Юлія Жовтяк з Служби зайнятості зазначила, що для тих, хто займається фізичною працею, зарплата може сягати 100 тисяч гривень і навіть більше.

У розмові з РБК-Україна директорка Державної служби зайнятості Юлія Жовтяк обговорила суттєві диспропорції на ринку праці в умовах війни, питання неформальної зайнятості, надвисокі зарплати та брак кваліфікованих кадрів. Вона також торкнулася теми працевлаштування ветеранів, осіб з інвалідністю та пенсіонерів, а також ролі жінок у традиційно чоловічих професіях та умов повернення біженців.

Зміст можна перефразувати як "Суть" або "Змістовна частина". Якщо вам потрібно більше варіантів або специфічний контекст, дайте знати!

Ринок праці в умовах війни чітко висвітлив структурні дисбаланси української економіки. З однієї сторони, країна зіткнулася з наслідками багаторічної непродуманої кадрової політики, які були додатково ускладнені викликами воєнного часу. З іншої сторони, в суспільстві та державі нарешті визріло розуміння необхідності радикальних змін у сфері праці, без яких українська економіка ризикує залишитися на узбіччі розвитку.

Очільниця Державної служби зайнятості Юлія Жовтяк поділилася інформацією про те, яким чином війна вплинула на український ринок праці, як трансформується кадрова політика держави, які конкретні кроки вживаються для виправлення попередніх помилок та які перспективи нас очікують у майбутньому.

- За даними Міністерства соціальної політики України, до грудня 2024 року з близько 5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб повернулися до попереднього місця проживання 29 тисяч осіб. З цих 29 тисяч: одна тисяча - повернулись на тимчасово окуповані території; 18,9 тисячі - на умовно безпечні території; 9 тисяч - на території можливих бойових дій. Одна з причин повернення - труднощі з оплатою житла на підконтрольних Україні територіях. Зрозуміло, що ці труднощі є похідними, зокрема, від відсутності роботи для ВПО. Чому так відбувається? Що в цій ситуації робить Служба зайнятості? І що буде далі?

- Повномасштабне вторгнення Росії стало викликом для кожної людини в Україні, в тому числі для державних структур. Потрібно було ухвалювати багато критичних швидких рішень. Такого досвіду в умовах широкомасштабної збройної агресії не було ні в Україні, ні в інших країнах світу. Коли мільйони людей в Україні реєструвались як внутрішньо переміщені особи, вони вказували, чи потребують працевлаштування. Насправді багато людей серед ВПО - пенсійного віку, багато хто працює дистанційно, а дехто переїхав разом з релокованим підприємством.

На початку 2023 року ми зв'язалися з усіма внутрішньо переміщеними особами, які шукали можливості для працевлаштування, щоб запропонувати нашу допомогу. Не скажу, що до нас звернулося мільйони. Після цього відбулися зміни в законодавстві щодо отримання виплат по безробіттю. Зокрема, після трьох місяців отримання соціальних виплат особа повинна або знайти роботу, або активно шукати вакансії, або, наприклад, скористатися ваучером для навчання, що дозволить їй повернутися на ринок праці. Я сподівалася, що Служба зайнятості отримає велику кількість запитів. Проте я виявилася неправою. Лише близько 100 тисяч людей звернулися до нас. Проте варто зазначити, що серед тих, хто звертався, кожен третій зміг знайти роботу.

Скільки людей ви набрали на телефон?

Ми зв'язалися з 68 тисячами осіб.

- Чи прийшло 100 тисяч осіб?

- Так. 100 тисяч - це загальна кількість осіб, які зареєструвалися в Службі зайнятості як ВПО. Загалом у 2024 році в Службі зайнятості були зареєстровані як безробітні майже 400 тисяч осіб. Через центри зайнятості по всій Україні 250 тисяч були працевлаштовані. Загалом зайнятістю були забезпечені 330 тисяч наших громадян. Що я маю на увазі? Є пряме працевлаштування, коли людина звернулась до Служби зайнятості і ми їй знайшли роботу. А є працевлаштування через активні програми зайнятості. Наразі ми працевлаштовуємо на тимчасові, суспільно корисні роботи на кшталт будівництва укріплень та фортифікацій, ремонту, пошиття амуніції тощо. Також працевлаштовуємо через видачу грантів, навчаємо, перенавчаємо, перекваліфіковуємо, і це теж сприяє зайнятості. Люди знаходять роботу після навчання, або ж завдяки компенсаціям від Служби зайнятості для роботодавців. Загальна кількість людей, працевлаштованих безпосередньо, а також через різноманітні програми, і складає 330 тисяч осіб.

Відомо, що з початком повномасштабної війни кількість безробітних, зареєстрованих у Службі зайнятості, значно зменшилася. Чи справді це явище пов'язане, зокрема, з тим, що чоловіки не бажають реєструватися через страх мобілізації?

