Привіт, "Трійка"! Які діяльності здійснює "Центурія" і хто є представниками сучасного українського націоналізму?

Серед бетонних конструкцій київської промислової зони хаотично розташовані низькі будівлі, зведені з автомобільних покришок. Над ними куриться димова пелена.

- Напружте м'язи! - віддає наказ високий і стрункий бородатий юнак на ім'я Август, якому 23 роки. Нещодавно він звільнився з армії через отримане поранення. Тепер він займається навчанням молодіжного резерву "Трійки" - Третьої штурмової бригади організації "Центурія", передаючи їм тактичні навички ведення бою.

- Бам! Бам! Бам! - імітують звуки пострілів хлопці в мультикамі, які "двійками" пересуваються між гумовими перешкодами. Вони відпрацьовують взаємодію в парі для вогневої підтримки і прикриття один одного на полі бою.

Після завершення завдання Август запитує: "Чи все зрозуміло?".

- Так є! - в один голос, немов у війську, відзиваються хлопці та дівчата. "Так точно!" та "Бажаю здоров'я!" для них стали забороненими фразами з радянських часів. Замість цього вони обирають висловлюватися словами "Так є!" і "Слава Україні!".

Їх приблизно два десятки. Дехто з них у військовому однострої, хтось у спортивних костюмах. Вони тримають у руках автомати АК-74 без набоїв. Їм усім не більше ніж 20 років. Вони вважають себе українськими націоналістами, а командира Третього армійського корпусу полковника Андрія Білецького - тим, хто "виховує націю давно і безкорисливо" (цитата 17-річного центурійця з позивним "Нова").

Ветерани "Азову" заснували націоналістичну парамілітарну організацію "Центурія" 3 серпня 2020 року. Основною метою цього об'єднання є військово-патріотичне виховання молодого покоління.

Центурійці почали готуватися до бойових дій ще задовго до початку масштабного конфлікту. В різних регіонах України регулярно проходили військові тренування. Під час цих занять вивчали різні стратегії протистояння російським військам — від вступу до Збройних сил України до ведення партизанської боротьби.

В лютому 2022 року десь із тисячу учасників організації, майже всі повнолітні центурійці, долучилися до Сил оборони України. На базі регіональних осередків "Центурії" створювали підрозділи ССО і ТрО "Азов". Частина з них пізніше увійшла до Третьої штурмової бригади.

Після початку широкомасштабного конфлікту робота спільноти була призупинена майже на цілий рік.

Наприкінці 2022-го очільник "Центурії" і заступник комбрига "Трійки" Ігор Михайленко з позивним "Черкас" вирішив, що настав час відновлювати організацію. На його поклик одразу відгукнулися молоді люди, які на початку великої війни були неповнолітніми і не змогли долучитися до війська.

На кінець 2022 року в "Центурії" налічувалося близько 700-800 молодих людей, але зараз їх кількість перевищила 3000 по всій Україні, зазначає Михайленко в інтерв'ю для "Української правди". Ці молоді люди займаються волонтерством, допомагаючи розчищати завали після російських обстрілів, а також готуються до можливого залучення у військові дії. Окрім цього, вони беруть участь у маршах на вулицях, намагаючись "врятувати націю" від ЛГБТ-спільноти.

УП пояснює, хто є центурійцями, яку спільну мету вони мають з патріотами та національними дружинами, чи здійснюється в цій організації цілеспрямоване залучення молоді, а також як це пов'язано з Давнім Римом.

Створення молодіжної організації "Центурія" у 2020 році стало спробою оновити український ультраправий рух під керівництвом відомих медійних особистостей.

"Провідником" організації є Андрій Білецький, а керівником - заступник комбрига Третьої штурмової бригади Ігор Михайленко. Вони познайомилися в 2005-му, коли юний Черкас долучився до націоналістичної спільноти "Патріоти України", яку щойно створив Білецький. Відтоді їхні життєві шляхи не розходяться.

23 серпня 2011 року приблизно о 18:00 до офісу націоналістів на вулиці Римарській у Харкові під'їхав 48-річний підприємець Сергій Колесник. Ця людина не раз висловлювала погрози на адресу патріотів. Того вечора він влаштував стрілянину в їхньому офісі.

"Досвідчені члени організації, 23-річний Михайленко і 31-річний Віталій "Вітус" Княжеський, отримали поранення від вогнепальної зброї. Відбиваючись від агресора, вони вдарили його молотком по голові, знерухомили, а потім викликали правоохоронців."

Активістів з Черкас та Вітуса затримали за підозрою в нападі на підприємця. У результаті зіткнення на вулиці Римарській також було взято під варту лідера "Патріотів України", 32-річного Білецького, який був переведений до слідчого ізолятора.

