Він став першим українцем, який відкрито відмовився від радянського громадянства: сумна історія Гелія Снєгірьова.
Гелій Снєгірьов — видатний автор і дисидент, чия біографія заслуговує на значну увагу. Він з'явився на світ у Харкові в 1927 році під ім'ям Євген, але згодом здобув популярність під іменем Гелій.
Протягом свого життя Снєгірьов займався різними видами творчої діяльності, виступаючи в ролі письменника, журналіста, публіциста та кінематографіста. У його творчому доробку були фільми, присвячені передовикам аграрного сектора, а також оповідання, серед яких особливою популярністю користувалося «Три сини».
1966 рік став ключовим моментом у житті Снєгірьова, коли він зняв мітинг проти будівництва стадіону в Бабиному Яру. Цей протест привернув увагу влади: плівку вилучили, його посадили на нижчу позицію, а також наклали заборону на подальшу зйомку. Незважаючи на ці репресії, Снєгірьов продовжував писати, але відмовився від "творчої діяльності за замовленням", яку вимагала партія. Він дедалі більше почав критикувати радянську систему.
У 1974 році, відмовившись писати донос на друга-дисидента Віктора Некрасова, Гелій зазнав репресій: йому заборонили друкуватися, а його дім постійно обшукували. У 1977 році він зробив рішучий крок -- публічно зрікся радянського громадянства під час пресконференції з іноземними журналістами. Він зачитав листи до Брежнєва та президента США, поклавши свій паспорт СРСР у ці документи. Цей вчинок став прецедентом.
Реакція радянської влади була миттєвою: Снєгірьова арештували та помістили до психіатричної лікарні, де його піддавали жорстокій медикаментозній терапії. У 1978 році, у віці 51 року, він помер у лікарні Києва. Попри спроби стерти його з історії, Гелій Снєгірьов залишив значний слід у літературі та правозахисному русі, ставши символом дисидентства та опору тоталітаризму.
Його історія є важливим нагадуванням про боротьбу за свободу слова та права людини в умовах репресивного режиму. Снєгірьов заслуговує на те, щоб його ім'я стало відомим мільйонам людей.
Раніше "Телеграф" розповідав, ким був Олекса Тихий. Він міг стати успішним науковцем у Москві, але повернувся вчителювати в сільські школи Донеччини.
