Дмитро Коцюбайло з'явився на світ 1 листопада: він жив, боровся та віддав своє життя за Україну.

У 2025 році Дмитро "Да Вінчі" Коцюбайло святкував би своє 30-річчя, разом із товаришами по зброї зупиняючи наступ ворога в російсько-українській війні. Він брав участь у бойових діях під час АТО, захищаючи позиції біля Донецького аеропорту. Дмитро приручив справжнього вовка і створив роту, а згодом і батальйон, ретельно відбираючи найкращих бійців, іноді — одного з сотні. Герой загинув 7 березня 2023 року від осколкового поранення, яке стало фатальним. У день народження Дмитра Коцюбайла видання Фокус вирішило вшанувати пам'ять воїна, котрий 11 років боровся з агресорами та продовжував справу свого діда.

Коли Дмитру Коцюбайлу виповнилося лише 18 років, розпочались події Революції Гідності у 2013 році. Молодий хлопець опинився на Майдані і незабаром приєднався до патріотичного руху "Правий сектор". Разом із однодумцями він став на захист протестувальників від сил "Беркута". Коли ж розпочалося гібридне вторгнення Росії на сході України, Дмитро вирішив стати добровольцем у воєнізованих підрозділах, які боронили Донбас.

Дмитро став частиною 67-го штурмового батальйону Добровольчого українського корпусу (ДУК), заснованого активістами "Правого сектора". Коли для нього обирали позивний, врахували, що цей молодий солдат має талант до малювання. Так і виник його позивний – "Да Вінчі".

У 2014 році під час запеклих боїв за донецький аеропорт молодий чоловік отримав серйозне поранення і змушений був довго проходити лікування. Реабілітаційний період тривав три місяці, після чого він знову вирушив на Донбас. Згодом, власноручно, він створив базу ДУК в Авдіївці, як повідомляє портал "Версії". На одній із фотографій того часу можна побачити Коцюбайла, який веде на повідці вовка на ім'я Вульф.

Командири помітили військовий потенціал молодого юнака, котрий вміло організовував кожну місію і дбав про своїх товаришів. Спочатку йому було доручено очолити взвод, а згодом роту. Бійці перетворилися на єдиний, згуртований підрозділ, схожий на зграю вовків, і тому їх почали називати "Вовки Да Вінчі".

"Три вовки на гербі нашої роти є символом нашої єдності. Це, можна сказати, зграя, яка рухається до перемоги", - зазначив Дмитро в інтерв'ю для медіа "Високий Замок".

У 2016 році Коцюбайла призначили командиром 1 окремого штурмового батальйону ДУК. "Вовки" воювали під Карлівкою, Пісками, Авдіївкою, Савур-Могилою. Медіа розповіли, що "Да Вінчі" особисто планував операції, які доручали його підрозділу. Крім того, він одним з перших побачив потенціал розвідувальних дронів.

У 2021 році Дмитро Коцюбайло був удостоєний звання Героя України та ордена "Золота зірка". Церемонія нагородження пройшла в залі Верховної Ради. Чотири роки до цього він отримав орден "Народний герой України".

Як Дмитро Коцюбайло пережив напад Росії.

На момент початку повномасштабного вторгнення група "Да Вінчі" знаходилася на позиціях неподалік Щастя в Луганській області. Командування провело реорганізацію 67 батальйону ДУК, перетворивши його на 67 окрему механізовану бригаду. Водночас рота "Вовків Да Вінчі" стала 1 окремим штурмовим батальйоном 67 ОМБр. Дмитро Коцюбайло зі своїми бійцями активно виконував бойові завдання в Луганській, Харківській та Донецькій областях. Як зазначено на офіційній сторінці 67 бригади, підрозділ взяв участь у "Балаклейській операції" та сприяв звільненню Куп'янська Вузлового.

Дмитро походить із родини Коцюбайлів, де його батьками є Іван та Оксана, які мешкають у селі Задністрянське, що в Івано-Франківській області. У їхній родині, окрім Дмитра, виховувалось ще п'ятеро дітей. У 2024 році до команди "Вовків Да Вінчі" приєдналася одна з його сестер.

Подруга "Да Вінчі", Аліна Михайлова, очолює медичну службу "Ульф" 1 ОШБ. Вони разом пережили труднощі, пов'язані з АТО, а також перший рік повномасштабного вторгнення.

21 лютого 2023 року Дмитро Коцюбайло, 27-річний командир батальйону "Вовки Да Вінчі", дав інтерв'ю YouTube-каналу Front 18. Серед іншого, він висловився про важливість планування операція задля збереження бійців.

"Без чіткого плану все закінчується погано. Якщо серед ночі надходить команда "зранку в бій", половина особового складу просто загине. Має бути хоча б мінімальне планування", -- наголосив Коцюбайло.

Крім того, Дмитро пояснив, що Росія готова воювати довго, бо має для цього ресурси та союзників.

"Росіян недооцінювати не можна: хоча вони й розбиті, у них є людський ресурс, техніка та зброя. І Путін не відступить: він не змириться з поточним станом і готовий воювати навіть багато років", -- сказав він.

Дмитро Коцюбайло трагічно загинув 7 березня 2023 року в Бахмуті. У цей момент поруч з ним перебували два його товариша по службі – "Капуста" та "Мітчел". Раптово почався артилерійський обстріл, і біля їхнього укриття прогримів вибух снаряда, внаслідок чого Дмитро отримав осколкове поранення. Лікарі зробили все можливе, щоб врятувати його, і доставили до госпіталю, але, на жаль, він помер.

Дмитра Коцюбайла поховали 10 березня на Аскольдовій Могилі в Києві. На прощальній церемонії були присутні тодішній командувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний, президент Володимир Зеленський, високопоставлені військові, державні діячі, а також численний натовп киян.

Після його смерті Дмитро Коцюбайло був удостоєний "Хреста бойових заслуг" та відзнаки "Національна легенда України". Також, посмертно, йому було надано звання лейтенанта.

1 листопада 2025 року Дмитро "Да Вінчі" Коцюбайло мав би відзначати 30 років. Молодий командир загинув, але все ще триває війна з російськими загарбниками, у якій брав участь його прадід, а перед цим -- покоління і покоління українців. Цей день -- можливість віддати шану Герою, який 11 років воював з ворогом і загинув, боронячи Україну.