1000 днів страждань, зусиль і витривалості. Що витримали українці під час війни з Росією.
У матеріалі РБК-Україна представлений огляд ключових подій російсько-української війни за тисячу днів напруженого протистояння. Ви дізнаєтеся про людей і озброєння, які роблять суттєвий вплив на фронтові дії та розвиток конфлікту.
1000 днів тому Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Подій, що відбувалися за ці неповні три роки, вистачило б декільком націям на кілька епох. І йдеться не лише суто про фронт.
Масова міграція та мільйони біженців, військові злочини росіян, ракетні обстріли житлових районів, руйнування енергетики, закриті кордони, обмін полоненими, життя в умовах воєнного стану, мобілізація, екологічні катастрофи та зруйновані міста. Це далеко не повний список подій, випробувань та пекельного тиску, які випали на долю українців.
Редакція РБК-Україна висвітлює найважливіші події, що мали значний суспільний резонанс, вплинули на перебіг війни, спонукали світ до усвідомлення реалій та залишили глибокі сліди в історії українського народу.
Трагічні події останніх 1000 днів вже давно розчинилися в потоці інформаційних приводів та стали рутиною для світу. Рутиною, з якою українцям доводиться стикатися щодня і до якої, здається, ніколи не вдасться звикнути. Світ лякався жахів Бучанської різанини та бомбардування Маріуполя, але згодом перестав помічати мало не щоденні смерті дітей та жінок від російських ракет та дронів в Одесі, Львові, Кривому Розі та інших містах.
Попри те, що війна продовжує забирати життя цивільних у тилових містах та військових на фронті, світ починає відчувати втомленість від українських подій. Західні медіа стикаються з труднощами у представленні нашої "історії" своїм читачам, переміщуючи новини з України вглиб своїх випусків і замінюючи їх "більш актуальними" темами.
Після виборів у США багато хто повірив у швидкий мир. Перемога Дональда Трампа, можливо, дещо спішно зірвала з вуст світових лідерів слова "переговори" та "кінець війни". Зараз ці очікування суперечать останнім діям росіян, які продовжують тиснути на фронті, перетворюючи цілі міста на Сході на руїни, і знищувати енергетику та житлові будинки в тилу. Події останніх 1000 днів є найкращим нагадуванням про те, якому злу протистоять українці і про яку небезпеку потроху забуває решта світу. Десь подумки, а десь уже відверто мріючи про умиротворення агресора за всяку ціну.
Близько 4-ї години ранку 24 лютого 2022 року, після того як Володимир Путін оголосив про старт "спеціальної військової операції", численні великі формування російських військ почали наступальні дії.
Ворожі війська вторглися до Київської та Чернігівської з території її сателіту - Білорусі, Сумської та Харківської області - з Росії. Паралельно кілька угруповань висунулися із окупованих частин Донецької, Луганської областей та Криму.
Наступальні операції противника супроводжувалися постійними інтенсивними ракетними ударами по аеродромах, позиціях українських сил ППО, військовим підрозділам, а також об'єктам цивільної інфраструктури в усіх регіонах нашої держави.
Вже за кілька днів після повномасштабного вторгнення, наприкінці лютого-2022, українська та російська делегації зустрілися для перших переговорів. Місцем проведення стала Білорусь, спочатку неподалік кордону з Україною, а потім - у Біловезькій пущі вже поряд з Польщею. Як розповідали учасники переговорів РБК-Україна, представники країни-агресора фактично запропонували Україні погодитися на капітуляцію - і були дуже здивовані тим, що наші делегати зовсім не збиралися цього робити. На перебіг війни ці переговори не вплинули.
Вперше Україна почала застосовувати турецькі безпілотники "Байрактар" ще до початку великої війни під час бойових дій на Донбасі восени 2021 року. Але в перші кілька тижнів повномасштабної війни вони проявили себе максимально ефективно, ставши одним із найвідоміших видів озброєнь, які застосовує Україна, одним із символів українського опору та допомоги союзників.
З поступовим впровадженням нових видів озброєння, "Bayraktar" почав активніше застосовуватися на передовій, виконуючи функції навідника та ретранслятора для меншого класу дронів.
Використання дронів "Bayraktar" та результати, які демонстрували турецькі безпілотники, наочно продемонстрували їхню ефективність у сучасних бойових діях. В Україні розпочато виробництво різноманітних БПЛА, включаючи розвідувальні, ударні та дрони-камікадзе. На сьогоднішній день безпілотники активно використовуються не лише на передовій, але й за її межами, здійснюючи атаки на російські об'єкти, такі як нафтопереробні заводи, виробничі підприємства озброєння та аеродроми.
