Вшанування пам'яті сержанта Вадима Горшкова, відомого під позивним "Турист".

Його експертиза та навички забезпечували порятунок товаришів.

Командир розвідувального підрозділу 208-го батальйону територіальної оборони, сержант Вадим Горшков, трагічно загинув 1 жовтня 2024 року внаслідок атаки російського безпілотника на Куп'янському напрямку.

Вадим з'явився на світ 29 грудня 1979 року в селі Лизогубова Слобода, що знаходиться в Згурівському районі, тепер Броварському районі Київщини. У 1998 році він закінчив середню школу та вступив до Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, де отримав спеціальність вчителя фізичної культури. Після закінчення навчання деякий час працював у школі №226 у Києві, де й зустрів свою майбутню дружину Вікторію.

"Я навчала англійської, а Вадим - фізичної культури. Він також організовував багато спортивних секцій, у тому числі й туристичну. Вадим завжди захоплювався читанням, і його улюбленими жанрами були історичні твори та література на військову тематику. У нас вдома ці книги займали місце скрізь, адже Вадим постійно їх купував," - ділиться спогадами жінка.

Вадим мав глибокі знання в історії та багато часу присвячував дослідженню тем, пов'язаних з військовою справою. Часто разом із сином Денисом та племінницею Катериною він вирушав до лісу, де їхні пригоди включали перетин річок і навчання навичкам орієнтування на місцевості, а також приготуванню їжі на природі.

Залишивши кар'єру вчителя, чоловік влаштувався на роботу на завод PepsiCo.

Навесні 2014 року, коли Росія захопила Крим і спалахнула війна на Донбасі, він вирішив почати свою військову кар'єру. Першими кроками стали служба у військовому комісаріаті, одночасно проходячи навчання на курсах інструкторів.

Завдяки своєму педагогічному досвіду, Вадим з легкістю виконував обов'язки інструктора, вміючи доступно пояснювати складні аспекти з різних галузей військової справи. Його особливою спеціалізацією була топографія: багато військовослужбовців отримали від нього знання про орієнтацію на місцевості. Окрім цього, він відвідував зону АТО для здобуття бойового досвіду – про це його близькі дізналися лише через десять років.

У 2015 році чоловік повернувся до мирного життя за контрактом резервіста, відповідно до якого щороку проходив інструкторські курси. Вадим також активно долучився до Самооборони Фастівщини та Фастівського козацького куреня Українського козацтва.

Двічі він брав участь у святкових парадах до Дня Незалежності України - на честь 25-річчя та 30-річчя. За словами його дружини, це було для нього справжнім ковтком свіжого повітря.

Контракт резервіста закінчився у грудні 2021 року. Тоді ж почали формувати місцевий батальйон ТрО. Вадим, хоч і мав проблеми із зором, пройшов військово-лікарську комісію із позитивним висновком та приєднався до цього батальйону як інструктор.

Контракт воїн підписав 11 січня 2022 року, а вже 24 лютого о 5:45 він отримав повідомлення про початок повномасштабної війни. Вадим вийшов з дому, щоб наступного разу повернутися туди аж за 40 днів. Він виконував різні завдання - від проведення інструктажів новобранцям до ремонту зброї.

Родичі розповідають, що згодом бійці телефонували своєму інструктору, висловлюючи вдячність за знання, які неодноразово ставали в нагоді, рятуючи їх життя та життя їхніх товаришів.

У серпні 2022 року Вадим розпочав навчання за програмою підготовки інструктора базового рівня. Курс тривав місяць, після чого воїн отримав відповідне свідоцтво.

Командувач Сил територіальної оборони Ігор Танцюра здійснив перевід його до 150-го навчального центру Командування Сил ТрО Збройних Сил України, який лише розпочав свій процес формування.

Вадим не зупинився на досягнутому і продовжив своє навчання в Польщі та Чехії. Після повернення додому він ділився отриманими знаннями з курсантами, які готувалися стати командирами відділень. Проте, в його серці жила мрія повернутися до рідного батальйону.

"Я запитала: як ти можеш залишити справу, якій присвятив все своє життя? Ти врятував багатьох хлопців, навчаючи їх, і ще стільки ж міг би врятувати. Скільки разів тобі дзвонили, дякуючи за те, що ти допоміг їм вибратися з небезпечних ситуацій, адже це ти їх навчив. Але переконати його не вдалося, адже Вадим хотів залишитися зі своїми побратимами," - пригадує Вікторія.

У березні 2024 року Вадим знову приєднався до 208-го батальйону територіальної оборони. У травні він вирушив на бойові позиції в Харківську область. Виходи на завдання іноді тривали від 10 до 15 днів. Повертаючись додому у вільний час, чоловік займався різними господарськими справами в будинку, де вони з побратимами оселилися. Крім того, він активно ділився своїми знаннями та досвідом з іншими бійцями.

Вадим востаннє розмовляв із дружиною 30 вересня. У той момент він займався підготовкою документів для свого переведення на посаду інструктора до нового навчального центру, який створювався в одній з бригад територіальної оборони.

1 жовтня вранці Вікторія надіслала чоловікові вітальне повідомлення з нагоди Дня захисників та захисниць. Проте вже ввечері вона дізналася про трагічну загибель Вадима. Граната, скинута російським дроном, влучила в те місце, де він намагався сховатися від того ж безпілотника.

Протягом двох днів товариші намагалися витягти тіло Вадима Горшкова, незважаючи на постійні обстріли. Пізніше вони разом з Вікторією відправилися на впізнання, привезли речі воїна та тепер регулярно підтримують його сім'ю.

Представники навчальних центрів звернулися до вдови загиблого з проханням передати матеріали, які він зібрав протягом десяти років для підготовки військових. Спочатку Вікторії було важко погодитися, адже кожен елемент — карта, компас, чи інше напрацювання — нагадував їй про чоловіка. Але зрештою, вона прийняла рішення: "Все передам. Нехай це допоможе нашим хлопцям, аби нашим дітям не довелося воювати," — ділиться вона.

Протягом свого життя Вадим Горшков здобув численні нагороди за високий професіоналізм та відданість своїй справі. Він ділився знаннями, які допомагали рятувати життя українських воїнів.

Подяка та вшанування Героя!