Які зміни відбуваються на ринку медикаментів? Чи справді вартість ліків в Україні вища, ніж у країнах Європейського Союзу, і хто за це відповідає? Інтерв'ю з заступницею голови комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я.

В Україні триває напружена боротьба між аптечними мережами і виробниками медичних препаратів. Різні представники фармацевтичного сектора не можуть визначити, хто є винуватцем різкого зростання цін на ліки. Ініціативи, запроваджені Міністерством охорони здоров'я, викликають численні запитання. Виявилось, що препарати, на які було знижено ціни на 30%, перед цим дивно синхронно подорожчали.

Досліджуючи ситуацію на фармацевтичному ринку, механізми формування цін на медикаменти та рекомендації для українців на майбутнє, ознайомтесь з інтерв'ю OBOZ.UA із заступницею голови парламентського Комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Оксаною Дмитрієвою.

В останній час активно піднімається тема цін на медикаменти. Найголовніше, що викликає інтерес, це процес формування цих цін. Існує кілька учасників цього ринку: виробники, дистриб'ютори та аптечні мережі, всі вони мають вплив на кінцеву вартість препаратів. Аптеки стверджують, що основна частина ціни встановлюється виробниками, тоді як самі виробники звинувачують аптечні мережі у здорожчанні ліків. Яким чином відбувається формування цін на медикаменти?

Ми спілкуємось і з дистриб'юторами, і з аптеками, і з виробниками. Кожного слухаєш і думаєш - "наче правильно каже". Але кожен говорить по-своєму.

Дозвольте мені трохи роз'яснити ситуацію та її витоки. Ще в лютому було ухвалено рішення РНБО щодо зниження цін на медикаменти. Проте, коли ми говоримо про термінові дії, важливо не лише наголошувати на їхній швидкості, а й визначати, як саме їх реалізувати. У цьому рішенні підкреслювалася необхідність спільного аналізу ціноутворення на ліки разом із Антимонопольним комітетом. Розуміючи, хто і яким чином впливає на формування цін, можна буде ефективно вжити заходів для їх зниження. Проте наразі звіт від Антимонопольного комітету ще не готовий. Вони активно працюють над цим питанням. Можливо, ви чули про рішення, що стосуються штрафів для дистриб'юторів — це також результат діяльності Антимонопольного комітету.

І вона мала бути проведена так само і по виробникам, і по аптечним мережам. Тоді ми зможемо зрозуміти, за рахунок чого може бути знижена кінцева ціна.

На мою думку, пацієнт не повинен переживати, хто скільки отримує за свою працю. Його мета – отримати результат: зайти до аптеки і придбати потрібні медикаменти за ціною, яка не перевищує ту, що діє в сусідніх країнах. На жаль, варто відзначити, що, як часто обговорюється на комітеті, за кордоном деякі препарати коштують значно менше.

Ми написали закон. І в ньому ми передбачили, що має бути декларування цін, має бути реферування. В документі ми прописали, що таке аптечна мережа. Зробили основу для подальшого регулювання.

У нас є три ключові учасники: виробники, дистриб'ютори та аптечні мережі. Для досягнення зниження цін, кожен з них повинен взяти на себе певну частину відповідальності, і це має бути справедливо розподілено між усіма сторонами.

Чи правильно я зрозумів, що без аналізу Антимонопольного комітету неможливо обговорювати структуру цін на лікарські засоби?

Вірно. Як відзначають, у кожного є своя істина. Аналіз може стати тим інструментом, що надасть відповіді на всі запитання та конфлікти. Факти важливіші за слова.

В останній час активно обговорюється питання скасування маркетингових угод. Ці угоди передбачають виплати виробників аптечним закладам за покращену презентацію та рекламу лікарських засобів. Це звичайна комерційна співпраця, або ж у цьому існують аспекти, які потребують державного регулювання?

