Олена Шуляк: Уряд не планує організовувати онлайн-вибори, це лише спроба маніпуляції.

У великому інтерв'ю РБК-Україна з головою партії "Слуга народу" Оленою Шуляк обговорюються можливості проведення виборів в Україні в найближчий час, перспективи онлайн-голосування, загрози повернення проросійських сил, роль військових у політиці, зміни в іміджі "Слуги народу", а також ініціативи "єВідновлення" та "єОселя". Крім того, йдеться про пошук фінансування для відновлення країни після війни.

Протягом останніх двох місяців кількість дискусій щодо майбутніх виборів в Україні помітно зросла, що зумовлено відчуттям наближення завершення війни та можливого скасування воєнного стану. У соціальних мережах прихильники як влади, так і опозиції активно звинувачують один одного в тому, що їхні опоненти "зосереджуються не на війні, а на виборах". Цю активність також можна спостерігати в сфері політичних технологій і навіть у зовнішній рекламі.

Враховуючи, що, незважаючи на обіцянки з-за океану, наразі не видно жодних ознак мирної угоди, активно розглядаються різноманітні гібридні варіанти. Одним із них є можливість тимчасового припинення воєнного стану на основі досягнутого перемир'я, що дозволить провести вибори.

Проте, як зазначила в бесіді з РБК-Україна лідер партії "Слуга народу" Олена Шуляк, такий розвиток подій виключений. "Чи може бути так, що не продовжать воєнний стан і нададуть певний час для швидкого проведення виборів? Це питання слід вирішити, адже насправді, в фізичному та юридичному сенсах, це є неможливим", - підкреслила Шуляк.

Шуляк також підкреслила важливість вирішення певних питань, які потрібно буде розглянути перед наближенням виборів, зокрема участь військовослужбовців та мільйонів українців, які проживають за кордоном. Вона особливо звернула увагу на те, що довіра українців до онлайн-голосування, яке стало популярною темою у контексті виборів, залишається на вкрай низькому рівні, подібно до ситуації з голосуванням поштою.

Окрім теми виборів, РБК-Україна поговорило з головою президентської партії і про нагальні питання, зокрема і про допомогу українцям, які втратили власне житло внаслідок війни, а також поствоєнне відновлення України - в парламенті Шуляк очолює комітет з питань державної влади, місцевого самоврядування та регіонального розвитку.

Після того як Трамп вийшов переможцем, західні медіа почали активно просувати ідею про неминучість мирних переговорів, які можуть відбутися в 2025 році. Вражені цим наративом, деякі політичні діячі в нашій країні почали обговорювати вибори 2025 року. Деякі вже активно шукають фінансування, нові обличчя, а інші вже з'являються на рекламних білбордах. Як ви вважаєте, чи не є це передчасним кроком для політиків?

Нещодавно президент Володимир Зеленський виступив у парламенті, акцентуючи увагу на спекуляціях з боку окремих політиків щодо виборчого процесу. Він підкреслив важливість єдності в нашій країні, адже наш ворог залишається на місці, і перед нами стоять серйозні виклики на шляху до перемоги. Спочатку необхідно завершити війну, а лише потім розглядати питання, пов’язані з виборами.

В дійсності, кілька нинішніх парламентарів, а також впливові політики на місцевому рівні та деякі волонтери, які прагнуть стати політиками в майбутньому, вже розпочали підготовку до виборів. Це, на мою думку, є не лише недоречним, а й занадто раннім кроком.

Існує безліч питань, пов’язаних із виборчим процесом, які потребують вирішення незалежно від дати проведення виборів: голосування для громадян за межами країни, участь військових, пошкоджена інфраструктура, оновлення виборчих реєстрів тощо. Чи не варто почати працювати над цими проблемами заздалегідь?

Зробімо чіткий акцент: під час війни і в умовах воєнного стану ми не можемо говорити про проведення виборів. На передовій наразі перебувають сотні тисяч військовослужбовців, а понад мільйон осіб активно служать у Силах оборони та безпеки. Безумовно, вони мають право не лише голосувати, а й обирати кандидатів на місцевих, парламентських та президентських виборах.

Ці особи також мають скористатися своїм правом на вибори. Це стане можливим лише після завершення війни, коли військовослужбовці будуть демобілізовані і зможуть активно брати участь у виборчому процесі. Вони матимуть змогу займатися як агітацією, так і донесенням своїх поглядів та планів до потенційних виборців.

На сьогоднішній день необхідно завершити дискусію щодо можливості проведення виборів під час воєнного стану. Також важливо визначитися з питанням про те, чи є можливість не продовжувати воєнний стан, щоб знайти час для організації виборів. Це питання також слід закрити, адже з фізичної, юридичної та фактичної точки зору це є неможливим.

Який мінімальний проміжок часу знадобиться для організації відкритих і демократичних виборів після закінчення воєнного стану?

У грудні 2021 року відбулася зустріч всіх парламентських фракцій та груп, відома як "Діалоги Моне". Під час цієї зустрічі було підписано документ, що підтверджує спільну позицію: вибори можуть бути проведені не раніше ніж через шість місяців після завершення воєнного стану. Таким чином, півроку визначено як мінімальний термін, протягом якого всі учасники процесу зможуть підготуватися до виборів як на технічному рівні, так і шляхом ухвалення необхідного законодавства.