- Перевірити цю версію досить важко. І це не є функцією Служби зайнятості. До повномасштабного вторгнення Служба щороку обслуговувала близько мільйона громадян. Відповідно, майже всі ці люди отримували статус безробітного. А протягом 2024 року в Службі було зареєстровано 400 тисяч безробітних. Чому так? Причин декілька.

По-перше, велика кількість працездатного населення виїхала за кордон. Але люди, які знаходяться за кордоном, навіть маючи можливість зареєструватися в статусі безробітних, зокрема через портал "Дія", не мають права отримувати виплати.

Отже, для людей не має жодного сенсу ставати на облік як безробітні?

Отже, на мою думку, головним фактором, що вплинув на зменшення числа зареєстрованих безробітних, є те, що численні чоловіки та жінки активно захищають Україну. Ця категорія громадян могла б стати нашою потенційною цільовою аудиторією.

Крім того, багато українців були змушені виїхати за кордон.

Ще однією важливою причиною є те, що всі військовозобов'язані, які реєструються в Службі зайнятості, зобов'язані надати свої військово-облікові документи. Цей підхід відображає принцип "Працюй або воюй!". Завдяки цьому, кількість чоловіків, зареєстрованих як безробітні, значно знизилась. Якщо до початку повномасштабного вторгнення співвідношення чоловіків і жінок серед безробітних складало приблизно 50 на 50, то нині вже 80% з них - це жінки, тоді як чоловіків залишилось лише 20%.

Цікаво, що існує певна закономірність: чому жінки частіше отримують гранти на відкриття власного бізнесу від Служби зайнятості? Можливо, це пов'язано з тим, що кількість зареєстрованих безробітних жінок значно перевищує кількість чоловіків?

У контексті грантового фінансування різниця між статями не є такою значною: жінки здобувають близько 52% усіх грантів. Я вважаю це позитивним знаком. Це вказує на те, що жінки все більше пристосовуються до сучасних викликів, особливо в умовах, коли багато чоловіків залучені до захисту країни. У кризові моменти жінки демонструють своє лідерство. Сьогодні жінка - це не лише мати, але й військова, політикиня, волонтерка, успішна підприємниця. Ці трансформації та прояви лідерства руйнують усталені гендерні стереотипи, які існували роками. Отже, активна участь жінок у всіх сферах життя є не лише питанням справедливості, а й стратегічним ресурсом, що позитивно впливає на економічний розвиток.

Окрім цього, одним із ймовірних чинників, що вплинули на бажання громадян реєструватися в Службі зайнятості, стало скорочення терміну виплат допомоги по безробіттю в умовах воєнного стану. Раніше виплати тривали протягом року, а для певних груп населення, таких як особи передпенсійного віку, — до двох років. Наразі ж, термін виплат зменшено до трьох місяців, тоді як для осіб передпенсійного віку — до одного року. Вивільнені кошти ми спрямували на розвиток нових можливостей: надаємо гранти для започаткування або розширення бізнесу, організовуємо навчання для населення, а також розширюємо компенсації для роботодавців, що сприяють працевлаштуванню та створенню нових робочих місць.

Яка насправді ситуація з безробіттям у країні?

- Це правильне питання. Неформальна зайнятість існувала в Україні і до повномасштабного вторгнення. Війна посилила негативні тенденції.

Я завжди наполягала на тому, що працівники мають бути офіційно оформлені на роботі. Не завжди люди розуміють, навіщо це потрібно, особливо молодь. Часто вони недооцінюють важливість страхового стажу, вважаючи, що достатньо заробити багато грошей до пенсії. Але неможливо прогнозувати, що буде через 20 - 25 років.

Що дає офіційне працевлаштування? По-перше, це страховий стаж, від якого залежать майбутні пенсійні виплати. По-друге, це гарантії державних виплат при нещасних випадках на виробництві. Про це ніхто ніколи не думає, поки не настає цей випадок на виробництві. Я вже не кажу про оплату лікарняних.

Окрім того, наші податкові надходження та збори спрямовуються на підтримку армії, освітніх закладів, медичних установ, пенсійних виплат та інші соціально важливі програми.

Побороти неформальне працевлаштування - задача непроста. Країни Європейського Союзу теж проходили цей шлях, у них раніше також був значний неформальний сектор зайнятості.

- Як, на вашу думку, можна примусити бізнес офіційно оформлювати працівників на роботу?

- Я якось запитала у своїх європейських колег, як вони борються з неформальним працевлаштуванням. Перше, про що вони сказали, це - превентивні заходи. Їхня податкова служба через відповідні реєстри бачить обороти підприємств і кількість найманих працівників. Якщо кількість працівників не відповідає оборотам компанії, то керівництву такого підприємства надсилається "мотиваційний" лист. Суть такого листа умовно наступна: аналіз діяльності компанії виявив ознаки можливого неформального оформлення співробітників на роботу, тож керівництву рекомендується підійти відповідально до оформлення працівників. Наступний контрольний захід відбудеться через певний визначений час. В разі, якщо ситуація з оформленням працівників не виправиться, компанію чекає перевірка.

