"Він став лідером, за яким слідували інші": на передовій загинув 18-річний Олександр Самойлович.

У боях за Україну загинув молодий воїн Олександр Самойлович на псевдо "Віллі". Захисник, якому навіки залишиться 18 років, пішов на фронт добровольцем і 5 квітня прийняв смерть у бою.

З юнацьких років Олександр був у націоналістичному русі, його однодумці і побратими кажуть: попри юний вік, він був взірцем чоловіка і патріота. Про загибель воїна повідомили у Славутській громаді.

Олександр Самойлович з'явився на світ 17 вересня 2006 року в місті Славута. Він отримував освіту в Славутській гімназії №4, а з 2021 року продовжив навчання в Славутському ліцеї, обравши спеціалізацію "іноземна філологія".

Після завершення навчання у ліцеї в 2023 році я почав своє навчання в Національному університеті біоресурсів і природокористування України.

"Його життєвий шлях тільки починався... Але вже тоді він вирізнявся серед інших молодих людей. У свої 16 років він вступив до лав Національно-визвольного руху "Правий Сектор". Не з метою самопіару, не для отримання статусу чи фотографій для соціальних мереж. Він прийшов, щоб підготувати себе до великої боротьби. Коли Росія розпочала повномасштабну агресію, Сашкові було лише 15. Він мріяв приєднатися до Збройних сил України, але за віком це було ще неможливо. Перед досягненням повноліття він активно готував себе до служби: проходив навчання, освоював тактику, медицину та військову справу", - зазначили в громаді.

Олександр також був активно залучений у спортивні заняття.

"Юнак вирізнявся силою, рішучістю та відвертістю. З ранніх років він був природженим лідером, який присвятив себе спорту, зокрема тайському боксу та боротьбі. Спорт займав центральне місце в його житті: 11 років футболу та 4 роки тайського боксу стали основою його щоденних занять. Він завжди віддавався тренуванням і змаганням на всі 100%. Часто повторював: "Не можу уявити своє існування без спорту". Олександр захоплювався гірськими походами. Для нього це були не просто прогулянки, а глибоке духовне відновлення і можливість самопізнання", - зазначають у місцевій громаді.

Олександр Самойлович був націоналістом і палким патріотом. Захоплювався вивченням історії України. Особливо цікавили його періоди козаччини та повстанського руху і Холодноярської республіки. Його улюбленою книгою став "Холодний Яр" Юрія Горліс-Горського, а на грудях хлопець носив татуювання: герб Холодного Яру. У горомаді кажуть, що життєввим кредо молодого українця стали "Воля України або смерть" та "Вірний до смерті".

"25 жовтня 2024 року, у віці 18 років, коли більшість його однолітків лише розпочинали студентське життя, Олександр підписав контракт і став воїном 1-го окремого штурмового батальйону імені Дмитра Коцюбайла. У цивільному житті його називали "ВІНДІР", що скандинавською означає "Воїн". Під час служби мав позивний "Віллі". Юнак пройшов підготовку у Великій Британії, навчав інших, вів побратимів за собою. Йому довіряли навіть ті, хто були вдвічі старші, бо в його очах палав вогонь -- вогонь свободи, вогонь непохитної віри", - зазначили у громаді.

Солдат Самойлович виконував свої обов'язки на посаді сапера-розвідника.

Олександр загинув 5 квітня поблизу села Вовкове Покровського району в Донеччині, під час виконання свого бойового завдання.

"Він не мав можливості довго жити, проте встиг стати тим, ким не кожен наважується бути протягом усього свого життя — справжнім героєм. Без масок і без штучного тріумфу. У "Праву Молодь" він прийшов у 16 років — не заради слави, а щоб підготуватися до Великої війни та Великої боротьби. І коли прийшов його час — він пішов. Усміхнений. Міцний. Яскравий. Вірний до останнього подиху. Він не бажав помирати. Боявся залишити матір наодинці. Але, незважаючи на страх — зробив свій вибір. Адже знав: його жертва відкриє можливість для життя сотням інших синів", — кажуть про "Віллі" в "Правому секторі".

Молодий українець, спочатку активіст, а пізніше керівник київського відділення "Правої молоді", вражав кожного, хто зустрічав його на своєму шляху, своєю непохитною відданістю і пристрастю до рідної країни.

"Відповідальний, ідейний, сповнений наснаги до життя та боротьби. Олександр доєднався до лав Збройних Сил одразу після повноліття, завжди прагнув кращого. Справжній приклад націоналіста, який жив Чином, планував створити сім'ю та повинен був жити довго та щасливо. Він жив заради України, за Неї і віддав життя. В свої 18 років "Віллі" загинув Героєм!" - написали про воїна на Facebook-сторінці "Права молодь Прикарпаття".