Маркетингові угоди охоплюють більше, ніж просто традиційні рекламні кампанії. Це також включає стратегічне розміщення медикаментів на видимих полицях аптек, активну участь у програмах лояльності, різноманітні акції та надання бонусів.

Реклама присутня не лише на телебаченні, але й у соціальних мережах та онлайн-просторі — і ці витрати також враховуються у вартості медикаментів.

Отже, якщо ми прагнемо зменшити витрати на маркетинг, важливо розглядати це питання в цілому, а не зосереджуватись лише на аптечній сфері.

Я регулярно підкреслюю, що ринок повинен самостійно регулювати свої взаємини. Держава ж повинна встановити чіткі та прозорі правила гри. І зовсім не йдеться про відсоткові ставки.

Держава зобов'язана здійснювати контроль за аспектами, пов'язаними з реімбурсацією та страхуванням, особливо в контексті державних закупівель, у які вона інвестує фінансові ресурси. У багатьох країнах світу ця система функціонує ефективно, адже більшість держав впроваджують медичне страхування та механізми реімбурсації. Завдяки такій моделі пацієнту не потрібно хвилюватися про вартість медикаментів, оскільки їхня ціна покривається державою.

Там, де держава забезпечує компенсацію, вона також визначає правила та умови функціонування системи. На наших засіданнях я регулярно підкреслюю, що це є нашим основним завданням. Не слід зазначати відсотки у законодавстві чи втручатися у деталі - це питання для виробника, дистриб'ютора та аптек.

Нашою метою є створення ясних та чітких регламентів. Як ми вже встановили процедури для трансплантації органів, медичні працівники мають повне уявлення про свої обов'язки, відповідальність та можливі санкції. Держава повинна здійснювати контроль над цим процесом, аби кінцеві результати не перевищували встановлені межі.

У багатьох країнах світу існує система реімбурсації, що дозволяє державі компенсувати витрати на медикаменти для пацієнтів. Приблизно 90% рецептурних ліків охоплюється цією програмою, що дає можливість пацієнтам отримувати їх в аптеках за рецептами. Це може бути безкоштовно або з мінімальною доплатою, якщо пацієнт вирішить придбати більш дорогий аналог. Натомість в Україні програма реімбурсації, відома як "Доступні ліки", охоплює лише близько 6% лікарських засобів.

Ми повинні наполегливо працювати над розширенням списку медикаментів, які фінансуються державою для пацієнтів. Держава зобов'язана гарантувати доступ до потрібних ліків для профілактики та лікування. З підвищенням рівня реімбурсації пацієнти не матимуть турбот щодо вартості препаратів, і питання про "бюджетні" альтернативи перестануть бути актуальними.

Ще одна важлива тема - страхова медицина. Наш комітет називається "з питань здоров'я нації,медичної допомоги та медичного страхування", але за шість років ми так і не змогли її запустити. Якщо б система працювала, багато питань, які ми обговорюємо, були б уже вирішені.

У світі маркетинг існує, але його діяльність регулюється чіткими правилами. На рецептурні препарати маркетингу немає ні в них, ні в нас. Це правильний підхід.

Як ви вважаєте, після вивчення ситуації та врахування думок усіх учасників: чи є ціни на медикаменти в Україні надмірними?

У законі ми прописали, що має бути декларування ціни. Тобто виробник повинен задекларувати ціну, за якою він відпускає свій товар. Наприклад, він каже, що може відпустити його за 100 грн.

Дистриб'ютор накладає націнку у розмірі 8%, до якої додається ще певний відсоток від аптеки. В результаті, вартість препарату може становити, скажімо, 120 гривень, але не 150. Основною метою декларування та реферування є забезпечити, щоб ціни на лікарські засоби в Україні не перевищували рівень цін у восьми сусідніх країнах-референтах.

Проте виникає важливе питання: ми визначили 8% для дистриб'ютора, Міністерство охорони здоров'я встановить відсоток для аптек, але як забезпечити контроль над виробником?

