Останні миті: Україна на межі впровадження нових графіків водопостачання.
Водоканали знаходяться на межі існування через величезні борги. УНІАН досліджив, чому ситуація досягла критичного стану, чи можуть українці зіткнутися з погодинними графіками відключення води, а також як можуть зрости тарифи для забезпечення стабільного водопостачання.
У квітні жителі Рівного опинилися на межі масових водяних відключень. Місцевий водоканал повідомив, що вода подаватиметься з нижчим тиском у певні години вдень, коли електроенергія дорожча, а вночі — через "складну фінансову ситуацію підприємства". Це означає, що впродовж частини доби споживачі в Рівному могли отримувати воду з недостатнім напором, що робило її недоступною для мешканців верхніх поверхів.
"До погодинної подачі води із пониженим тиском нас змушує скрутна фінансова ситуація, яка склалася на підприємстві через невідповідність наших тарифів реальній економічній ситуації. І мова зараз не про прибутки, а про те, щоб водоканал просто вижив", - пояснював виконувач обов'язків директора "Рівнеоблводоканалу" Андрій Грухаль.
Місцева влада у той же день відтермінувала запровадження обмежень. Хоча жителі міста все одно періодично стикаются з проблемами у водопостачанні через пошкодження зношених мереж.
Ситуація в Рівному не унікальна. За словами директора Центру досліджень енергетики Олександра Харченко, загроза обмежень у подачі води нависла над кожним українським містом.
"Уся територія країни рівномірно покрита цією проблемою. Вона є в кожному абсолютно водоканалі", - зазначає експерт у коментарі УНІАН.
Проблема, що виникає у водоканалів, полягає в постійному зростанні витрат, яке спостерігається з року в рік. Це зростання зумовлене, насамперед, підвищенням цін на електроенергію, а також зростанням вартості хімічних реагентів, необхідних для очистки води, і паливно-мастильних матеріалів, які використовуються аварійними службами. Окрім цього, підприємства стикаються з підвищенням податкових зобов'язань. Не менш важливим є й той факт, що через масову міграцію людей за кордон зменшується кількість споживачів водопостачання, що, відповідно, негативно впливає на загальний дохід водоканалів.
Олександр Харченко зазначає, що витрати на електрику становлять приблизно 50% від загальних витрат водоканалів. Це пов'язано з тим, що процес подачі води до кранів і її відведення через каналізацію здійснюється за допомогою електричних насосів.
Дмитро Новицький, голова асоціації водоканалів "Укрводоканалекологія", підкреслює, що поточні тарифи здатні покрити лише 70% витрат підприємств, внаслідок чого вони зазнають фінансових збитків.
Відповідно до інформації, наданої Світовим банком, урядом України та Європейською комісією, загальні втрати в сфері централізованого водопостачання та водовідведення оцінюються в 4 мільярди доларів, а загальні збитки складають 11,6 мільярда доларів. "Фінансове становище підприємств водопостачання та каналізації перебуває в критичному стані", - підкреслив він.
Згідно з даними 2024 року, українські водоканали зафіксували збитки на рівні 5,1 мільярда гривень. Водночас, у асоціації підкреслюють, що значну роль у зменшенні втрат відіграла фінансова підтримка у розмірі 4 мільярдів гривень – без неї збитки могли б досягти 9,1 мільярда гривень.
Директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко наголошує, що пускати цю ситуацію на самоплив ризиковано.
"Згодом це може призвести до серйозного "вибуху" проблем. У такій ситуації виникне необхідність обмежити водопостачання практично по всій території країни. Ця проблема стосується фактично кожного міста. Комунальні водопостачальні підприємства стикаються з величезними труднощами," - зазначає спеціаліст.
Тарифи для найбільших водоканалів, що обслуговують один або кілька населених пунктів з сумарною чисельністю населення понад 100 тисяч осіб та постачають понад 300 тисяч кубометрів води на рік, встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Навесні минулого року регулятор змінив тарифи для непобутових споживачів низки водоканалів. Проте для населення вартість послуг цих підприємств не переглядалася вже понад три роки (попри неодноразові спроби НКРЕКП винести це рішення на обговорення - уряд та навіть президент виступали категорично проти здорожчання води, надаючи перевагу підвищенню платіжок за світло).