Згідно з інформацією від європейських партнерів, цей метод дає позитивні результати. Він не заперечує необхідність контролю за підприємствами. Альтернативи цьому підходу я не знаходжу. Однак перед тим, як розпочинати перевірки, доцільно впроваджувати згадані превентивні кроки. Наприклад, спочатку можна надіслати "лист доброзичливості". Якщо це не дасть бажаного результату, наступним кроком може стати попереджувальний лист, а вже потім - безпосередня перевірка.

- На жаль, навіть повномасштабна війна наразі не стимулювала значну частину вітчизняного бізнесу змінити підходи до працевлаштування співробітників. Бізнес продовжує оптимізувати податки за рахунок найманих працівників. Що робити далі?

- Вважаю, що саме під час повномасштабної війни на часі переконувати бізнес скорочувати неформальну зайнятість, вести активну роз'яснювальну роботу як серед зареєстрованих безробітних, так і серед роботодавців.

- Ви думаєте, що роботодавці не в курсі?

Дозвольте поділитися ще однією думкою: багато підприємців не знають, за що саме вони виплачують ЄСВ і куди йдуть ці кошти.

- Яка наразі ситуація на ринку праці в Україні? Що відбувається з попитом і пропозицією робочих місць? В яких галузях найбільший незадоволений попит роботодавців на спеціалістів? На яких спеціалістів найбільший і найменший попит серед роботодавців? На які вакансії найбільше бажаючих, а на які - найменше? Кому знайти роботу найважче?

Сьогодні ринок праці стикається з непростими викликами. Перед початком повномасштабного вторгнення спостерігалася недостатня кількість вакансій, а тепер виникла проблема з нестачею кадрів. Це означає, що нині працівники мають більше можливостей і переваг.

Практично в усіх видах економічної діяльності є дефіцит кадрів і ми очікуємо подальший ріст конкуренції за працівників: збереження кадрів, пошук нових. Найбільші складності з укомплектуванням вакансій виникають у сфері транспорту, на будівництві, переробній промисловості.

Очевидно, що в період відновлення після війни ситуація стане більш напруженою. На сьогоднішній день Міністерство економіки прогнозує, що в найближчі десять років дефіцит кадрів може становити близько 4,5 мільйона осіб.

Сьогодні найбільший дефіцит кадрів серед кваліфікованих робітників, наприклад, швачка, електромонтер з ремонту електроустаткування, сантехнік, електрик, монтер колії, слюсар аварійно-відновлювальних робіт, зварник, електрогазозварник, автослюсар тощо.

Це не виклик війни?

- Аналогічна тенденція була і до повномасштабного вторгнення. Це так зване структурне безробіття. Але воно загострилося з початком війни. Так, після тимчасової окупації Росією територій Донецької та Луганської областей значна частина місцевих жителів, серед яких багато працівників шахт, виїхали в інші регіони країни, де просто немає потреби в таких спеціалістах. І ось тут починається зона відповідальності Служби зайнятості. Зокрема, ми перенавчаємо таких людей, допомагаємо їм з працевлаштуванням.

Основною причиною структурного безробіття в Україні є тривала нехтування популяризацією робітничих професій. Протягом багатьох років ці професії сприймалися як непрестижні та малоприбуткові.

Нещодавно я мала розмову з дизайнерською спільнотою, і вони висловили думку, що українці не прагнуть працювати, скажімо, швачками. Цей стереотип виникає через переконання, що зарплати в цій професії дуже низькі. Проте насправді заробітки швачок значно вищі. Наприклад, електрозварникам можуть запропонувати зарплату до 100 тисяч гривень, тоді як операторам верстатів з числовим програмним управлінням – до 120 тисяч гривень на місяць.

Після завершення конфлікту нашій країні знадобиться активна відбудова економіки та інфраструктури, особливо в зонах, які були звільнені від окупації. Це означає, що насамперед буде висока потреба в фахівцях у галузі будівництва та відновлення житлових об'єктів, енергетичної системи, а також водо- і газопостачання. Крім того, важливим стане розвиток сфери охорони здоров'я, що призведе до збільшення попиту на молодший медичний персонал і працівників у соціальних службах.

Наразі питання номер один - це популяризація робітничих професій.

Як керівник та частина команди Служби, моя мета полягає в тому, щоб перетворити усталені уявлення про професійну освіту. Це завдання є викликом не тільки для нашої організації, але й для бізнес-середовища, а також для центральних і місцевих органів влади. Я постійно наголошую на важливості початку профорієнтації ще в шкільному віці.

Поступово зміни відбуваються. Шлях важкий, але маємо мету і завдання від роботодавців - підвищити престижність робітничої професії і забезпечити бізнес кваліфікованими працівниками.

Завдяки Службі зайнятості, громадяни, які шукають роботу, мають можливість отримати освіту в цих професіях.