Активісти вийшли на волю 25 лютого 2014-го, щойно Верховна Рада ухвалила постанову про звільнення політв'язнів режиму президента-втікача Віктора Януковича.

Вже за кілька днів після виходу з СІЗО вони штурмували штаб сепаратистів у Харкові - бійцівський клуб "Оплот", обороняли Харківську облдержадміністрацію і офіс "Патріотів України" на Римарській. Згодом зібрали загін "чорних чоловічків" на противагу "зеленим". А вже в травні билися за Маріуполь, де й почали створювати "Азов".

Читайте також: Командир батальйону "Азов": Найстрашніша помилка влади - політичні переговори з сепаратистами

У жовтні 2014 року Андрій Білецький вирішив зайнятися політичною діяльністю, передавши управління батальйоном "Азов" Ігорю Михайленку. Ігор обіймав посаду командира підрозділу до серпня 2016 року, коли отримав поранення і був демобілізований.

Він залишався близьким до націоналістичного руху. У лютому наступного року став лідером нового проєкту Білецького - організації "Національні дружини".

Завдання національних дружин полягало в контролі за "українським порядком". Вибираючи балаклави та сіро-чорний камуфляж, вони здійснювали патрулювання вулиць, іноді в співпраці з поліцією, а іноді й зі спорами та зіткненнями. Вони розганяли п'яних, нападали на представників ЛГБТ-спільноти, організовували протести проти незаконного будівництва та корупційних схем у війську. У 2018 році ця група атакувала табір ромів у Києві, а в 2019-му виступала в ролі спостерігачів на загальнонаціональних виборах, незважаючи на погрози застосувати силу до "порушників" на виборчих дільницях.

Читайте також: Альтруїсти на марші. Як влаштовані "Нацдружини", і чи потрібно їх боятися

Черкас відкрито визнає, що в рамках азовського руху було ліквідовано "Національні дружини", оскільки вони перетворилися на "надто політизовану організацію".

На той час в організації налічувалося приблизно 2500 осіб. Ті, хто мав намір займатися політичною діяльністю, приєдналися до партії "Національний корпус". Приблизно 500-600 осіб стали членами новоутвореної "Центурії", - зазначає УП Михайленко.

Він зазначив, що "Патріоти України", "Національні дружини" та "Центурія" мають різні цілі, які відповідають сучасним викликам, проте їх ідеологія залишається єдиною. Усі вони об'єднані молодими українськими націоналістами.

"Усі шляхи ведуть до Риму" - це відомий вислів, який має свої корені в часи Стародавнього Риму. Римляни з давніх-давен проектували основні дороги таким чином, щоб вони з'єднувалися в столиці, об'єднуючи всі римські території.

Після півтори тисячі років від розпаду давньої цивілізації в Україні з'явився свій "шлях" до Риму завдяки військово-патріотичній організації "Центурія". У протистоянні з однією імперією українські націоналісти черпали натхнення з прикладів інший.

Девіз центурійців - "Aut Caesar, Aut nihil!", що дослівно перекладається з латини "Або Цезар, або нічого".

В давньоримській армії були підрозділи, які називалися центуріями, і складалися приблизно з сотні бійців (рота в ЗСУ). Центурії брали активну участь у тодішніх війнах, зокрема в Пунічних - між Римом і Карфагеном, які тривали понад століття з періодичними затишшями.

Ігор Михайленко, засновник української організації "Центурія", проводить паралелі між Стародавнім Римом та сучасною Україною:

Карфаген виявився потужним гравцем у Середземномор'ї, як у військових, так і в політичних справах. Проте їм не вдалося підкорити Рим. Карфаген був знищений, тоді як Рим витримав усі випробування. На нашу думку, Київ у кінцевому підсумку здобуде перемогу над Москвою.

Бійці давньоримських центурій отримували назву легіонерів. У сучасній українській "Центурії" також можна зустріти легіонерів — це ветерани та воїни, які брали участь у російсько-українській війні. Вони є найвищим званням в структурі спільноти. Наступною групою є активні учасники "Центурії", а по той бік — прихильники, які інколи приєднуються до заходів організації.

Легіонери - це ментори для юнаків і дівчат. Вони організовують довійськову підготовку, зокрема заняття з тактики, такмеду, топографії і пілотування дронів.