На сьогоднішній день Центральна виборча комісія має надзвичайно важливе значення у підготовці до виборчого процесу. Вона займається як реєстрацією виборців, що була призупинена 24 лютого 2022 року, так і обліком виборчих дільниць. На жаль, тисячі з них були знищені, оскільки більшість знаходилася в дитячих садках або школах, які постраждали від агресії. Тому важливо зрозуміти, де будуть розташовані нові дільниці та на яких засадах вони будуть створені.

Дуже багато є спекуляцій стосовно онлайн-голосування і використання "Дії". Є такий нюанс, якщо ми говоримо про онлайн-голосування і досвід інших країн, це повинна бути абсолютно незалежна система, якою в наших реаліях може займатися ЦВК. Наскільки мені відомо, ЦВК не має своєї "Дії" для проведення виборів. Всі маніпуляції стосовно того, що влада готується до проведення виборів онлайн, є виключно маніпуляціями.

- Теоретично проведення виборів в якійсь електронній формі в Україні можливо?

Ми ознайомилися з досвідом Естонії та Фінляндії: Естонії знадобилося 25 років, щоб реалізувати онлайн-голосування, починаючи з моменту виникнення ідеї до фактичного впровадження. Скільки часу знадобиться Україні для досягнення аналогічної мети, залишається невідомим. Попри те, що сьогодні ми є однією з найбільш цифрових країн у світі.

- І у нас зараз всі процеси відбувається значно пришвидшено.

- У нас надання послуг через цифрові сервіси вийшло взагалі на новий якісний рівень. Але незважаючи на це, рівень довіри у населення до виборів через інтернет залишається дуже низьким.

- Звісно, нещодавні випадки хакерських нападів на реєстраційні системи лише посилили недовіру.

Хакерські атаки, безумовно, не сприяють підвищенню довіри, особливо коли мова йде про реєстри Міністерства юстиції. Проте, ви праві, в суспільстві загалом спостерігається недостатня довіра. До речі, рівень довіри до поштового голосування також залишається низьким — всього 8%.

- Хоча в Штатах це популярна модель голосування.

Україна має можливість вивчати різноманітний міжнародний досвід, оскільки це питання є актуальним. Важливо звертати увагу не лише на приклади Естонії та Сполучених Штатів, а й на країни, такі як Боснія і Герцеговина, Хорватія, які також переживали етапи повоєнних виборів. Хоча їхній досвід не можна безпосередньо порівнювати з тим рівнем агресії та повномасштабного вторгнення, яке має місце в Україні, тим не менш, у них є цінні уроки. Зокрема, це стосується роботи Центральних виборчих комісій, участі ОБСЄ та вирішення питань, пов'язаних із відновленням зруйнованої інфраструктури.

Тобто досвід ми можемо вивчати, але коли буде ухвалюватися рішення, як проводити перші повоєнні вибори, звичайно, буде враховуватись обов'язково і думка суспільства. Нам дуже важливо, щоб вибори відбулися в зрозумілий демократичний спосіб, з тим, щоб результати таких виборів були прийняті всіма в суспільстві.

- А чи вивчається досвід, наприклад, проведення виборів у кілька днів, зокрема для українців за кордоном? Це теж досить поширена на Заході практика.

- Рада Європи допомагала нам робити дослідження. На сьогодні ми бачимо, що за кордоном існує трішки більше ніж 100 дільниць, які можна буде відкрити швидко, коли будуть вибори. Ми розуміємо, що можна буде відкрити ще 100 дільниць. Але якщо порахувати, то цього недостатньо. Потрібно буде щонайменше ще 1000+ дільниць, щоб забезпечити всім людям можливість проголосувати.

Існує ще одна проблема: лише один з шістнадцяти українців зареєстрований у консульстві.

Існують країни, наприклад, Німеччина, де проживає понад мільйон наших співвітчизників, а також Польща, де їх чисельність наближається до мільйона. Без надання підтримки, створення нових виборчих дільниць і можливості голосування протягом кількох днів, ми не завжди зможемо гарантувати реалізацію виборчого права для всіх, хто цього прагне.

- Навіть тих, які стоять на обліку?

- Навіть тих, які стоять на обліку.

Ви ведете діалог з численними нашими західними партнерами. Чи помічаєте ви їхнє прагнення до того, щоб у будь-якому випадку, як тільки це стане технічно можливим, не зволікати з проведенням виборів?

- Ні, я не відчуваю ні тиску, ні лагідного спонукання. Звичайно, ми говоримо про загальну проблематику, яка на столі - це внутрішньо переміщені особи, наші люди за кордоном, наша фізична інфраструктура. І навіть як всю фізичну інфраструктуру зараз забезпечити під потреби людей з інвалідністю. Всі ці речі ми обговорюємо, ми шукаємо шляхи, яким чином це можна вирішити.