Що саме він вклав у ці 100 гривень? Маркетингову складову, валютні ризики, витрати на логістику? Це питання також потребує нашого контролю. Кожен етап процесу повинен бути під наглядом, щоб ціна була виправданою. Вона повинна бути не лише нижчою, ніж в інших країнах, а й мати чітке обґрунтування.

В даний час активно обговорюється ситуація, коли, наприклад, ціна, зазначена в декларації, становить 100 грн, а в аптеці товар реалізується за 40 грн. На що тоді витрачається різниця у 60 грн? Виробник має можливість так діяти, оскільки ми це допускаємо. Він стверджує: «Я враховую ризики, пов'язані з війною, та інші загрози». Однак це, безумовно, впливає на кінцевий результат.

Я знову підкреслюю важливість єдиного контролю та правил для всіх, замість простого визначення відсотків.

З 1 березня на 100 лікарських засобів ціни були знижені на 30%. Ми провели аналіз вартості майже всіх цих препаратів, і результати показують, що напередодні зниження ціна на них суттєво зросла. Таким чином, замість реального зниження цін ми спостерігаємо лише компенсацію за попереднє подорожчання. При цьому саме ті лікарські засоби, що увійшли до списку 100 препаратів, зазнали найбільших цінових коливань. Чи не є це проявом антиконкурентної поведінки, за яку має реагувати Антимонопольний комітет України?

Я вже натрапила на статтю з цього приводу у вас, а також у кількох інших журналістів. Поки що не отримала від інших джерел нових даних, але ваше розслідування виглядає вельми вражаюче. Можливо, інші просто остерігаються підіймати цю тему.

Проте я також отримую відомості від пацієнтів та осіб, які регулярно вживають медикаменти. За їхніми свідченнями, ситуація дійсно була такою, що ціни спочатку підвищувалися, а потім знижувалися.

Саме для того, щоб так не було, і треба зробити аналіз, щоб розуміти, за рахунок чого ціни піднімаються, а за рахунок чого вони знижуються.

Я хочу підкреслити, що наш бізнес завжди готовий йти на зустріч. Коли держава звертається з проханням, наприклад, знизити ціни, ми готові до співпраці.

Однак згодом виникає запитання: "Чому б нам не зменшити це через законодавство?" І починається ще більш інтенсивний тиск: "Ось, ви вже зменшили ціну, значить, можете зробити це ще більше". У результаті бізнес може опинитися в стагнації, що призводить до конфліктів. Щоб уникнути таких ситуацій, необхідно проводити детальний аналіз і визначати, на скільки можна знизити ціну, не заважаючи розвитку бізнесу і надаючи допомогу пацієнтам. Це і є пошук оптимального балансу.

Ми вже піднімали питання щодо маркетингових угод. Яка їхня роль для аптек? Наразі існує велика кількість аптечних мереж, що функціонують у прифронтових зонах та в селах, і багато з них просто зникають. Нещодавно одна з аптечних мереж оголосила про тимчасове припинення роботи мобільних аптек у Харківській та Херсонській областях. Вони потребують фінансування для виплати зарплат, утримання складів та організації зберігання. Ці аспекти також слід враховувати. Маркетинговий договір – це не лише бажання отримати гроші. Це необхідність для мобільних аптек, для розвитку мережі та забезпечення наявності ліків. Адже мобільні аптеки в прифронтових регіонах – це не просто бізнес, це соціальна відповідальність і діяльність, що не спрямована на отримання прибутку.

На засіданні комітету ми неодноразово підкреслювали, що не можемо дозволити собі втратити інноваційні ліки, які надходять з-за меж країни.

Наприклад, ми зазначаємо, що вартість не повинна перевищувати 100 гривень. Іноземні партнери відповідають: "В такому випадку, для нас немає сенсу входити на ринок, адже ризики в Україні значно вищі. Ми можемо продавати за 100 гривень у Польщі, де з нашим продуктом все буде в порядку. Немає проблем ані з логістикою, ані з можливістю, що ракета влучить у склад і знищить товар, адже там все застраховане".