Водночас Росія також зробила акцент на БПЛА, але не обмежилася своїми розробками. 2022 року Москва закупила у Ірану перші БПЛА "Shahed-136". 12 вересня 2022 року українські військові вперше збили іранський дрон на Харківщині. З того часу Росія регулярно атакує Україну "шахедами".
З початку великої війни західні країни розпочали ескалацію антиросійських санкцій, які, в обмеженому вигляді, діяли з 2014 року. Серед найзначніших заходів можна виділити заморожування активів російського центрального банку, а також фінансові обмеження, такі як відключення ключових російських банків від системи SWIFT. Додатково введені торгові обмеження, відмова від імпорту російських енергоресурсів, а також заборона на постачання технологій до Росії.
Загалом проти Росії було запроваджено 14 пакетів санкцій, але вони так не змогли завдати агресорам непоправної шкоди. Головним чином через надто повільне та поетапне введення санкцій, які давали Москві можливість підготуватися та знайти обхідні шляхи. Припинення санкційних лазівок та пошук нових активно продовжується весь час великої війни.
Найактивніше просування ворога спостерігалося на Півдні. Лише за кілька тижнів окупанти фактично проклали сухопутний коридор з Росії до Криму. Вони захопили значну частину Запорізької області, майже всю Херсонську область, включаючи місто Херсон, створили кільце оточення навколо Маріуполя та наблизилися до Миколаєва.
На Півночі площа окупованих земель була не такою вже великою, але ворог виявився досить близьким до досягнення своєї мети – захоплення Києва в перші тижні вторгнення.
Він зміг наблизитися до околиць столиці з північного та західного напрямків, захопивши під контроль дві ключові транспортні артерії на захід — Варшавську та Житомирську. Інша військова група проникла в Київ з північного сходу, поблизу Великої Димерки, через територію сусідньої Чернігівської області.
Перелом у битві за північні області, зокрема - за столицю - стався приблизно в 15-20 числа березня. На той час просування росіян на Чернігівщині та Сумщині, звідки вони хотіли прорватися до Броварів та Борисполя, зупинилося.
Інша група окупантів затрималася на північних та західних окраїнах столиці, зокрема в Димері, Ірпені, Гостомелі, Бородянці та Бучі. Під контролем російських військ ці населені пункти стали свідками численних жорстоких злочинів проти місцевого населення, включаючи вбивства, тортури, побої та акти насильства.
Остання спроба агресорів прорватися до столиці України відбулася в селі Мощун, де Збройні Сили України успішно вибивали ворога з 19 по 21 березня. Після цього Сили оборони змогли витіснити супротивника з Макарова, Ірпеня та інших прилеглих населених пунктів. Відчуваючи серйозні втрати та проблеми з постачанням, противник почав швидко відступати з усіх північних регіонів, що в Кремлі пізніше назвали "жестом доброї волі" на фоні переговорів у Стамбулі. Останні підрозділи окупантів покинули Київську область 2 квітня, а в наступні дні відступили також із Чернігівської та Сумської областей.
З початку Великої війни Туреччина активно виступала в ролі посередника. Наприкінці березня відбулися найбільш змістовні переговори між Україною та Росією за весь період конфлікту, які відкрили перспективи для можливого, принаймні, тимчасового припинення вогню. Головною темою обговорення стали гарантії безпеки для України та виведення російських військ на позиції станом на 23 лютого 2022 року. Проте, жодних конкретних угод досягти не вдалося, і відступ російських військ з північних регіонів України виявив жахливі факти звірств, скоєних окупантами проти цивільного населення. Через кілька тижнів тематика переговорів поступово втратила актуальність.
Після того, як російські війська почали залишати Київську область, міжнародна спільнота стала свідком численних свідчень про жахливі злочини, вчинені під час їхньої окупації Бучі. Тіла загиблих мирних жителів знаходилися на вулицях, у домівках та підвалах. Людей розстрілювали, ґвалтували та піддавали жорстоким тортурам.
Згідно з даними Офісу генерального прокурора, у місті загинуло 637 цивільних осіб. Військові злочини, вчинені Росією на околицях Києва, суттєво вплинули на сприйняття західними країнами російсько-українського конфлікту, спонукаючи їх до надання більшої військової підтримки Україні.
До кінця лютого 2022 року Маріуполь, де до великої війни мешкало майже півмільйона людей, був оточений. Росіяни підійшли до міста із Півночі, зі Сходу, а потім - і із Заходу (це угруповання, яке прорвалося через Запорізьку область із Криму).
Оборона міста, яке перебувало під повною облогою, тривала 82 дні. Протягом цього періоду ворог щодня безжально обстрілював населені райони з артилерії та скидав авіабомби на житлові будинки та інші цивільні об'єкти. Постраждали вежі зв'язку, комунальні споруди та лікарні. Місто залишилося без води, електрики та опалення. Російські війська завдали удару по працюючому пологовому будинку та драматичному театру, де в укритті перебували кілька сотень людей. У той же час окупанти заблокували всі можливості для евакуації мирних жителів.
