи ні", - обурюється в розмові з УП офіцер з команди головкома.

Навіть один з прибічників Сухаревського, розмовляючи з УП, визнали, що перший рік функціонування Сил безпілотних систем виявився марною тратою часу. І дуже дорогоцінного часу.

"Військове командування нарешті стало визнавати таланти молодого покоління. Це свідчить про еволюцію вищих ешелонів армії," - зазначив один із наших співрозмовників, вказуючи на те, що призначення пов'язане із конкретними досягненнями Мадяра в галузі безпілотних літальних апаратів.

На фронті "Птахи Мадяра" славляться високим показником уражень, за рейтингом Є-балів (бали за ураження ворожої техніки та особового складу, які можна обміняти на дрони), і водночас доволі прохолодною взаємодією з суміжними підрозділами. З журналістами, до речі, як "Птахи", так і сам Мадяр, не працюють.

За інформацією, яку отримала УП, "Птахи Мадяра" являють собою майже ідеально структуровану та оснащену одиницю. Всі завдання – від розміщення особового складу до підготовки позицій і виконання роботи на них – розподілені між різними членами команди. Таким чином, пілот FPV може зосередитися лише на одному: аби його дрон досягнув мети.

Перш за все, Мадяр є вкрай продуктивним керівником, близько 60-70% свого часу він спрямовує на підтримку своїх команд. По-друге, він має набагато менше агресивності у стилі управління, ніж Сухаревський. Він ніколи не вдається до тиску. По-третє, він завжди готовий взяти на себе відповідальність за результати.

На нещодавніх переговорах йому поставили запитання: "Скільки екіпажів ти можеш надати для завдання N?" Він відповів: "Декілька сотень". Це дійсно колосальна цифра для будь-якого підрозділу, але він бере на себе цю відповідальність і виконує. "Він справжній молодець", - ділиться враженнями офіцер з команди головнокомандувача.

Після призначення на пост командувача Сил безпілотних систем, Мадяр швидко інтегрував до складу СБС "Лінію дронів". Як стало відомо УП, він також взяв на себе відповідальність за всі етапи діяльності своїх підрозділів, включаючи підготовку до бойового використання та впровадження інновацій. Це, зокрема, стало причиною відмови Сухаревського, який раніше не мав можливості виконати ці завдання.

На сторінці Командування Сил безпілотних систем тепер щодня публікується звіт про загальну кількість знищених цілей. Хоча деякі військові у спілкуванні з УП відзначають, що вбивство 100-200 російських солдатів за день з понад десятитисячного угруповання СБС є незначним показником, адже це приблизно 1/10 від добових втрат, про які звітує Генеральний штаб.

Коли Роберт з'явився, він відразу запитав: "Чим можу допомогти?" Він добре знає, що таке управління та забезпечення - за Сухаревським ми цього не відчували.

Крім того, у Роберта є принцип: "якщо я не веду облік, я не зможу контролювати ситуацію". І це дійсно справедливо: сьогодні успіху досягає той, хто враховує, хто має підтверджені втрати супротивника. Він використовує чітку формулу — скільки живої сили ворога потрібно знищити, — зазначає співрозмовник УП у Силах безпілотних систем.

"Ми тісно співпрацювали з Робертом у рамках проєкту "Лінія дронів", тому новина про його призначення викликала у мене радість. Я знаю його як професіонала з високими моральними принципами, який сповнений ентузіазму і добре розуміє свою справу. Впевнений, що він зможе суттєво покращити роботу Сил безпілотних систем," - зазначив у розмові з УП Дмитро Олексюк, командир полку "Фенікс" Державної прикордонної служби.

Спостереження 2. Переміщення Драпатого з посади командувача Сухопутних військ на командувача Об'єднаних сил є радше позитивним рішенням, ніж негативним.

Незважаючи на те, що повноваження Драпатого, відомого своєю розумною та людяною поведінкою як командира, тепер значно обмежені, його призначення на фронт учасники бесіди з УП характеризують як "вірний крок".

