На фронті загинув велогонщик та тренер Іван Хомів. "Його мрія полягала в тому, щоб знову зайнятися великим спортом" - Життєві історії | Експрес онлайн.
У своєму повсякденному житті він активно залучався до різноманітних змагань, здійснював аматорські репортажі та транслював турніри. Крім того, він став чудовим наставником для своїх молодих учнів, а колеги відзначали, що велоспорт був його справжньою пристрастю.
Іван Хомів з'явився на світ у селі Монастириха, що на Тернопільщині. Пізніше, разом із батьками та молодшим братом, він вирушив до обласного центру. Після закінчення восьмого класу Іван почав займатися велоспортом у клубі "Золоті колеса", де тренування були безкоштовними. Йому дуже полюбилося кататися на велосипеді.
Він відзначався старанністю та наполегливістю. Часто беручи участь у багатоденних міжнародних марафонах на витривалість (медисон), -- ділиться своїми спогадами заслужений тренер України Володимир Павелко. -- Іван змагався з дорослими спортсменами. В результаті він зумів потрапити до трійки призерів і отримати звання майстра спорту міжнародного класу.
Після завершення навчання в школі молодий чоловік вступив до Тернопільського національного економічного університету (тепер відомого як Західноукраїнський національний університет), де отримав спеціальність фінансиста. Проте він не почав працювати за обраною професією, адже велоспорт завжди залишався для нього на першому місці. "Я запропонував Івану стати тренером та здобути другу вищу освіту в галузі педагогіки, – розповідає пан Павелко. – Він дійсно був відмінним тренером, оскільки все своє життя присвятив велоспорту".
Іван Хомів мріяв укласти контракт з європейським велоклубом та працювати за кордоном. Однак розпочалась велика війна, і тернополянин вирішив стати на захист своєї батьківщини. Спочатку, через проблеми зі здоров'ям, його визнали обмежено придатним до служби. Проте в серпні 2022 року він все ж приєднався до Збройних Сил України. "В той момент я була в селі, і мій син подзвонив, щоб повідомити, що пройшов медичну комісію і вирушає служити. Він хотів стати десантником, але не пройшов відбір, тому став прикордонником. Двічі проходив навчання у Великій Британії та брав участь у бойових діях на гарячих ділянках фронту", – ділиться історією мати воїна, Леся Хомів.
У Бахмуті Іван Хомів отримав поранення. "Коли він був у короткостроковій відпустці, то приходив до нас і допомагав ремонтувати дах на спортбазі. Сказав, що хоче повернутися на тренування та покататися на велосипеді," – з жалем згадує Володимир Павелко. – "Було видно, як сильно він сумує за спортом." Іван також приніс до спортивної школи свою велоформу, хоча без рукавичок, які залишив на фронті. Він зазначив, що поки воює, нехай інші користуються ним. І запевнив, що після перемоги обов’язково повернеться до великого спорту та тренерської діяльності. На жаль, цього не сталося.
Лише за кілька годин до своєї загибелі Іван спілкувався з мамою, просячи її передати йому кілька необхідних речей. Коли ж вона знову зателефонувала, аби повідомити, що все готове до відправлення, син уже не відповів. 31-річний військовий загинув 17 листопада цього року поблизу села Вовчий Яр на Харківщині, захищаючи землю від ворожої атаки.
"Не можу згадати, як витримала ті перші миті... І досі не розумію, як живу далі. Не віриться, що мого Іванка більше немає. Він мав би ще стільки жити і жити," -- сльозами на очах говорить мати. На фронті борються рідний брат, двоюрідний брат та дядько Івана Хоміва, які присягнули, що помстяться ворогам за його загибель.
