Економіка похилого віку: які послуги надають будинки для людей похилого віку
ЕП побувала в трьох приватних пансіонатах для літніх людей і переконалася: гроші в старості важливі, але є дещо цінніше за них.
В Україні тема старості обговорюється тихо, особливо серед тих, хто вже з нею зіткнувся. Щоб зрозуміти, як функціонує економіка закладів для літніх людей, редакція ЕП спробувала зв'язатися з їхніми власниками, а також отримати інформацію від персоналу й мешканців. Проте приватні пансіонати відмовилися співпрацювати з редакцією.
Щоб продемонструвати, як виглядають будинки для літніх людей, журналістка ЕП вирішила вдаватись до ролі родичів, які шукають підходяще місце для своєї бабусі. Вона записалася на відвідування кількох закладів у різних районах Києва та області. Оскільки цей формат не передбачає використання фото- або відеоматеріалів, ЕП спробує компенсувати це за допомогою детальних описів.
Таким чином, журналістка виявила три кардинально різні варіанти старості. Перша модель нагадує розкішний готель: тут є доглянутий сад, психологічна підтримка та п'ятиразове харчування за 40 тисяч гривень. Друга ж пропонує тісні кімнати, відсутність медичного обслуговування та атмосферу забуття за 14 тисяч гривень. А третя модель вражає людяністю та затишком без зайвих витрат, з вартістю від 8 до 12 тисяч гривень.
Який дохід можуть отримувати приватні будинки для літніх людей та хто має можливість забезпечити собі комфортну старість?
У приватному секторі біля столичного парку "Нивки" розташований пансіонат для літніх людей, що зовні нагадує заможний маєток. За коричневим парканом - доглянута територія з двома будинками, садом, підстриженим газоном і дерев'яною альтанкою. Усе виглядає так, ніби простір створений для відпочинку.
Простір оформлений у стилі open space, де кухня, їдальня і зона для відпочинку гармонійно поєднані. Вокруг великого столу розташовані затишні м'які стільці. На підвіконнях квіти, а стіни прикрашені картинами з мальовничими краєвидами. Номери мають різний рівень комфорту: від двох до чотирьох місць. Усі приміщення обладнані однаково: телевізором та санвузлом.
Вартість житла варіюється в залежності від кількості осіб у кімнаті: для двомісної кімнати ціна коливається від 35 до 40 тисяч гривень на місяць, тримісна обійдеться в 25 тисяч гривень, а чотиримісна - в 22 тисячі гривень.
У вказану суму включено п'ятиразове харчування, яке може бути адаптоване відповідно до індивідуальних дієтичних потреб. У пансіонаті працюють медсестри цілодобово, ведеться контроль за медикаментами, а також регулярно відвідують лікарі з приватної клініки, а психолог завітає раз на два дні.
Щоб укласти угоду на проживання, необхідно надати два паспорти та два ідентифікаційні коди (один — від родичів, а інший — від бабусі чи дідуся). Платежі здійснюються щомісячно, і після кожної чергової оплати термін дії угоди автоматично продовжується.
Завдяки поєднанню медичного нагляду та побутового комфорту цей заклад працює як повноцінний пансіонат. За словами адміністратора, тут мешкають близько 15 осіб. Якщо взяти середню вартість проживання, 30 тис. грн на місяць, то виходить, що місячний дохід пансіонату становить 450 тис. грн.
Ця цифра є умовною, але, безсумнівно, вона достатня для забезпечення роботи персоналу (медсестер, кухарів, прибиральників, психолога), придбання продуктів харчування, утримання території та оплати послуг приватної медичної установи.
Десять кілометрів від Києва, вздовж Одеської траси, розташований маленький будинок, обгорнутий сірим парканом. На території є кілька лавок, дерева та акуратно підстрижені кущі. Загалом, зовнішній вигляд місця скромний, але виглядає дуже охайно. Проте, варто зайти всередину – і ситуація кардинально змінюється.
У коридорах - різкий запах, змішаний з вогкістю. Він осідає на одязі і ніби заповнює простір. Медперсоналу немає. На питання про причини його відсутності господиня будинку знизує плечима: "Напишіть, які таблетки треба, і я даватиму".