- Так. Тут є два варіанти. Перший - якщо людина без роботи, ви можете стати на облік у Службу зайнятості та отримати сертифікат на навчання. Інший варіант - ваучер на навчання, претендувати на який можуть і працюючі люди. В подальшому вони зможуть змінити роботу. Так, навіть якщо ви працюючий журналіст, ми залюбки приймемо вас на безкоштовне навчання, скажімо, на слюсаря, електрогазозварника, оператора верстата з ЧПУ.

Яка ймовірність цього?

Це цілком можливо, якщо вам більше 45 років. Також це стосується захисників, внутрішньо переміщених осіб та людей з інвалідністю, незалежно від віку.

А що, якщо особа не є охоронцем або її вік не перевищує 45 років?

У такому випадку особа має можливість здійснити навчання за власні кошти.

Чому саме 45 років було обрано як вік?

- У світі вважається, що 45+ є віком, коли людина може втрачати економічну активність і конкурентоздатність на ринку праці. Це стереотип. Але такий вік був обраний не нами - це світовий досвід. Тому така програма і запрацювала в Україні. Багато хто вважає, що віковий поріг для участі в програмі перенавчання варто знизити до 35 років.

- Як виглядає процедура?

Необхідно заповнити заявку на веб-ресурсі Державної служби зайнятості.

- Зростаюча потреба в курсах перепідготовки?

У минулому році нам вдалося підготувати 23 тисячі учасників за цією програмою, а у 2023 році – 18 тисяч. Протягом 2019-2021 років ми видавали не більше тисячі ваучерів на рік для всієї країни.

У нашому портфелі послуг виокремлюються три ключові напрямки навчальних програм. Перший напрямок полягає у підготовці зареєстрованих безробітних. Ми пропонуємо навчання як за запитом роботодавців, так і для тих, хто має намір започаткувати власну справу. Витрати на таке перенавчання покриває Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Наступним напрямком є можливість здобути додаткову освіту за допомогою ваучера на навчання. Як я вже зазначала, минулого року ми підготували 23 тисячі учасників. Це особи, які старші 45 років, і середній вік слухачів становить, до речі, 51 рік. Також серед них є 2,3 тисячі внутрішньо переміщених осіб, а також 2 тисячі людей з інвалідністю, ветеранів та ветеранок.

Варто зазначити, що для ветеранів існує спеціальна експериментальна програма. У її межах учасники можуть обрати будь-який навчальний заклад зі списку, наданого Службою зайнятості. Наразі функціонує 8 центрів професійно-технічної освіти з 11, які пропонують навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації за 98 ліцензованими професіями та більше ніж 400 освітніми програмами. Фінансування навчання здійснює Служба зайнятості.

За минулий рік через Службу зайнятості ми навчили 66 тисяч громадян.

Яка інформація щодо подальшого працевлаштування?

Після завершення навчання успішно працевлаштовується майже 95% зареєстрованих безробітних. Серед осіб, які отримали ваучер і не мали роботи раніше, 28% знайшли нове місце праці після навчання. З числа тих, хто вже був працевлаштований, 11% змінили роботу, 10% отримали можливості для кар'єрного зростання, а 8% відзначили підвищення заробітної плати. Приблизно 1% респондентів вирішили заснувати власний бізнес. Загалом у більш ніж 40% учасників навчання спостерігалося підвищення самооцінки та покращення емоційного стану.

Чи зобов'язує держава тих, хто не знайшов роботу після завершення навчання, відшкодовувати вартість освіти?

- Ні. Але ми контролюємо процес навчання. Якщо людина не навчається, то навчальний заклад нам все одно повертатиме кошти.

Ваучер – це не просто зміна місця праці чи збільшення фінансового доходу. Це той чинник, який утримує людину в Україні.

Які професії, традиційно вважаються чоловічими, вже активно освоюють жінки?

- У сфері будівництва дедалі більше жінок займають професії тракториста, машиніста крана, водія навантажувача, оператора верстатів з числовим програмним керуванням та фрезерувальника.

Справді, ми помічаємо, що жінки дедалі більше обирають "чоловічі" професії. Наприклад, у 2024 році близько 300 жінок працюють верстатницями, 128 — машиністками крана, а майже 200 жінок отримали ваучери на навчання для здобуття професії трактористки.

В рамках програми безоплатного навчання для жінок у "традиційно чоловічих" професіях держава покриває витрати на навчання в розмірі до 30 тисяч гривень. Українки зможуть опанувати понад 30 професій та працевлаштуватись у сферах, де вони були менше представлені. Зокрема, і в найбільш затребуваних серед роботодавців. А бізнес отримає можливість підготувати для себе необхідних фахівців, нестачу яких він зараз гостро відчуває.

У одному з наших навчальних центрів я мала можливість спробувати керувати трактором John Deere. Наприклад, гідропідсилювач керма у ньому значно ефективніший, ніж у звичайному автомобілі. Панель управління нагадує комп'ютер. Якщо у людини є водійське посвідчення, за два-три місяці цілком реально навчитися управляти цією технікою.