До речі, у Центральній виборчій комісії вже є певні напрацювання. Нещодавно я відвідала форум, присвячений обговоренню викликів, з якими стикаються люди з інвалідністю. На цьому заході ЦВК представила різноманітні ініціативи, спрямовані на вирішення цих проблем та покращення умов для забезпечення інклюзії. Важливо, щоб усі верстви населення мали можливість брати участь у виборах, адже це ключовий аспект демократичного процесу. Щодо тиску, то наразі ми не відчуваємо його.

Отже, чи означає це, що законопроект щодо перших виборів після війни наразі взагалі не розробляється? Чи проводяться якісь консультації на експертному рівні?

Існує кілька робочих груп, які функціонують на рівні Центральної виборчої комісії. Звичайно, наш профільний парламентський комітет має своїх представників у цих групах, так само як і представники різних політичних партій. Наші партнери, такі як ОПОРА, IFES та Національний демократичний інститут, активно займаються різними аспектами цієї роботи. Ми максимально використовуємо експертну підтримку, беручи участь у всіх обговореннях. Слід зазначити, що перші обговорення розпочалися ще у 2022 році, а в 2023 році стали більш інтенсивними. Проте ми не виносили всі теми на широкий загал, щоб не викликати тривогу в суспільстві, мовляв, "почалася підготовка до виборів".

Спостерігаємо, що будь-яка реакція з боку уряду щодо цієї теми викликає значний резонанс.

На жаль, будь-яка заувага може бути спотворена, адже люди прагнуть сенсацій та привабливих заголовків у новинах. Кожен намагається знайти свою аудиторію або ж досягти інших цілей. Проте, нині це точно не те, що має перебувати у центрі уваги як політиків, так і представників центральної та місцевої влади.

Нещодавно виникла резонансна ситуація, пов'язана з Юрієм Бойком, одним із провідних діячів колишньої ОПЗЖ. Він опублікував відеозвернення, в якому піднімав питання "радикалів", згадував про "знесені пам'ятники" та скаржився на обмеження використання рідної мови. Багато хто вважає, що це може бути початком підготовки до виборів, адже кожен намагається знайти свою аудиторію. Чи може це свідчити про зростання конкуренції серед тих, хто прагне зайняти певну політичну нішу? Яка, на вашу думку, суть цієї ситуації?

Не беруся оцінювати вчинки Бойка.

Це справді викликало великий відгук, погодьтеся.

Безумовно, це викликало значний резонанс, в результаті якого парламент ухвалив рішення виключити Бойка з комітету.

- З другої спроби.

З другої спроби, так, але я вважаю, що перша спроба не увінчалась успіхом, адже це вже був кінець сесії, і багато хто фізично відсутній на своїх місцях. Проте ви праві, що деякі політики вже починають працювати над згуртуванням свого електорату, шукаючи питання, навколо яких можна організувати дискусії.

Деякі парламентські групи вже розпочали свої регіональні тури, щоб зустрічатися з громадянами та місцевими депутатами, прагнучи досягти певних угод, можливо, напередодні наступних виборів. Все це відбувається на очах у людей; якщо, наприклад, хтось завітає на Житомирщину, громадськість одразу довідується, хто саме прибув, з якою метою та з ким проводив зустрічі, які питання обговорювалися тощо. Більшість спостерігачів сприймає ці дії як підготовку до майбутніх виборів.

В даний час політики активно шукають нові шляхи для формування своїх політичних перспектив. Вважаю, що в 2025 році ми станемо свідками безлічі унікальних ситуацій, не таких, як у випадку з Бойком, але з подібним змістом, оскільки кожен прагнутиме знайти свою цільову аудиторію.

Чи можливий відновлення проросійських сил з акцентом на теми "радикалів" та "заходів щодо заборони російської мови"?

Мені б дуже не хотілося, щоб відбувся якийсь реванш. Уся надія покладається на наше суспільство, яке стало набагато зрілішим у порівнянні з тим, яким було до початку повномасштабного вторгнення. Я впевнена, що ми, як суспільство, не дозволимо жодному поверненню проросійських сил, адже ми вже на власному досвіді побачили, які наслідки приносить "рускій мир" нашим землям.

Але чи зможуть вони все ж таки потрапити до парламенту? Який у них потенційний електорат? Мені траплялася інформація, що його оцінюють на рівні 10-15%.

На мою думку, в даний момент проводити вимірювання або дослідження - це малоперспективна діяльність, адже в інтервалі між виборами результати соціологічних опитувань не відображають реальної ситуації.

Чи спробують проросійські сили активізувати свій електорат? Так, але я впевнена, що це не буде відбуватися в масштабах, які всі очікують. Вірю, що їхні дії будуть більш продуманими, а повідомлення – обережно завуальованими.

Якщо станеться будь-яка подія, суспільство неодмінно відреагує. Ми стали свідками його реакції на заборону московської церкви, а також на недавні висловлювання Бойка. Те, що раніше можна було замовчувати, тепер вже не вдасться приховати. Це викликатиме великий резонанс і матиме потужні наслідки.

Якби вибори сталися за місяць чи два, які б результати мала "Слуга Народу"? І чи вирушила б вона на них під тим самим брендом "Слуга народу"?

