"Немає куди їхати?" Як здійснюється евакуація мешканців із прифронтових зон та що потрібно знати про цей процес.
З небезпечних зон людей вивозять, наражаючи їх на ризик для життя.
Ситуація на фронті залишається динамічною, а часті ворожі обстріли прикордонних територій України піднімають питання евакуації на порядок денний. Деякі громадяни вирішують не чекати, поки обстановка стане критичною, і залишають небезпечні зони заздалегідь. Водночас є й такі, хто, навіть маючи дітей, відкладає виїзд до останнього моменту. Часто причинами для залишення в небезпечних умовах є страх не знайти безпечне місце для проживання та побоювання щодо фінансових витрат на облаштування в новому місці.
"Телеграф" досліджував, як сьогодні функціонують алгоритми евакуації та яку підтримку — разову чи тривалу — можуть отримати нові внутрішньо переміщені особи (ВПО).
Сьогодні на території Донеччини, а також у прикордонних громадах Сумської та Харківської областей введено обов'язковий режим евакуації. Окрім того, мешканці Херсонської та Запорізької областей також покидають зони, що наближені до лінії фронту, і вирушають у більш безпечні райони. Дехто використовує власний транспорт або отримує допомогу від родичів та знайомих, в той час як інші звертаються за підтримкою до місцевої влади та волонтерів. Для цього існує кілька варіантів: можна зателефонувати на урядову "гарячу лінію" 15-45, хоча слід враховувати, що ваші дані будуть передані далі, або звернутися безпосередньо до координаційних штабів, які функціонують у кожній області.
- Якщо до нас зателефонує особа, яка бажає евакуюватися з прикордонної території, скоординуємо її з організаціями, які вивозять людей із громад, де складна безпекова ситуація, - розповіла "Телеграфу" одна зі співробітниць Сумського обласного контактного центру. - Це, зокрема, спецпідрозділ поліції "Білі янголи", гуманітарна місія "Проліска" та фонд "Схід SOS". Але є випадки, коли ми фіксуємо звернення, самі зв'язуємось з благодійними організаціями, волонтерами, місцевою владою й координуємо процес. Наприклад, три тижні тому, коли були масовані обстріли Краснопільської громади, ми отримували 10-15 дзвінків на день. Й це були в тому числі звернення від родичів тих людей, хто там мешкає, які просили посприяти в евакуації, адже в селах зник зв'язок і електропостачання. Разом з адміністрацією ОТГ були визначені пункти збору, звідки екіпажі забирали людей.
У Донецькій області, відповідно до інформації, наданої обласною військовою адміністрацією у відповіді на запит "Телеграфа", щодня до роботи готові від 18 до 20 спільних евакуаційних груп, з яких 15-17 формуються Нацполіцією, а 3 – ДСНС. Найчастіше використовуваними маршрутами є Покровський район та Костянтинівка, однак доступ туди можливий лише на броньованих автомобілях і з засобами радіоелектронної боротьби. Логістика в цій ситуації забезпечується такими організаціями, як БФ "Янголи спасіння", місія "Проліска", БФ "Схід-СОС" та БО "Спасемо Україну". За даними з початку року, з Донеччини було евакуйовано 26 тисяч осіб, серед яких 1450 дітей.
У контрольованій українською владою частині Донецької області все ще проживає приблизно 283 тисячі осіб, серед яких близько 21,5 тисячі - діти. Незважаючи на серйозну загрозу для життя у зоні близькій до фронту, деякі місцеві жителі іноді до останнього не хочуть залишати свої домівки.
Як зазначили у Службі у справах дітей Донецької обласної військової адміністрації, з початку року було зафіксовано 2497 випадків відмови від евакуації, підписаних батьками щодо 4466 дітей. Водночас, у 17 громадах, що визнані зонами активних бойових дій, залишаються 202 дитини: 197 - у Лиманській ОТГ та 5 - у Торецькій. Це ті сім'ї, які повернулися додому після того, як вже залишали свої місця. Тим часом, місцева влада та волонтери продовжують намагатися переконати людей, закликаючи їх виїжджати з небезпечних територій до більш безпечних місць. Наприклад, минулого тижня у ОВА повідомили, що "примусовим шляхом" евакуювали 240 хлопців і дівчат з Донеччини.