"Його серце билося за Правду, за Волю, за тих, кого потрібно було захистити."Віллі" належав до тих, хто змінює інших. Він не змушував -- він вів за собою прикладом. Завжди тверезий. Завжди дисциплінований. Завжди на боці Правди. Тайський бокс, вишколи, самопідготовка, лідерство... У 18 років він був прикладом для дорослих чоловіків. Він жив так, як ми всі лише мріємо жити -- чесно, гідно, за Ідею. І загинув так, як боїмося загинути -- молодим, красивим, усміхненим", - кажуть про Олександра у "Правому секторі".

Ще в ліцеї Олександр усвідомлював, що його призначення — боронити свою Батьківщину зі зброєю в руках.

"Ще перебуваючи у ліцеї, юнак мріяв продовжити навчання за військовим напрямком. У закладі проявив себе як дуже свідомий, порядний, поміркований, патріотично налаштований хлопець. Він був розумним, сміливим, здатним на відважні рішення, можна сказати, що емоційно "гаряча голова", не боявся брати відповідальність на себе. Навколо Олександра завжди було багато друзів -- молодих людей, які розділяли його патріотичні погляди та любов до України", - пригадують у навчальному закладі.

Друг загиблого воїна Павло Твердоступ акцентував увагу на тому, що Олександр був "особистістю, що втілювала правду".

Саня був втіленням правди; я ще не зустрічав чеснішої людини. Разом ми пережили наші перші подорожі та авантюри. Ти завжди був національно свідомим і прагнув допомогти Україні. Твоя щирість, відвертість та сила вражали. Я пам'ятаю, як ми жартували один з одним і підтримували в складних ситуаціях. Згадую, як ми тренувалися, і я навчав тебе боксу. Тепер ці спогади залишилися лише світлими миттєвостями, які завжди будуть зі мною. Для мене ти залишишся прикладом і героєм. Твоя пам'ять вічна, назавжди 18, - сказав він, згадуючи друга, який так рано пішов з життя.

На момент загибелі Олександр Самойлович був студентом 2 курсу агробіологічного факультету НУБіП України. За той недовгий час, поки ще не змінив студентську парту на берці, він встиг залишити слід у житті навчального закладу.

Олександр не встиг повною мірою насолодитися студентським життям, але за цей короткий проміжок часу проявив себе як активний і креативний молодий чоловік. На першому курсі він став солістом, патріотично виконавши пісню "Зродились ми великої години" на конкурсі "Пісня першокурсника". Окрім цього, Олександр ініціював і провів тренінги з домедичної допомоги для студентів НУБІП України, демонструючи свою небайдужість і бажання підтримувати інших. Він боявся смерті та не хотів залишати матір. Проте любов до Батьківщини і усвідомлення відповідальності за майбутнє інших спонукали його стати на захист рідної землі. Його серце билося за справедливість, свободу і тих, хто потребував підтримки. "Віллі" став прикладом для багатьох, - йдеться у дописі на Facebook-сторінці агробіологічного факультету.

У "Правому секторі" ж підкреслили: загибель Олександра підтверджує тезу "Найкращі йдуть першими"

"Той, хто завжди захищав тих, хто слабший. Той, хто не знав, що таке страх. Той, кому віддавали свої життя. Його усмішка була найяскравішою — її запам'ятають усі, хто хоч раз її бачив. У ньому була сила, яка не піддалася навіть під час обстрілів. "Найкращі йдуть першими", — говорили нам. Ми не вірили. Тепер віримо. Адже найкращий з нас — вже пішов. Не дамо забути. Не пробачимо ніколи. Не зупинимося, поки не завершимо цю боротьбу до кінця — за нього, за всіх, хто схожий на нього. Спочивай, брате. Твоя усмішка житиме в наших серцях. Твоя ідея — в наших вчинках. Твоя жертва — в нашій пам'яті. Назавжди," — звернулися до загиблого побратима у "Правому секторі".

Остання зустріч з Олександром Самойловичем відбулася 11 квітня в його рідному місті Славута. Він знайшов вічний спокій на місцевому кладовищі. Цього дня в Славуті було оголошено день жалоби.

Нагадаємо, раніше з’явилася інформація про те, що в Чернігівській області попрощалися з Героєм Сергієм Кияницею. Він боровся за свою країну з 2014 року.

Згідно з повідомленнями, в боях на Донеччині загинув військовий з Хмельниччини. Роман Гринчук приєднався до українських збройних сил у 2022 році, брав участь у боях на Харківщині та Донеччині, де отримав поранення. Під час реабілітації він зустрів свою кохану, з якою мріяв про спільне майбутнє. Воїн вже планував весілля з Аліною, але всі їхні мрії були обірвані війною.