До речі, навчання в наших центрах відбувається в тому числі з використанням технологій віртуальної реальності. Тобто, перш ніж перейти до практики, є можливість навчитися на VR, наприклад керувати екскаватором чи опанувати навички електрозварювання.

- Чи правильно я розумію, що якраз на згадані 30 професій найбільший попит з боку роботодавців і найбільший дефіцит працівників?

Точно так!

- Ким не хочуть працювати українці?

- Українці працювати хочуть, але не завжди їхні професійні навички співпадають з потребами роботодавців. Повторюся, маємо великий дефіцит кваліфікованих працівників.

Кому найскладніше знайти роботу? Це, наприклад, економісти, юристи, спеціалісти державної служби, оператори комп'ютерного набору, бібліотекарі, листоноші. На них відсутній попит роботодавців, тому є значна кількість відповідних шукачів роботи.

Які кроки готові зробити компанії для залучення рідкісних фахівців?

- На ринку зайнятості вже не працюють стандартні підходи. На сьогоднішній день однією лише зарплатою залучити працівника важко, особливо на виробництво.

Роботодавець готовий сплачувати за оренду житла найманого працівника, надавати першочерговий внесок на кредитування за програмою "єОселя", соцпакети, ринкову зарплату, бронювання.

Все більше компаній починають надавати своїм працівникам медичне страхування. У деяких організаціях охоплюють не тільки самих співробітників, а й їхні сім'ї. Більшість роботодавців також забезпечують транспортування до офісу.

Все частіше роботодавці організовують безплатне харчування для працівників.

Ось кілька нових прикладів. Нещодавно ми з колегами відвідали Закарпатську область, де в індустріальному парку працюють підприємства, які переїхали з Краматорська. Ці компанії не лише пропонують конкурентоспроможні зарплати, але й займаються будівництвом житла для своїх працівників, адже більшість з них є внутрішньо переміщеними особами. Минулого тижня ми також побували на Сумщині. Завітали на хлібозавод, де активно шукають технолога. Вам не повіриться, але зарплата там дуже висока, навіть у порівнянні з Києвом, а також пропонують житло і автомобіль.

- Це тенденція воєнного часу чи, можливо, так було і раніше?

Раніше такого не спостерігалося. І справа не лише в умовах воєнного часу. Український бізнес стає дедалі сучаснішим. Я помічаю, як у останні роки компанії поступово покращують умови праці для своїх співробітників. І це абсолютно вірно. Адже важливо не тільки залучити людей, а й зберегти їх у команді.

Яка частка прогресивних компаній серед українських підприємств є суттєвою?

Не можу точно визначити в процентному відношенні, проте помічаю, що виробництва стають дедалі більш інноваційними.

Які аспекти найчастіше цікавлять кандидатів при виборі вакансій: рівень заробітної плати, можливість отримання відпустки, соціальні пільги, а що ще?

Основною потребою людей є підвищення заробітної плати.

В яких галузях економіки наразі спостерігаються найвищі зарплати?

- Безумовно, найбільше зараз заробляють військові. І це правильно і виправдано. Серед підприємств невійськового сектору найбільше продовжують заробляти в IT. Крім цього - у сфері нерухомості, транспорту, логістики, HR. Великі зарплати отримують наладчики різноманітного обладнання, оператори верстатів з програмним керуванням. Їхні зарплати сягають 80 - 100 тисяч гривень. Інженерні професії - це мінімум 100 тисяч гривень. Пристойні зарплати - в аграрному секторі.

- Чи є це новою тенденцією? Що нам слід очікувати в майбутньому?

- Так, це тенденція останнього часу, бо спеціалістів стає менше. Бізнес вимушений піднімати зарплати.

- Після війни українські захисники і захисниці повернуться на ринок праці. Як це вплине на ринок праці загалом, і на конкуренцію та зарплати зокрема?

- Зарплати залишаться стабільними, оскільки завжди працюють принципи демографії та конкуренції. Конкуренція з нашими європейськими сусідами буде невід'ємною частиною економічного середовища.

Чи варто сподіватися, що в Україні в найближчі десять років залишиться така ж система оплати праці?

Протягом наступних десяти років очікується, що заробітні плати в Україні матимуть тенденцію до підвищення, за умови збереження чинної структури. Для спеціальностей, які користуються попитом, заробітки лише збільшуватимуться.

Щодо працевлаштування ветеранів після завершення бойових дій, результати опитування, проведеного Українським ветеранським фондом, вказують на те, що 68% сучасних військових чоловіків і жінок, які повернулися з війни, прагнуть стати підприємцями.

Чи справді Україні необхідна така кількість підприємців? А як щодо трактористів, комбайнерів та операторів верстатів з числовим програмним управлінням?

- Насправді, є методики, які допомагають зрозуміти, чи може людина бути підприємцем.