Одне з найважливіших запитань, що виникає у тих, хто розглядає можливість евакуації, стосується доступної їм підтримки. Наразі дорослі внутрішньо переміщені особи (ВПО) можуть отримувати щомісячну фінансову допомогу від держави у розмірі 2000 гривень, тоді як для дітей та осіб з інвалідністю ця сума становить 3000 гривень. Ця допомога надається на півроку після отримання статусу ВПО, з подальшою автоматичною пролонгацією за умови відповідності критеріям, але не більше ніж на три шестимісячні періоди. Окрім того, починаючи з кінця січня, внутрішньо переміщені особи в Україні, які самостійно орендують житло, можуть претендувати не лише на житлову субсидію, а й на субсидію для покриття витрат на оренду. Цей новий вид підтримки був затверджений відповідною Постановою Кабінету Міністрів.
Крім державної грошової допомоги евакуйованим мешканцям небезпечних регіонів пропонували підтримку й різноманітні міжнародні організації. Але переважно на неї могли розраховувати або малозабезпечені родини, або родини з дітьми, або люди похилого віку чи особи з інвалідністю. Оформлювати їх можна було через сервіс єДопомога. Але наразі на сайті зазначено, що громадяни України подали 10 млн заявок. У зв'язку з цим їх прийом тимчасово припинений "задля детального їх опрацювання та передачі за запитом до міжнародних організацій для подальшої виплати". В Мінсоці при цьому запевняють, що працюють над тим, щоб таких благодійників ставало більше.
Залишаються доступними варіанти отримання одноразової фінансової допомоги у розмірі 10 800 грн. на особу від чеської гуманітарної ініціативи "Людина в біді". Оформити цю допомогу можна в транзитному центрі, розташованому в Павлограді, Дніпропетровської області. За інформацією Донецької обласної військової адміністрації, особи, які змогли втекти від обстрілів, також можуть отримати гуманітарну, психологічну та медичну підтримку, гаряче харчування, а також допомогу у вирішенні питань з оформленням документів та статусу.
Інформацію про можливості проживання можна знайти на спеціально розробленому дашборді на офіційному сайті Офісу Президента України. Тут вказується кількість місць, а також громади, які виділено для прихистку тимчасово переміщених осіб, а також наводяться контактні номери центрів з розміщення евакуйованих. Наприклад, у Рівненській області таких місць налічується 462. Як повідомили працівники центру в інтерв’ю "Телеграфу", наразі доступні "адаптовані місця" для проживання, розташовані на базі навчальних закладів і медичних установ. У сільській місцевості це можуть бути частини або поверхи фельдшерсько-акушерських пунктів, які облаштовані окремо від інших приміщень і мають зручності для приготування їжі та гігієнічних процедур.
- Щоб визначити найкраще місце для проживання, я завжди уточнюю потреби людей. Наприклад, якщо в родині є дитина з особливими потребами, важливо, щоб вона мала доступ до медичних і інших послуг, - зазначила представниця центру. - В даний час немає обмежень на термін перебування в таких комунальних установах, єдиним правилом є дотримання загальних норм порядку і поведінки. Також наразі існують варіанти, які пропонують евакуйованим українцям з прифронтових територій чи зон бойових дій через Центри зайнятості, де можна знайти роботу з можливістю проживання. Крім того, є можливість самостійно шукати житло через сайт "Прихисток".
В деяких областях, де евакуація відбувається і в межах регіону, мають переліки місць компактного проживання, де можуть розміщатися люди. Наприклад, на Сумщині таких "точок" 18, розрахованих на 824 людини. З них вільними станом на 12 квітня було 188 місць.
У селі Мазівка Конотопського району облаштовано одноповерхову будівлю для тимчасового проживання. Вона обладнана кімнатами з ліжками та душовими, - повідомила голова Новослобідської сільради Лілія Єременко. - Більш нещодавно тут перебували жителі нашої громади, які проживали у п'ятикілометровій зоні, але з часом вони виїхали. Наразі до нас звертаються люди з запитаннями, але всі місця поки що вільні.