Оборону Маріуполя здійснювали полк "Азов" разом з іншими частинами Національної гвардії, підрозділами Державної прикордонної служби та Національної поліції, а також 36-ю бригадою морської піхоти, місцевою територіальною обороною та бійцями ще кількох бригад Збройних Сил України.
Станом на середину березня українські збройні сили контролювали приблизно 50% території міста.
До кінця квітня ключовою точкою оборони України став завод "Азовсталь". Ворожі сили активно намагалися витіснити звідти українських захисників, регулярно обстрілюючи їх з повітря та навіть застосовуючи хімічну зброю. У середині травня українське командування ухвалило рішення, що оборонці "Азовсталі" повинні вийти та здатися з метою збереження життя особового складу. За інформацією Міністерства внутрішніх справ, тоді з заводу вийшло "кілька тисяч" українських військових, у той час як російське Міністерство оборони заявляло про 2439 осіб.
Вторгнення росіян та влаштований ними геноцид призвело до загибелі не менше 22 тисяч маріупольців. Принаймні такі цифри озвучила місцева влада на середину квітня 2022 року. Але реальна кількість жертв може бути набагато більше.
У травні 2022 року Збройні сили України отримали у своє розпорядження легендарну гаубицю М777, відому також під назвою "три сокири". Тоді українські війська здебільшого поповнювали свої запаси озброєння, яке було більш адаптоване для партизанських дій, зокрема гранатомети, протитанкові системи, бронежилети та каски. Гаубиця М777 стала одним із перших західних зразків артилерії, що знайшла широке застосування не лише в оборонних операціях.
У червні 2022 року в Україні вже з'явилися перші РСЗВ HIMARS. Їх одразу ж прозвали "геймчейнджерами", тому що вони змусили окупантів у терміновому темпі відсунути всі свої склади якнайдалі від лінії фронту та змінювати логістику. Точкові та точні удари HIMARS допомогли ЗСУ перетягнути ініціативу на себе або як мінімум уповільнити ворога, істотно помінявши картину на полі бою.
На п'ятий день повномасштабного вторгнення, 28 лютого, Україна офіційно подала заявку на вступ до Європейського Союзу в Брюссель. Київ висловив прагнення до негайного членства в ЄС за "спеціальною процедурою" у зв'язку з надзвичайними обставинами. Хоча миттєвого вступу не відбулося, процес євроінтеграції України дійсно набрав неймовірної швидкості. Вже 23 червня 2022 року Україні було надано статус країни-кандидата на вступ до ЄС.
На початку вересня 2022 року українські сили здійснили ефективний і швидкий контрнаступ на території Харківської області. Ця військова операція була ретельно підготовлена в умовах секретності, що забезпечило елемент раптовості для супротивника.
У рамках цієї операції Силам оборони за тиждень удалося звільнити 2500 квадратних кілометрів - майже всю територію Харківської області, частину Донецької та невелику частину Луганської.
Були розгромлені цілі російські підрозділи, багато хто поспіхом кидав позиції і відступав, кидаючи артилерію, боєприпаси та техніку.
30 вересня 2022 року Україна офіційно подала заявку на прискорений вступ до НАТО. Пізніше Київ визнав, що до завершення бойових дій повноцінне членство в Альянсі є неможливим, тому зосередився на отриманні "політичного запрошення" для вступу. Проте на самітах НАТО у Вільнюсі та Вашингтоні таке запрошення не було надано; держави-члени Альянсу лише відзначили, що Україні не потрібно буде проходити етап Плану дій щодо членства (ПДЧ). Головними противниками зближення України з НАТО вважаються Сполучені Штати та Німеччина.
Одного дня, коли було подано заявку на вступ до НАТО, Рада національної безпеки та оборони ухвалила рішення про неможливість ведення переговорів з президентом Росії Володимиром Путіним. Це фактично закрило двері до будь-яких перемовин на тривалий час. Проте, у 2024 році, коли тема переговорів знову почала активно обговорюватися, указ почали інтерпретувати по-іншому: заборона стосується лише особисто Путіна, в той час як можливість ведення переговорів з Росією як із державою залишається, зокрема, у контексті мирного саміту.
5 жовтня 2022 року Володимир Путін підписав закони, що стосуються так званого "приєднання" чотирьох українських регіонів - Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської - до складу Російської Федерації. Водночас, ні на той момент, ні на сьогодні ці захоплені території не були повністю контролювані російськими військовими. У конституції РФ зазначено, що межі областей визначаються кордонами, які "існували на момент їх приєднання". При цьому як сам Путін, так і його підлеглі регулярно згадують Запоріжжя та Херсон поряд із російськими містами.