Ми ризикуємо втратити важливі медикаменти. Багато пацієнтів вже висловлюють занепокоєння, що препарати, які вони звикли приймати регулярно, зникли з полиць аптек. Це питання також потребує вирішення. Наразі, внаслідок процесу декларування та реферування цін, триває формування національного каталогу. Мене турбує, що з приблизно 16 000 зареєстрованих препаратів до національного каталогу було внесено лише 2 700. Це вселяє тривогу. Можливо, ще не всіх встигли зареєструвати, але не хотілося б, щоб з 16 тисяч залишилось лише 5.

Ми можемо втратити життєво важливі ліки. І тут постає питання щодо цього "топ-100". На комітеті ми неодноразово запитували: хто складав цей список? Це просто абсурд! Це все одно, що знижувати ціну не на хліб і молоко, а на чіпси та Pepsi-Cola. У цьому списку навіть є такі препарати, як перекис водню. Я можу обійтися без перекису або аскорбінової кислоти, але критично важливі ліки не потрапили до цього топ-100. Хто ж його формував? Виробники? Вони стверджують, що це ініціатива МОЗ. І досі ми не отримали чіткої відповіді з цього приводу.

Ви щойно підняли питання про те, як маркетингові угоди сприяють функціонуванню аптек у малих населених пунктах і в зонах, близьких до фронту. Чи не може держава знайти інші способи підтримки аптечної діяльності в цих регіонах, без необхідності впроваджувати маркетингові контракти для всіх ліків? Чому б не запровадити систему податкових пільг для аптек, що працюють у прифронтових територіях, або ж надати їм можливість безкоштовно отримувати приміщення та звільнити від податків їхню діяльність у цих місцях? Яка потреба в маркетингових угодах для досягнення цих цілей?

Питання зловживання цими маркетинговими договорами виникло всередині ринку. Ну, так ось, шановні, щоб не було зловживань, ви пропишіть для них правила та умови, за якими вони всі мають працювати. І все. І всім буде добре.

Ми вже прописали в законі, і він почав працювати. У цьому декларуванні ви показуєте, скільки має коштувати препарат - наприклад, 120 грн. Що зміниться з маркетинговим договором, якщо маркетингова ціна вже закладена виробником у цю суму? Як вона може піднятися?

Якщо стверджувати, що оголошена ціна не може перевищувати встановлену, це є цілком обґрунтованим. У разі, коли ми не в змозі запропонувати якісь пільги, замість жорсткого регулювання доцільно було б внести певні полегшення і чітко визначити умови та правила. Таким чином, ринок зможе самостійно знайти баланс і функціонувати більш злагоджено.

Я ще раз повторюсь: бізнес постійно йде назустріч державі. Мені здається, що і держава має теж піти. Думаю, усі, хто цікавляться, бачать, що відбувається боротьба, пошук винного і намагання нажитися на прибутку.

- В цій боротьбі осторонь тримались дистриб'ютори. А тепер їх оштрафував АМКУ. Чому комітет не застосовує штрафи по відношенню до атек та виробників?

Дистриб'юторів всього двоє, а виробників і аптечних мереж набагато більше. Тому для них треба значно більше часу.

Щодо Антимонопольного комітету України, у мене немає жодних заперечень. Вони повинні завершити свою роботу, але зазначають, що їм потрібно більше часу.

На мою думку, конкуренція завжди вибудовує правила, за якими всі мають працювати. У нашому випадку, коли було лише два дистриб'ютори, виникло питання зловживань, бо ти не міг звернутися ні до кого іншого.

Зараз ми в законі дали можливість заходити більшій кількості дистриб'юторів, і таким чином це питання також буде врегульовано.

- "Дарниця" заявляла про те, що з аптек зникли їх препарати. І хоча, і це видно по нашим текстам, ми точно не захищаємо інтереси "Дарниці", але якщо їхні препарати дійсно перестали продавати аптечні мережі, це нашкодить всім пацієнтам. Ви перевіряли ці заяви і як тут може зарадити комітет?

