Вшанування пам'яті сержанта територіальної оборони Костянтина Ковбаснюка, відомого під позивним "Комок".
Восени 2023 року боєць отримав кульове поранення обличчя, та після лікування і реабілітації повернувся на фронт
Лише за кілька тижнів до трагічної загибелі Костянтин отримав звістку, що командир батальйону дав попереднє схвалення на його закордонну відпустку. Наприкінці весни він разом із дружиною та п’ятирічною донечкою планували відправитися до столиці Франції. Вони навіть встигли купити квитки на літак до Парижа...
Та 4 травня 2025 року життя сержанта трагічно обірвалося під час виконання бойового завдання на Сумщині. Військовому назавжди 37 років...
Костянтин походить з Чернівців, де провів своє дитинство та навчання. Після завершення школи він отримав освіту на географічному факультеті Чернівецького національного університету. Його захоплення горами, туристичними подорожами та скелелазінням привели до відкриття печер. Саме спільні інтереси стали причиною знайомства з його майбутньою дружиною Уляною. Вони побудували сімейне життя, і в них з'явилася донечка.
Друзі пам'ятають Костю як життєрадісного, енергійного та відкритого друга. Він завжди знав, як підказати і підбадьорити тих, хто звертався до нього за підтримкою.
Я не можу згадати, коли саме ми познайомились, напевно, я був ще зовсім малим, але останні 16 років наші життя переплітались дуже тісно. Ми разом відвідували печери, підкорювали гори, брали участь у палеонтологічних та археологічних експедиціях, сплавлялись по ріках, судили на змаганнях і допомагали в їх організації. Ми працювали пліч-о-пліч, підтримували один одного, проводили час разом, святкували дні народження, Новий рік, весілля, хрестини та річниці...
...На тебе завжди можна покластись. Саме з тобою, твоїм братом і ще кількома товаришами ми РАЗОМ пішли до війська, де познайомилися з різноманітними людьми, але і з такими ж, як ми, які прагнуть захистити своїх близьких від східної орди. Ми разом приймали присягу, несли наряди, вивчали і опановували нову нелегку справу", - написав після загибелі друга його побратим Олесь Рідуш.
До початку повномасштабного російського вторгнення Костянтин працював верхолазом, виконував висотні роботи - утеплення будинків, ремонт і заміна покрівель. Зокрема, працював на дахах Чернівецького університету, обласного муздрамтеатру тощо. Крім того, був співвласником веломайстерні у центрі Чернівців, допомагав і підтримував велолюбителів міста.
- Я вчилася на потоці зі старшою сестрою Кості і пам'ятаю його зі спільних походів як веселого і яскравого хлопця. Ми тоді активно займалися альпінізмом, гірськими походами. Пізніше він допомагав мені із вибором велосипедів у своїй велокрамниці. Завжди міг толково пояснити, розказати нюанси того чи іншого велосипеда. З точки зору підтримки велолюбителів Костя був просто геніальним, - розповідає випускниця географічного факультету, депутатка облради Юлія Грицку.
На початку масштабного військового конфлікту Костянтин, разом зі своїм старшим братом Іваном, вирішив приєднатися до місцевої територіальної оборони. В рамках 107-ї бригади ТрО він активно брав участь у звільненні Харківщини в 2022 році. Пізніше його відправили на фронт у Бахмутському напрямку, де, на жаль, у жовтні 2023 року він зазнав кульового поранення в обличчя. Під час реабілітації чоловік дав інтерв'ю, в якому поділився деталями цього інциденту:
"Сутеніло. Ми невеличкою групою пробиралися на позицію. Я йшов першим, почався обстріл. Ми повзли, я відірвався вперед, тож підвівся озирнутися, чи товариш іде за мною. Так і схопив кулю в щелепу за кілька метрів до позиції. Відчуття було таке, наче хтось добряче дав по обличчі. Воно заніміло, хлинула кров. Перша думка: "Ну все, кінець". Наступна: "А чого це кінець? Та ж я ще можу думати, рухатися. Значить, не все втрачено".
Костянтин передав по рації інформацію про своє поранення і попросив прикриття. Самостійно перемотав поранене обличчя і вийшов на позиції побратимів, які допомогли йому дістатися до евакуаційної машини.
Після лікування і реабілітації у Чернівцях чоловік знову вирушив на фронт. Воював на Сумському напрямку. Саме там 4 травня цього року Костянтин Ковбаснюк загинув.
"Мама розповідала, що коли ти народився, я говорила: "Навіщо він нам здався, навіть ходити не вміє..." А потім так полюбила, що питала: "Як би ми жили без нашого Костика?" Тепер нам доведеться навчитися... відпустити і змиритися, що більше не зустрінемося, не поговоримо, не посміємося разом. Як це усвідомити? Ми будемо тебе пам'ятати, доброго, світлого. Спи спокійно, братику", - написала після загибелі Кості його сестра Надія.
Побратими загиблого згадують його із теплотою.
- Костя був "клеєм" нашого підрозділу. Під час такого тривалого перебування в одному колективі у нас бували всілякі суперечки. Але заходив Костя у бліндаж - і всіх заспокоював та виводив на позитив, - пригадує військовий Леонід Прокопчук.
Командир загиблого воїна Андрій Кучуран відкрито говорить про те, що після втрати побратима відчуває глибоку порожнечу. Сержант Ковбаснюк був не лише його помічником, а й близьким другом, який завжди допомагав у вирішенні питань логістики та забезпечення роти.
Костя починав свою службу простим солдатом, але завдяки своїм зусиллям піднявся до посади командира відділення. З квітня він обіймає посаду головного сержанта роти. Його організованість і відповідальність вражають. Коли йому ставили будь-яке завдання, я завжди був впевнений, що він його виконає. Він підходив до всіх питань з холодною головою і розважливістю, - поділився командир роти.
Андрій Кучуран зазначає, що для їхньої роти та всього батальйону смерть Костянтина стала важкою втратою. Вони знаходять сили триматися завдяки активній участі у виконанні службових обов'язків на фронті. Наразі, на Сумському напрямку, де служать товариші загиблого, спостерігається підвищена активність ворожих КАБів та обмін штурмовими атаками.
Костянтина Ковбасюка поховали 9 травня 2025 року на Центральному кладовищі у Чернівцях разом із двома іншими бійцями, які загинули в один день - Олегом Звенигородським та Дмитром Пую.
У нього залишилися батьки, старші брат і сестра, дружина та донька.
Безмежна слава та визнання Героям!