У кожному приміщенні розміщено по шість осіб. Це єдина доступна варіант, вартість якого складає 14 тисяч гривень на місяць. Два ряди ліжок, між якими важко пройти. Постільна білизна різних кольорів, деякі ковдри виглядають зношено, інші мають плями. Біля ліжок розташовані маленькі тумбочки, на яких лише медикаменти та вода. Атмосфера більше нагадує військовий табір, аніж домашнє тепло.
Кухня невелика, з одним столом, старим холодильником і газовою плитою. Безлад на ній створює враження, ніби тут щойно побувала компанія дітей. "У нас панує домашня атмосфера. Вони самостійно перевіряють, що є в холодильнику, і беруть, що хочуть. Я нічого не приховую", - говорить жінка, коментуючи, чому на кухні залишилося лише печиво.
Не зважаючи на запевнення власниці пансіонату про "атмосферу домашнього затишку", інтер'єр закладу виглядає занедбаним. Мешканцям, які ділять кімнату з п'ятьма сусідами, навряд чи вдається відчути комфорт, схожий на домашній. В цьому пансіонаті проживає вісім осіб. За вартістю 14 тисяч гривень на місяць власники отримують 112 тисяч гривень.
На відміну від першого будинку, де гроші трансформуються в доглянуту територію, лікарів та комфорт, тут економія відчувається в кожній деталі. Формат "мінімального пакета" дозволяє залишатися дешевшим для родин, але водночас створює атмосферу виживання, а не життя.
У центрі приватного сектора Солом'янського району розташований будинок, який своєю зовнішністю свідчить про свій вік: фарба на стінах місцями від peeling, ремонти в коридорах проводили давно, а вхідні двері видають характерний скрип. Але це не викликає роздратування, а навпаки, надає атмосфері неповторного шарму.
Вітальня простора, з дерев'яними стільцями та кількома столиками. Тут сміються, грають у карти, перегукуються через кімнату. Запах випічки і теплого супу обволікає простір, роблячи його знайомим і домашнім.
Кімнати прості, але затишні: на чотири, три і дві людини. Ціна проживання залежить від типу кімнати і стану мешканця. Якщо людина може пересуватися і потребує менше опіки - 8 тис. грн на місяць, якщо ні - 12 тис. грн. Фактор кількості людей у кімнатах (двомісні чи чотиримісні) на ціну не впливає.
Ліжка охайно заправлені, а на нічних столиках розміщені пляшки з водою та особисті речі. На стінах висять фотографії, принесені мешканцями, щоб зробити простір більш затишним і особистим.
Перед тим, як оформити проживання, мешканцям надають перелік необхідних речей. У цьому списку міститься зручний повсякденний одяг, теплі речі для прохолодних вечорів, кілька пар взуття та засоби особистої гігієни. Окрему увагу приділено медикаментам, які потрібно приймати регулярно, а також медичним документам, щоб медсестра могла надати відповідний догляд.
Ось перелік речей, які часто залишаються без уваги: улюблений плед для додання комфорту та кілька фотографій з рідного дому. Рекомендується розмістити їх біля ліжка, аби створити атмосферу домашнього затишку. "Для нас важливо, щоб вони відчували себе як вдома", - зазначає керівниця.
У цьому закладі пропонується п'ятиразове харчування, адаптоване до індивідуальних дієтичних потреб. Поряд з цим, забезпечується медичний нагляд: медсестра постійно присутня, контролює прийом ліків і вимірює артеріальний тиск. За словами керівниці пансіонату, щотижня до них завітає терапевт, який проводить обстеження та надає консультації. "Наша мета полягає в тому, щоб зробити перебування максимально комфортним та якісним," - зазначає вона.
Мешканці цього місця сповнені енергії: вони прогулюються по двору, надають підтримку одне одному і обмінюються жартами. Декілька з них навіть знайшли свою половинку. "Вони нагадують молодят," - сміється завідувачка. На їх зморшкуватих обличчях сяють очі, що відображають тільки справжнє кохання.
Будинок функціонує скромно: при середній ціні 12 тис. грн на місяць з десятьох мешканців пансіонат отримує близько 120 тис. грн. Ці кошти дозволяють підтримувати базовий комфорт, створювати спільний простір і забезпечувати мінімальні потреби мешканців, водночас зберігаючи домашню атмосферу.
Якби в кожному з цих пансіонатів жили по десять людей, то перший будинок приносив би 300 тис. грн на місяць, другий - 140 тис. грн, третій - 120 тис. грн.