19-річний легіонер із позивним "Бруклін", який у осінній період 2024 року залишив навчання на геодезиста, щоб приєднатися до бригади "Азов", розповідає УП, що підготовка в "Центурії" виявилася значно ефективнішою для бойових дій, ніж навчання на базовій загальновійськовій підготовці. Він зазначає, що основною перевагою є відсутність обмежень у часі навчання - на відміну від стандартних двомісячних курсів у "учебці", у "Центурії" можна тренуватись стільки, скільки потрібно.

"Мілітаріментори" проводять спортивні тренування, а також змагання, присвячені загиблим бійцям, зокрема з ножового бою.

Ці турніри мають свою історію. Одного вечора 2021 року легіонер Олег Фадєєнко з позивним "Малиш" проводив турнір із ножового бою на Лисій горі. Спочатку центурійці змагалися на дерев'яних ножах. Коли до фіналу дійшли двоє з сорока, Малиш запропонував поборотися за першість на справжніх ножах. Лезо майже повністю заклеїли, залишили лише гострий кінчик. Юнаки змагалися до першої крові.

Боець Третьої штурмової бригади, 27-річний Олег Фадєєнко, загинув 2 липня 2023 року в госпіталі під Бахмутом внаслідок поранення, отриманого під час артилерійського обстрілу. Тепер його пам'ять вшановують центурійці, організовуючи турніри з ножового бою на його честь.

Читайте також: "Не ний!". Чого навчають юних українців у патріотичному таборі в Холодному Яру

Легіонери проводять лекції з історії України та, що може здивувати, з юридичних наук. Черкас пояснює це наступним чином: "Молодь часто перебуває в світі своїх ілюзій і не завжди усвідомлює, що завдання ударів іншій людині тягне за собою кримінальну відповідальність".

У рамках організації проводять містерії, щоб вшанувати пам'ять загиблих товаришів. Цей ритуал зазвичай проходить увечері під небом. Навколо розгоряється вогнище. Центурійці тримають у руках прапори з позивними загиблих бійців і читають декалог ОУН.

Десять основних принципів українського націоналізму молодь з "Центурії" засвоїла так, як християни знають молитву "Отче наш", і повторюють їх під час своїх зустрічей принаймні раз на тиждень.

Учасники організації, як правило, не приховують свої обличчя, але інколи на своїх заходах використовують шоломи-"личини", які колись носили вершники і знаменосці в Стародавньому Римі.

У своїй діяльності "Центурія" черпає натхнення не у стародавніх римлян, а в Організації Українських Націоналістів, пропагуючи ідею "Української Самостійної Соборної Держави", яку її члени часто називають "Великою Україною".

Що вкладають у ці слова сучасні українські націоналісти? Черкас час від часу підкручує свої вуса і патетично розповідає те, що зараз здається альтернативною реальністю:

Потрібно збудувати потужну державу, здатну протистояти будь-яким викликам у світі та захистити свої національні інтереси від зазіхань. Не ми звертаємось до Європи по допомогу чи підтримку, а навпаки, Європа звертається до нас за захистом. Ніхто з Москви чи Вашингтона не має права диктувати нам, як жити; ми самостійно приймаємо рішення і можемо впливати на ситуацію в цих столицях.

Не зовсім ясно, як публічні виступи центурійців проти ЛГБТ-спільноти можуть сприяти зміцненню України. В організації заявляють наступне: "Центурія базується на принципах Української Державності. Ми керуємося статтею 51 Конституції, яка чітко зазначає: 'Шлюб укладається на основі вільної згоди жінки та чоловіка. Держава захищає сім'ю, дитинство, материнство та батьківство'. ЛГБТ-експерименти тут не мають місця".

Майбутня студентка політології з Могилянської академії, дівчина, що сповідує ліві ідеї, бійці Третьої штурмової бригади та "Азову", а також школярка. Здається, ці молоді люди настільки різні, що їх шляхи ніколи не повинні були перетнутися. Проте журналістка УП виявила їх у спільному місці - на навчальній базі "Центурії" в Києві.

Дехто з них дізнався про цю організацію через соціальні мережі, інші отримали рекомендації від друзів спробувати свої сили в націоналістичному русі, а хтось випадково виявив вишкіл центурійців у своєму населеному пункті. Ось так і зібралися разом.

Середній вік прихильників та учасників "Центурії" коливається від 16 до 22 років. Хоча вступити до організації дозволено з 14 років, зазвичай такі молоді люди ще не готові до відповідальності, тому часто не залишаються надовго, зазначає Черкас.

Легіонери в спільноті різного віку, бо це ветерани російсько-української війни і чинні військовослужбовці. На початку повномасштабного російського вторгнення їх було небагато - орієнтовно 150. Зараз кількість легіонерів суттєво збільшилася, бо цей статус отримує кожен, хто долучається до війська.