Процес включення областей до Конституції Російської Федерації супроводжувався так званими "референдумами", які відбувалися в умовах військової окупації наприкінці вересня 2022 року, тривалістю п’ять днів. Спочатку місцевих мешканців тих регіонів відвідували окупанти разом із колаборантами, які погодилися співпрацювати. У завершальний день голосування людей примушували відвідувати виборчі дільниці та голосувати. За результатами "виборчих комісій" було оголошено, що від 80 до 90% голосів були віддані "за" приєднання областей до РФ. Проте жодна з країн не визнала ані "референдум", ані сам процес приєднання окупованих територій до Росії.
8 жовтня 2022 року був атакований Керченський міст - вибухнула вантажівка, що проїжджала по ньому. Крім практичного сенсу (через міст йшла здійснювалася логістична підтримка російського угруповання на Донбасі), підрив моста мав і важливе символічне значення - Кремль вклав дуже багато грошей і сил у цей об'єкт, його спорудження в російській пропаганді трактувалося як остаточне закріплення анексії Криму. До того ж атаку було здійснено наступного дня після ювілею Володимира Путіна.
Після того, як українські Сили оборони завдали нищівного удару по загарбникам у Харківській області у вересні 2022 року, Путін вперше активізував кампанію ракетних ударів по українських енергетичних об'єктах. Вже за місяць Москва почала регулярно атакувати нашу енергетичну інфраструктуру.
З жовтня-2022 до березня-2023 агресор з інтервалом 7-14 днів обстрілював українські енергооб'єкти ракетами і ще частіше - дронами-камікадзе типу "Shahed".
З березня обстріли призупинилися. Проте наприкінці березня 2024 року Росія знову почала завдавати удари, які продовжувалися з меншою силою влітку. Виглядає на те, що Москва розпочала нову кампанію, спрямовану на енергетичну інфраструктуру. Основна мета цього тероризму – примусити Україну сісти за стіл переговорів щодо капітуляції.
У вересні 2022 року успішний контрнаступ Збройних Сил України в Харківській області викликав паніку серед російського керівництва. Постійно лунали погрози з Москви щодо можливого застосування ядерної зброї. Росія, як зазвичай, намагалася реалізувати "операцію під чужим прапором", звинувачуючи Україну у нібито створенні "брудної ядерної бомби", хоча на це не було жодних доказів. Пізніше стало відомо, що в США оцінювали ймовірність початку ядерного конфлікту на рівні 50%.
Внаслідок зусиль американців та їх західних партнерів, було донесено важливість недопустимості ядерних ударів. Навіть союзники Москви, зокрема Китай, були залучені до цього процесу переконання. Так, на початку листопада, лідер Китаю Сі Цзіньпін публічно висловив думку, що "ядерні війни не слід розпочинати", що було сприйнято як чіткий сигнал для Росії. Відтоді обговорення ядерних загроз у контексті конфлікту між Росією та Україною стало значно рідше.
Перші згадки про підготовку України до наступу на Херсон з'явилися ще влітку 2022 року. Наприкінці серпня в медіа почали з'являтися повідомлення про те, що Сили оборони розпочали контрнаступ на Півдні, але впродовж вересня, першого місяця операції, значних успіхів на фронті не було зафіксовано.
Проте українські війська системно завдавали потужних ударів по угрупованню окупантів, знищуючи їх склади, озброєння, командні пункти і головне - логістику. Багато переправ через Дніпро постійно пошкоджували ударами РСЗВ типу HIMARS і MLRS. Згодом Москві стало складно забезпечувати своє величезне угруповання, що знаходилося на правому березі Дніпра.
З жовтня Сили оборони розпочали активні дії, витісняючи російські війська з різних фронтів — як з півночі Херсонської області, так і з заходу, з боку Миколаївської. Генерал Суровікін, новопризначений командувач окупаційних сил в Україні, 9 листопада визнав, що їхнім військам доводиться відступати з правобережжя Дніпра та Херсона. Ситуація для них стала критичною, адже вони опинилися на межі оточення та знищення, особливо враховуючи погіршення постачання перед зимовими умовами. Українські захисники увійшли до Херсона 11 листопада 2022 року.
З початку великої війни різні країни світу висували власні ініціативи та плани її закінчення. З метою перехоплення ініціативи 15 листопада 2022 року Володимир Зеленський оприлюднив 10 пунктів "Української формули миру" у зверненні до саміту "Великої двадцятки". Формула відображає максималістське бачення закінчення війни та післявоєнного устрою, зокрема, відновлення кордонів-1991, покарання російського керівництва за агресію, виплату репарацій тощо. З того часу "формула миру" офіційно є єдиним та безальтернативним фундаментом для будь-яких переговорів, який розглядає українська влада.