Приватні пансіонати є варіантом для тих, хто може дозволити собі витрати. Більшість самотніх українців у похилому віці змушені проводити свої дні в державних геріатричних установах. Ці заклади функціонують в рамках системи соціального захисту, підпорядковуючись Департаменту соціальної та ветеранської політики, а їх фінансування здійснюється з державного бюджету. Це означає, що проживання в таких закладах є безкоштовним.
Щоб потрапити до такого закладу, потрібно подати заяву в районне управління соціального захисту. Це може зробити сама літня людина або її представники. Департамент видає спеціальну путівку - без неї двері зачинені. Саме тому ЕП не змогла потрапити в такий заклад, аби описати життя в ньому зсередини.
Згідно з описом Київського геріатричного пансіонату, цей державний заклад поєднує в собі риси лікарні та казарми. Нових мешканців ознайомлюють з режимом і правилами, після чого проходить санітарна обробка, змінюється одяг, і вони підлягають 14-денному карантину в окремому блоці. Лише після завершення карантину, за умови відсутності інфекцій, новачків переводять до загальної кімнати.
Розподіл відбувається за участю медичних спеціалістів і соціальних працівників, які враховують не лише наявність вільних місць, а також вік, стан здоров'я, діагноз і навіть психологічну сумісність з потенційними сусідами. Після завершення оформлення документів розробляється індивідуальний план догляду, який можна вважати "дорожньою картою" для старості в інтернаті. На основі цього плану мешканець і заклад укладають угоду з чітко прописаними правами, обов'язками, обсягом необхідної допомоги та термінами її надання.
На початку 2024 року в державних будинках-інтернатах для людей похилого віку та осіб з інвалідністю проживало 10,9 тисячі осіб. Інтерес до цих закладів зростає: у 2020 році там було розміщено 3,1 тисячі осіб, а в 2023 році – понад 5,5 тисячі. Це, безперечно, є результатом війни, демографічних змін та економічної уразливості серед літніх людей.
Не існує єдиного стандарту вартості утримання одного підопічного в подібних закладах. Проте, деякі з них надають свої звіти, що дозволяє скласти уявлення про приблизні витрати.
У 2023 році Панютинський психоневрологічний інтернат, розташований у селищі Лиманівка Харківської області, отримав 28 мільйонів гривень державного фінансування та 4 мільйони гривень благодійних внесків для обслуговування 192 осіб. Це означає, що середні витрати на одного мешканця на рік складають приблизно 170 тисяч гривень, або ж 14,2 тисячі гривень щомісяця.
У 2024 році у Львівському геріатричному пансіонаті перебували 244 особи. Вартість соціальної послуги "Стаціонарний догляд" на один людино-день становить 526,92 грн. Вартість харчування одного підопічного на день становить 159,96 грн. Тобто орієнтовні загальні витрати на місяць - 20,6 тис. грн.
Отже, витрати на утримання в геріатричних установах можуть варіюватися від 14 до 20 тисяч гривень на місяць на одну людину, в той час як у приватних пансіонатах ціна коливається від 8 до 40 тисяч гривень. Для держави інтернати виступають як захисний механізм, що запобігає безпритульності найвразливіших громадян. Для літніх людей вони часто є останнім шансом знайти дах над головою та отримати необхідний мінімум догляду.
* * *
Естетика приватних пансіонатів для літніх людей та вартість їхніх послуг часто формують відчуття безпеки і затишку. Проте реальний стан справ всередині може бути зовсім іншим. Деякі заклади активно вкладаються в якісний догляд, медичне обслуговування та комфорт мешканців, тоді як інші пропонують лише базові послуги, змушуючи літніх людей адаптуватися до обмежених умов та низької кількості персоналу.
Соціальний аспект виявляється очевидним, коли зовнішній комфорт маскує серйозні труднощі: літні люди можуть залишати такі заклади через нехтування з боку персоналу або зазнавати насильства. Навіть елітні та добре доглянуті будівлі не завжди забезпечують мешканцям безпечність та гідність.
Економічний аналіз має велике значення: пансіонат, в якому проживає десять осіб і де вартість перебування складає 14 тисяч гривень, генерує щомісячний дохід у 140 тисяч гривень для власників. Ці фінанси сприяють задоволенню основних потреб та створенню комфортних умов, проте рівень життя літніх людей також залежить від того, як здійснюється розподіл ресурсів і яке ставлення до мешканців.