"Слуга народу" — це партія, що представляє президента, і має свою унікальну історію становлення. Її шлях розпочався не зовсім традиційним чином: спочатку відбулися президентські вибори, а вже потім парламентські, на яких "Слуга народу" висувала своїх кандидатів. Після цього партія зайнялася класичними етапами розвитку, такими як створення осередків і формування партійної інфраструктури. Якою буде подальша перспектива бренду "Слуга народу", покаже лише час.

Багато подій, які сталися в останній час, мали негативний вплив на імідж бренду "Слуга народу". Хоча були й позитивні моменти, у нашому суспільстві ми зазвичай не приділяємо їм достатньо уваги, а от про скандали, які пов'язані з нашими депутатами, говоримо досить довго. Коли згадуємо "Тищенка", автоматично виникає асоціація зі "Слугою народу". Хотілося б, щоб при згадці про "Слугу народу" акцент робився на реформах, які вдалося реалізувати політичній команді. Окрім фракції у Верховній Раді, "Слуга народу" налічує понад 6 тисяч депутатів на різних рівнях. На жаль, скандали значно підірвали репутацію цього бренду.

Але зараз говорити про його зміну, про те, як готуватися до виборів, мені здається, трохи зарано. Минулого тижня у мене була зустріч з Міжнародним республіканським інститутом, вони робили дослідження по кожній парламентській політичній силі, давали рекомендації, як поліпшити комунікації політичних партій. І вони зафіксували, до речі, що в "Слуги народу" станом на сьогодні найбільша кількість відкритих партійних офісів. Але якщо ви зайдете до будь-якого партійного офісу, їх майже 150 зараз...

Це в зоні, що перебуває під контролем?

- На контролюваних територіях ми втратили десятки офісів через тимчасову окупацію, багато з них знищено, але нині близько 150 офісів продовжують свою роботу. Якщо ви відвідаєте будь-який з них, незалежно від того, чи знаходиться він у Чернігівській, Житомирській, Львівській чи Черкаській областях, ви потрапите в гуманітарний хаб, який не нагадує виборчий штаб. Це не класичний партійний офіс, а центр, що займається підтримкою Збройних Сил України, внутрішньо переміщених осіб, родин загиблих та релокованого бізнесу. На сьогодні наші основні завдання залишаються незмінними з моменту початку масштабного вторгнення. Коли війна завершиться, звичайно, партійна інфраструктура перейде до іншої діяльності. Але наразі всі офіси "Слуги народу" виконують ці важливі функції, про які я згадала.

Понад 450 наших однопартійців в даний момент захищають нашу країну. Серед них близько 140 - військові медики. На жаль, у нашій команді є загиблі, а також ті, хто потрапив у полон. Напевно, в будь-якій політичній силі є свої важкі втрати. Проте ми маємо чим пишатися.

Ми горді тим, що наразі єдина політична сила, яка виділяє значну частину свого бюджету на підтримку Збройних сил України - це 400 мільйонів гривень.

Ми ухвалили рішення не проводити соціологічні дослідження, не залучати рекламу та не здійснювати медіамоніторинг. Наша фінансова структура є прозорою: ми маємо партійні офіси та скромні зарплати для наших співробітників. Основні витрати у нас невеликі, і ми намагаємось заощаджувати, спрямовуючи зекономлені кошти на підтримку Збройних сил України.

До початку повномасштабного вторгнення в Україні в місцевих радах функціонувало 797 фракцій. Кожна з цих фракцій активно працює над забезпеченням фінансування з місцевого бюджету для підтримки Збройних Сил України. Нещодавно ми провели аналіз, який показав, що за ініціативою "Слуг Народу" було виділено приблизно 20 мільярдів гривень для сил оборони з обласних, міських, районних, сільських та селищних рад. Адже досягнення перемоги залишається нашим головним пріоритетом. Всі інші питання наберуть значення лише після завершення війни.

Ваша готовність обговорювати перспективи бренду "Слуги народу" та майбутнє партії виглядає обмеженою. Але що стосується вашого власного майбутнього в цій політичній силі? Чи плануєте ви залишитися на посаді голови партії? У медіа з'являлися різні чутки, тож цікаво дізнатися про ваші плани. Також ваші колеги висловлювали сумніви щодо того, хто займе керівні позиції в партії, і які будуть подальші кроки. Чи могли б ви прояснити цю ситуацію?

- Дуже влучно сказали, багато спекуляцій на цю тему. Я обрана головою партії на другий строк, зараз вже йде четвертий рік моїх повноважень. Це досить великий термін для того, щоб очолювати політичну силу. Не всім я подобаюся як голова партії на цій посаді, тому що маю досить жорстку позицію і стосовно економії грошей, і стосовно перерахування їх на ЗСУ, і стосовно нашої діяльності. Не всім я подобаюся як керівник комітету.

Як стверджують, диму без вогню не існує. Деякі мої колеги, через одне з медіа, яке близьке до Офісу президента, поширювали чутки про те, що я разом із Кубраковим планую створити політичну партію. Це абсолютно неправда. Такі спекуляції вигідні певним особам, які прагнуть скомпрометувати мене і, можливо, підорвати мої позиції.