Справа в тому, що до нещодавнього часу Драпатий виконував одразу дві, абсолютно різні та відповідальні ролі: командувача Сухопутних військ та керівника оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця". Перша з цих позицій вимагала глибокого занурення у процеси мобілізації, підготовки та пошуку новітніх технологічних рішень для значної частини армії. Друга ж передбачала управління найбільш активною ділянкою фронту.

Драпатому потрібно було сформувати дві команди для кожної з структур, що мали втілити його бачення трансформації Сухопутних військ, без прямого контролю з його боку, і рухатися в одному ритмі в рамках ОСУВ. Це завдання не вдалося виконати миттєво. Тому він глибоко занурювався в більшість процесів, так би мовити, "до деталей", щоб самостійно знаходити рішення для проблемних ситуацій, - пояснює співрозмовник УП, добре обізнаний з діяльністю Драпатого.

"Одночасно управляти 'Хортицею' та координувати роботу Сухопутних військ - це завдання, яке не під силу жодній людині," - зазначає в бесіді з УП під умовою анонімності один з бригадних генералів.

Водночас він зазначає, що Генеральний штаб та головнокомандувач продовжують активно впливати на більшість управлінських рішень на фронтовій лінії. Про це повідомлялося в УП ще в червні. Тож залишається невизначеним, чи матиме призначення Драпатого на посаду командувача Об'єднаних Сил значний вплив.

За останні тижні, наскільки відомо "Українській правді", він провів кілька поїздок на фронт, зокрема до тих підрозділів, які масштабуються до корпусів. Вагомою перевагою Драпатого над більшістю генералів "старої школи" є розуміння сучасної війни, зокрема ключової ролі в ній безпілотників.

Під його керівництвом продовжують діяти ті ж ключові регіони: Харківська, Луганська та Донецька області. Ці території є епіцентром найзапекліших бойових дій, а Донецька область все ще залишається основним напрямком російського наступу.

На посаду, раніше обійману Драпатим у Сухопутних військах, місяць тому було призначено Геннадія Шаповалова. Впродовж своєї військової кар'єри він керував 59-ю бригадою (до речі, саме тут проходили службу Сухаревський та Мадяр), а також очолював оперативне командування "Південь" і відповідав за координацію військової допомоги від партнерських країн.

У нещодавньому виступі Шаповалов досить загально окреслив свої ключові напрямки роботи на новій посаді: формування військових підрозділів, покращення бойових навичок, а також розвиток усіх елементів Сухопутних військ, з акцентом на безпілотні літальні апарати. Один з представників Генштабу в розмові з УП характеризує його як "ефективного виконавця, який не буде ставити зайвих запитань".

Спостереження 3. Введення новостворених підрозділів на фронт призводить до збільшення хаосу в управлінні, а не до його полегшення.

У червні 2025-го корпусна реформа Сирського почала поступово "заходити" на фронт.

На сьогоднішній день УП повідомляє про старт функціонування двох нових будівель у Донеччині.

19-ий корпус, яким командує Олександр Бакулін, зайшов у район Торецька та Костянтинівки - навколо останньої все більше стискається напівкільце.

20-й корпус, під командуванням танкіста Максима Кітугіна, просунувся на південь від Покровська в напрямку Новопавлівки, де російські війська рухаються до Дніпропетровської області.

7-ий корпус ДШВ, яким командує десантник Євген Ласійчук, найближчим часом займе свою смугу на найтяжчому, Покровському напрямку.

Оперативно-тактичні угруповання ОТУ "Луганськ" та ОТУ "Донецьк" припиняють своє існування в попередньому форматі і трансформуються в 11-й та 9-й корпуси відповідно. 11-й корпус зосередиться на напрямку Часового Яру та Сіверська, тоді як 9-й корпус займатиме позиції на Покровському напрямку.

ОТУ "Харків" і ОТУ "Старобільськ" наразі залишаться в попередньому форматі роботи.