З моменту початку масштабного вторгнення Росії, українські Сили оборони, до складу яких входять ВМС, ГУР, СБУ, Берегова охорона та підрозділи ЗСУ, змогли звільнити більше 25 тисяч квадратних кілометрів акваторії Чорного моря від агресора. Спочатку вдалося звільнити північні райони, потім західні, після цього південно-західні, і врешті-решт центральні ділянки.
Вигнати окупантів із частини Чорного моря вдалося завдяки звільненню острова Зміїний та постійному "полюванню" на російські кораблі. За офіційними даними від ВМС, Силам оборони вдалося знищити 29 кораблів та ракетоносіїв російського військово-морського флоту. Серед них - крейсер "Москва", підводний човен "Ростов-на-Дону", "Котів", "Івановець", "Василь Бех".
Москва була змушена перенести свій чорноморський флот з окупованого Севастополя до Новоросійська, аби уникнути українських атак. Також, завдяки цим діям, Україні вдалося самостійно активізувати роботу зернового коридору без залучення та схвалення з боку Росії.
Російські війська розпочали наступ на Бахмут ще влітку 2022 року. Після низки поразок окупанти вирішили переглянути свою стратегію і з січня 2023 року знову активізували наступальні дії на це місто. Однак, цього разу вони обрали менш прямолінійний підхід, намагаючись обійти місто з боків, щоб загрожувати оточенням українських сил.
З кінця січня до кінця травня українські військовослужбовці намагалися захистити свої позиції в Бахмуті, зіштовхуючись із величезним тиском з боку регулярних військ РФ та ПВК "Вагнера". Коли Сили оборони змушені були залишити місто, окупанти практично зруйнували всі будівлі та інфраструктуру Бахмута.
Битва за Бахмут вважається однією з найкривавіших у контексті великої війни. За інформацією з Білого дому, Росія понесла приблизно 100 тисяч втрат серед убитих та поранених у боях за це місто. Після захоплення Бахмута бійці з "Вагнера" покинули зону бойових дій через значні втрати.
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд, розташований у Гаазі, видав ордер на арешт Володимира Путіна, звинувативши його у незаконній депортації українських дітей з окупованих територій України до Російської Федерації. Таким чином, Путін став третім лідером держави в історії, щодо якого було винесено подібний ордер. Згідно з нормами Римського статуту, на якому базується діяльність суду, всі 123 країни, що його ратифікували, зобов'язані заарештувати Путіна і передати його до Гааги у разі його появи на їхній території. У відповідь на ці обставини, Путін значно зменшив кількість своїх закордонних поїздок, проте у вересні 2024 року він все ж відвідав Монголію, яка також ратифікувала Римський статут. Водночас місцева влада вирішила не затримувати його.
У квітні 2023 року Володимир Путін підписав указ, який визначає, що мешканці окупованих територій, які не отримали російські паспорти, будуть вважатися "іноземними громадянами". Процес паспортизації на захоплених землях триває з 2014 року, однак навесні 2023 року він набув особливо агресивного характеру – людям фактично не залишили вибору. Для отримання будь-яких соціальних послуг необхідно було мати паспорт громадянина РФ. З часом умови стали ще більш жорсткими: окупаційна влада могла позбавити "негромадян РФ" житла. Багато мешканців цих регіонів були вимушені оформити російські документи, щоб забезпечити своє виживання. Згідно з новим указом Путіна, тих, хто не отримав паспорт РФ, почнуть іменувати "іноземними громадянами" з 31 грудня 2024 року.
У січні 2023 року США та Німеччина оголосили про намір надати Україні танки Abrams та Leopard. Процес формування "броньованого кулака" тривав досить довго і вимагав значних дипломатичних зусиль на різних рівнях. Від початку повномасштабної війни Київ неодноразово наголошував на необхідності отримання нових, сучасних танків. Українська сторона зверталася з проханням про постачання німецьких Leopard-2 та американських Abrams. Однак, для передачі Leopard-2 потрібен був дозвіл від Берліна. Канцлер Німеччини Олаф Шольц спочатку вагався, зокрема через побоювання ескалації конфлікту. Проте після тривалих переговорів та рішення Великобританії щодо надання своїх танків Challenger, 25 січня 2023 року Німеччина оголосила про передачу 14 танків Leopard-2 та можливість реекспорту з інших країн-партнерів. У той же день Сполучені Штати анонсували новий пакет військової допомоги, що включав 31 танк Abrams.
Втім, як показали наступні події, ситуація на полі бою на момент отримання Україною західних танків сильно змінилася, росіяни змогли збудувати насичену оборону, а також розширити застосування дронів - як наслідок, ЗСУ використовують західні танки в обмеженому масштабі.