Зараз ми обговорюємо важливість наявності в аптеках найбільш доступних медикаментів. Наприклад, коли пацієнт шукає ліки від гіпертонії, він повинен мати можливість обирати між варіантами - від найбюджетніших до більш дорогих. Крім цього, ми наголошуємо на етичних принципах, якими повинна керуватися аптека при пропозиції ліків. Аптека зобов’язана забезпечити пацієнту повний доступ до усіх доступних опцій.

Що саме я хочу підкреслити? Хоча ми не в змозі забезпечити присутність усіх виробників у аптеках, ми наполягаємо на тому, щоб у наявності був найдешевший препарат для кожної нозології. Зараз багато людей обговорюють одне одного та знімають відео. Мене це не цікавить, цим повинні займатися відповідні органи. Я хочу звернути увагу на інше.

Цей моральний та етичний кодекс, а також інші аспекти, повинні почати діяти в момент ухвалення закону про самоврядні організації, які існують у багатьох країнах. Наприклад, є самоврядна організація в сфері фармацевтики, яка детально розглядає питання, пов'язані з відпуском ліків в аптеках та наявністю необхідних препаратів. Якщо певний засіб має бути в наявності відповідно до норм, пацієнт повинен мати можливість придбати його в будь-якій аптеці. У такому випадку виникає питання до аптеки: чому у вас немає цього препарату? Можливо, ви не закуповуєте його через неприязнь до виробника?

Але тут, знаєте, виникло ще таке питання, що наші виробники почали казати, що їхній препарат не беруть. Але ми ж самі сказали, що має бути найдешевший препарат. А виявилося, що найдешевшим може бути індійський. І тут, знаєте, самі на себе вийшли. Ми ж самі сказали, що має бути дешевший. А виявилося, що найдешевший - це іншої країни-виробника, а не наш.

Коли і яким чином завершиться ця конкуренція між різними гравцями ринку в контексті цін на медикаменти?

На мою думку, важливо, щоб виробники, дистриб'ютори та аптеки об'єднали свої зусилля та представили державі спільне рішення. Найголовніше — це забезпечити добробут усіх учасників процесу, зокрема, пацієнтів.

Дозвольте мені трохи змінити тему. Коли я почала працювати над законом про трансплантацію, я зібрала всіх за одним столом. Багато хто висловлював сумніви, стверджуючи, що це не спрацює, і чинили серйозний опір. Але я запитала: "Чи хочете ви досягти цього? Чи хочете ви впроваджувати трансплантації? Держава прагне зекономити кошти та забезпечити проведення трансплантацій в Україні". Ми сіли за стіл, я вислухала всіх думок, і зрештою знайшли спільне рішення. Хоча досі є критики, так було завжди і буде. Але важливо знайти компроміс, який буде дієвим. І він справді працює вже протягом п'яти років.

Коли ж нарешті стартують маркетингові угоди? Було озвучено, що це станеться після завершення процесу декларування та реферування, але ситуація затягується. З 16 000 лікарських засобів у нас наразі лише 2 700. Як довго ще триватиме цей процес? Вважаю, що необхідно визначити конкретні терміни для його завершення, адже інакше це може тягнутися роками.

І ми знову будемо обговорювати це питання, нічого не вирішивши. Я вважаю, що мають бути терміни для вирішення всіх питань.

Знаєте, на першому місці я хотів би висловити свою вдячність за те, що ви піднімаєте цю тему, адже саме цього нам так не вистачає.

На сьогоднішній день я говорю про це всюди, але люди досі не знають, що трансплантація у нас безкоштовна для пацієнта, що вона за рахунок держави. Буває, що виникають ситуації: "Я збираю на операцію". Шановні, на операцію не збирають, це безкоштовно.