До речі, минулого року ми на базі наших районних центрів зайнятості відкрили 80 офісів "Зроблено в Україні", де консультуємо громадян і бізнес стосовно всіх можливостей, які на сьогодні є по кредитуванню, грантах, різноманітних компенсаціях, пошуку персоналу. Допомагаємо скласти бізнес-план, виправляємо помилки, супроводжуємо після гранту, надаємо рекомендації на різних етапах підготовки та запуску франшизи. Перший офіс "Зроблено в Україні" був відкритий у Сумах в березні 2024 року. А сьогодні вони вже працюють майже в усіх обласних та районних центрах і в Києві.

Протягом останнього часу до нашого сервісу звернулося понад 22 тисячі осіб, серед яких близько половини — це фізичні особи-підприємці. Ми надали майже 27 тисяч консультацій, більшість з яких стосувалася отримання грантів в рамках державної програми "єРобота". Ще 30% запитів були пов'язані з питаннями підбору кадрів та іншими ініціативами у сфері зайнятості. Серед наших програм є ініціатива, що передбачає компенсацію витрат для роботодавців, які приймають на роботу осіб з інвалідністю. Якщо компанія наймає людину з інвалідністю першої групи, ми можемо компенсувати їй 120 тисяч гривень; для осіб з інвалідністю другої групи — 80 тисяч гривень. Завдяки цій програмі вже вдалося створити 2 тисячі нових робочих місць для людей з інвалідністю, а з початку цього року — вже 30 нових таких позицій.

- Знову ж таки, стосуючись теми підприємництва, - ви зазначили, що існують певні процеси, які можуть визначити, чи має людина здібності до ведення бізнесу.

- Так. Мова йде про профорієнтацію. За умови наявності бажання людини, ми проводимо таке тестування. В 2025 році ми плануємо надавати більш глибокі комплексні консультації, зокрема, щодо аналізу ринку і бізнесу, постачальників, конкурентів. Тобто надавати весь спектр послуг для майбутніх підприємців.

- А є у вас достатня кількість відповідних спеціалістів?

У нас є команда викладачів, які працюють у наших навчальних центрах і мають сертифікати від міжнародних організацій. Проте ми також маємо намір залучати зовнішніх тренерів, менторів та відомих підприємців для підвищення кваліфікації наших викладачів.

- Чи є кошти на це?

В даний час ми співпрацюємо з численними міжнародними донорами, які охоче надають нам свою підтримку. Наші партнери включають ПРООН, USAID, GIZ та інші організації.

Яким чином вплинула релокація компаній на ринок праці в різних регіонах? Наприклад, коли підприємство мігрує з Харкова до Львова, чи відкриває воно нові вакансії на новому місці, чи ж трансферує своїх співробітників? Які з цих сценаріїв є більш поширеними?

Станом на 1 січня, 1 тисяча підприємців перенесли свої бізнеси. Зазвичай, у випадку специфічного виробництва, вони прагнуть перевезти своїх працівників. Натомість, у випадках малих підприємств, таких як кав'ярні, роботодавці переважно шукають нових співробітників серед місцевих фахівців або внутрішньо переміщених осіб.

Чим займаємося? Ми сприяємо інтеграції у регіональні ринки праці, підготовлюючи фахівців відповідно до вимог релокованих компаній. Перш за все, ми інформуємо внутрішньо переміщених осіб про вакансії у таких роботодавців і організовуємо ярмарки вакансій.

Всього за сприяння Держслужби зайнятості на релоковані підприємства працевлаштовано 2,2 тисячі осіб, з них 430 осіб - ВПО.

Знов згадаю приклад Закарпаття. Цей індустріальний парк -- не лише найбільші релоковані підприємства в регіоні, а й соціально відповідальний бізнес, який розвиває соціальну інфраструктуру містечка та його економічну спроможність. Обсяг сплачених податків тут збільшився вдвічі.

А чи існує статистика по регіонах: де знайти роботу простіше, а де складніше, а також яка ситуація із заробітними платами?

Значно простіше знайти роботу в мегаполісах, таких як Львів і Київ. У столиці зосереджена приблизно третина всіх доступних вакансій. Дніпропетровська та Одеська області також пропонують чимало можливостей для працевлаштування. Найбільші труднощі виникають, безумовно, у прифронтових регіонах. У Сумах та Чернігівській області знайти роботу досить складно.

До речі, в Чернівцях важко знайти роботу. Чому? В регіоні багато приватних підприємців. Разом з тим, там мало великих підприємств, де працюють по декілька тисяч людей.

- Держава демонструє бажання максимально повертати українських біженців з-за кордону, зокрема з допомогою житла і роботи. Як це можливо під час війни? Що з роботою в Україні для біженців? Чого чекати із зайнятістю і безробіттям після війни? Чи планує держава залучати на український ринок праці іноземців?

Завдяки демобілізації та поверненню багатьох українців, які перебували за кордоном, прогнозується значне збільшення пропозиції робочої сили, яка може становити приблизно половину від загальної кількості. Проте багато з цих людей мали тривалі перерви у професійній діяльності, що означає, що їм знадобиться оновлення знань та навичок. Таким чином, питання безробіття залишиться важливим і після закінчення війни. Служба зайнятості усвідомлює цю ситуацію, проводить аналіз і активно реагує на виклики, змінюючи свої підходи та стратегії для ефективного вирішення проблеми.