19 квітня 2023 року тодішній міністр оборони Олексій Резніков оголосив про прибуття перших систем протиповітряної оборони "Patriot" в Україну. Потреба в цих комплексах виникла ще в квітні 2021 року, коли українська влада вперше заговорила про їхню необхідність, задовго до початку повномасштабної війни. В перші місяці конфлікту президент Зеленський неодноразово закликав міжнародних партнерів допомогти у забезпеченні захисту українського неба. Обговорення системи "Patriot" ставало все актуальнішим, особливо після численних ракетних атак на територію України.
Після чергового обстрілу України одна з російських ракет приземлилася в польському містечку Пшеводув. У відповідь на цю ситуацію в Німеччині виникла ідея розмістити американські системи протиповітряної оборони в Польщі. Тим часом прем'єр-міністр Матеуш Моравецький закликав направити ці засоби саме в Україну, однак Берлін відмовив у цій пропозиції. Незважаючи на це, Німеччина стала першою країною, яка надала Україні системи "Patriot", хоча й тільки після отримання дозволу від США. Ці "Петріоти" продемонстрували високу ефективність, і їхня роль у системі української протиповітряної оборони є надзвичайно важливою.
Розмови та припущення про те, що Україна готує новий контрнаступ - на Півдні - почали з'являтися ще з початку 2022 року. Настрій багатьох людей були буквально перегріті в очікуванні того, коли розпочнеться операція українських військ.
Українська армія перейшла у наступ приблизно 4 червня. Рух був одразу на трьох ділянках на Півдні із загальною метою підійти якомога ближче до Азовського моря. Перша ділянка - через Василівку, паралельно руслу Дніпра. Друга - з боку Великої Новосілки на Бердянськ. Але головним напрямом був рух із боку Орєхова на Токмак і далі на Мелітополь. За планом, українські військові мали ще в першу добу дійти до Роботино, але, на жаль, зайти до цього населеного пункту Сили оборони змогли лише 23 серпня. Подальший рух був загальмований. Більше успіху принесли українські наступальні дії з боку Великої Новосілки, там ЗСУ звільнили близько десятка населених пунктів.
Одночасно з цією операцією Сили оборони провели обмежені контрнаступальні дії в районі Бахмута, де також зуміли повернути кілька населених пунктів на півдні від цього міста. Загалом очікування від контрнаступу-2023 як поворотного моменту у війні не справдилися.
6 червня 2023 року російські військові навмисно зруйнували греблю Каховської гідроелектростанції, що призвело до серйозної екологічної катастрофи. Цей акт розглядається як військовий злочин і може бути кваліфікований як спроба геноциду українського народу.
У лютому 2022 року російські війська захопили контроль над Каховською ГЕС. У ніч проти 6 червня на станції сталися вибухи, які були зафіксовані о 2:35 та 2:54. Уранці того ж дня Оперативне командування "Південь" повідомило про техногенну аварію на ГЕС. Російська сторона одразу звинуватила Збройні сили України у підриві станції, проте характер ушкоджень вказує на те, що вибухи, ймовірно, сталися внаслідок дій зсередини.
Внаслідок вибуху греблі 28 населених пунктів опинилися під водою. Російська влада повідомила, що внаслідок цього "потопу" загинуло 59 осіб, проте реальні втрати можуть бути значно більшими. Сотні людей втратили свої домівки, в той час як окупаційні органи Росії не виявляли бажання терміново евакуювати жителів захоплених територій, залишаючи їх на самоті з бідами.
22 вересня 2023 року Україна здійснила ефективний ракетний напад на штаб Чорноморського флоту Росії, розташований у Севастополі, внаслідок якого загинули та отримали поранення кілька високопрофільних представників окупаційних сил. Напад було виконано за допомогою ракет Storm Shadow, що стало ще одним кроком до витіснення російських військ із західних вод Чорного моря.
У жовтні 2023 року ЗСУ вперше завдали ударів по позиціях ворога американськими ракетами ATACMS. Україна хотіла отримати їх ще з 2022 року, але США побоювалися, що ЗСУ битиме по території Росії, що призведе до "ескалації" війни. Київ і надалі наполягав на необхідності отримання ATACMS, наголошуючи на їх необхідності для оборони та контрнаступальних дій.
І, нарешті, 17 жовтня перша ATACMS вдарила по позиціях ворога - удар прийшовся по аеродромах в окупованих Луганську та Бердянську, внаслідок чого було знищено гелікоптери, пускову установку ППО, склад з БК та інше. Цього ж дня застосування ATACMS підтвердив Володимир Зеленський. Але справжнім "геймчейнджером" американські ракети не стали - очевидно через дуже обмежені обсяги поставок.
Чутки про можливу відставку головнокомандувача Валерія Залужного почали ходити ще з початку зими 2023 року. Наприкінці січня у соцмережах з'явилися повідомлення про те, що президент Володимир Зеленський ухвалив рішення про заміну головкома. Майже десять днів усі причетні сторони зберігали мовчання щодо долі Залужного, поки 8 лютого 2024 року Зеленський не виступив із офіційною заявою та указом.