У нас проходять обстеження через рік після трансплантації, і ці послуги надаються безкоштовно за рахунок держави. Крім того, ми забезпечуємо реімбурсацію на медикаменти, які пацієнти повинні вживати протягом усього життя. Таким чином, ми реалізуємо всі необхідні аспекти медичного обслуговування для кожної нозології. У сфері трансплантації нам вдалося досягти значних успіхів.

Що саме ми досягли? В Україні вперше здійснено трансплантацію кісткового мозку від неродинного донора. Раніше усіх пацієнтів доводилося направляти за кордон, і це коштувало неймовірних грошей — від 120 тисяч доларів і більше. Крім того, пацієнти вимушені були чекати в довгих чергах на виділення фінансування. Інші країни просто наживалися на нашій ситуації. А коли пацієнти поверталися, ми знову займалися їх лікуванням. Таким чином, держава оплачувала лікування двічі або тричі. Тепер ця процедура здійснюється в Україні. З 1 квітня 2020 року ми почали проводити такі трансплантації, і це справжній прорив.

Наступною темою є трансплантація органів. Протягом усього періоду незалежності в нашій країні було виконано лише вісім пересадок серця. Наразі ми маємо можливість здійснювати 60-80 операцій щорічно. Ми могли б робити ще більше, але все залежить від донорства. Суспільство поступово усвідомлює, що одна людина може врятувати життя чотирьом-п’ятьом іншим, включаючи дітей. Коли було ухвалено закон і ми почали впроваджувати трансплантації, розпочалась пандемія COVID-19, і можливості для трансплантації зникли - жодних поїздок не здійснювалося, ані до Білорусі, ані до Іспанії, ані до Індії.

Уявіть собі, наскільки це важливо для нашої країни. Держава зуміла зекономити величезні суми! Мільярди, які раніше витрачались на лікування за кордоном, залишились у нашій країні. Ми здатні виконувати будь-які трансплантації. Наші медики не лише мають досвід, але й діляться ним з колегами. Ми мали можливість спілкуватись із спеціалістами з інших країн, зокрема, з Америки. Вони наводили свої рекомендації, а ми з гордістю відповідали: "Ми вже реалізовуємо це". Вони досягали таких результатів роками, а ми зробили це за короткий проміжок часу. Наші результати вражають!

Найважливіше - підкреслити та популяризувати ідею, що донорство є благородним вчинком. Органи не вилучають без згоди близьких донорів - батьків, подружжя та інших осіб, які мають право на таку згоду. Усі ці дії контролюються правоохоронними органами і документуються в електронній базі даних. У цій базі фіксується, хто, коли і з якою метою звертався. Ніхто не має можливості просто так зайти і перевірити: "О, комусь потрібен орган". Процес відбувається лише після проходження чітко визначених процедур, визначених у законодавстві.

Ми розробили чіткий алгоритм для проведення трансплантації. Кожен обізнаний з установленими правилами. Порушення цих норм матиме наслідки. Правоохоронці можуть здійснити перевірку цього процесу. Хоча нам вдалося зекономити кошти, варто підкреслити, що справа не лише у фінансах. Ми врятували значно більше життів наших співвітчизників, які залишилися у нашій країні. Я відчуваю гордість за те, що ми досягли.

Один із колег із Міністерства охорони здоров'я показував мапу трансплантації по всьому світу. України там не було, а тепер вона з'явилася. Маленька краплиночка, але вже видно, що Україна робить трансплантації. І ми показуємо гарні результати - і економічно, і, насамперед, для здоров'я нашої нації.

В Україні функціонує Центр трансплантаційної координації, який підпорядковується Міністерству охорони здоров'я. Ви можете відвідати сайт МОЗ, знайти інформацію про центр і залишити свою згоду на донорство органів після смерті. Однак, варто пам'ятати, що навіть після цього, у ваших близьких можуть запитати, чи згодні вони на вилучення органів.

