Дергачі: Фаталізм і оптимізм у місті, розташованому за 30 кілометрів від кордону з Росією.
Центр прикордонної громади на Харківщині майже спустів у 2022-му, а тепер населення більше, ніж до війни
Протягом трьох з половиною років мешканці Дергачівської громади адаптувалися до нових умов, де, на жаль, "шахеди" і КАБи стали звичним явищем. У деяких населених пунктах, які знаходяться на самому кордоні, перебувати стало практично неможливо — до вже знайомих видів російської зброї влітку додалися дрони, що працюють на оптоволоконному зв’язку. Проте деякі люди все ще залишаються там. Ті, хто вирішує евакуюватися, зазвичай надають перевагу центру громади або Харкову. Дергачівці діляться з кореспондентами Укрінформу своїм досвідом життя в прифронтовому місті.
Автошлях Т 2103 проходить через місто Дергачі, з'єднуючи обласний центр із Золочівською громадою, де також розташовані населені пункти, що межують з Росією. Раніше цю дорогу регулярно використовували автобуси, що перевозили пасажирів з російського містечка Грайворона до Харкова, і українці також були серед їхніх пасажирів. Наразі ж від в'їзду до Дергачів і до самого виїзду з міста можна спостерігати численні руйнування, завдані "сусідами" та "попутниками". Багато промислових об'єктів, житлових будинків та адміністративних споруд знищено. На площі стоїть зруйнований Будинок культури з характерними "вишивками" на фасаді. Деякі будівлі навколо закриті OSB-листами замість вікон. Проте, всього за кілька десятків метрів є новозбудована ділянка дороги з свіжим асфальтом і охайним тротуаром, які було створено в вересні.
У центрі зупиняємося біля кав'ярні зі стьобною назвою "Кохве", знайомимося з працівницями - Сонею та Лізою.
- Ми готуємо піцу та хот-доги для тих, хто голодний. А ще пропонуємо різноманітну каву. У нас завжди багато відвідувачів, клієнтів не бракує, - діляться дівчата.
- Взагалі, ми працюємо по три дні, а потім змінюємося. Я просто заглянула, - з усмішкою пояснює Ліза.
Обидві, як і багато інших мешканців, шукали порятунку у 2022 році, коли громада переживала найскладніші часи, і бажають уникнути повторення досвіду переселення.
Подруги розповідають, що вони вирушили за кордон, до Польщі, де провели три місяці. Після цього повернулися в Україну і ще три місяці мешкали в Харкові. А в вересні 2022 року, після контрнаступу, знову повернулися до Дергачів.
На запитання, як змінилося їхнє життя та як його далі будувати у прифронтовому місті, відповідають лаконічно: "Ми звикли. Нам тут добре".
ШУКАЄМО ВОЛОНТЕРІВ!
У Дергачах ми зустрічаємося з місцевою волонтеркою Юлією Сушко. Вона зазначає, що мешканці вже пристосувалися до обстрілів і вибухів, які чуються з прикордонних районів.
Одного вечора вирішив прогулятися з собакою. Раптом чую звуки, схожі на феєрверки. Дивуюсь: хто ж таке влаштовує? Продовжую йти і раптом зрозумів: це не феєрверки, а вибухи "шахедів". Насправді, все це сприймається як звичне явище... Один з них приземлився за якихось сто метрів: нас трохи труснуло, вікна повилітали, двері перекосило. Але це дрібниці в порівнянні з тим, скільки будинків зруйновано. І все це сталося в день народження моєї доньки. Ми планували смажити шашлики. І, зрештою, посмажили, тільки спочатку довелося прибрати розбите скло з сусідами, - ділиться спогадами Сушко.
Після початку повномасштабного вторгнення вона вирішила підтримати армію, не покидаючи своє рідне місто.
- Запитів – о! (показує рукою вгору, - ред.). Сітки, регулярні збори – для гумових виробів, запчастин, старлінків, акумуляторів – ситуація залишилася без змін. Ми підтримуємо тих, хто перебував тут, на Дергачівщині, ще в лютому-березні 2022 року. На жаль, не всі вижили, - зазначає Юлія.