Існувало безліч версій щодо того, що сталося. Від думки, що команді президента не сподобалася популярність головнокомандувача та його потенційні політичні амбіції, до припущень, що президент прагнув більш рішучих кроків у веденні війни. Сам Володимир Зеленський зазначив, що ініціював зміну на посаді головнокомандувача через потребу в "перезавантаженні". Новим керівником Збройних Сил став генерал Олександр Сирський, який вважається "ідеологом" контрнаступу в Харкові.
У жовтні 2023 року президент Сполучених Штатів Джо Байден представив конгресу законопроект, що передбачає надання Україні понад 60 мільярдів доларів, який був об'єднаний із допомогою для Ізраїлю та Тайваню. Однак розгляд цього законопроекту затримався на кілька місяців, оскільки фінансування для України опинилося в центрі політичних суперечок між республіканцями та демократами у США.
Особливо рішуче проти цього виступала фракція республіканців, яка підтримує Дональда Трампа. Для України ці затримки в постачанні військової техніки призвели до серйозних труднощів на фронті та посилили проблему "снарядного голоду". Врешті-решт, після багатьох раундів переговорів та активної лобістської діяльності, Конгрес все ж ухвалив пакет допомоги у квітні 2024 року.
Лютий-квітень 2024 року став часом найгострішої нестачі артилерійських боєприпасів в Україні. Поки в американському Конгресі продовжувалася політична боротьба між демократами та республіканцями, українські війська опинилися на межі виснаження запасів снарядів. Збройні сили України змушені були покладатися на безпілотники, проте брак артилерійських боєприпасів все ще відчувався — російські війська випускали в п'ять або навіть у десять разів більше снарядів, ніж українські.
В Україні спостерігався брак ракет для систем протиповітряної оборони, що і призвело до знищення Трипільської ТЕС під час масованої атаки 11 квітня 2024 року російськими військами. Президент Зеленський підкреслив, що станцію вдалося знищити через недостатність засобів для захисту з боку ППО. Після відновлення американських постачань українська армія все ще відстає від росіян за кількістю випущених снарядів, проте ситуація стала менш критичною.
15-16 червня 2024 року в Швейцарії відбувся перший "мирний саміт", до якого приєдналися близько ста країн та міжнародних організацій. Основна мета України, як організатора заходу, полягала в ініціюванні переговорів з метою завершення війни між Росією та Україною, спираючись на "формулу миру" президента Володимира Зеленського. У зв'язку з різноманітним складом учасників, включаючи численні країни "Глобального Півдня", які мають позитивне чи нейтральне ставлення до Росії, фінальне комюніке саміту виявилося досить обережним. Вдалось досягти згоди лише з найбільш нейтральних питань, таких як ядерна безпека, продовольча безпека, а також обмін військовополоненими. Після саміту розпочалася підготовка до наступного "мирного саміту", у якому, як передбачається, може взяти участь і Росія.
Після того, як Україна отримала статус кандидата на вступ до Європейського Союзу, Брюссель висунув сім основних вимог для подальшого просування в євроінтеграційних процесах. Серед цих вимог були судова реформа та прийняття закону про медіа. Виконавши ці умови, 14 грудня 2023 року, попри спротив з боку Угорщини, було ухвалено рішення про початок переговорів щодо вступу, які офіційно стартували 25 червня 2024 року. Відповідно до більшості експертних оцінок, ймовірна дата приєднання України до ЄС може приблизно становити 2030 рік.
8 липня 2024 року російські війська завдали масованого удару по Україні, атакувавши ракетою Х-101 у тому числі найбільшу в країні дитячу лікарню "Охматдит" у Києві. Удар стався вранці, вже за годину після атаки біля лікарні зібралися сотні місцевих мешканців, щоб допомогти рятувальникам розбирати завали. Росіяни за звичною для них схемою спочатку заперечували факт удару, потім заявили, що провиною була не їхня ракета, а протиракета українська ППО. Проте експертами було доведено, що в лікарню потрапила російська ракета Х-101 - її залишки пізніше ідентифікували.
Внаслідок удару по будівлі лікарні загинули двоє дорослих, ще 16 людей, з яких семеро - діти, постраждали. Сотні пацієнтів були евакуйовані до інших медзакладів. Удар по дитячій лікарні став однією з найбільш шокуючих дій росіян для світової громадськості - його прокоментували багато світових лідерів, пообіцявши свою допомогу у відновленні. В Україні за кілька днів зібрали рекордну суму на будівництво нового корпусу "Охматдиту", але згодом стався гучний корупційний скандал і на сьогоднішній день перспективи відновлення лікарні залишаються туманними.
