Військові висловлювання
Три роки тому, 22.02.2022, ніхто з нас не знав, за якою адресою має вирушити російський військовий корабель. Абревіатури "КАБ", "РЕБ", "HIMARS" та "ATACMS" були відомі лише вузькому колу фахівців. Під "мопедом" мали на увазі лише двоколісний транспортний засіб; під "кинджалом" - холодну зброю; а під пікселем - елемент двомірного цифрового зображення.
Російське слово "хлопок" та українська "бавовна" не викликали сторонніх асоціацій. А дієслова "задвохсотити" та "закобзонити" просто були відсутні в нашому лексиконі.
Все це увійшло в життя мільйонів українців разом із суворим неологізмом "повномасштабка". Вона ж - "повномасштабне вторгнення". Вона ж - "велика війна".
Сучасні терміни, свіжі фрази, нові значення, епідемічна популярність деяких висловлювань та забуття інших… Лексика війни стала особливим відображенням трагічних подій в Україні після 24 лютого 2022 року.
У перший рік масштабного протистояння з Росією нові військові терміни стали об'єктом уваги вітчизняних медіа. Журналісти з захопленням збирали вирази на кшталт "бандеромобілі", "дискотека", "прильоти", "пташки", "орки", "русня", "аналоговнєт" і "Київ за три дні". З часом ця лексична колекція збагачувалася новими термінами і зазнавала значних змін.
У 2022 році Національна академія педагогічних наук випустила "Термінологічний словник російсько-української війни". Хоча з моменту його виходу пройшло менше трьох років, цей документ сприймається як артефакт з минулого.
У військовому словнику, представленому НАПН, можна натрапити на термін "бойові одеські мідії", але чи багато людей зможуть пояснити, що це означає? Також згадується "ірпінський штам", але чи зможе хтось розкрити його значення без використання Google?
Натомість у воєнному глосарії, складеному менш ніж три роки тому, марно шукати "ухилянтів", "ТЦКшників" чи "СЗЧ". І, звичайно, там не знайдеш "бусифікацію" - головне слово 2024 року за версією Словника сучасної української мови та сленгу "Мислово".
Також зверніть увагу на: Вирок посланцеві.
Словесний контекст 2022 року відображав нову війну з особливими рисами. Це була реальність, в якій чітко простежувався розподіл обов'язків між бойовими діями на передовій та життям у тилу. На передовій служили високомотивовані добровольці, тоді як в тилу знаходилися звичайні громадяни, які палко підтримували свою армію, вигукуючи "Вірю в ЗСУ!", але від них не вимагали фізичної участі у бойових діях.
Однак у 2023 році стало очевидно, що в Україні надмірна кількість уболівальників на диванах, тоді як гравців у віртуальному просторі не вистачає. Країні довелося адаптуватися до нових воєнних умов, що супроводжуються масовою мобілізацією та зміною мовлення.
У період з 2022 по 2025 роки терміни, пов’язані з війною, ставали модними так само швидко, як і зникали з обігу. Наприклад, новонароджені отримували імена на честь "Джавеліна" та "Байрактара"; проте їхня популярність у цивільному житті України виявилася ненадовгою.
Спершу їх потіснили легендарні "Хаймарси", а потім інші претенденти на роль диво-зброї: від "Петріотів" до F-16. І якщо в наші дні "Джавелін" хоча би фігурує у фронтових зведеннях, то знаменитий "Байрактар" взагалі відходить у минуле.
Протягом 2022-2025 років терміни, пов'язані з війною, часто набували кількох значень. Наприклад, одна з найвідоміших абревіатур воєнного періоду - "ІПСО" - може вказувати на реальну інформаційно-психологічну операцію, проведену супротивником. Водночас "російське ІПСО" може слугувати етикеткою для будь-якої незручної чи неприємної інформації, яка суперечить офіційній позиції країни.