Щомісяця від 30 до 70 центурійців отримують повістки або укладають контракти. Зазвичай вони приєднуються до Третьої штурмової бригади. Однак, за словами Ігоря Михайленка, в організації не ведеться активного рекрутингу серед молоді до 25 років. В осередках навіть організовують збори, щоб роз'яснити батькам, що їхніх дітей не можуть примусово призвати до армії до досягнення цього віку.

На думку Черкаса, Україна не вичерпала свій "мобілізаційний ресурс", а юнаки у 18 років - не найкращий варіант для посилення війська, бо "їм ще треба сформуватися як особистостям". Тому в "Центурії" заохочують юнаків і дівчат немобілізаційного віку розвиватися в різних сферах - ІТ, бізнес, журналістика, інженерія.

Дійсно, більшість учасників центурійців, з якими спілкувалися журналісти УП, зазначили, що приєдналися до цієї організації з метою підготовки до підписання контракту або мобілізації.

- Я ще не визначився з підрозділом, але відчуваю, що моє майбутнє пов'язане з Третьою штурмовою бригадою, - ділиться своїми думками 17-річний Нова. Цього року він закінчив навчання в школі і має намір вступити до університету на факультет політології або соціології. Проте, він також прагне розвиватися в сфері військової справи.

Легіонер з Азова на ім'я Бруклін зазначає, що більшість його товаришів з "Центурії" перебувають на фронті. В армії не служать лише неповнолітні або студенти.

Сам Бруклін в організації вже другий рік. Нещодавно він отримав поранення під Торецьком на Донеччині. Під час реабілітації почав проводити заняття з тактики для юних центурійців. А в той день, коли ми спілкувалися, сам прийшов на тренування, щоб відточити навички.

В "Центурії" є люди, які захоплюються націоналістичним рухом, але наразі не мають наміру вступати до лав військових. Серед них 19-річна дівчина на позивний "Свят", що обрала його через тугу за рідним містом Святогірськ, розташованим у Донецькій області.

- Я не вірю, що приєднаюся до Сил оборони, бо вважаю себе "кімнатною рослиною", яка не може пристосуватися до багатьох речей, - зізнається вона. - Однак, якщо настане момент, коли не залишиться вибору, це треба буде зробити. Я хочу бути корисною для своєї країни. Якщо це можна зробити шляхом залучення до війська - я готова.

Дівчина долучилася до "Центурії" в березні 2025-го, коли повернулася в Україну з Нідерландів, куди вимушено переїхала на початку великої війни. Свят романтизує спільноту, де нині перебуває, попри те що виросла в "лівій" родині. Вона й сама має ліві погляди, але стала більш радикальною в організації.

- Війна все змінює. Демократичний світ дуже часто програє через слабкість і неготовність бути сильними, коли це потрібно. Я почала в цьому розчаровуватися. Від "Центурії" перейняла праві погляди. Не всі, але частину, так, - ділиться дівчина. На запитання, як "ліві" батьки сприйняли її рішення долучитися до праворадикальної організації, Свят радісно відповідає: "Вони не проти".

Більшість членів "Центурії" - українці, але є небагато іноземців. За іронією долі, один із них росіянин із позивним "Євпатій".

- Всі сприймають росіянина як ворога. А Євпатій 11 років "відтарабанив" у націоналістичному русі в Україні. Я його ідентифікую як ментального і світоглядного українця, - каже Ігор Михайленко.

У 2014 році Євпатій приєднався до лав азовців. Після завершення служби він почав навчати центурійців. Коли розпочалася велика війна, він знову взявся за зброю і вирушив до Маріуполя, звідки повернувся з пораненням. Після відновлення відправився на фронт у Бахмут, де також був поранений, але пройшов реабілітацію і знову повернувся на Донеччину. Зараз він виконує обов'язки головного сержанта роти в Третій штурмовій бригаді.

Досліджуйте також: Столітня боротьба з Росією. Як родина Арсеничів протистояла російським силам в ОУН і продовжує свою боротьбу в Збройних Силах України.

Парамілітарні угрупування часто формуються навколо харизматичних лідерів, які втілюють в собі вождистські ідеали. У "Центурії" регіональні осередки прикрашають портретами Білецького. Коли журналістка УП запитала молодих членів цієї спільноти: "Хто з українських націоналістів вас найбільше надихає?", найпоширенішою відповіддю було: "Андрій Євгенійович Білецький".

Урок тактики підійшов до завершення. Хлопці та дівчата зібралися разом.

- Чи все зрозуміло? - запитує тренер Август.

- Ось так! - з радісними вигуками вигукують хлопці та дівчата.