4 серпня 2024 року Володимир Зеленський оголосив, що Україна отримала свої перші американські винищувачі F-16.
Протягом тривалого часу українські дипломати докладали значних зусиль для отримання цих літаків на різних рівнях. Спершу навіть не йшлося про можливість постачання американських винищувачів в Україну. У січні 2023 року, коли президента США Джо Байдена запитали, чи отримає Україна F-16, він категорично відповів: "Ні". Згодом союзники України, очолені Данією, Нідерландами та США, почали формувати свою "коаліцію винищувачів". Хоча Сполучені Штати спочатку не були готові передати F-16 Україні, вони погодилися, щоб інші держави надали цю допомогу. Загалом Київ отримав обіцянку на близько 60 літаків, хоча наразі Збройні Сили України не мають такої кількості у своєму розпорядженні. Проте F-16 вже продемонстрували свою ефективність у бойових умовах. Наприклад, під час недавньої масованої атаки з боку Росії американські винищувачі знищили десять ворожих ракет.
6 серпня 2024 року українські сили оборони увійшли на територію Курської області, захопивши протягом перших двох тижнів близько 1250 квадратних кілометрів російської землі та більше 100 населених пунктів. Армія України довела, що, незважаючи на невдалий контрнаступ 2023 року, вона здатна на успішні операції за умови належної підготовки. Водночас Росія, дотримуючись принципу оперативної раптовості, може зазнавати поразок.
Справжні мотиви цієї операції залишаються нез'ясованими. Військово-політичні експерти висловлюють думку, що Україна могла розраховувати, що вторгнення на територію Курщини примусить Москву перенести частину своїх військ з Донбасу, що, в свою чергу, могло б зменшити тиск на цьому фронті. Проте, цього не сталося. Існує також альтернативна версія, згідно з якою Росія прагнула створити буферну зону в Сумській області, аналогічну тій, що була сформована на півночі Харківщини. У відповідь на це сили оборони вирішили завдати превентивного удару.
Кремль вже реалізував кілька фаз свого контрнаступу в Курській області. Проте, за попередніми даними, їм вдалося звільнити лише близько однієї третини території, яка раніше перебувала під контролем Збройних Сил України. Для зміцнення своїх наступальних дій Москва навіть направила до Курської області військовослужбовців з Північної Кореї.
Наприкінці серпня Володимир Зеленський оголосив про "План перемоги України" — документ, що складається з кількох ключових пунктів, які можуть суттєво зміцнити позиції України на можливих майбутніх переговорах для завершення війни. Серед запропонованих заходів — запрошення України до НАТО, підвищення обороноздатності, а також залучення західних партнерів до видобутку українських природних ресурсів. Перед офіційним представленням плану Зеленський в закритому форматі презентував його лідерам провідних країн Європи та США, включаючи Дональда Трампа, який тоді ще балотувався на пост президента. Як повідомляють західні ЗМІ, "План перемоги" в цілому отримав обережну реакцію.
Восени минулого року російські війська знову зосередили свої зусилля на захопленні Авдіївки. У лютому окупанти змогли взяти місто під контроль, і українська оборона на Авдіївсько-Покровському фронті почала швидко ослаблюватися. Відтоді ворог просунувся в цьому напрямку більш ніж на 35 кілометрів. Наступною метою на цьому напрямку стало місто Покровськ, яке є важливим логістичним центром для українських сил.
Паралельно з наступом на Покровськ противник у червні цього року активізувався в районі Торецька, де лінія фронту не рухалася з 2014 року. Там ворогові вдалося захопити селище Нью-Йорк, ще кілька інших населених пунктів та зав'язати бої у самому Торецьку.
На південь від Покровська ворог також зміг взяти під контроль місто Вугледар, після чого готує сили до боїв за Курахове. За оцінками аналітиків OSINT, російське просування цієї осені стало найбільш інтенсивним за останні два роки великого конфлікту. Виглядає на те, що найближча стратегічна мета Москви – захоплення всього південного регіону Донецької області.
Вибори в США, що відбулися 5 листопада 2024 року, безперечно стали визначною подією в глобальній політиці, зокрема для майбутнього України в умовах війни. Багато експертів вважали, що у разі перемоги демократки Камали Харріс, Вашингтон продовжив би обережну стратегію підтримки України. Натомість Дональд Трамп неодноразово заявляв, що "завершить війну за 24 години", однак деталі його плану залишалися неясними. В результаті Трамп здобув перемогу з більшою перевагою, ніж передбачали соціологічні прогнози. Його підходи до завершення конфлікту в Україні поки що не мають чіткої форми, але, згідно з висловлюваннями президента Зеленського, "війна може закінчитися швидше завдяки політиці нової адміністрації у Вашингтоні".