Високопрофільне джерело в новоствореному підрозділі без обережностей охарактеризувало нинішню ситуацію як "абсолютний хаос", а ОТУ, який опікується їхньою проблемною зоною, назвав "збірищем обманщиків". Відгуки ОТУ про співпрацю з цим новим підрозділом також вражають емоційністю та критикою.

Ознайомтеся також: Чи планує Україна ведення бойових дій корпусами? Аналіз від УП.

Більшість бригад, якими командуватимуть корпуси - не "рідні", тобто не ті, що входять у сам корпус, оскільки перетасовувати весь фронт наразі немає змоги. Це не критично, а очікувано, просто фіксуємо як факт.

Ситуація з комплектуванням корпусного набору військ, зокрема дронщиками, розвідниками та інженерами, є досить складною. Відсутність достатньої кількості фахівців змушує командування шукати їх серед залишків у самих бригадах. Особливо критичною є ситуація з дронщиками, оскільки найкращі пілоти вже зайняті в інших підрозділах або переводяться до спеціалізованих "Ліній дронів". Поповнення через мобілізацію залишається на мінімальному рівні.

Ось як наш співрозмовник характеризує роботу корпусу:

Серед 11 бригад, що розташовані у смузі, лише 3 належать до нашого корпусу (УП). Відділ вогневої підтримки корпусу складається лише наполовину з артилеристів, а решту формують замполіти, зампотехи та топографи. Я особисто брав участь у навчанні людей працювати з "Кропивою". Окрім недостатньої кваліфікації деяких осіб, існує ще одна проблема — торгівля посадами.

Інший аспект: уявляєте, з яких підрозділів ми плануємо створити батальйон БПЛА? Від стрілецького батальйону однієї з бригад. Як ви вважаєте, коли вони зможуть успішно виконувати польоти?

Відчутної допомоги від таких корпусів для комбригів, які в основному реалізують усі бойові задачі, принаймні на початковому етапі не буде. А цей початковий етап збігається з інтенсивним російським наступом по всій Донеччині.

"Я говорив з одним із комбригів у нашій смузі, кажу: "Чи є різниця, ми чи N корпус?". Він каже: "Та нема - що ви нічого не можете, що вони". І це правда. Якби у нас був свій полк безпілотних систем або резерв людей, які от зараз БЗВП проходять, і яким ми можемо керувати, тоді ми б могли щось робити. А так: як комбриг усе робив сам, так він сам робити і буде", - додає інший співрозмовник в одному з ОТУ.

Отже, формально їхня чисельність дійсно зменшилася: ТГРи та частина ОТУ зникли, проте з’явилася нова, ймовірно, неефективна структура під назвою "угруповання військ" (УВ).

Військові угруповання виконуватимуть роль регіональних підрозділів оперативних командувань на передовій, відповідаючи за управління своїми корпусами. Наприклад, оперативне командування "Схід", до якого, до речі, після звільнення з СБС був призначений Сухаревський, організує своє угруповання "Схід" і здійснюватиме командування 3-м, 9-м та 11-м корпусами.

Наразі це звучить складно й трохи нелогічно, адже, по-перше, над комбригом додається ще одна ланка штабного начальства. По-друге, як ця штабна ланка має поділити повноваження з, наприклад, ОСУВ "Хортиця"?

Усі питання, зокрема розподіл боєприпасів на сході, буде вирішувати "Хортиця", тобто Драпатий. Командири вже звикли працювати безпосередньо з "Хортицею". Тим часом, Оперативне командування "Схід" замість того, щоб набирати нових людей і їх тренувати, відправить частину своїх офіцерів до військових підрозділів, де вони займатимуться неефективними справами. Згодом стане зрозуміло, що це угруповання не має жодного впливу на ситуацію, і корпус висловить своє невдоволення: "Не заважайте".

