Недостатня кількість фахівців у будівельній галузі: фактори підвищення вартості та вплив на ринок -- Delo.ua

Які події відбуваються на майданчиках сьогодні?

У Києві фактично будівництво активно триває лише в 60% житлових комплексів, в яких офіційно пропонуються квартири на продаж. Інші об'єкти - це ті, де продажі відбуваються, але або темпи будівництва значно знизилися, або роботи взагалі призупинені.

Згідно з оцінками експертів галузі, відсутність робочої сили на будівельних об'єктах досягає 30-40%. На деяких майданчиках кількість відсутніх працівників перевищує половину запланованого штату, і це питання відкрито обговорюється керівниками будівельних компаній.

Опитування Мінекономіки лише підтверджує картину: більш ніж половина будівельних компаній в Україні зіткнулася з браком кваліфікованих працівників. І якщо раніше галузь скаржилася на дефіцит як на хронічну (але терпиму) проблему, то тепер вона перетворилася на системну загрозу для всього ринку нерухомості.

Кадрові проблеми в будівельному секторі не з'явилися раптово. Вони формувалися протягом тривалого часу, а повномасштабний конфлікт лише підштовхнув до прискорення вже наявних тенденцій. Розробники виділяють кілька основних факторів, які негативно вплинули на індустрію одночасно.

З моменту початку широкомасштабної агресії, відсоток мобілізованих чоловіків у ряді компаній коливався від 25 до 60% від загальної кількості чоловічого персоналу.

Але, як відзначають самі учасники ринку, не менш руйнівним виявився психологічний фактор: через побоювання призову багато фахівців свідомо уникають роботи у великих містах або на об'єктах в інших регіонах, навіть сусідніх. Будівельники дедалі частіше відмовляються від вахтових схем і шукають роботу виключно поблизу дому.

Перша значна хвиля нестачі кадрів у цій сфері розпочалася у 2017 році, коли запровадили безвізовий режим з країнами Європейського Союзу. Багато кваліфікованих українських будівельників почали масово виїжджати до Польщі, Чехії та Німеччини, де їм пропонують вищі зарплати та більш стабільні умови праці. Повномасштабна війна значно прискорила цей процес, і частина спеціалістів виїхала разом із родинами, не маючи наміру повернутися.

Переміщення людей з прифронтових зон суттєво вплинуло на розподіл робочої сили в країні. Будівельники, котрі раніше виконували свої обов'язки в Харківській, Донецькій чи Запорізькій областях, тепер розподілені по всій території України. Важливо зазначити, що не всі з них повернулися до своїх спеціальностей.

Так, ця проблема існує вже давно, але вона не зникла. Будівельні професії протягом років не викликали інтересу у нових поколінь, і тепер ця нестача відчувається більш ніж коли-небудь.

Нестача робочих рук показує цілком відчутне відображення у вартості будівництва. А отже, і у ціні квадратного метра для кінцевого покупця. Механізм простий: менше працівників -- вища конкуренція за кожного з них. Відповідно, вищі зарплати - вища собівартість будівництва.

Згідно з ринковими даними, середня заробітна плата будівельників збільшилася приблизно на 30% у порівнянні з показниками до війни. Як повідомляє Work.ua, сьогодні середня зарплата будівельника в Україні коливається в межах 39-40 тисяч гривень, виходячи з інформації про вакансії. У великих містах цей показник є ще вищим:

Але ці цифри дуже умовні і виступають скоріш "середньою температурою по лікарні". До цього додаються подорожчання будівельних матеріалів, порушення логістичних ланцюгів, інфляційний тиск.

Згідно з прогнозами Національного банку, у 2026 році інфляція може досягти приблизно 6,6%. Це матиме прямий вплив на витрати на будівництво. Девелопери оцінюють, що вартість будівельно-монтажних робіт на деяких об'єктах зросла приблизно на 35%, що зумовлено, зокрема, нестачею робочої сили та зростанням цін на матеріали.

Результати для споживачів незаперечні. У 2025 році на первинному ринку спостерігалося найзначніше підвищення цін.

Навіть у Львові, де новобудови традиційно найдорожчі в країні, квадратний метр подорожчав на 6%. В Івано-Франківську -- на понад 8%. І це не межа: від старту продажу об'єкта до його здачі ціна може зрости ще на 15-25%.

Будівельні компанії не залишають ситуацію на самоплив. Ринок експериментує з різними стратегіями, які демонструють різний рівень ефективності.

Фірми з Індії, Філіппін та Узбекистану вже готові направити своїх спеціалістів на українські будівельні майданчики. Для цих компаній питання мобілізації не є актуальним, що робить їх привабливим вибором для девелоперів, які не можуть дозволити собі призупинення будівництва.

Великі забудовники переглядають соціальні пакети, запроваджують додаткові бонуси, інвестують в утримання досвідчених майстрів. Девелопери чесно зазначають, що дефіцит змушує компанії конкурувати фінансовими умовами, соціальним пакетом і нестандартними способами мотивації.

На тлі загального браку кадрів фіксується помітне зростання інтересу жінок до роботи на будмайданчиках, передусім у малярстві, оздобленні приміщень. З'являються навіть жінки-кранівниці. Це не масове явище, але тенденція вже є.

Однак, наразі немає комплексного підходу для вирішення цієї проблеми. Незалежно від обставин, необхідна державна ініціатива, що стимулює молодь обирати будівельні професії. Це включає профорієнтацію, доступне навчання та спеціальні іпотечні програми для тих, хто вирішить займатися цією сферою. Доти, поки така ініціатива відсутня, ринок реагує на виклики лише в короткостроковій перспективі, без стратегічного планування.

Парадокс ситуації в тому, що завершення бойових дій не знімає кадрову проблему, а загострює її. Масштаби руйнувань колосальні: за даними Укрінформ, понад 170 тисяч житлових будинків пошкоджено або зруйновано, пошкоджено 19 аеропортів, близько 130 залізничних вокзалів і станцій, понад 3,4 тисячі закладів освіти. Відбудова всього цього потребує просто колосальну кількість будівельників і одразу.

Ринок праці не готовий до такого різкого зростання попиту. Навіть якщо значна кількість чоловіків повернеться з фронту, цього навряд чи буде достатньо, щоб покрити обсяги робіт, які розпочнуться в перші роки після війни. Крім того, одне нове робоче місце в будівельному секторі традиційно створює 6-7 нових вакансій у суміжних галузях, таких як виробництво матеріалів, транспорт і оздоблення.