Донбас і Харківщина: які наслідки матиме зміна адміністративно-територіального поділу України та які переваги це може принести?

Напередодні святкування 34-річчя Незалежності в Україні у Верховній Раді було зареєстровано проект постанови №13666, що пропонує зміну адміністративно-територіального устрою країни. OBOZ.UA досліджує, які потенційні переваги та недоліки можуть виникнути внаслідок цієї ініціативи, а також оцінює шанси на ухвалення цього документа.

Луганську та Донецьку ОДА пропонують скасувати

Проект постанови "Щодо змін в адміністративно-територіальному устрої Донецької, Дніпропетровської, Луганської та Харківської областей" передбачає приєднання незайнятих територій Донбасу до Харківської та Дніпропетровської областей.

До Харківської області можуть відійти частина територій Краматорського та Бахмутського районів Донецької області, а також Сватівського та Сєвєродонецького районів Луганської області. У цьому разі Харківщина може поповнитися такими містами, як Дружківка, Костянтинівка, Краматорськ, Лиман, Миколаївка, Святогірськ, Сіверськ, Слов'янськ і Часів Яр.

Пропонується включити до складу Дніпропетровської області неокуповані території Волноваського та Покровського районів Донецької області. Таким чином, до Дніпропетровщини можуть перейти міста Білицьке, Білозерське, Добропілля, Мирноград, Покровськ та Родинське.

"На території Донецької та Луганської областей реалізуються заходи, спрямовані на зміцнення обороноздатності України, в результаті чого було припинено адміністративні зв’язки між деякими населеними пунктами. Це негативно позначилося на фінансовій підтримці освітніх і медичних установ, а також на наданні соціальних допомог мешканцям. Для вирішення цієї проблеми та запобігання гуманітарній кризі в районах, що контролюються українською владою, необхідно провести зміни в адміністративно-територіальному устрої окремих районів Донецької та Луганської областей", - зазначила авторка пояснювальної записки до документа, членкиня парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Ганна Скороход.

"Ми зобов'язані запевнити наших громадян, що ці регіони залишаться під українським контролем. Крім того, витрати на утримання Луганської та Донецької обласних адміністрацій перевищують 50 мільйонів гривень щомісяця", - зазначає народна депутатка у своєму пості на Facebook.

Необхідний закон, адже постанова не вирішить проблему.

Інакше кажучи, проєкт постанови можна поділити на два основних компоненти: ідеологічний і практичний. Перший аспект стосується того, що території залишаються під контролем України. Путін знову висловить свої претензії на частину Донецької області, яка йому не під силу, а у відповідь йому можна буде відповісти: «Ти, мабуть, зовсім збожеволів, адже це не Донецька область, а Харківська».

Практична сторона справи полягає в тому, що вже три з половиною роки функціонують Луганська та Донецька обласні державні адміністрації, проте вони не вирішують жодних питань. Більше того, в містах, які давно опинилися під окупацією, продовжують діяти мерії (можна сказати, в еміграції), їх працівники регулярно отримують зарплати і навіть проводять певні державні закупівлі, наприклад, для комунальних служб.

Ситуацію, яка склалася, потрібно якось розв'язувати. Існування влади в вигнанні могло б мати сенс, якби були реальні можливості для швидкого звільнення територій: відновили контроль - місцеві органи вже готові до дій. Проте, на жаль, ця перспектива залишається досить невизначеною.

"Нова постанова дійсно має потенціал для покращення управлінських процесів у прифронтових зонах. Утримувати адміністрації в Донецькій та Луганській областях не є доцільним, особливо коли йдеться про адміністрації міст, які перебувають під окупацією," - зазначив Богдан Яременко, член парламентського комітету з питань деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, в коментарі для OBOZ.UA.

А ось той факт, що, наприклад, Краматорськ і Костянтинівка стануть містами Харківської області, на думку Богдана Яременка, на апетити Росії ніяк не вплине. "Їм це все одно", - каже народний депутат.

Щодо процесу затвердження цього документа (в даний момент він знаходиться на розгляді у парламентському комітеті з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування), існують певні запитання.

Суть полягає в тому, що навіть якщо проєкт постанови буде затверджено, ситуація залишиться незмінною. Відповідно до статті 92 Конституції України, зміна меж адміністративно-територіальних одиниць може здійснюватися лише шляхом ухвалення закону, а не постанови. Єдиний позитивний момент полягає в тому, що ця проблема нарешті отримала певну увагу.