Ми впроваджуємо цифрові технології, і цей перехід відбувається в активному режимі. Наше основне прагнення — зосередитися на людях, роботодавцях та їхніх потребах, запитах і можливостях. Використовуємо нову модель підбору кадрів. Суть полягає в тому, що ми вийшли на відкритий ринок праці, залучаючи до процесу всі його учасники: як кандидатів, так і роботодавців. Вся робота ґрунтується на індивідуальних запитах та потребах.

Запущено новий інформаційний портал "Єдине вікно послуг". Ця платформа об'єднує партнерів Служби зайнятості, що працюють з внутрішньо переміщеними особами, ветеранами та ветераночками, а також людьми з інвалідністю. На даний момент ресурс інтегрує близько 600 неурядових організацій, уклавши більше 500 угод про співпрацю.

Існують й інші варіанти, про які ми вже обговорювали: грантові програми, навчальні курси, компенсації для роботодавців. Усе це відкриває можливості для повернення на ринок праці, підтримує економічну активність, сприяє створенню нових робочих місць або розвитку існуючого бізнесу. Ми також прагнемо залучити та повернути до трудової діяльності ветеранів, осіб з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб. Наша мета – підтримати всіх, хто прагне працювати та шукає роботу.

Державна служба зайнятості вже має можливість проводити для українців, які перебувають за межами країни, онлайн-консультації та співбесіди на тему працевлаштування в Україні, а також інформувати про актуальні можливості на ринку праці.

- Але ж українські біженці за кордоном, наскільки я розумію, можуть це робити самостійно - вони ж так само мають доступ до інформації в Інтернеті про вакансії на ринку праці.

Звичайно, люди можуть самостійно шукати роботу. Проте ми прагнемо запропонувати українцям ще більш якісний сервіс.

Так, служба пропонує якісний сервіс, але в якій мірі це вплине на бажання людей знову повернутися в Україну?

- Повернення людей, безумовно, залежить не лише від сервісів Служби зайнятості. Але ми якраз одна з тих інституцій, яка має сприяти поверненню. Ми всі маємо робити все від нас залежне для повернення громадян. І люди повертатимуться з різних причин. Зокрема, багато українців не можуть повноцінно розвиватися професійно за кордоном.

Причин для повернення багато: в Україні хороший клімат, смачна їжа, якісні сервіси. У нас інноваційні банківські послуги, держава в смартфоні. У нас можна записатись до лікаря день в день. В Україні якісні стоматологічні послуги і загалом якісна доступна медицина. А ще - хороша освіта. Чимало можливостей. І, звісно, викликів. Але є багато причин, чому потрібно обрати життя і роботу в Україні.

Звісно, знайдуться ті, хто вирішить продовжити своє життя за межами країни.

Після завершення конфлікту певна кількість людей неодмінно повернеться до України. Як це вплине на ситуацію з безробіттям?

Ми ще більше відповідатимемо вимогам роботодавців. Рівень безробіття знизиться.

Яким чином ви оцінюєте перспективи залучення іноземних фахівців на український ринок праці?

Усі рівні активно обговорюють цю важливу тему. За інформацією роботодавців, вони також приділяють увагу цьому питанню. Переконаний, що в 2025 році ця тема набере нових обертів. Нам, як представникам державних установ, необхідно визначити ефективні рішення для подолання проблеми нестачі кадрів, зокрема, вирішити, яких іноземних громадян ми готові запросити на ринок праці України.

- Поки що немає остаточного бачення?

Отже, остаточне уявлення поки що відсутнє. Проте слід враховувати великий неофіційний сектор трудового ринку в Україні. Перед тим, як почати залучення іноземних працівників, необхідно спочатку детінізувати внутрішній ринок праці.

- Як наразі виглядає ситуація з перенавчанням і працевлаштуванням пенсіонерів?

- За офіційною статистикою, в минулому році ми працевлаштували 20 тисяч людей пенсійного віку, які звернулись до Служби зайнятості. Як правило, пенсіонери рідше звертаються до Служби, оскільки не мають права на отримання допомоги по безробіттю через те, що вже мають пенсійні виплати.

Одночасно, ми реалізуємо ініціативу, спрямовану на заохочення компаній до найму осіб, які наближаються до пенсійного віку. Зокрема, наша служба надає фінансову підтримку роботодавцям, які приймають на роботу таких працівників, виплачуючи їм суму, що дорівнює мінімальній заробітній платі, протягом шести місяців.

На сьогоднішній день, на жаль, ми не маємо можливості навчати осіб пенсійного віку за фінансуванням Служби зайнятості. Це пов’язано з тим, що вони вже отримують пенсійні виплати. Проте ми вважаємо, що така ситуація потребує змін - необхідно надати можливість пенсіонерам, можливо, до певного віку, безкоштовно проходити навчання за рахунок Служби зайнятості. Поки що ця ініціатива не реалізована, але ми активно працюємо над її впровадженням. Зокрема, ми проводимо опитування серед роботодавців. Якщо значна кількість з них виявить готовність наймати людей пенсійного віку, ми зможемо звернутися до уряду з відповідними пропозиціями.