У 2022-2025 роках слова війни демонстрували різний ступінь довговічності.
Заздалегідь анонсований "контрнаступ" надихав наших співгромадян набагато довше, ніж реальна спроба контрнаступу 2023-го. Натомість словосполучення "план перемоги", яке з'явилося восени 2024-го, протрималося на слуху зовсім недовго. А похмуре слово "блекаут" то вторгалося в наше життя, то безвісти зникало, то знову поверталося, то знову пропадало: залежно від ворожої тактики, ефективності української ППО та майстерності наших енергетиків.
Проте найяскравіше події в Україні за останні три роки відображають три фрази, що стосуються можливого завершення війни.
Вислів "два-три тижні" став популярним завдяки пану Арестовичу і спочатку використовувався з іронічним відтінком. Проте в цьому словосполученні відображені справжні почуття мільйонів українців після 24 лютого 2022 року. Це була наївна віра в те, що в XXI столітті масштабна війна не може тривати довго. Мільйони сподівалися, що ось-ось відбудеться втручання з боку Сполучених Штатів, Європи, Сі Цзіньпіна чи російських олігархів, і життя повернеться до звичного русла.
Проте, українське суспільство швидко відмовилося від цих ілюзій. Країна зрозуміла, що бойові дії не завершаться за два-три тижні, і повернення до колишнього життя вже не можливе.
Перегляньте також: [НЕ]чесність щодо України.
До осені 2022 року стало популярним інше словосполучення: "кордони дев'яносто першого року". Яскраві досягнення Збройних Сил України викликали сподівання, що країна не лише зможе протистояти агресії, але й відновити контроль над усіма територіями, які були окуповані Росією з 2014 року.
Чи була ця перспектива дійсно реалістичною? На той момент це видавалося правдоподібним. Втягнувшись у українську авантюру, Кремль не зміг адекватно оцінити її масштаби і не відразу пристосувався до умов великої війни. Протягом певного часу російський режим виявився надзвичайно вразливим. І, напевно, українці могли б досягти значно більшого успіху, якби в той же період наші міжнародні партнери не стали зосереджуватися на термінах "ескалація" та "ядерний ризик".
На жаль, історія не підлягає умовному способу. Відбулося те, що відбулося. З часом "кордони дев'яносто першого року" почали сприйматися з певною іронією, подібно до "два-три тижні" від Арестовича. У 2024 році розмови про "кордони 1991-го" набули уїдливого відтінку, перетворившись на явно нереалістичну ціль. Українське керівництво відреагувало на цю зміну настроїв з певним запізненням, але все ж таки відреагувало.
Станом на лютий 2025 року, надії країни все більше асоціюються з новим терміном: "гарантії безпеки". Цей вислів символізує повільну, але впевнену еволюцію внутрішніх пріоритетів нашої держави.
Для значної частини українців на перший план виходить не деокупація Донецька, Луганська чи Севастополя - в їхнє швидке визволення люди вірять дедалі менше, - а можливість нормально жити в Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі.
"Гарантії безпеки" покликані очистити українську мову від багатьох болючих термінів, які з'явилися протягом останніх трьох років. Очікується, що завдяки цим "гарантіям" Україна надовго залишить у минулому поняття "двохсотих" та "трьохсотих"; "мопед" знову стане символом двоколісного транспорту, а "кинджал" - традиційною холодною зброєю. І, звісно, "гарантії безпеки" повинні витіснити з нашої мови терміни на кшталт "ухилянтів", "бусифікацію" та "СЗЧ".
Незадовго до третьої річниці "повномасштабки" країна набула нової мети - і намагається досягти її, продираючись крізь словесні джунглі "переговорів", "компромісів", "миротворців", "виборів" і, зрозуміло, "трампізму". Але цей шлях не легкий. І Україна має докласти багато зусиль, щоб "гарантії безпеки" не повторили долю "двох - трьох тижнів" і "кордонів дев'яносто першого року".