Хтось підбурює інтригу, хтось віддається праці. Я вирішую йти по шляху праці.

На жаль, в політиці є інтриги, плітки, чутки, нездорова конкурентна боротьба і бруд. Негаразди є, головне гідно їх проходити, не зраджуючи своїм принципам і, звичайно, не підводячи президента в жодному разі.

Я вірю, що незабаром настане момент, коли ми отримаємо безліч нових деталей, але наразі я продовжую виконувати свої обов'язки.

Ми добре пам’ятаємо вибори 2014 року, коли на фоні першої хвилі російської агресії до парламенту вперше прийшла значна кількість військовослужбовців, що стало однією з характерних рис цього скликання. Зараз, очевидно, військових у парламенті стане ще більше. Які у вас думки з цього приводу? Чи є ймовірність, що в Україні з'явиться спеціалізована партія військових? Не просто партія з військовими в прохідній частині списку, а саме організація, яка представлятиме інтереси військовослужбовців.

Можливість формування військової партії є природним етапом еволюції демократії. Якщо така партія виникне, вона зможе не лише взяти участь у виборах, але й стати впливовим учасником політичного життя.

Хотіла б висловити кілька важливих думок. Сьогодні усі наші військові зосереджені на одному ключовому завданні для українського народу – захисті нашої країни. На жаль, іноді виникають спроби передчасно політизувати військові питання. Ми спостерігаємо за цими процесами, і ця тема може бути використана в певних цілях. На мою думку, це наразі шкодить як нашій армії, так і єдності суспільства.

По-друге, звісно, кожен з наших військовослужбовців, які прагнуть брати участь у виборах, тобто мати можливість бути обраними до місцевих рад чи парламенту, не лише має право спробувати свої сили у політичному лідерстві, але й зобов'язаний це зробити, якщо виявить таке бажання. Водночас, успіх, у тому числі й військових, не повинен визначатися тим, чи носив ти військову форму, а залежати від команди, яка буде працювати разом, їхньої стратегії та чітких дій. Важливо розуміти, що я планую робити в парламенті, або як я збираюся керувати громадою, якщо стану мером міста.

В Україні зараз продовжується війна, яка присутня в усіх сферах нашого життя і в усіх суспільних процесах, в тому числі і політичних.

Це виглядає цілком природно і неминуче.

Безумовно, ми усвідомлюємо, що особливо в контексті місцевих рад, найбільше переваг на виборах здобудуть ті кандидати, які представляють Сили оборони і безпеки. Водночас, існує чимало жінок, які активно брали участь у політичному житті, готові відступити на задній план і підтримати військових, залишаючи можливість для свого часу в політиці. Важливо, що в нашій країні функціонує гендерна квота 40%, яка допоможе забезпечити певний баланс у представництві.

- Але є жінки-військові, їх чимало.

- 68000.

Наповнити половину місцевих рад цілком реально.

- Так, і тут, до речі, це також виклик - допомагати жінкам-військовим заходити в місцеві ради. Тому що без цього погляду з іншим досвідом, буде важко відновлювати країну. Тому що потрібен буде і досвід, і розуміння, і підходи трохи інші саме в процесах відновлення.

Ви пам'ятаєте, як важко проходив процес ухвалення податкового закону? Були ухвалені кілька непопулярних рішень, які викликали невдоволення серед бізнесменів. А потім з'явилася ініціатива президента щодо "Зимової є-підтримки", що передбачає виплату по тисячі гривень кожному громадянину України, а також гроші на книжки для повнолітніх. Це все — додаткові витрати з державного бюджету. З одного боку, ми підвищуємо податки, забираючи кошти у тих, хто вже їх сплачує. З іншого боку, влада щедро роздає гроші. Чому так відбувається, і чи не вважаєте ви, що це було погано комуніковано суспільству?

Хотілося б більш ефективно донести до громадськості всі ініціативи, що реалізуються нашими міністерствами та ухвалюються парламентом. Від початку повномасштабного вторгнення понад 80% рішень, прийнятих у парламенті, спрямовані на підтримку сил безпеки та оборони. Друге місце займають рішення, пов'язані із соціальними питаннями. І незважаючи на складнощі, кожного березня в Україні відбувається індексація пенсій.

Незважаючи на всі труднощі, соціальні виплати для вразливих груп населення продовжують здійснюватися. Можливо, варто обговорити їх розмір – звісно, було б бажано, аби вони були вищими. Однак наразі ми акцентуємо увагу на загальних тенденціях. Всі соціальні виплати зберігаються, надаються вчасно, і ми робимо все можливе, щоб підтримати людей.

Можна по-різному ставитися до "Зимової підтримки", але для багатьох людей, які отримують цю тисячу гривень, вона є досить важливою. Люди сплачують цією тисячею комунальні послуги, вже є статистика. Для людей важливо навіть невелику суму допомоги від держави отримувати і підтримувати себе в складний час, коли і ціни високі, і постійні обстріли енергетичної інфраструктури, і дуже-дуже багато різних проблем.

