В Інституті вивчення війни вказали на ризики, пов'язані з "угодами" зі Стамбула в контексті переговорів між Україною та Росією.
Україна навряд чи прийме будь-яку мирну угоду на основі Стамбульських переговорів.
Спецпредставник США на Близькому Сході Стів Віткофф назвав Стамбульські протоколи 2022 року "орієнтирами" для переговорів між Росією та Україною. Однак заснована на цих протоколах угода буде документом про капітуляцію.
Цю інформацію містить звіт Інституту вивчення конфліктів (ISW).
Президент Росії Володимир Путін та інші керівники країни не раз підкреслювали, що мирні переговори, які відбулися у Стамбулі в 2022 році, становлять оптимальні рамки для майбутніх дискусій про припинення конфлікту в Україні. Вони вважають, що ці умови можуть змусити Захід піти на поступки щодо старих вимог Москви.
У березні та червні 2024 року видання Wall Street Journal та New York Times повідомили про отримання кількох варіантів проєктів угод, що стосуються переговорів, проведених у Стамбулі в березні та квітні 2022 року. Ці документи свідчать про те, що спочатку обидві сторони досягли консенсусу, згідно з яким Україна мала б відмовитися від намірів вступу до НАТО і стати "постійно нейтральною державою, яка не входить до військових альянсів".
Проекти угод також забороняли Україні отримувати будь-яку іноземну військову техніку чи розміщувати іноземні військові контингенти. Згідно з даними WSJ та NYT, Росія наполягала на тому, щоб чисельність української армії була обмежена до 85 тисяч бійців, а кількість танків — до 342, та артилерійських систем — до 519 одиниць. Крім того, Москва вимагала, щоб радіус дії українських ракет не перевищував 40 км, що дозволяло б російським військам розміщувати важливі системи та ресурси поблизу кордонів України без страху перед ударами.
У проєкті угод США, Велика Британія, Китай, Франція та Росія були вказані як гаранти договору. Москва також хотіла внесли як гаранта Білорусь. Країни-гаранти мали "розірвати міжнародні договори та угоди, несумісні з постійним нейтралітетом [України]", зокрема угоди про військову допомогу. У проєктах угод не вказувалося, чи повинні будуть інші держави-негаранти розірвати свої угоди з Україною, хоча це цілком можливо з огляду на те, що угоди забороняли Україні мати будь-яку іноземну зброю.
Протягом першого і другого місяців повномасштабного конфлікту Росія наполягала на певних умовах, коли її війська здійснювали наступ на Київ та вели бойові дії на північному сході, сході та півдні України. Це відбувалося до того, як Збройні сили України здійснили успішні контрнаступи, внаслідок яких вдалося звільнити від окупантів значні території в Харківській та Херсонській областях.
"На думку аналітиків ISW, Україна навряд чи погодиться на будь-яку мирну угоду, що базується на Стамбульських переговорах, оскільки ці умови фактично означають повну капітуляцію України перед стратегічними військовими намірами Росії."
У тексті підкреслюється, що угоди, досягнуті в Стамбулі, фактично підкріплювали давні вимоги Росії щодо "денацифікації", що передбачає усунення демократично обраного українського уряду та його заміну на проросійський режим, а також "демілітаризації", яка мала на меті зменшення та обмеження українських збройних сил до рівня, що не дозволяв би Україні захистити себе від можливих майбутніх агресій з боку Росії. Крім того, стамбульські переговори містили поступки щодо вимог Росії, які передбачали відмову України від намірів інтегруватися до НАТО чи інших безпекових альянсів у майбутньому.
Президент України Володимир Зеленський вийшов зі Стамбульських переговорів за підтримки Європейського Союзу та Сполучених Штатів у 2022 році, і дуже ймовірно, що він відмовиться від подібних умов у 2025 році.
До речі, в адміністрації Білого дому заявили, що президент США Дональд Трамп і його команда мають високу впевненість у досягненні угоди про припинення вогню між Україною та Росією вже на наступному (цьому) тижні.