В даний момент у нас є кілька вільних місць, - прокоментував директор ВСП "Роменський фаховий коледж СНАУ" Олександр Іллєнко. - У нашому закладі переважно проживають літні люди, які зазвичай прибувають без особистих речей, тому ми намагаємося їх підтримувати. Зараз немає жодних обмежень щодо терміну проживання, адже ми усвідомлюємо, що пенсіонерам важко знайти інше житло та сплачувати за нього.
За повідомленням Сумської обласної військової адміністрації, в регіоні є ще кілька варіантів для розміщення ВПО. Наприклад, це модульні будинки у Сумах, що облаштовані за підтримки Шведського Червоного Хреста і розраховані на 100 осіб, в Нижньосироватській тергромаді в них "вклався" інший міжнародний партнер - УВКБ ООН, а споруди зможуть прийняти ще 63 людини. Крім того, в області є кілька будинків та квартир, що придбані в державну і комунальну власність, створений реєстр майна, який також може за потреби використовуватися для розселення тих, хто змушений евакуюватися.
Донеччани мають можливість розглядати лише варіанти для проживання за межами рідного регіону, оскільки в даний час тут не існує безпечних місць. У 19 областях України, які вважаються більш захищеними, було створено 95 гуманітарних центрів і хабів. Один з таких центрів функціонує в місті Хуст, що на Закарпатті. Загалом у ньому зареєстровано близько 1000 колишніх мешканців Покровська та навколишніх районів.
Приблизно 70% населення проживає в соціальному житлі, зокрема в гуртожитках, як у самому Хусті, так і в прилеглих населених пунктах, - зазначив Віктор Грицак, керівник хабу "Єднання" Покровської МВА, в інтерв'ю нашому виданню. - На даний момент усі місця зайняті, але триває ремонт ще у двох гуртожитках, які незабаром зможуть приймати нових переселенців. Тим часом ми можемо запропонувати лише дві кімнати в приватному шелтері, де люди можуть залишитись на пів року (у нашому соціальному житлі таких обмежень немає). Варто зазначити, що деякі люди залишаються на певний час, інші ж вирушають за кордон, деякі переїжджають до родичів поблизу Києва або в саму столицю, а також до Одеської області. Приблизно 30% переселенців з Покровська та району самостійно орендують житло в Закарпатті. Наприклад, кілька днів тому вдалося знайти варіант будинку з газовим опаленням у одному з сіл, де є школа та магазини – все необхідне. Орендна плата складає 5 тисяч гривень на місяць, без урахування комунальних послуг.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.
На даний момент ситуація з евакуацією виглядає так, що люди, які зіткнулися з проблемами через втрату житла або необхідність залишити його, не залишаються наодинці зі своїми труднощами. Держава, а також різні фонди та організації активно підтримують їх, принаймні в перші місяці після переїзду на нове місце. Тим не менш, слід усвідомлювати, що тимчасові місця проживання, такі як гуртожитки чи адаптовані соціальні установи, мають свої недоліки. Наприклад, спільні кухні та душові можуть створювати певні незручності. Багато людей не прагнуть оселятися, навіть безкоштовно, у будинках, розташованих у віддалених сільських районах, оскільки це може ускладнити пошук роботи або навчання та розвиток дітей. Крім того, існують різні вимоги щодо термінів проживання, про які важливо дізнатися та обговорити під час заселення. Очікувано, що більше підтримки та переваг можуть отримати літні люди, особи з інвалідністю або родини з малими дітьми, а також ті, хто перебуває в складних фінансових умовах.
Як зазначав "Телеграф", процес пошуку житла для внутрішньо переміщених осіб іноді стає справжнім викликом. Власники квартир і будинків у регіонах, що знаходяться далеко від лінії фронту, не завжди готові здавати свої приміщення людям з інших місць. Часто в оголошеннях для оренди можна зустріти вимоги, які включають заборону на проживання дітей і домашніх тварин.