Чи влаштовує бізнес підвищення податків? Звісно, що ні. А чи радує нас, звичайних громадян, збільшення військового збору? Це важка, але необхідна міра, без якої нам просто не обійтися. Можна мати різні думки на цю тему, але я вважаю, що підтримувати наше населення в такий складний зимовий період — це важливо. Багато українців, які отримують допомогу через цю програму, висловлюють позитивні відгуки; мова йде про мільйони людей, які вже скористалися можливостями підтримки.

Нещодавно було ухвалено важливе рішення, яке президент оголосив 17 грудня. Міністерство соціальної політики, підбиваючи підсумки року, виявило, що 15 мільярдів гривень залишилися невикористаними. Ці кошти вирішили направити на підтримку внутрішньо переміщених осіб у рамках програми "єВідновлення". Усі офіційно зареєстровані внутрішньо переміщені особи, чиє житло було знищено і є єдиним місцем для проживання, отримають компенсації без черги в першу хвилю. Ця ініціатива стосується не менш ніж 10 тисяч українських родин, що в середньому складає 30 тисяч осіб.

А скільки це було заплановано на початку?

На жаль, мушу зазначити, що в початковій версії бюджету на 2025 рік не було передбачено жодних видатків на програму "єВідновлення" — цифра була просто нульовою. Проте, до другого читання активно долучилися не лише члени нашого комітету, а й представники Тимчасової слідчої комісії на чолі з Павлом Фроловим, а також інші народні депутати, які піднімали це питання на різних платформах. Ми навіть відвідали зустріч з прем'єр-міністром. Завдяки цим зусиллям, у другому читанні вже вдалося закласти 4 млрд гривень на 2025 рік, з них 3 млрд грн. на відшкодування знищеного, а 1 млрд - на відновлення пошкодженого житла.

Сьогодні ми вже можемо підбити перші підсумки щодо кількості внутрішньопереміщених осіб, які скористалися програмою "єВідновлення". Що стосується ще однієї державної ініціативи, "єОселя", то нею скористалися всього 330 людей, що є досить незначною цифрою. Тому рішення, яке було знайдено завдяки зекономленим коштам Міністерства соціальної політики — виділення 15 мільярдів гривень на підтримку ВПО — є значним досягненням. Основними потребами наших внутрішньо переміщених осіб залишаються робота та житло. Лише тоді вони зможуть відчути себе в безпеці в нашій країні.

- Ви ж пам'ятаєте, коли ваш колега по парламенту зробив заяву, що якийсь великий відсоток українців повертаються на окуповані території? Він це потім спростував, але в медійному полі вже це понеслося.

Ніхто точно не може сказати, скільки таких людей, але наразі ми не зосереджуємося на тих, хто повертається. Натомість, важливо обговорити ключові аспекти, які необхідно врахувати для переселенців, що перебувають на підконтрольних територіях.

- Я до того, що це сигнал для людей не повертатися в окупацію, щоб була у людей можливість закріпитися на підконтрольній Україні території. Повертаються чому? Бо там житло...

Три основні прагнення українців — це перемога, справедлива оплата праці та власне житло. Наша ментальність така, що наявність власного дому має для нас величезне значення. Я щиро вдячна нашим міжнародним партнерам, зокрема Світовому банку та Банку розвитку Ради Європи, які приєдналися до ініціативи "єВідновлення". У 2025 році Банк розвитку Ради Європи планує надати підтримку у розмірі не менше 100 мільйонів євро, щоб допомогти тим, хто втратив свої домівки.

Це пов'язано з бюджетними програмами, чи це відбувається безпосередньо?

Ці фінанси надходять до державного бюджету, проте слід зазначити, що вони мають цільовий характер. Цікаво, що Світовий банк профінансував ту частину програми, яка стосується відновлення пошкодженого житла, тоді як Банк розвитку Ради Європи підтримав етап, пов'язаний із житловими сертифікатами для зруйнованого житла. Обидва етапи відіграють ключову роль, і було б чудово, якби до цієї ініціативи приєдналися ще більше партнерів.

Вже існують дані, що свідчать про середній розмір житлового сертифіката, який становить 1,5 мільйона гривень. За цю суму можна придбати комфортне житло, куди можна переїхати з родиною та почуватися в безпеці й достатку. Зараз лідерство у використанні житлових сертифікатів належить Київській області. Однак варто зазначити, що реалізація таких сертифікатів також активна в Харківській, Запорізькій, Миколаївській та Чернігівській областях.

Цією програмою держава не нав'язує своє бачення, де жити людині, в якої зруйноване житло. Людина сама обирає населений пункт. Ми багато спілкуємося з тими, хто користується такою програмою, хтось обирає жити там, куди переїхало підприємство, хтось обирає жити біля своїх родичів, тому що так простіше і ця підтримка безцінна, хтось обирає з інших якихось міркувань. Але люди, особливо ті, які залишилися взагалі без житла і будь-якого майна, потребують захисту хоча б в такій програмі, як "єВідновлення".

Нещодавно я спілкувалася з представниками офісу Міжнародного реєстру збитків, і вони висловлювали своє захоплення нашими досягненнями. Вони відзначили, що компенсаційний механізм, який не лише був розроблений, але й функціонує під час війни, є унікальним прецедентом у світі. Це наша особлива перевага — нам вдалося створити цей механізм та надати людям можливість ним користуватися.