"До речі, зараз виділяють N тисяч снарядів на місяць (цифру приховано, оскільки йдеться про брак боєприпасів - УП). Чи буде Братішко (командувач ОК "Схід" - УП) їх розподіляти?" - обурюється ще один співрозмовник УП з одного з діючих корпусів, висловлюючи незадоволення створенням нової "прокладки" в структурі управління військами.

Спостереження 4. Потенційно найсильніші корпуси - 1-ий НГУ "Азов" та 3-ій армійський - поки що не отримали свої смуги відповідальності на фронті.

Підрозділи 1-го корпусу Національної гвардії України "Азов" активно ведуть бойові дії на кількох фронтах.

Наприклад, сам "Азов", який стане ядром цієї структури, залишається стояти південніше від Костянтинівки й опиняється під командуванням новоствореного 19-го корпусу. А 1-ша бригада оперативного призначення "Буревій" і далі стоятиме за 100 кілометрів на північ - на обороні Куп'янська Харківської області.

Дещо інша ситуація з 3-ім корпусом, який розгортається на базі 3-ої штурмової бригади.

Декілька наших співрозмовників висловлюють думку, що їм не надають окрему смугу через політичні причини, стверджуючи, що "Білецькому надають занадто багато повноважень". Проте в самому 3-му корпусі УП зазначають, що вони вже близько двох місяців виконують завдання на досить небезпечному Лиманському напрямку в форматі ТГРу, і незабаром планують розгорнути повноцінний корпус для роботи в цій зоні.

"Ми вже прийняли більшість наших підпорядкованих бригад; деякі підрозділи, ті, що корпусні - дронщики, інженери - формуємо з нуля. Прискорюємося, як можемо.

У зв'язку з поточною ситуацією на фронті, ми вжили заходів, щоб наше управління корпусу було залучене до виконання завдань. Таким чином, ми зайняли ділянку фронту довжиною 120 кілометрів у форматі ТГР, замінивши ТГР "Кремінна".

"Я переконаний, що протягом місяця ми вже зможемо увійти в стрій як 3-й армійський корпус", - зазначив у телефонній бесіді в.о. заступника командира 3-го корпусу полковник Кирило Беркаль.

Відповідаючи на запитання про те, чи має вплив заходу корпусного управління на Лиманський напрямок значення для керівництва 3-го корпусу або піхоти, Беркаль зазначає:

Отже, це дійсно значні зміни. Я жодного разу не зустрічав мого старшого керівника, який змінив командування ТГР "Кремінна". Це була лише віртуальна структура. Натомість ми займаємося реальними справами. Наш командир вже привернув увагу головнокомандувача до питань, які раніше залишалися без вирішення. Головне - ми не намагаємося відновити втрачені позиції будь-якою ціною; ми аналізуємо ситуацію і сміливо приймаємо правильні рішення. З перших днів ми надаємо допомогу.

Спостереження 5. Українській армії необхідно вдосконалити стратегічне планування.

Оцінюючи структурні трансформації, що зараз відбуваються в українських збройних силах, важливо враховувати ще один аспект – кінцеву мету цих змін.

В умовах постійних змін всередині армії - створення нових родів військ, заміна командувачів, перехід на дрони як основний засіб ураження, корпусна реформа - українській армії бракує стратегії, яка б вказувала, куди вона рухається і чого хоче досягнути.

"Якщо це бачення насправді існує, то у військових колах про нього ніхто не має уявлення, а командири батальйонів, безумовно, повинні бути в курсі! Якщо ми не розуміємо, куди рухаємось, то опинимось будь-де, але тільки не там, де потрібно. Призначення Мадяра та формування корпусів, можливо, веде нас у певному напрямку, але куди саме? Я сам не маю відповіді на це питання", - ділиться своїми думками з УП бригадний генерал, якого ми згадували раніше.

На запитання, наскільки конкретною має бути ця стратегія, наш співрозмовник відповідає таке:

"Треба визначити, до якого стану ми йдемо. Чого ми хочемо відносно противника, територій, людей? Це може бути коротке формулювання, яке ми потім розкладаємо на шматки - з огляду на те, який ресурс і можливості маємо.