За її словами, волонтерській групі допомагають місцеві підприємці: один надав приміщення без орендної плати, другий закуповує основу для сіток.
- Інакше я б уже не витримала. У мене було кілька разів бажання все залишити, але не можу, - з сумом відповідає жінка, похитуючи головою.
Їй сумно, що не вдається залучити нових людей до підтримки армії.
- Я не знаю, що б я робила, якби не мої дівчатка! Це я їх так називаю - всі 60+! Із осередку Православної церкви України. Вони відгукнулися на мій заклик, з'явився той наш кістяк. Кожний ранок - дощ, сніг, мороз, не важливо - вони приходять. Спина болить, город скопала - але тут на кілька годин! Звісно, нас стало менше: із десь 20 людей долучаються постійно семеро, і у вихідні приходять ще кілька людей. А нових - нуль! Стільки знайомих, усі знають, чим я займаюся, скільки разів запрошувала, хоч спробуйте, - каже волонтерка.
ВІДНОВЛЕННЯ - ШЛЯХ ДО УСПІХУ ЗА ДОПОМОГОЮ ВЕЛИКИХ І НЕВЕЛИКИХ КРОКІВ
Ми вирушаємо з центральної частини Дергачів до відновлених районів. У 2023 році завдяки співфінансуванню з державного, обласного та місцевого бюджетів було відновлено 18 багатоквартирних будинків, які зазнали значних пошкоджень внаслідок обстрілів. Минулого року тут також провели роботи з благоустрою: облаштували тротуари, клумби, лавки та дитячі майданчики. Сьогодні ці будівлі виглядають сучасно і помітно вирізняються на фоні міста.
Протягом літнього періоду в Дергачах проводили ремонти на окремих ділянках доріг та паркувальних майданчиках. У центральній частині міста та в одному з мікрорайонів оновлювали мережі централізованого водопостачання. Як повідомив начальник інформаційного відділу міської військової адміністрації Олександр Кулік, за фінансової підтримки Броварської міської ради вдосконалюють два водні джерела в рамках ініціативи "Пліч-о-пліч: згуртовані громади". Завдяки коштам організації DESPRO також відремонтували вікна та дахи в трьох багатоквартирних будинках, а ще один об'єкт перебуває на стадії виконання робіт.
Ми постійно шукаємо нові шляхи для відновлення, звертаючись до благодійних організацій та партнерів. Власні фінансові ресурси громади вкрай обмежені. Є підприємства, які зазнали повного знищення, а деякі вивезли своє обладнання. Декілька компаній, хоча й не ведуть діяльність у нашій місцевості, залишилися зареєстрованими тут, і це трохи допомагає нашому бюджету. За час війни лише одне нове виробниче підприємство відкрилося у нас. Що стосується аграрного сектору, з 27 підприємств повноцінно або частково функціонують лише чотири, які розташовані ближче до Дергачів, - ділиться інформацією Кулік.
ПРИГОТУВАННЯ ДО ОФЛАЙН-УРОКІВ ДЛЯ ДІТЕЙ
Тепер, можна сказати, головний будівельний об'єкт у місті - протирадіаційне укриття в одному з ліцеїв. Основні роботи вже на фінальній стадії, кажуть у міській адміністрації. Школа зможе прийняти 1500 учнів у дві зміни. Очікується, що навчання у змішаному форматі розпочнеться у жовтні. Цього дуже чекають родини з дітьми.
- У нашому районі не залишилося жодних сусідів із дітьми - всі виїхали, - ділиться пенсіонерка Надія Михайлівна, бабуся десятирічної внучки. - Нам дуже бракує спілкування. Необхідні укриття, щоб діти могли навчатися та займатися творчістю. До війни я водила онучку на різні заняття, на гуртки - танці, малювання. Це було для мене справжнє свято, коли відбувалися їхні виступи та концерти.