Я вважаю, що пенсіонерам потрібно надати право навчатись в центрах профтехосвіти на базі Служби зайнятості за державний кошт, з гарантією їх працевлаштування. До речі, повернення пенсіонерів на ринок праці - це європейська тенденція. Адже в ЄС також не вистачає робочих рук. Проблеми ті ж самі. Але у нас ще й глобальна - повномасштабна війна.

- Мені здається, буде вал людей.

- Це одне з нагальних питань, яке маємо вирішити в цьому році.

Також ми прагнемо налагодити зв'язок з Пенсійним фондом, щоб заохотити громадян звертатися до Служби зайнятості та отримувати інформацію про можливості подальшого працевлаштування, якщо вони цього бажають.

Якою ціною обходиться державі навчання, працевлаштування та фінансова підтримка українців у їх прагненні розвивати власний бізнес? Які показники слугують мірилом ефективності цих ініціатив? Які результати в кінцевому підсумку отримують суспільство, держава, економіка та бюджет?

Ми наразі аналізуємо результати минулого року. Це відома інформація, скільки ресурсів нашого бюджету витрачається на активні програми зайнятості. Наприклад, у 2024 році фінансування програми "Ваучер на навчання" становитиме близько 330 мільйонів гривень. У 2025 році ця сума залишиться не меншою. Загалом, бюджет Служби на програми перенавчання може досягти приблизно 500 мільйонів гривень.

Щодо фінансової підтримки бізнесу, то у минулому році програми розвитку отримали 4,2 мільярда гривень.

Різноманітні компенсації роботодавцям коштують понад 450 млн гривень.

У минулому році Служба виділила близько 7 мільярдів гривень на всі діючі програми з працевлаштування.

Великі кошти.

- Звичайно. Мова ж іде про навчання і працевлаштування близько 330 тисяч людей. За попередніми підрахунками Служби зайнятості, в 2024 році держава отримала з працевлаштованих через Службу людей у вигляді податків більше коштів, ніж вклала у їх перенавчання і працевлаштування.

У бюджеті Фонду соціального страхування від безробіття, який забезпечує фінансування як програм, так і виплат по безробіттю, а також діяльності самої Служби зайнятості, до початку повномасштабного вторгнення приблизно 80% коштів йшло на виплати допомоги по безробіттю. Лише 4-5% витрачалося на активні програми зайнятості, а 17-18% - на утримання самої Служби.

Сьогодні практично 60% бюджету витрачається на активні програми для працевлаштування. Ці програми не лише спрямовані на боротьбу з безробіттям, а й на інвестування в людський капітал. Витрачати кошти на розвиток особистостей є більш ефективним і ціннісним рішенням, ніж просто виплата допомоги безробітним.

Відомо, що Державна служба зайнятості працює над створенням стратегії розвитку на період 2025-2030 років, яка враховує повернення сотень тисяч військовослужбовців на ринок праці після завершення конфлікту. Ця стратегія передбачає покращення інфраструктури центрів зайнятості, впровадження сучасних цифрових рішень та підготовку кар'єрних радників. Чи можете поділитися деталями цієї стратегії і якими результатами ви плануєте досягти?

- Насамперед, ми прагнемо стати цифровою сервісною службою з потужною інституційною спроможністю та широким спектром послуг, адаптованих для людей різних категорій.

У зв'язку з тим, що економіка стикається зі структурним безробіттям та зростаючим дефіцитом кадрів, необхідно швидко реагувати на потреби роботодавців у людських ресурсах. Сьогодні ми функціонуємо як потужний державний рекрутер, проте нам слід удосконалити наші підходи та механізми.

Одним із ключових напрямків нашої Стратегії є оптимізація процесів навчання та вдосконалення центрів професійно-технічної освіти. На даний момент ми активно співпрацюємо з Міністерством економіки, щоб досягти поставлених цілей у цій сфері.

Основним пріоритетом як нинішньої, так і майбутньої Стратегії є готовність до співпраці з демобілізованими захисниками та захисницями. Нам потрібно мати ефективний набір інструментів для всебічного вирішення цього складного виклику. У цьому контексті надзвичайно важливою є наша міжвідомча взаємодія на всіх етапах.

Це питання залишається важливим і пріоритетним у співпраці з людьми з інвалідністю, зокрема ветеранами та ветеранками.

Цього неможливо досягти без сильної команди. Однією з ключових складових нашої Стратегії є підвищення кадрового потенціалу Служби до нових висот. Ми вже маємо безліч ідей і планів, зокрема потужний Центр розвитку кваліфікацій. Наша мета – ставити амбітні, але реалістичні завдання і прагнути до максимальних результатів, які відчують всі українці.