Коли ми запускали цю ініціативу, початкові 17 мільярдів гривень були отримані з російського "Сбєрбанку", активи якого були заморожені на території України. Наразі ми починаємо отримувати перші надходження від доходів, отриманих з цих заморожених російських активів. Звісно, ми усвідомлюємо, що значна частина цих коштів має бути спрямована на підтримку сил оборони та безпеки. Проте було б справедливо, якби частина цих доходів використовувалася для компенсації за зруйноване житло.

На мою думку, справжня справедливість для постраждалих, на жаль, є недосяжною. Витрачати кошти агресора на забезпечення судових процесів виглядає абсолютно безглуздо.

Чи обговорювали ви це з партнерами? Яка їх реакція на цю тему?

На мою думку, частина фінансування для відновлення обов'язково буде виділена. Наші партнери забезпечують нам необхідну гнучкість. Це означає, що країна сама визначає, на які проекти слід спрямувати ці кошти. Не варто забувати, що ми живемо в ситуації, коли не можна бути впевненим, з якого боку чекати наступу агресора. Коли сталося руйнування Каховської ГЕС, ніхто б не міг уявити, що наслідки будуть настільки катастрофічними, і що мільйон людей залишиться без води. Тому певна частина грошей була відразу спрямована на подолання наслідків цієї трагедії.

Тому наші партнери не можуть обмежуватися лише підтримкою конкретних проєктів. Наразі ми переживаємо важкі часи: зруйнована енергетична інфраструктура, відсутність електрики та постійні обстріли. Нам необхідні фінансові ресурси для відновлення та захисту нашої енергетичної системи. Сподіваємось, що підтримка від партнерів буде достатньою не тільки для відновлення, але й для компенсації житла для постраждалих.

Якщо говорити про відновлення України після війни в глобальному масштабі, то мова йде про величезні фінансові суми. Яким чином Україна планує отримати ці ресурси? Чи сподіваємось ми більше на підтримку з боку західних країн, чи на те, що західні приватні компанії інвестуватимуть у країну, беручи на себе ризики?

- Прямо зараз Світовий банк робить черговий звіт стосовно оцінки збитків, які завдала російська агресія Україні. Нагадаю, що останній звіт, який був презентований станом на грудень 2023 року, це 486 млрд доларів тільки збитків. Згадаємо 2024 рік, постійні руйнування енергетичної інфраструктури, і за нашими оцінками, це точно буде 500+ млрд доларів, які потрібно буде відшкодовувати.

Звісно, для відновлення всього цього Україні не вистачить власних ресурсів. Я б хотіла виділити дві ключові теми. Перша - це підтримка з боку наших західних союзників, включаючи доходи від заморожених російських активів, а також самі ці активи, які оцінюються більш ніж у 350 мільярдів. Безумовно, ми повинні планувати використання цих ресурсів. Крім того, нам надаватимуть допомогу міжнародні партнери, наприклад, через механізм Ukraine Facility, завдяки якому ми можемо отримати 50 мільярдів євро до 2027 року.

Існує три основні канали, через які Україна отримує фінансову підтримку. Перший з них – це пряма допомога в бюджет у формі макрофінансової підтримки. Другий напрямок полягає у створенні інвестиційного фонду, який почне співпрацювати з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) та іншими міжнародними фінансовими установами. Цей фонд буде інвестувати в проєкти, що реалізуються як українськими, так і іноземними компаніями на території України. Крім того, в рамках програми Ukraine Facility понад 1 мільярд євро буде спрямовано безпосередньо на розвиток місцевих громад, що дозволить їм самостійно, без залучення центральних органів влади, реалізовувати проєкти відновлення на місцевому рівні.

Інша тема, що заслуговує на увагу, - це інвестиції.

- З приватного інвестування?

Отже, тут буде представлено завдання з зірочкою. Український або зарубіжний інвестор має бути впевнений, що його фінансові вклади будуть ефективно використані, а він зможе отримувати прибуток. Отже, виникають такі завдання.

Необхідно провести значні зміни, усунувши різноманітні бюрократичні перешкоди. Важливо максимально спростити наше регуляторне середовище, навести порядок у цьому процесі та цифровізувати всі можливі аспекти. Згідно з програмою Ukraine Facility, до 2026 року ми зобов'язані перевести усі соціальні послуги в цифровий формат. Я переконана, що якщо нам вдасться успішно реалізувати цифровізацію державних послуг, то завдання з дерегуляції через впровадження цифрових механізмів стане набагато простішим.

Щоб залучити приватні інвестиції, необхідно вжити відповідних заходів щодо розвитку інфраструктури. Це включає створення чітких і зрозумілих логістичних маршрутів, оскільки наразі існує певна вузька ділянка, яка ускладнює вхід бізнесу в наш регіон.

Третій аспект, над яким варто зосередитися, стосується людського капіталу. Нам точно необхідні нові спеціалісти в різних сферах, і як державі, вже зараз варто подумати про те, кого можна перекваліфікувати, кого перенавчити, а також кого залучити з-за кордону. Важливо також знайти шляхи, щоб повернути наших співвітчизників назад в Україну, аби вони могли працювати тут і сприяти розвитку країни.