Попри всі ризики, родина не планує виїздити з Дергачів.
Так, ми постійно живемо в атмосфері страху. В минулому році, коли знову почалися обстріли і вибухи, моя онучка не витримувала і казала: "Бабусю, давай поїдемо в Красноград!" (тепер це Берестин - містечко на південно-західній частині Харківської області, - ред.). Ми вже виїжджали туди на цілий рік, а у 2024-му невістка з онучкою знову провели там близько двох місяців. А тепер ми просто чекаємо... Не знаємо, що далі буде... Мої рідні запитують мене: чому ти продовжуєш дивитися ці новини? Але я все ще сподіваюся, що одного разу увімкну телевізор і почую: "Війна закінчилася", - зітхає жінка.
За інформацією Олександра Куліка, у школах дистанційно навчаються близько 4 тисяч учнів, але фізично перебувають у громаді 1400 дітей.
- Із них тисяча - у самих Дергачах, це разом учні й дошкільнята. Тож відкриття протирадіаційного укриття дасть змогу усім школярам, які живуть у місті, перейти на змішаний формат, - зазначає Кулік.
Ситуація на кордоні стає все більш складною.
Загалом у центрі громади тепер проживають близько 20 тисяч людей (до повномасштабного вторгнення було орієнтовно 18-19 тисяч). Зареєструвалися 3300 вимушених переселенців.
- У нас відбулося заміщення населення. У найбільш критичні тижні, це як-от у березні 2022-го, тут залишалося 4 тисячі жителів. Як ми рахували це? По гуманітарці. Бо по-іншому просто неможливо було. В умовах, коли геть нічого не працювало, приходили по допомогу всі. Потім десь 6-8 тисяч людей проживали у Дергачах у період до звільнення територій громади (у вересні 2022 року, - ред.). Після деокупації люди почали активніше повертатися. А тепер через те, що частина корінних жителів не повернулася з інших регіонів або з-за кордону, але приїхали люди з півночі нашої громади - Руської Лозової, Козачої Лопані, Проходів, інших районів області та з інших фронтових регіонів, населення зростає, - каже Кулік.
Зазначає, що під час нового наступу російських військ на північ Харківської області багато людей знову залишили свої домівки, але вже за два тижні вирішили повернутися назад.
Спочатку охопила паніка: вороги наступали на Липці, Вовчанськ — і здавалося, що вони дійдуть і до нашого регіону. Але, на щастя, їм це не вдалося. Проте ситуація з безпекою в громаді продовжує погіршуватися. Дрони на основі волоконної оптики використовуються все активніше. У Козачій Лопані вже можна побачити їх «мережу»! У Цупівці та Дубівці вони чекають на шляху, щоб спостерігати за проїжджаючими автомобілями. Ситуація для місцевих жителів стала критичною. Існує значний ризик отримання поранень або навіть загибелі. Найскладніша обстановка в Козачолопанському старостинському окрузі: Гранів, Ветеринарне, Шевченка – там знищено все, - зазначає представник МВА.
За словами голови військової адміністрації Вячеслава Задоренка, статистика свідчить про те, що у вересні кількість авіаційних бомбардувань зменшилася в порівнянні з попереднім місяцем, однак спостерігається зростання застосування реактивних систем залпового вогню та FPV-дронів. "Окупанти завдали ударів по таким населеним пунктам, як Слатине, Прудянка, Козача Лопань, Нова Козача та іншим, внаслідок чого загинули п'ятеро людей, а ще шестеро отримали поранення. Також було зруйновано 34 житлові та господарські будівлі, а не менше ніж чотири цивільних автомобілі були знищені. На жаль, вересень став найкривавішим місяцем цього року на території Дергачівщини через російські обстріли", - зазначив Задоренко.
Протягом вересня з прикордонних районів виїхали лише 23 особи, тоді як приблизно тисяча все ще перебуває у старостатах, що межують з Росією. Влада закликає їх до евакуації.