Хочу підкреслити, що найважливіше – це обговорення цієї теми в родинах. У Європі та США існують навіть короткі анімаційні фільми, які регулярно демонструють, наскільки почесно рятувати життя. У нашій країні, щоб ви знали, без дозволу органи не можуть бути вилучені.

- Ви зареєстрували минулого року законопроєкт про ротацію медиків. Розкажіть, на якому етапі його розгляд, чому немає зрушень?

Чи знаєте ви, що спочатку медичних працівників бронювали на 50%, а згодом на 100%? Наразі постало питання: "Ми ж забронювали медиків, але на фронті їх не вистачає. Як вирішити цю проблему?" У сфері цивільної медицини також спостерігається нестача медичних спеціалістів, зокрема лікарів, медсестер і медбратів.

Ми бачимо велике навантаження на цивільну медицину. Зараз знову повертається якийсь ковід, нові штами, нові виклики. Навантаження буде ще більшим. Я говорю про те, що і там не вистачає, і тут. Давайте зробимо баланс.

Ми прописали законопроєкт про ротацію. А нам кажуть: "Ні, не можемо". "Чому?" - "Там треба навчати". Зараз постане питання про розбронювання медиків. І тут знову можуть казати: "О, вона хоче всіх медиків відправити на фронт". Ні, я не хочу. Я хочу, щоб закінчилася війна і всі працювали на своїх місцях.

Проте, якщо в даний момент не відбувається демобілізація, нам слід звернути увагу на медичних працівників, які вже чотири роки перебувають на передовій. Багато з лікарів висловлюють думку: "Я б вирушив на фронт, змінив би їх, але тільки за умови, що матиму чітке уявлення про терміни та можливість повернення на своє робоче місце".

Ми регулярно відвідуємо медичні заклади, і представники лікарень висловлюють занепокоєння: "Нашого провідного нейрохірурга, якого ми виховували протягом багатьох років, забрали. Тепер лікарня опинилася без фінансування, оскільки відсутній цей спеціаліст, і НСЗУ не буде покривати витрати на цю послугу".

На фронті тривають страждання, а в цивільних медичних закладах спостерігається нестача лікарів. Я хотів би підняти питання ротації. Безліч медичних працівників готові виїжджати групами. Наприклад, хірург разом з анестезіологом та операційною сестрою можуть працювати в команді протягом двох, трьох чи навіть чотирьох місяців, а потім повернутися назад.

Яке з цього виникає перевага? Ми відновимо присутність лікарів, які вже чотири роки перебувають на передовій і можуть втратити свої професійні навички. Лікарі повинні постійно вдосконалювати свою практику. Вони повертаються додому, а ті, хто працює тут, вирушають на фронт. Це стає обміном досвідом. Лікарі, які залишаються, мають можливість спостерігати за травмами, з якими прибувають військові, і можуть впровадити нові методи, щоб покращити надання першої допомоги.

Ми можемо організувати їхню відправку у військові медичні заклади, звідки медики можуть вирушати на передову. Це своєрідний механізм ротації: одні лікарі виїжджають, інші отримують час для відновлення. Найголовніше, що мова йде про чіткі терміни. Ми не маємо на увазі, що медик залишиться на фронті назавжди. Якщо лікаря мобілізують, він буде служити до моменту демобілізації. Я пропоную надати йому гарантії: він відправиться на певний період і заздалегідь знатиме, що після цього повернеться, і протягом року його не турбуватимуть.

Ми здійснюємо збір даних від усіх учасників цього процесу. Які медичні спеціалісти потрібні на передовій, яким чином це слід оформити та на який термін. У законопроєкті я зазначила період від шести до дев'яти місяців. Військові пропонують річний термін. Це питання потребує обговорення між першим та другим читанням.

Я сподіваюся, що наше перше читання відбудеться у вересні. Нам потрібно працювати синхронно, а не так, що медиків звільняють, а потім ми тільки почнемо розгляд закону. Якщо вже відбувається звільнення, то потрібно також прийняти закон про ротацію.