Якщо розглядати програму відновлення, чи є існуючі механізми достатніми? Іншими словами, чи полягає проблема лише в наявності фінансових ресурсів для підтримки тих, хто потребує цих ініціатив?

У нас триває реформа публічних інвестицій, і вже сьогодні ми маємо єдиний проектний портфель, що включає 757 проектів загальною вартістю понад 2 трильйони гривень. Це свідчить про наявність достатньої кількості різноманітних проектів для відновлення на різних рівнях, починаючи від будівництва сміттєзвалищ, і закінчуючи створенням шкіл та дитячих садків у різних громадах.

Наші ресурси для відновлення, на жаль, залишаються обмеженими у часі. Фінансування не надійде одночасно, і великі суми не будуть надходити в один момент. Тому важливо ретельно планувати процес відновлення та координувати його на всіх рівнях — з донорами, центральними органами влади та місцевою адміністрацією. У фокусі будь-якого відновлювального процесу повинна бути людина, яка має отримати покращене якість життя та послуг. Необхідно усвідомлювати пріоритети під час реалізації відновлювальних проєктів: чи цей проєкт є найактуальнішим, чи може почекати, поки настане відповідний етап розвитку громади для його реалізації.

Тому А - ресурсу буде не завжди достатньо, Б - важливі координація і якісне планування. Взагалі, якісне планування - це спроможність будь-якої громади. Тобто немає планування, громада взагалі не спроможна розвиватися і відновлюватися.

Чи буде розподіл цих фінансів на проекти відновлення завданням відповідного міністерства, зокрема Мінвідновлення? Або ж планується застосувати більш конкурсний підхід?

- В нас на сьогодні вже працює міжнародна платформа донорів, де вони координують всю свою допомогу. Звичайно, цим займається міністерство. Долучений до роботи такої платформи безпосередньо уряд. Звичайно, без Міністерства фінансів не може обходитись планування всіх проєктів, які пов'язані з відновленням. І повинна бути більш командна робота всього уряду із залученням регіональної і місцевої влади.

Я просто згадую, що раніше існував Фонд регіонального розвитку, і питання використання бюджетних коштів завжди викликало труднощі. Постійно виникали звинувачення у маніпуляціях з розподілом цих коштів на політичному підгрунті.

На 2025 рік планується виділити 1 мільярд гривень з державного Фонду регіонального розвитку. У 2023 році ми запровадили нові принципи формування цього фонду. Ідея, ініційована Міністерством відновлення під керівництвом Олександра Кубракова, полягала в тому, що голосування за проекти, що фінансуються з ДФРР, має проходити через один з компонентів, подібний до голосування в застосунку "Дія". Зараз будемо спостерігати за розвитком подій. Не всім до вподоби ця новація, адже вона усуває традиційний механізм, в якому комісії та депутати вирішують, кому виділити фінансування, а кому – ні.

Я вважаю, що практика, коли ресурси розподіляються вручну за незрозумілими критеріями та за зачиненими дверима, має залишитися в минулому. Зараз новому Міністерству розвитку громад і територій стоїть завдання реалізувати розподіл цього 1 мільярда гривень за прозорими та підзвітними правилами. Сподіваюся, що це стане новим етапом, позбавленим "ручних" схем і "договорняків". Важливо, щоб враховувалися думки як керівників громад, так і мешканців, які прагнуть реалізації проектів, що насправді покращують їхнє життя.

Іноді може створитися враження, що громада починає реалізацію проекту лише тоді, коли у неї вже є готова проектно-кошторисна документація. Але це абсолютно не є правильним підходом. Головною рушійною силою повинно бути прагнення мешканців отримати на своїй території лікарню або інші важливі об'єкти інфраструктури, необхідні для розвитку їхньої спільноти.

Сьогодні ми спостерігаємо, які дії Росія вживає стосовно нашої енергетичної інфраструктури. Ви ведете діалоги з міськими головами та представниками органів місцевого самоврядування. Наскільки спільноти підготовлені до складних умов?

Важко зробити узагальнення щодо всіх громад. З цим питанням працює Міністерство розвитку громад і територій. Нещодавно стався випадок в Кривому Розі, коли тисячі людей опинилися без опалення. На жаль, я впевнений, що подібних ситуацій буде ще чимало.

Головне не просто вчасно реагувати, а створювати нові підходи і нові системи. Якщо ми зараз говоримо про децентралізовані системи живлення і постачання енергетичних ресурсів, це якраз повинно врятувати більшість громад. Ті громади, які почали готуватися і щось робити завчасно, в них більше шансів пройти важку зиму без якихось колапсів. Але все одно будуть громади, яким буде допомагати центральна влада, все одно будуть громади, яким на допомогу будуть приходити і міжнародні партнери.

Просто не відбудеться, проте ми чітко усвідомлюємо, що наша енергетична незалежність є невід’ємною складовою нашої безпеки. Ми активно займаємося будівництвом укриттів і реформуємо систему цивільного захисту, а також вже зараз трансформуємо підходи до управління енергетичними ресурсами.