Для маленьких водоканалів, що не підпадають під контроль НКРЕКП, ціноутворення встановлюється місцевими органами влади - виконавчими комітетами місцевих рад. Однак, як зазначає Олександр Харченко, місцеві посадовці часто свідомо затверджують низькі тарифи з політичних причин, які не покривають навіть основних витрат на електроенергію, не кажучи вже про потреби в модернізації систем, ремонті насосів і заміні труб.
Відповідно до слів в.о. директора "Рівнеоблводоканалу" Андрія Грухаля, обґрунтований економічно тариф на постачання та відведення одного кубометра води повинен становити 57,07 гривень для всіх категорій споживачів.
"Це стосується, зокрема, тих споживачів, які становлять основну частину користувачів послуг "Рівнеоблводоканалу". Однак, для населення чинний тариф виявляється значно нижчим за актуальні реалії, оскільки він досі залишається на рівні 2021 року, що передує війні, і становить 32 грн. 60 коп. з ПДВ", - зазначив керівник підприємства.
Давайте проведемо розрахунок. Наразі умовна сім'я з двох членів, яка споживає в середньому 6 кубометрів води щомісяця, виплачує "Рівнеоблводоканалу" 195,6 гривень. Якщо тариф зросте до рівня, зазначеного Андрієм Грухалем, то сума в платіжці збільшиться до 342,42 гривень.
Схожі обставини спостерігаються і в інших містах України. Наприклад, у Києві мешканці сплачують 16,16 гривні за кубометр холодної води та додатково 14,22 гривні за послуги водовідведення. Таким чином, загальна сума становить 30,38 гривні. На думку Геннадія Рябцева, головного наукового співробітника Національного інституту стратегічних досліджень, тариф, обґрунтований економічно, для киян міг би бути вдвічі або втричі вищим.
Слід додати, що вартість послуг може різнитися залежно від міста. Наприклад, у Львові тариф за водопостачання й водовідведення становить трохи більше 25 грн/куб, у Харкові - приблизно 24 грн/куб, а в Житомирі - більше 37 грн/куб.
Водоканали вважають, що підвищення тарифів в рамках зазначених меж не стане загрозою для українських сімей, особливо в контексті витрат на електроенергію та опалення. Водночас, для самих підприємств цей захід буде важливим кроком, що дозволить їм забезпечити стабільність та безперебійність у наданні своїх послуг.
Звісно, питання збільшення платіжок є доволі болісним для населення - особливо в умовах війни. Але чим довше чиновники ігнорують водоканали, тим вищою буде сума втрат, і тим більше зрештою доведеться заплатити кожному споживачу. Адже проблеми підприємств щороку накопичуються.
Вивчення нових варіантів.
Проте не всі погоджуються з необхідністю підвищення тарифів на водопостачання та водовідведення для населення. Як зазначає голова асоціації споживачів комунальних послуг Олег Попенко, платіжки українців минулого року вже підвищилися в середньому на 20%. Він вважає, що вирішення цієї проблеми можливе через державну підтримку, зокрема, шляхом включення водоканалів до програм доступного кредитування. Це дозволить модернізувати обладнання та суттєво знизити витрати на електроенергію.
"Існують випадки, коли місцева адміністрація усвідомлює значення водоканалів для суспільства. Наприклад, у Полтавській області обласний бюджет щомісяця покриває різницю в тарифах. У місті Лубни це триває вже третій рік", - зазначає фахівець.
Втім, потрібно розуміти, що навіть у разі державної підтримки водоканалів, у підсумку всі витрати все одно покриватимуть самі ж громадяни через сплату податків.
Водночас, Попенко критикує керівництво "Рівнеоблводоканалу", яке пригрозило обмежити водопостачання населенню через накопичені борги за електроенергію.
Згідно з законодавством, водоканали не мають права обмежувати постачання води або водовідведення для споживачів, зазначає фахівець. Проте, на жаль, в реальному житті вони можуть знайти приводи для цього. Наприклад, можуть посилатися на аварійні ситуації чи технічні проблеми. Подібні ситуації не є рідкістю. У Житомирі, наприклад, в кінці 2023 року стався збій у роботі центрального колектора, який було модернізовано за фінансової підтримки європейських партнерів. Як наслідок, жителі міста протягом кількох тижнів залишалися без централізованого водопостачання і змушені були користуватися водою, що доставлялася.
За його словами, водопостачальні компанії підпорядковуються обласним або місцевим органам влади, які несуть відповідальність за їхнє оновлення, управління та розвиток. Наприклад, у Кропивницькому обласна адміністрація сприяла залученню фінансування з європейського фонду, що дозволило модернізувати водоканал і зменшити споживання електроенергії на 25%.
Не можна не підкреслити, що Європа активно реагує на виклики. Зокрема, Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) прийняв рішення виділити 300 мільйонів євро для відновлення енергетичної та критично важливої інфраструктури. Серед цих коштів 100 мільйонів буде спрямовано на реалізацію проєктів, що покращують системи водопостачання та водовідведення. Також в рамках програми передбачено ще 100 мільйонів євро для відновлення об'єктів водо- і теплопостачання.
Однак ці фінансові ресурси не зможуть повністю компенсувати всі збитки та втрати, які зазнали українські водоканали.
Гаряча проблема
У ході обговорень про ймовірне (і вже, врешті-решт, неминуче) підвищення тарифів на холодну воду, у багатьох споживачів виникає цілком обґрунтоване питання: чи може це призвести до збільшення вартості гарячої води?
За словами головного наукового співробітника Національного інституту стратегічних досліджень Геннадія Рябцева, ситуація трохи складніша. Зв'язок між тарифами на холодну і гарячу воду дійсно існує, однак він не є визначальним.
"Безсумнівно, підвищення вартості холодної води може позначитися на собівартості гарячої, проте основним фактором, що формує тариф на гарячу воду, є електроенергія, а не ціна самої води," - зазначає фахівець.
Отже, основним фактором витрат при наданні цієї послуги є енергія, яка потрібна для підігрівання води до встановленої температури. Саме на базі цих витрат і встановлюється тариф.
Експерт Рябцев зазначає, що термін "ринковий тариф" у сфері гарячого водопостачання є невірним, оскільки справжнього ринку, по суті, не існує. Наразі ми стикаємося з природною монополією, а в столиці немає жодної конкуренції серед постачальників.
Відтак, єдине, про що можна говорити - це економічно обґрунтований тариф, який повинен покривати реальні витрати на надання послуги. Проте наразі вартість, яку сплачують споживачі, є заниженою з політичних причин.
"Ціни, які сплачують споживачі, нерідко не відображають фактичні витрати. Це веде до серйозних системних проблем, - зазначає Рябцев. - Необхідно провести аудит. Тільки всебічна перевірка витрат, процесів і фінансової дисципліни допоможе з'ясувати, наскільки обґрунтовані ці тарифи, де приховані основні втрати і хто насправді отримує вигоду від незмінності ситуації."
Водночас важливо зазначити, що наразі тарифи на гарячу воду в Україні офіційно залишаються без змін через запроваджений мораторій, згідно з яким заборонено підвищувати ціни на газ, централізоване теплопостачання та гарячу воду протягом дії воєнного стану та ще 6 місяців після його завершення.
Однак проблема прозорості формування тарифів та накопичення боргів залишається актуальною і, більше того, з кожним днем стає все більш помітною.
Проблема водопостачання в Україні ілюструє, як критична інфраструктура, що впливає на життя мільйонів людей, може опинитися на межі руйнації через економічну неефективність та популістські маніпуляції. Державі терміново потрібно визначити пріоритети, провести аудит витрат, переглянути політику тарифів і втрутитися у ситуацію, поки не стало занадто пізно. Водоканали, в свою чергу, повинні провести власну ґрунтовну "домашню роботу" — усунути непродуктивні витрати, мінімізувати крадіжки на місцях і знизити енергетичну залежність. Якщо ці заходи не будуть вжиті, ситуація, подібна до рівненської, може поширитися на інші міста з ще більш серйозними наслідками.
Дмитро Петровський та Тетяна Стежар.
